Рішення

від 04.08.2023 по справі 150/239/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"04" серпня 2023 р.

Справа № 150/239/23

Провадження № 2/150/103/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року с.Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі головуючої судді Кушнір Б.Б., за участю секретаря судового засідання Франюк Т.Л., прокурора Заболотної І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Чернівецького районного суду Вінницької області перебуває позовна заява керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від головуючою у справі визначено суддю Кушнір Б.Б. (а.с.48).

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 30.05.2023 року було відкрито провадження у справі і призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Також даною ухвалою залучено в якості в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_2 (а.с. 53-54).

08.06.2023 року представником головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області подано пояснення на позовну заяву (ЕП-302/2023-Вх.). Просить даний позов задоволити (а.с.63-65).

Чернівецька селищна рада Могилів-Подільського району явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, натомість, подала заяву (1498/23-Вх. від 26.06.2023) про розгляд справи за відсутності представника Чернівецької селищної ради. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.90).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, натомість в матеріалах справи міститься заява (1448/23-Вх. від 20.06.2023) ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення (а.с.82).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос» явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної цивільної справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відзиву на позовну заяву не подано.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області в письмових поясненнях позовні вимоги визнає та просить їх задоволити.

Третя особа ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явився, натомість в матеріалах справи міститься заява (1447/23-Вх. від 20.06.2023) ОСОБА_2 про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення (а.с.79).

Ухвалою суду від 27.06.2023 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.96).

В судовому засіданні 01.08.2023 прокурор Заболотна І.А. не заперечує щодо проведення розгляду справи за відсутності інших учасників процесу.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області явку уповноваженого представника в судове засідання 01.08.2023 не забезпечило, натомість представником третьої особи подано заяву (ЕП-411 від 01.08.2023) про проведення судового засідання, яке призначене на 01.08.2023, без участі представника Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Протокольною ухвалою суду від 01.08.2023 вирішено провести розгляд справи за відсутності представників сторін та третіх осіб, враховуючи наявні в матеріалах справи заяви та письмові пояснення про розгляд справи без їхньої участі, а також докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи.

Прокурор Заболотна І.А. позовні вимоги підтримала та просила суд позов задоволити повністю з підстав, зазначених в позовній заяві.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, ознайомившись з письмовими поясненнями представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №331245835 від 04.05.2023 року встановлено, що земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 0524981500:08:002:0281 для ведення особистого селянського господарства, 07.11.2020 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2020. Окрім того, 03.12.2020 вказана земельна ділянка на підставі договору оренди від 16.11.2020 передана в оренду ТзОВ «Колос» строком на 7 років до 16.11.2027. Попередньо дана земельна ділянка була зареєстрована 09.10.2020 на праві власності за ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 22.09.2020 (а.с.12-14).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №331245550 від 04.05.2023 року встановлено, що земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 0524981500:08:002:0281 для ведення особистого селянського господарства, 07.11.2020 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2020. Окрім того, 03.12.2020 вказана земельна ділянка на підставі договору оренди від 16.11.2020 передана в оренду ТзОВ «Колос» строком на 7 років до 16.11.2027 (а.с.15-16).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №331246093 від 04.05.2023 року встановлено, що земельна ділянка площею 1, 846 га з кадастровим номером 0524981500:08:002:0228 для ведення особистого селянського господарства, 19.11.2017 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.11.2017. Окрім того, 03.03.2020 вказана земельна ділянка на підставі договору оренди від 24.01.2020 передана в оренду ТзОВ «Колос» строком на 7 років. Попередньо дана земельна ділянка була зареєстрована 01.09.2017 на праві власності за ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.08.2017 (а.с.17-18).

З протоколу обшуку від 01-03 квітня 2021 року, проведеного в межах кримінального провадження №62020100000001594 від 11.08.2020 вбачається, що були вилучені в приміщенні Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області було отримано документи про право власності на земельні ділянки, зокрема, з кадастровим номером 0524981500:08:002:0281, а саме, наказ про у власність від 22.09.2020 №2-14208/15-20-сг на 1 арк., клопотання ОСОБА_2 на 1 арк., витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з додатками на 3 аркушах. (а.с. 20-23).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 07 листопада 2016 року подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу, відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га, що перебувала у користуванні на умовах оренди в СФГ «Зоря Надії», та знаходиться на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства. Також даним клопотанням повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виді цільового призначення не скористався (а.с.24).

На підставі поданого ОСОБА_2 клопотання від 07 листопада 2016 року, 07 грудня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ №2-26475/15-16СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовно площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03) (а.с.25).

24.07.2017 року ОСОБА_2 подано до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу), на території Борівської сільської ради Чернівецького району та передачу у власність земельної ділянки площею 1,8460 га на території Борівської сільської ради Чернівецького району для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення. У додатках вказаного клопотанням вказано: проект землеустрою; копія витягу з Державного земельного кадастру (а.с.26).

На підставі поданого ОСОБА_2 клопотання від 24 липня 2017 року, 07 серпня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ №2-4846/15-17СГ, яким: затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення з земельних ділянок у власність громадянам для ведення сільськогосподарського призначення на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області; надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області площею 1,8460 га із кадастровим номером 0524981500:08:001:0228 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03) (а.с.27).

30 квітня 2020 року ОСОБА_2 повторно подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу, відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0 га, на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства із земель резерву, запасу сільськогосподарського призначення. Також даним клопотанням повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виді цільового призначення не скористався (а.с.28).

На підставі поданого ОСОБА_2 клопотання від 30 квітня 2020 року, 06 травня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ №2-10193/15-20СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовно площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03) (а.с.30).

14 липня 2020 року ОСОБА_2 подано до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність земельну ділянку загальною площею 2,00 га на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду (рілля) сільськогосподарського призначення, за кадастровим номером: 0524981500:08:002:0281. У додатках вказаного клопотанням вказано: проект землеустрою; копія витягу з Державного земельного кадастру (а.с.31-34).

На підставі поданого ОСОБА_2 клопотання від 14 липня 2020 року, 22 вересня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ №2-14208/15-20-СГ, яким: затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області; надано ОСОБА_2 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, площею 2,0000 га із кадастровим номером 0524981500:08:002:0281 для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03) (а.с.35).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки серії НМВ937789 від 07 листопада 2020 року ОСОБА_2 як «продавець» продав ОСОБА_1 як «покупцю» належну ОСОБА_2 як «продавцю» земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, що розташована на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, кадастровий номер: 0524981500:08:002:0281. Цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Вінницької області Суперсоном О.П. (а.с.36-37).

В подальшому, відповідно до договору ДО-3/0524981500:08:002:0281 оренди землі від 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 як «орендодавець» передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» як «орендареві» в строкове платне користування на 7 (сім) років земельну ділянку, яка знаходиться на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства визначеним у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №39066239 від 07.11.2020 року для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0524981500:08:002:0281 (а.с. 38-39).

03 квітня 2023 року Могилів-Подільською окружною прокуратурою Вінницької області подано до голови Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Бень О.П. лист №53-1647 вих.-23, яким просить повідомити прокурора чи вживались Чернівецькою селищною радою заходи щодо витребування земельної ділянки, кадастровий номер 0524981500:08:002:0281, в комунальну власність, в тому числі в судовому порядку (а.с.40-41).

У відповідь на запит Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області №53-1647 вих.-23 від 03 квітня 2023 року, селищним головою надано відповідь №339 від 06 квітня 2023 року та повідомлено, що заходи щодо витребування земельної ділянки кадастровий номер 0524981500:08:002:0281 в комунальну власність, в тому числі в судовому порядку з незаконного володіння ОСОБА_2 не вживались, оскільки дана інформація була невідомою. Додатково повідомлено, що Чернівецька селищна рада позбавлена можливості витребування земельної ділянки в судовому порядку з причин відсутності в місцевому бюджеті коштів на сплату судового збору (а.с.42).

Листом від 17.04.2023 керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури повідомив селищного голову Чернівецької селищної ради про намір прокуратури підготувати позовну заяву в інтересах держави в особі Чернівецької селищної ради про витребування земельної ділянки кадастровий номер 0524981500:08:002:0281 в комунальну власність та запропоновано повідомити чи не заперечує селищна рада щодо звернення окружної прокуратури до суду з даним позовом (а.с.43), у відповідь на який голова Чернівецької селищної ради листом від 20.04.2023 року за №393 повідомив, що не заперечує проти звернення прокурора до судових органів з даним позовом (а.с.44) .

Листом від 03.05.2023 керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури повідомив селищного голову Чернівецької селищної ради про направлення до Чернівецького районного суду позовної заяви Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької селищної ради про витребування земельної ділянки кадастровий номер 0524981500:08:002:0281 в комунальну власність та роз`яснено право оскарження представництва (а.с.45).

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 80 Земельного кодексу (далі-ЗК) України встановлено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч.1 ст.84 ЗК України).

Положеннями ст.81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної комунальної власності.

Відповідно до положень ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до положень ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Визначений ст.118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст.ст.116, 121 ЗК України.

Передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-14208/15-20-СГ від 22.09.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0524981500:08:002:0281 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-14208/15-20-СГ від 22.09.2020, державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради 09.10.2020 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0524981500:08:002:0281 за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 38643389, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2192660305249).

Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 безоплатно надано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,8460 га кадастровий номер 0524981500:08:001:0228 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9846/15-17-СГ від 07.08.2017.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_2 на час отримання у власність спірної земельної ділянки (наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №2-14208/15-20-СГ від 22.09.2020), використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-9846/15-17-СГ від 07.08.2017).

Таким чином, всупереч вимогам ст .ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_2 , при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою від 30.04.2020 та з клопотанням про затвердження проекту землеустрою від 14.07.2020, та, зазначаючи при цьому, що не скористався правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду використання, надав недостовірну інформацію, оскільки раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Окрім цього, при здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема здійснюючи розгляд клопотання ОСОБА_2 про передачу спірної земельної ділянки у власність, посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, при перевірці, мали встановити вже реалізоване ним право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, мали не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_2 у передачі спірної земельної ділянки у власність.

Однак, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи оспорюваний наказ, не перевірив факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушив вимоги ст.19 Конституції України, ст.ст.116-118 ЗК України, ст.186-1 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі 525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19.

Таким чином, судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула із державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (на час видання наказу).

Відтак, наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-14208/15-20-СГ від 22.09.2020, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано безоплатно із земель державної власності у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0524981500:08:002:0281 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, суперечить актам цивільного законодавства і порушує інтереси держави, а тому є незаконним.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на викладене, судом надана правова оцінка такого наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, що узгоджується з судовою практикою. Зокрема, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 20.01.2020 у справі № 911/1072/19 зазначає, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Також в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Обставини даної справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, тоді як видача Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказу №2-14208/15-20-СГ від 22.09.2020, не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність.

В подальшому, 07.11.2020 приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу посвідчено договір купівлі-продажу №1603 земельної ділянки з кадастровим номером 0524981500:08:002:0281, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки кадастровий номер 0524981500:08:002:0281 є ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

При цьому, ОСОБА_1 набув вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та відчужувати, а отже земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 з наступних підстав.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст.387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Так, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з його волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно із п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв`язку із цим, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця) (п.п. 2 п. 25 даної постанови).

Відповідно до положень ч.1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч.1 ст.388 ЦК України (п. 26 постанови).

Воля держави як власника земель може виражатись лише в таких діях органу виконавчої влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Набуття у власність спірної земельної ділянки здійснено поза волею держави як власника землі, оскільки видача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області спірного наказу не відповідає вимогам законодавства та інтересам держави.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15, від 5.10.2016 у справі №916/2129/15, від 25.01.2017 у справі №916/2131/15, у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 №916/2130/15.

Згідно положень ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України). На підставі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зроблено висновок, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Велика Палата Верховного Суду (в постанові від 12 лютого 2020 у справі П/811/1640/17) звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

З огляду на вказане в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Як встановлено судом, що ОСОБА_1 після отримання у власність спірної земельної ділянки в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати, спірну земельну ділянку надав в оренду ТОВ «Колос» (код ЄДРПОУ: 23062280) згідно договору оренди землі б/н від 16.11.2020, право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.12.2020 (номер запису про інше речове право: 39574228). На даний час земельна ділянка кадастровий номер 0524981500:08:002:0281 перебуває в фактичному користуванні ТОВ «Колос».

При встановленні підстав для витребування земельних ділянок у ОСОБА_1 , наявні також підстави для їх витребування від особи, якій спірна земельна ділянка передана в оренду - ТОВ «Колос», яке є незаконним володільцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

Правовою підставою для такого витребування у орендаря є ч. 1 ст. 387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.

Витребування спірних земельних ділянок лише у співвідповідача ОСОБА_1 не призведе до припинення незаконного володіння цими ділянками з боку ТОВ «Колос» та її повернення у фактичне володіння Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, оскільки це не буде ефективним та достатнім способом захисту.

Аналогічна правова позиція зі схожими правовідносинами викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №672/386/20.

Відповідно до вказаної постанови Верховного Суду, державній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником. Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

Майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Враховуючи те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-14208/15-20-СГ від 22.09.2020, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано безоплатно із земель державної власності у власність ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0524981500:08:002:0281 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чернівецької селищної ради (колишньої Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області), є незаконним, земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 0524981500:08:002:0281 підлягає витребуванню у ОСОБА_1 та ТОВ «Колос» в комунальну власність.

При цьому, суд зазначає, що з 27.05.2021 року набули чинності зміни до ЗК України, а саме, п.24 розділу Х Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населеного пункту у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч.1 ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальних громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області згідно з додатком, відповідно до якого до переліку територіальних громад Вінницької області входить Чернівецька територіальна громада з адміністративним центром смт.Чернівці, до складу якої віднесена, зокрема, Борівська територіальна громада.

Відтак, органом, який на момент звернення з даним позовом наділений правом власності та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту Борівської територіальної громади є Чернівецька селищна рада Могилів-Подільського району, а тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цього органу.

Захист порушених інтересів держави покладено на органи прокуратури ст. 131-1 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури.

Так, ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України встановлюють підстави та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Необхідно зауважити, що інтереси держави повинні захищати, насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, щоб інтереси держави не залишились не захищеними, прокурор виконуючи субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який в супереч вимог чинного законодавства не реалізує у повному обсязі покладені на нього повноваження.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду. Зазначена позиція відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.

Велика Палата Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №822/238/15, адміністративне провадження №К/9901/53795/18 (ЄДРСРУ № 76701362) та від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі за № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

З огляду на положення ч. 1 ст. 83, ч.1 ст. 84, ст. 122 ЗК України, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин, витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 та ТОВ «Колос» становить «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки вказане є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання безоплатної передачі у власність громадянам земель сільськогосподарського призначення, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.

Таким чином, відповідачі, не могли законно набути права приватної власності та права оренди на спірну земельну ділянку. Натомість, вони набули такого права в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідачів на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади незаконного наказу.

Могилів-Подільською окружною прокуратурою 03.04.2023 до Чернівецької селищної ради скеровано лист, в якому повідомлено про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади, а також про надання інформації про вжиття заходів по витребуванню земельної ділянки.

Відповідно до листа Чернівецької селищної ради від 06.04.2023 №339 заходи щодо витребування земельної ділянки кадастровий номер 0524981500:08:002:0281 в комунальну власність, в тому числі в судовому порядку, не вживались. А також зазначено, що Чернівецька селищна рада позбавлена можливості витребувати земельну ділянку в судовому порядку з причин відсутності в місцевому бюджеті коштів на сплату судового збору. Крім того, повідомлено, що Чернівецька селищна рада не заперечує щодо звернення Могилів-Подільської окружної прокуратури до суду з відповідним позовом в інтересах селищної ради.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок, в даному випадку земельної ділянки з кадастровим номером 0524981500:08:002:0281, що розташована на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі за № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Підставою для подачі даного позову та представництва інтересів Чернівецької селищної ради, є невжиття останньою жодних заходів спрямованих на повернення незаконно вибулої земельної ділянки та є виключними випадками, що встановлено вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на усунення виявлених порушень та захисту інтересів держави прокурором пред`являється цей позов.

На виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Могилів-Подільською окружною прокуратурою повідомлено Чернівецьку селищну раду листом від 03.05.2023 №53-2206вих23 про те, що окружною прокуратурою до Чернівецького районного суду направляється позовна заява в інтересах держави в особі Чернівецької селищної ради про витребування земельної ділянки кадастровий номер 0524981500:08:002:0281 в комунальну власність Чернівецької селищної ради.

Відтак, матеріалами справи встановлено, що пред`явлення позову у цій справі прокурором в інтересах держави викликано саме захистом інтересів держави та територіальної громади в суді, оскільки не було вжито заходів щодо припинення порушень та повернення земельної ділянки.

З огляду на викладене, позовні вимоги керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про витребування земельної ділянки в комунальну власність підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати складаються із судового збору та становлять 5368,00 гривень.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України,з відповідачів на користь прокуратури Вінницької області слід стягнути понесений судовий збір в сумі 5368 гривень в рівних частинах з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 90, 95, 133, 141,247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273,354 Цивільного процесуального кодексу України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позов керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки, - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 в комунальну власність Чернівецької селищної ради, код ЄДРПОУ 04326856, земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0524981500:08:002:0281 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області).

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», код ЄДРПОУ 23062280, в комунальну власність Чернівецької селищної ради, код ЄДРПОУ 04326856, земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0524981500:08:002:0281 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Борівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», код ЄДРПОУ 23062280, на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначеніст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Могилів-Подільська окружна прокуратура, 24000, Вінницька область, м.Могилів-Подільський, вул.Покровська, 5, ЄДРПОУ 02909909.

Позивач: Чернівецька селищна рада Вінницької області, 24100, Вінницька область, Могилів-Подільський район, смт. Чернівці, вул. Святомиколаївська, 103/1, ЄДРПОУ 04326856.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 0538, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос», 24123, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Борівка, вул. Дружби, буд. 136/6, с. Борівка, Могилів-Подільський район, 24123, код ЄДРПОУ 23062280.

Треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, 21027, м.Вінниця, вул.Келецька, 63, ЄРДПОУ 39767547;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.08.2023 року.

Суддя Б.Б.Кушнір