Ухвала

від 03.08.2023 по справі 302/1333/23

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1333/23

Провадження № 2-о/302/542/23

У Х В А Л А

І МЕНЕ М У КРАЇ НИ

03.08.2023 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.,

за участю секретаря Царь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

04.07.2023 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що він здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказує про те, що ОСОБА_2 є його дідусем по лінії батька та який за станом здоров`я, відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу КНП «Міжгірський ЦПМСД» № 696/63 від 02.06.2023 року, потребує постійного стороннього догляду.

Заявник ОСОБА_1 зазначає, що він є єдиною особою, який на даний час здійснює догляд та піклується про хворого дідуся ОСОБА_2 , а саме надає йому допомогу у веденні підсобного господарства, купує ліки, заготовляє дрова, забезпечує всім необхідним. Догляд здійснює він добровільно, на безоплатній основі. Проти здійснення ним постійного догляду, ОСОБА_2 не заперечує.

У поданій заяві ОСОБА_1 наголошує на тому, що від встановлення факту здійснення ним постійного стороннього догляду за особою, яка цього потребує, залежить виникнення його прав та обов`язків, визначених Законом України від 19 червня 2003 року № 966-ІV «Про соціальні послуги», Законом України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХП «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №588 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» та інших.

Вимоги поданої заяви ОСОБА_1 просить задовольнити, посилаючись на те, що факт здійснення ним догляду за ОСОБА_2 , який є особою, що потребує постійного догляду, має для нього юридичне значення, породжує виникнення прав та обов`язків щодо отримання соціальних пільг і виплат, а також виникнення прав та обов`язків, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та у зв`язку з наведеним, у нього виникла необхідність для звернення до суду із заявою про встановлення факту здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_2 ..

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.07.2023 відкрито провадження у даній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 та представник заявника адвокат Белла В.М. не з`явилися, проте до суду від представника заявника та від заявника ОСОБА_1 подано письмові заяви з проханням про розгляд справи без їх участі. Подану заяву та заявлені ОСОБА_1 вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити вимоги з підстав, викладених у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, проте подав до суду письмову заяву, в якій просить провести розгляд справи без його участі, підтримує у повному обсязі заявлені ОСОБА_1 вимоги та підтверджує дійсність викладених ним у заяві обставин (а.с.22).

Заінтересована особа: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області в судове засідання в особі уповноваженого представника не з`явився, проте до суду подано заяву про розгляд справи за відсутності представника за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, давши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В пункті 2 вищевказаної постанови судам роз`яснено, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18 (провадження N 14-567цс18) зроблено висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний зсувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за Законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Як вбачається з поданої заяви, заявник ОСОБА_1 просить встановити факт того, що він є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за особою похилого віку, яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду,

Заявник зазначає, що від встановлення даного юридичного факту залежить виникнення у нього прав та обов`язків, визначених Законом України від 19 червня 2003 року №966-IV «Про соціальні послуги», Законом України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХП «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №588 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги».

Відповідно до абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Законодавство України передбачає оформлення постійного догляду з відповідними соціальними виплатами на догляд за такими категоріями осіб, що потребують догляду: за дітьми з інвалідністю; за особами з інвалідністю; за іншими громадянам похилого віку та хворими, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування.

Згідно із преамбулою Закону України «Про соціальні послуги» цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до пунктів 10, 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги. Складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно. Чинниками, що зумовлюють складні життєві обставини, зокрема, визнається похилий вік особи, часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті, невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування.

Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», надавачі соціальних послуг, це юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про соціальні послуги», фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є зокрема: невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про соціальні послуги» підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 25 Порядку організації надання соціальних послу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587 (далі - Порядок) для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг, подає уповноваженому органу за своїм задекларованим / зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.

Відповідно до пункту 36 Порядку після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів уповноважений орган протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/ сім`ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Про прийняте рішення особа, її законний представник, уповноважена особа органу опіки та піклування інформується уповноваженим органом не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) повідомлення про надання/відмову в наданні соціальних послуг у паперовій або електронній формі (п. 37 Порядку).

Кабінет Міністрів України 23 вересня 2020 року прийняв постанову № 859, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, визначено Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою КМУ від 23 вересня 2020 року за №859.

Пунктом 7 цього Порядку визначено, що призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів: заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заява про згоду отримувати соціальні послуги; копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ .

Норми чинного законодавства не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, вставлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями. Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.

Таким чином, діючим законодавством визначений позасудовий порядок встановлення статусу надавача соціальних послуг, в тому числі і по догляду за особою похилого віку.

Отже, із аналізу діючого законодавства та нормативних актів встановлено, що факт постійного надання соціальних послуг (догляду) інвалідам та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, може бути встановлений в позасудовому порядку структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за місцем проживання/ перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі із дотриманням Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 (зі змінами та доповненнями).

Норми чинного законодавства не вимагають для призначення виплат особі, що здійснює догляд, вставлення в судовому порядку факту здійснення постійного догляду особи похилого віку, з когнітивними порушеннями. Необхідність такого догляду та сам факт його здійснення, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.

З вищевказаного вбачається, що законодавство передбачає позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка потребує такого догляду.

Тому, рішення про призначення особи надавачем соціальних послуг приймається в позасудовому порядку відповідним органом соціального захисту у спрощеному порядку під час воєнного стану на підставі заяви особи, яка такого догляду потребує.

Виходячи із положень діючого законодавства, у разі незгоди з діями цього органу, вони можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, а не шляхом подання заяви в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Наведене виключає можливість розгляду в порядку окремого провадження заяви про встановлення факту, що ОСОБА_1 є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що є підставою для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку окремого провадження.

На підставівищевикладеного,керуючись п.1ч.1ст.255ЦПК України,суд -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області: Ю. В. СИДОРЕНКО