Постанова

від 04.08.2023 по справі 460/1531/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 460/1531/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Колтуна Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/971/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 84

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 06 березня 2023 року в справі за позовом Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

в с т а н о в и в:

У березні 2016 року заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Львівського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України 80253,60 грн. шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позову зазначав, що ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18.02.2016 року у справі №461/1149/15-к, яка не оскаржувалась і 26.02.2016 року набрала законної сили, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27 ч.1 ст.364, ч.4 ст.27 ч.1 ст.366, ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12014140350000000711 від 22.12.2014 року на цій підставі закрито.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18.02.2016 року встановлено, що ОСОБА_1 з корисливих мотивів, шляхом обману, використовуючи завідомо підроблений документ, заволоділа бюджетними коштами державної підтримки на будівництво (придбання) по програмі «Доступне житло», яку реалізовувало Львівське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в сумі 80253,60 грн., що завдало значної шкоди державному бюджету.

ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні подала письмове клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строку давності, оскільки від дня вчинення нею злочину пройшло більше п`яти років.

У вказаній вище ухвалі суду також зазначено, що прокуратурою Львівської області в межах кримінального провадження пред`являвся цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, однак, позов залишено без розгляду, оскільки в судовому засіданні не досліджувалися докази по справі, так як обвинувачені звернулися до суду з клопотанням про закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності, і роз`яснено право подати такий позов у порядку цивільного судочинства.

З огляду на вказане, беручи до уваги, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку із закінченням строків давності (ст.49 КК України), тобто з нереабілітуючих обставин, тому вона зобов`язана відшкодувати шкоду в розмірі 80253,60 грн., завдану Львівському регіональному управлінню Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», внаслідок вчинення нею названих кримінальних правопорушень, а оскільки між протиправною поведінкою ОСОБА_1 та завданою шкодою існує прямий причинний зв`язок, тому вона зобов`язана відшкодувати завдані збитки.

Просив позов задовольнити.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 06 березня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України (Львівського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву») 80253 грн. 60 коп. шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1378 грн.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , вважає таке незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що Фонд не є центральним органом державної виконавчої влади, а позивач не є територіальним органом центрального органу державної влади чи іншим суб`єктом владних повноважень. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав представництва.

Зазначає, що прокурором не доведено дотримання ним процедури, встановленої ч.ч.3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, і Верховний Суд неодноразово наголошував, що у кожному випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підстави для звернення прокурора з позовом до суду. При цьому, саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження правових підстав для представництва.

Вважає, що прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Щодо стягнення на користь державного бюджету 80253,60 грн., то вважає, що прокурором не надано доказів фактичного внесення позивачем на поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Європейський газовий банк» коштів державної підтримки у розмірі 80253,60 грн., а також не надано доказів переказу забудовнику коштів державної підтримки в розмірі 80253,60 грн.

04.05.2023 року від Яворівської окружної прокуратури Львівської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона позивача зазначила про безпідставність доводів апеляційної скарги та законність судового рішення.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 25.07.2023 року, є дата складення повного судового рішення 04.08.2023 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.11.2010 року між Львівським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 укладено договір про управління коштами для будівництва (придбання) доступного житла за державної підтримки №5/3/10509, відповідно до якого вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 становить 267512 грн., з яких сума державної підтримки становить 80253,60 грн.

Листом від 29.11.2010 року Львівське відділення №2 AT «Єврогазбанк» підтверджує, що ОСОБА_1 має відкритий особистий рахунок, залишок коштів складає 189933,52 грн.

Відповідно до акту від 28.12.2010 року, ТОВ «БАЛМІКС» передало ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Рішенням Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області №136 від 02.03.2011 року, надано дозвіл на оформлення права власності на житлову квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.10.2011 року, квартира за адресою: АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_1 .

Згідно з повідомленням Верблянської сільської ради Яворівського району Львівської області №242, в сільській раді наявність порядку взяття на квартирний облік громадян не ведеться; ОСОБА_1 подана заява в сільську раду 16.05.2008 року №5 «Про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку в с. Коти», інші заяви щодо покращення житлових умов та поставки на квартирний облік від ОСОБА_1 в сільську раду не надходили.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18.02.2016 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.27, ч.1 ст.364, ч.4 ст.27, ч.1 ст.366, ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито, у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності.

Зазначеною ухвалою встановлено, що ОСОБА_1 , з корисливих мотивів, шляхом обману, використовуючи завідомо підроблений документ, заволоділа бюджетними коштами державної підтримки на будівництво (придбання) по програмі «Доступне житло», яку реалізовувало Львівське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі ЛРУ ДСФУ «ДФСМЖБ») в сумі 80253,60 гривень, що завдало значної шкоди державному бюджету, чим вчинила кримінальні правопорушення, передбачені за ч.4 ст.27, ч.1 ст.364, ч.4 ст.27, ч.1 ст.366, ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК України.

Відповідно до листа Городоцької місцевої прокуратури Львівської області №05-14-1029вих16 від 28.03.2016 року, прокуратура повідомила директора Львівського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», що захист інтересів вказаною установою належним чином не здійснюється, прокуратура буде пред`являти цивільний позов в інтересах держави в особі Львівського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 80253,60 грн.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, прокуратура серед іншого зазначала, що після залишення 18.02.2016 року Яворівським районним судом Львівської області позову прокуратури Львівської області без розгляду і станом на даний час Львівським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» не було вжито жодних заходів, в тому числі представницького характеру, щодо стягнення коштів державної підтримки в розмірі 80253,60 грн., що свідчить про неналежне здійснення зазначеним суб`єктом владних повноважень захисту інтересів держави.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

На підставі частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних з виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Отже, прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

Згідно з частинами третьою та четвертоюстатті 56 ЦПК України,у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини четвертоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»,прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави у суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У Рішенні від 05 червня 2019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, щоКонституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження дотримання порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор надав суду лист, який направлений Городоцькою місцевою прокуратурою від 28.03.2016 року за вих. №0514-1029/вих16 на адресу директора Львівського регіонального управління державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» Наумовій С.І.

Зі змісту зазначеного листа вбачається, що прокуратурою повідомлено адресата про те, що ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18.02.2016 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.27, ч.1 ст.364, ч.4 ст.27, ч.1 ст.366, ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №120141400350000000711 від 22.12.2014 року закрито.

При цьому, заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури повідомив директора Львівського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», що захист інтересів вказаною установою належним чином не здійснюється, прокуратура буде пред`являти цивільний позов в інтересах держави в особі Львівського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, вчиненої кримінальним правопорушенням в розмірі 80253,60 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що Львівське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не оскаржувало, заперечень проти представництва прокурором не висловлювало, щодо задоволення позовних вимог не заперечувало.

Враховуючи вищезазначене, у справі, яка переглядається, прокурор обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, дотримався порядку, який передбаченийстаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», а тому підстави для залишення позову без розгляду у частиніпозовних вимог прокурорав інтересах держави в особі Львівського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» відсутні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 року у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Отже, прокурором достатнім чином підтверджено наявність повноважень щодо звернення до суду для захисту інтересів держави у зв`язку з неналежним здійсненням такого захисту Львівським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

Як встановлено судом, Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі Фонд) створена на виконанняпостанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року №334тавід 02.06.2000 року №885. Засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України, якому установа підпорядкована.

Відповідно до Статуту, метою діяльності Фонду є кредитування, в тому числі пільгове, та фінансування витрат на будівництво (реконструкцію) і придбання житла для молоді та інших верств населення. Згідно з пп.5 п.6 Статуту, Фонд відповідно до мети своєї діяльності веде облік та здійснює контроль за використанням і поверненням коштів, які виділяються Фонду.

Згідно з п.2 ст.30 Бюджетного Кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині кредитування є, зокрема, повернення кредитів, наданих з державного бюджету молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла.

Відповідно до п.13 та п.14 ч.4 ст.30 Бюджетного Кодексу України, кошти отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами ч.3 ст.15, ч.3 ст.29 та ч.3 цієї статті цього Кодексу, спрямовуються відповідно на: державне пільгове кредитування індивідуальних сільських забудовників на будівництво (реконструкцію) та придбання житла (за рахунок джерел, визначених пунктом 1 частини третьої цієї статті); реалізацію Державної програми забезпечення молоді житлом (за рахунок джерел, визначених пунктом 2 частини третьої цієї статті).

Львівське регіональне управління Фонду, засновником якого є Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», є його підрозділом, юридичною особою, що діє відповідно до Положення.

Згідно з п.3.1 Положення, кошти регіонального управління Фонду формуються за рахунок бюджетних коштів, передбачених на підтримку житлового будівництва шляхом надання довготермінових кредитів.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18.02.2016 року встановлено, що на підставі поданих документів між ЛРУ ДСФУ «ДФСМЖБ» та ОСОБА_1 укладено договір про управління коштами для будівництва (придбання) доступного житла за державної підтримки №5/3/10509 від 29.11.2010 року та договір доручення №10 від 29.11.2010 року, на підставі яких на особистий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у банку АТ «Єврогазбанк», МФО 38430, були перераховані кошти державної підтримки в сумі 80253,60 грн. на будівництво житла, а саме: квартири АДРЕСА_4 , на які не мала права ОСОБА_1 .

Також, в ухвалі Яворівського районного суду Львівської області від 18.02.2016 року вказано, що прокуратурою Львівської області заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Зазначений позов у кримінальному провадженні суд залишив без розгляду, оскільки в судовому процесі не досліджувались докази по справі, так як обвинувачені звернулись до суду з клопотанням про закриття справи за закінченням строків давності.

Відповідно до приписів ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Звертаючись до суду з указаним позовом про стягнення 80253,60 грн. завданої шкоди, яка була заподіяна ОСОБА_1 , позивач зазначав, що дані обставини встановлені ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 18.02.2016 року.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, ухвала Яворівського районного суду Львівської області від 18.02.2016 року, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду у даній справі, якою підтверджено заподіяння шкоди на вказану суму ОСОБА_1 внаслідок вчинення нею кримінально караного діяння.

Згідно з частиною першоюстатті 1166 ЦК України,майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Такі ж самі принципи відшкодування шкоди застосовуються при відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

При розгляді у порядку цивільного судочинства позову, що випливає з кримінальної справи, суд визначає суми, що підлягають стягненню на відшкодування шкоди, з урахуванням як доказів, які наявних у матеріалах кримінальної справи, так і додатково представлених сторонами.

Як свідчать матеріали справи та надані стороною позивача докази, протиправні дії ОСОБА_3 перебувають у причинному зв`язку із суспільно-небезпечними наслідками у вигляді заволодіння бюджетними коштами державної підтримки на будівництво житла. Дані обставини встановлені ухвалою суду, якою з нереабілітуючих підстав закрито кримінальне провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_1 . Розмір завданої шкоди відповідачкою не спростований.

Оскільки, вказаний судовий спір не стосується неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, внаслідок якого утворилась певна заборгованість та враховуючи те, що договір про управління коштами №5/3/10509 від 29.11.2010 року є припиненим в силу виконання його умов, відповідно до вимог ст.1166 ЦК України на відповідача слід покласти обов`язок з відшкодування завданої нею шкоди у зазначеному розмірі.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 06 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 04 серпня 2023 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич