Постанова

від 31.07.2023 по справі 916/172/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/172/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловойва Д.В.;

Представники сторін:

Від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДУНАЙ" - Польщіна Т.Л.;

Від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) - Касьяненко Ю.Я.;

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДУНАЙ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023

по справі №916/172/23

за позовом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДУНАЙ"

про стягнення 270 497,41 грн,

(суддя місцевого господарського суду: Демешин О.А., Господарський суд Одеської області),

ВСТАНОВИВ:

09.01.2023 року Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДУНАЙ" (далі СВК «ДУНАЙ») про стягнення 270497,41 грн. суми шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених Державі Україна.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) СВК «ДУНАЙ» не надано журнал первинного обліку кількісних та якісних показників води, яку отримують та яку відводять у водний об`єкт.

Позивач зазначає, що у період 2020 року відповідачем здійснено скидання забруднюючих речовин із зворотними водами з випуску №1, з рисових чеків у р. Дунай (гирло Степове), з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (ГДС), встановлених у дозволі на спеціальне водокористування №751/ОД49Д-19 від 06.02.2019 року, що зафіксовано протоколом вимірювань фізико-хімічних показників якості зворотної (стічної) та поверхневої води №1/1 від 16 вересня 2020 року.

Також у період 2021 року відповідачем здійснено скидання забруднюючих речовин із зворотними водами з випуску №1, з рисових чеків у р. Дунай (гирло Степове), з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (ГДС), встановлених у дозволі на спеціальне водокористування №751/ОД49Д-19 від 06.02.2019, що зафіксовано протоколом вимірювань фізико-хімічних показників якості зворотної (стічної) та поверхневої води №14/21 від 28 вересня 2021 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 по справі №916/172/23 позов задоволено, стягнуто з СВК "ДУНАЙ" 270 497 гривень 41 коп. відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу до Державного бюджету України на розрахунковий рахунок номер UA058999980333189331000015622 Фонду охорони навколишнього природного середовища Кілійської міської ТГ, отримувач: ГУК в Од.обл./м.Кілія/24062100, код за ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації 24062100, балансовий рахунок 3311, символ звітності банку 331; стягнуто з СВК "ДУНАЙ" на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) /Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, 22, м. Одеса, 65114; код - 43879780/: 4057 гривень 46 коп. судового збору.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що доданими до матеріалів справи доказами підтверджено факт скидання відповідачем забруднюючих речовин із зворотними водами з випуску №1, з рисових чеків у р. Дунай (гирло Степове), з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (ГДС), встановлених у дозволі на спеціальне водокористування №751/ОД49Д-19 від 06.02.2019 року, що зафіксовано протоколом вимірювань фізико-хімічних показників якості зворотної (стічної) та поверхневої води №1/1 від 16 вересня 2020 року.

Суд також вказав, що розрахунок розміру збитків, заподіяних державі в результаті порушення відповідачем природоохоронного законодавства в сфері охорони водних ресурсів позивачем здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, а їх розмір становить 270 497 грн. 41 коп.

Не погоджуючись з рішеннм місцевого господарського суду, СВК «ДУНАЙ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 по даній справі скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення було ухвалене незаконно, необгрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції були неповно встановлені обставини видачі Дозволу на спеціальне водокористування від 06.02.2019 за №751/ОД/49д-19 та анулювання Дозволу на спецальне водокористування від 10.01.2018 за №224/ОД/49д-18.

Відповідач вказує, що як вбачається з документів, наданих до матеріалів справи, при аналізі гранично допустимих скидів та фактичних скидів речовин із зворотними (стічними) водами у поверхневі водні об`єкти, окремо для кожного водоспуску за вищевказаними Дозволами, вбачається суттєва різниця між такими даними.

Апелянт вважає, що судом не було наведено законних підстав та обгрунтування вимог Клійського управління водного господарства щодо зміни діючого Дозволу на спецальне водокористування від 10.01.2018 за №224/ОД/49д-18 на нове, у зв`язку зі зміною назви. Судом не буди навеедені норми, згідно яких Кілійське міжрайонне управління водного господарства може вимагати переоформлення виданих документів на підставі змін організаційно-правової форми організації, не були проаналізовані обставини, які призвели до видачі нового Дозволу у період дії попереднього Дозволу та не було надано належної правової оцінки таким обставинам.

Відповідач зазначає, що суд не дослідив підстави видачі нового дозволу, обгрунтування такої видачі та найголовніше чи подавалися відповідачем документи на зміну гранично допустимого скидання забруднюючих речовин в водні об`єкти із зворотними водами.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просить долучити до матеріалів справі додаткові докази по справі, а саме: копії адвокатських запитів та відповідей на них.

Також 27.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи адвокатського запиту №08-06/23 від 08.06.2023 та відповідь на запит з доданими документами.

В обгрунтування клопотання апелянт вказує, що означені докази не були надані до суду першої інстанції у зв`язку з тим, що адвокат не отримав відповідей на запити та не міг довести безпідставність зміни дозволу і відсутності відповідної заяви відповідача щодо змін нормативів гранично допустииого скидання забруднюючих речовин в водні об`єкти із зворотними водами на момент отримання нового дозволу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДУНАЙ" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 по справі №916/172/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/172/23.

12.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДУНАЙ" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

12.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/172/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДУНАЙ" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 по справі №916/172/23 залишено без руху.

25.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від СВК "ДУНАЙ" надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 по справі №916/172/23, в якому скаржник зазначив додаткові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою СВК "ДУНАЙ" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 по справі №916/172/23; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 по справі №916/172/23.

08.06.2023 від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом першої інстанції надано належну правову оцінку обставинам справи та доводам позивача у справі, правильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення законного рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 призначено розгляд апеляційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДУНАЙ" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 по справі №916/172/23 на 31.07.2023 року об 11-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

У зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 27.07.2023 по 11.08.2023, розпорядженням керівника апарату суду №96 від 27.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/172/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 27.07.2023 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Колоколов С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 прийнято справу №916/172/23 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово.

Стосовно клопотань відповідача щодо долучення додаткових доказів до матеріалів справи, судова колегія Південно-західного апеляцйіного господарського суду зазначає наступне.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Частиною 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.

На переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони, викладеної в апеляційній скарзі чи відзиві, не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк. При цьому судова колегія враховує і ту обставину що відповідач не довів неможливість подання означених ним доказів до суду першої інстанції.

За таких обставин суд не приймає до розгляду докази, долучені скаржником як до апеляційної скарги, а також додані до клопотання про долучення додаткових документів.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач по справі - СВК «ДУНАЙ» здійснює свою діяльність на підставі правового статуту суб`єкта Юридична особа - свідоцтво про державну реєстрацію серія А01 № 005860.

Основною виробничою спеціалізацією згідно кодів КВЕД є вирощування зернових культур, насіння олійних культур, багаторічних трав, рису. Загальна площа зрошувальних сільськогосподарських земель 229 га в т.ч. рис - 108 га. Зрошувані землі розміщені в межах Кілійсько-Маякської рисової зрошувальної системи (далі КМРЗС).

Джерелом зрошення земель є канал «Кофа», який заповнюється річкою Дунай, через насосну станцію НС-3 КМРЗС Кілійського міжрайонного управління водного господарства Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю Державного агентства водних ресурсів України.

Водокористування здійснюється на підставі Дозволу на спеціальне водокористування від 06.02.2019 року № 751/ОД49Д-19. Термін дії дозволу до 06.02.2022 року. Мета водокористування - виробничі потреби. Надано попередній Дозвіл на спеціальне водокористування від 10.01.2018 р. № 224/ОД/49д-18. Термін дії до 10.01.2021 року.

В матеріалах справи наявний Звіт про використання води за 2020 рік за формою 2-ТП водгосп (річна). Відповідно до вказаного звіту об`єм забраної води за 2020 рік склав 2438,5 тис. куб. м. об`єм відведених зворотних вод за 2020 рік склав 1036,4 тис. куб. м.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцєю Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю), за результатом якого Інспекцією складено Акт №816 від 13.10.2021.

Так, згідно з протоколом вимірювань фізико-хімічних показників якості зворотної (стічної) та поверхневої води №1/1 від 16 вересня 2020 року у період 2020 року Відповідачем здійснено скидання забруднюючих речовин із зворотними водами з випуску №1, з рисових чеків у р. Дунай (гирло Степове), з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (ГДС), встановлених у дозволі на спеціальне водокористування №751/ОД49Д-19 від 06.02.2019 року.

Відповідно до Звіту про використання води за 2020 рік, об`єм скинутої води відповідачем з випуску № 1 у р. Дунай , склав 1036, 4 тис. куб.

Згідно з протоколом вимірювань фізико-хімічних показників якості зворотної (стічної) та поверхневої води №14/21 від 28 вересня 2021 року.У період 2021 року відповідачем здійснено скидання забруднюючих речовин із зворотними водами з випуску №1, з рисових чеків у р. Дунай (гирло Степове), з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (ГДС), встановлених у дозволі на спеціальне водокористування №751/ОД49Д-19 від 06.02.2019 року.

Відповідно до наданої Відповідачем під час перевірки довідки від 14.12.2021, об`єм скинутої води з випуску №1 в р. Дунай склав 1425, 64 тис. куб. м.

Під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) СВК «ДУНАЙ» не надано журнал первинного обліку кількісних та якісних показників води, яку отримують та, яку відводять у водний об`єкт та СВК «ДУНАЙ» надані протоколи вимірювань фізико-хімічних показників якості зворотної (стічної) та поверхневої води за 2020 та 2021 роки.

Згідну розділу «Опис виявлених порушень» Акту №816 від 13.10.2021, під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), встановлено відсутність первинного обліку кількісних та якісних показників води, яку отримують, та води, яку відводять у водний об`єкт, що є порушенням п. 6 ч. З ст. 110 Водного кодексу України.

Крім того, Інспекцією встановлено, що СКВ «ДУНАЙ» не дотримується нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, згідно вимог дозволу від 06.02.2019 року №751/ОД49Д-19, що є порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст.44 ВКУ, про що зазначено в Акті №816 від 13.10.2021. Зазначений Акт підписаний керівником СКВ «ДУНАЙ» Кулясом В.М. без зауважень.

З метою усунення виявлених під час проведення перевірки порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу Мінковим І.П., СВК «ДУНАЙ» видано припис від 18.10.2021 №455.

Вихідні дані та результати розрахунків по кожній забруднюючій речовині наведено згідно таблиць у Розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення вод, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за №767/16783 зі змінами, затвердженими Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220 (далі - Методика).

Згідно проведеного позивачем розрахунку внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами СВК «ДУНАЙ» була заподіяна шкода на суму 270 497 грн. (двісті сімдесят тисяч чотириста дев`яносто сім гривень) 41 коп.

Інспекція зверталась до СВК «ДУНАЙ» з претензією №21 від 24.01.2021 про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті порушень природоохоронного законодавства в сфері охорони водних ресурсів, сума яких становить 270 497 грн. 41 коп.

Згідно даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600016352877, претензія №21 отримана відповідачем 04.02.2022 року.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку суму збитків не відшкодовано, позивач, посилаючись на ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 44, 70, 110, 111 Водного кодексу України, звернувся з позовом до суду, в якому просив суд стягнути з відповідача шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених Державі Україна у розмірі на суму 270 497 грн. 41 коп. до Державного бюджету України.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Частиною 1 ст. 149 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 151 Господарського кодексу України установлено, що суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Аналогічні за замістом положення містяться у ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Згідно з Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 р. за № 350/34633 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція Південно- Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Пунктом 2 розділу II Положення встановлено, що Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства у тому числі про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; права державної власності на води; ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подання відповідним органам звітів; здійснення водокористувачами заходів із запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з їх території; здійснення заходів, пов`язаних із запобіганням шкідливій дії води і ліквідацією її наслідків; дотримання регламентів скидання промислових забруднених стічних чи шахтних, кар`єрних, рудникових вод з накопичувачів, норм і правил експлуатації технологічних водойм (ставки-охолоджувачі теплових і атомних станцій, рибоводні ставки, ставки-відстійники та інші).

Розділом II Положення передбачено, що Інспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування) (п. 3); пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (п. 9); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п. 10).

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Згідно зі статтею 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. (Згідно частин 1, 2 статті 49 Водного кодексу України)

Пунктом 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України передбачено обов`язок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 затверджено Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування (надалі Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами Держводагентства.

Згідно зі ст. 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Як визначено пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного господарства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування.

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з приписами статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 по справі № 917/717/17.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р. (далі - Методика).

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Згідно зі ст. 95 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

З матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) у період з 04.10.2021 по 19.10.2021 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства СВК «ДУНАЙ» саме на підставі доручення Прем`єр-міністра України від 07.09.2021 №39200/1/1-21 та на підставі наказу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 29.09.2021 за №1233 „Про проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів СВК «ДУНАЙ.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) з наданням йому копій відповідного посвідчення (направлення) на проведення державного нагляду (контролю).

За результатами здійснення позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Як зазначалося раніше, Акт перевірки №816 від 13.10.2021 підписано особисто керівником СВК «ДУНАЙ» без зауважень.

Верховний Суд у постановах від 16.07.2020 у справі №826/4/16 та від 23.09.2020 у справі №640/2911/19 вказав, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Отже, виходячи з наведеного, суд приймає Акт №816 від 13.10.2021 в якості належного та допустимого доказу на підтвердження порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Розрахунок розміру збитків, заподіяних державі в результаті порушення відповідачем природоохоронного законодавства в сфері охорони водних ресурсів позивачем здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства. Їх розмір становить 270 497 грн. 41 коп.

За таких обставин, враховуючи наявні матеріали справи та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що в даному випадку підтверджено факт скидання відповідачем забруднюючих речовин із зворотними водами з випуску №1, з рисових чеків у р. Дунай (гирло Степове), з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (ГДС), встановлених у дозволі на спеціальне водокористування №751/ОД49Д-19 від 06.02.2019 року, що зафіксовано протоколом вимірювань фізико-хімічних показників якості зворотної (стічної) та поверхневої води №1/1 від 16 вересня 2020 року.

Щодо доводів апелянта в частині того, що станом на момент проведення позапланової перевірки, як Дозволу на спеціальне водокористування від 10.01.2018 за №224/ОД /49д-18 строк дії якого був встановлений з 10.01.2018 до 10.01.2021 та Дозволу на спеціальне водокористування №751/1ОД49Д-19 від 06.02.2019 строк дія якого був встановлений з 06.02.2019 до 06.02.2022, слід зазначити наступне.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 16 Водного кодексу України - до відання центрального органу в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, зокрема, видача дозволів на спеціальне водокористування.

Згідно з п. 1 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 N 393, - центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, - є Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство).

Статтею 49 Водного кодексу України, визначено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ч. 21 ст. 49 Водного кодексу України, у дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Порядком видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 (далі - Порядок), визначено процедуру видачі юридичним і фізичним особам (водокористувачам) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об`єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів).

Відповідно до п. 3 Порядку дозволи видаються на підставі заяви водокористувача, в якій серед іншого зазначаються дані водокористувача (фізичної або юридичної особи), мета отримання дозволу або реквізити дозволу, який анулюється, місце здійснення спеціального водокористування (назва басейну, річки, водного об`єкта і його місцезнаходження).

До заяви додаються такі документи: обгрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування та водовідведення, опис та схема місць забору води та скидання зворотних вод, нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовину водні об`єкти із зворотними водами, з розрахунком на кожний скид окремо, затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води, які надають послуги з централізованого водопостачання/водовідведення, копія правовстановлюючих документів на водні об`єкти.

Під час розгляду справи представником відповідача підтверджено, що ним надавалась відповідна заява, на підставі якої СВК „ДУНАЙ одержало Дозвіл на спеціальне водокористування №751/1ОД49Д-19 від 06.02.2019.

На дату відбору проби та дату складення Протоколу №1/1 (10.09.2020), як вважає відповідач, були дійсними одночасно два вищевказаних Дозволи на спеціальне водокористування (№224/ОД /49д-18 від 10.01.2018 та №751/1ОД49Д-19 від 06.02.2019).

Рішення Конституційного Суду (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03.10.1997 № 4-зп передбачає наступне: згідно зі статтею 160 Конституції України Конституція набуває чинності з дня її прийняття; словосполучення "набуває чинності" у статті 160 і словосполучення "набирає чинності" у частині п`ятій статті 94 Конституції України мають синонімічні значення; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції передбачив порядок застосування такого способу подолання колізій як новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше.

Цей принцип також відображений у листі Міністерства юстиції України "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19, відповідно до якого, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності; така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

Саме такий підхід застосований Верховним Судом України у постанові від 17.02.2016 у справі № 0908/2465/2012, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.06.2018 у справі № 807/698/17, від 12.09.2018 у справі № 564/118/17, від 25.09.2018 у справі № 499/714/16-а, від 30.10.2018 у справі № 826/5917/17, від 06.12.2018 у справі № 816/1244/17, від 24.01.2019 у справі № 812/561/17 та 29.01.2019 у справі № 293/342/17.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що доказів анулювання Дозволу на спеціальне водокористування №224/ОД /49д-18 від 10.01.2018 у зв`язку з видачею відповідачу нового Дозволу на спеціальне водокористування №751/1ОД49Д-19 від 06.02.2019 до матеріалів справи не надано, вірним є висновок суду першої інстанції в частині того, що вищевказані умови застосування актів, виданих пізніше, слід застосувати і в даному випадку, приймаючи до уваги саме Дозвіл від 06.02.2019, який було видано пізніше попереднього Дозволу від 10.01.2018.

Крім того, судовою не приймаються доводи апелянта в частині того, що скид технологічних та зворотних вод за допомогою насосної станції НС-3 здійснюється, також, іншими суб`єктами господарювання, а також щодо недоведеність лімітів у дозвільних документах, з огляду на наступне.

Так, підставою для видачі Дозволу на спецводокористування від 06.02.2019 №751/0Д/49д-19, стала заява СВК «Дунай» та надані до заяви обгрунтовуючі документи (обгрунтування потреби у воді з помісячним нормативом розрахунком водокористування і водовідведення, опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод, нормативи гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами.

Порядок розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні обєкти визначені постановою кабінету Міністрів України від 11 вересня 1196 №1100, якою затверджено Порядок розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти.

Відповідно до п. 10 Порядку саме водокористувачі виступають замовниками розроблення нормативів ГДС забруднюючих речовин, що скидаються ними до водних об`єктів.

Згідно з п. 3 Порядку, розроблені нормативи ГДС забруднюючих речовин подаються водокористувачем органам, уповноваженим видавати дозвіл на спеціальне водокористування, у складі документів, які додаються до заяви для одержання дозволу на спеціальне водокористування.

Пунктом 7 Порядку визначено, що вміст забруднюючих речовин у зворотних водах, скидання яких нормується, визначається регулярно (не менш як один раз на квартал) водокористувачами за допомогою інструментально-лабораторних вимірювань у тому числі автоматизованих засобів, результати яких подаються Держводагенству відповідно до Порядку ведення державного обліку водокористування, затвердженого Міндовкіллям.

Відповідно до п. 13 Порядку, розроблені ГДС забруднюючих речовин подаються водокористувачем органам, уповноваженим видавати дозвіл на спеціальне водокористування у складі документів, які додаються до заяви для одержання дозволу на спеціальне водокористування.

Отже, підставою для визначення та встановлення компетентним органом в особі Держводагенства нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин із зворотними водами у водний об`єкт, згідно Дозволу на спецводокористування від 06.02.2019 №751/ОД/49д-19 , стали вихідні дані, надані СВК «Дунай», зокрема - опис та схема місць забору води (в тому числі фонових проб на водозаборі) та скиду зворотних вод, нормативи гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами.

Як визначено пунктом 16 Порядку, підставами для переоформлення нормативів ГДС забруднюючих речовин - є зміна умов водокористування, зміна категорії якості води у водному об`єкті, зміна законодавчої та нормативної бази.

Відповідачем не надані протоколи моніторингу якості води, відібраних відповідно до п.7 Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, які б свідчили про зміну якості води у водному об`єкті.

Натомість СВК «ДУНАЙ» надані протоколи вимірювань фізико-хімічних показників якості зворотньої (стічної) та поверхневої води, складеними за результатами разових вимірювань у 2020 та 2021 роках, показники яких не відповідали ГДК, визначених Дозволом на спецводокористування від 06.02.2019 №751/ОД/49д-19.

В той же час, як вбачається з Таблиці 1, Забір, використання, передача та втрати води (яка є додатком до Звіту про використання води за 2020 рік), СВК «ДУНАЙ» водозабір та одержання води зокрема у 2020 році, проводилось у наступних місяцях: травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень.

Відповідно до Акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 13.10.2021 № 816, Інспекцією встановлено недотримання пункту 9 Дозволу від 06.02.2019 №751/0Д/49д-19, а саме, відсутній первинний облік кількісних та якісних показників води, яку забирають та води, яку відводять у водний об`єкт.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження того, що скид технологічних вод здійснюється також іншими суб`єктами господарювання, у зв`язку з чим не приймаються до уваги доводи апелянта в цій частині, а висновок суду першої інстанції є вірним та обгрунтованим.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що зміна умов водокористування та якості води у водних об`єктах - є підставою для звернення саме Водокористувача для переоформлення дозвільних документів на спецводокористування.

Повноваження Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївської та Одеської області) в частині аналізу та надання оцінки умов дозвільного документу, обмежені положеннями ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», зокрема, щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів дотримання їх умов.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду

За таких обставин, апеляційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДУНАЙ" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 по справі №916/172/23 задоволенню не підлягає, а рішення суду залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ДУНАЙ" на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 по справі №916/172/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2023 по справі №916/172/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.08.2023 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: С.І. Колоколов

Г.І. Діброва