Постанова

від 04.08.2023 по справі 471/8/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.08.23

22-ц/812/744/23

Провадження № 22-ц/812/744/23

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 липня 2023 року м. Миколаїв

справа № 471/8/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

за участі представника відповідача Якименка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішенняБратськогорайонного судуМиколаївської області,ухваленого10травня 2023року підголовуваннямсуддіГукової І.Б.,вприміщенніцього жсуду,повнесудоверішення складено11травня 2023року,уцивільнійсправі

за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Братське-Агро» про розірвання договорів оренди землі,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У січні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Козиревич О.С. звернулась з позовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Братське Агро» (далі ТОВ «Братське Агро») про розірвання договорів оренди землі.

Позивачка зазначала, що вона являється власником земельної ділянки площею 6,5186 га, кадастровий номер 4821483400:03:000:0061 та земельної ділянки площею 6,76 га, кадастровий номер 4821483400:03:000:0062,що розташовані в межах території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 268 від 28 травня 2022 року та договору дарування земельної ділянки №127 від 10 лютого 2022 року. Вказані земельні ділянки за договорами оренди від 22 квітня 2019 року та 20 липня 2019 року перебувають у користуванні ТОВ «Братське Агро». Відповідно до умов договорів оренди землі, орендна плата вноситься орендарем в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на дату укладення становить 9343,44 грн, за земельну ділянку площею 6,7567 га та 9216,81 грн, за земельну ділянку площею 6,5186 га до 31 грудня кожного року. В разі невнесення орендної плати у строки, сплачується пеня в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день несплати.

Однак в порушення умов договорів, орендар протягом 2019-2022 року не сплачує орендну плату за договорами оренди землі. Систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.

Посилаючись на те, що в порушення умов договорів відповідач жодного разу, починаючи з 2019 року не виконував взяті на себе зобов`язання по виплаті орендної плати, позивач звернулась з позовом до відповідача про розірвання договорів оренди землі №BRA-2019-00379 від 22 квітня 2019 року та №BRA-2019-00380 від 20 липня 2019 року.

Узагальнені доводи інших учасників

Під час розгляду справи відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач ніколи не ухилявся від виплати орендної плати за користування земельними ділянками та відповідно не порушував умов договорів оренди землі.

Зазначає, що відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України ТОВ «Братське Агро» орендну плату за 2019 рік не виплачувало, оскільки:

-згідно пункту6.5договору орендиземлі №BRA-2019-00379від 22квітня 2019року об`єкторенди вважаєтьсяпереданим орендодавцеморендареві змоменту державноїреєстрації праваоренди.Право оренди ТОВ «Братське Агро» за цим договором зареєстровано 31 січня 2020 року, а тому підстав для виплати орендної плати в 2019 році не було;

- згідно пункту 6.4 договору оренди землі №BRA-2019-00380 від 20 липня 2019 року земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, передається орендодавцем орендареві після збору врожаю 2019 року попереднім землекористувачем. Враховуючи те, що в 2019 році відповідач земельною ділянкою фактично не користувався, відповідно оплата за договором в 2019 році не проводилась.

Щодо орендноїплати за2020рік,то ТОВ «Братське Агро» виплатило власникам орендну плату 24 грудня 2020 року, шляхом переказу коштів засобами поштового зв`язку. Вказане підтверджується списком згрупованих поштових переказів №6229 від 24 грудня 2020 року та фіскальним чеком.

Щодо орендної плати за 2021 та 2022 роки:

- за ділянку з кадастровим номером 4821483400:03:000:0061 виплата орендної плати ОСОБА_2 не проводилась у зв`язку із наявністю у підприємства інформації про її смерть та відсутністю повідомлення про оформлення права власності на земельну ділянку за спадкоємцями;

- за ділянку з кадастровим номером 4821483400:03:000:0062 ТОВ «Братське Агро» виплатило орендну плату ОСОБА_3 23 грудня 2021 року та 23 грудня 2022 року шляхом переказу коштів засобами поштового зв`язку. 23 грудня 2021 року останньому додатково були направлені кошти в розмірі 22564,40 грн як орендну плату за 2020 рік у зв`язку із відмовою отримувати в минулому році. Вказане підтверджується списком згрупованих поштових переказів №891 від 23 грудня 2021 року та платіжними дорученнями.

Намомент здійсненнявиплат орендноїплати за2022рік ТОВ «Братське Агро»не володілоінформацією прооформлення прававласності наземельні ділянкиза позивачкою.Виходячи іззмісту позовноїзаяви за ОСОБА_1 право власностіна земельніділянки зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в 2022 році. Отже, в силу вимог Земельного кодексу України, саме в 2022 році до позивачки перейшли права та обов`язки попередніх власників земельних ділянок за договорами оренди землі, в тому числі й обов`язок своєчасно отримувати орендну плату, передбачений пунктом 9.1.2.5 договорів. Водночас, законодавством визначено, що у нового власника існує обов`язок повідомити користувача земельної ділянки за діючим договором оренди землі про зміну сторони орендодавця, шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення або вручення йому листа особисто під розписку. В повідомленні новому власнику необхідно вказати свої дані (поштову адресу, реквізити платіжних рахунків) для надання можливості орендареві виконувати свій обов`язок щодо сплати орендної плати.

Між тим,з днянабуття прававласності наземельні ділянкиз кадастровиминомерами 4821483400:03:000:0061та 4821483400:03:000:0062 ОСОБА_1 не зверталасьдо ТОВ «Братське Агро» із повідомленнями про зміну орендодавця за оспорюваними договорами оренди землі та реквізитами для здійснення їй виплати орендної плати. А тому, неможливість проведення відповідачем виплат орендної плати позивачці зумовлена відсутністю інформації про оформлення права власності на земельні ділянки за новим власником. Отже, підстави для розірвання договорів оренди відсутні. Відповідачем надані докази, які підтверджують виконання обов`язку щодо виплати орендної плати та відповідно відсутності порушеного права позивачки.

14 березня 2023 року представником позивачки було подано заяву про зміну предмету позову, в якій вона просила суд визнати недійсними договори оренди та застосувати наслідки недійсності правочинів.

10 квітня 2023 року аналогічна заява про зміну предмету позову надійшла від позивачки ОСОБА_1

19 квітня 2023 року ухвалою Братського районного суду Миколаївської області у прийнятті заяви про зміну підстав позову відмовлено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Братського районного суду Миколаївської областівід 10 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Братське Агро» про розірвання договорів оренди землі відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вказані договори було зареєстровано 31 січня та 30 вересня 2020 року, отже у орендаря виник обов`язок щодо сплати орендної плати лише з цього часу.

Орендар виконав цей обов`язок з моменту перерахування коштів на рахунок «Укрпошта». Не отримання орендодавцями орендної плати не з вини орендаря не може вказувати на порушення останнім вимог договору.

Крім того, в порушення вимог статті 148-1 ЗК України, позивачка не повідомляла орендаря про перехід прав та обов`язків за договорами оренди після смерті ОСОБА_2 та на підставі договору дарування земельної ділянки належної ОСОБА_3 .

Таким чином невиплата орендної плати за договорами сталася не з вини відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість вказаного судового рішення, порушення судом норм матеріального права, на неповне встановлення обставин справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, незважаючи на те, що було заявлено клопотання про розгляд справи у порядку загального провадження.

Також, апелянт зазначала, що у період з 2019 року по 2022 рік включно, вона та її батьки не отримували коштів за оренду землі. Стверджувала, що вона та її батьки за життя неодноразово звертались, як в усній так і в письмовій формі до керівництва ТОВ «Братське Агро»,а самедиректора таземлевпорядників щодоневиплати орендноїплати.Однак,директор ТОВ «Братське Агро» спілкувався з нею лише ненормативною лексикою та лайкою, вигонив з приміщення. При цьому питання щодо невиплати орендної плати так вирішеним і не було.

Представник позивачки адвокат Козиревич О.С. надала письмові пояснення до апеляційної скарги ОСОБА_1 , в яких зазначила, що суд не звернув увагу на те, що договори підписано не особисто власниками земельних ділянок, а їх представниками, та спірні договори не містять конкретної умови як орендар сплачує орендну плату і яка саме домовленість була між ТОВ «Братське Агро» та орендодавцям не відомо. Також невідомо які реквізити було надано. Згідно відповіді Миколаївської дирекції ДП «Укрпошта» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кошти не отримували і при цьому не має підтвердження того, що останні відмовились від отримання орендної плати. Починаючи з дня укладення договорів оренди земельних ділянок і до самої смерті подружжя ОСОБА_4 так і не отримали ні копійки орендної плати. Навіть після того, як судом почала розглядатись цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , відповідач, так і не спромігся сплатити заборгованість по орендній платі, при тому, що ОСОБА_1 направляла відповідачу документи, що вона є власником спірних земельних ділянок. Цьому є підтвердження в матеріалах справи (квитанція про поштове відправлення, де вказано «документи»).

Також, судом не правильно враховано норми статті 651 ЦК України. Висновки суду не ґрунтуються на жодному із зібраних доказів, як не ґрунтуються і на встановлених обставинах справи, містять суцільні припущення, що є недопустимим процесуальним порушенням та наслідком скасування такого незаконного та необґрунтованого рішення з прийняттям нового.

Узагальненні доводи інших учасників справи

На вказану апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Якименко О.В. подав відзив, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що протягом 2020-2022 років ТОВ «Братське Агро»проводило діїщодо виплатиорендної платиза спірнимидоговорами орендиземлі шляхомпереказу коштівчерез відділенняпоштового зв`язкуна адреси ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (в2021та 2022році перерахуваннякоштів накористь ОСОБА_2 не проводилосьу зв`язкуз наявністюінформації проїї смертьта відсутністювідомостей проспадкоємця).Отже,надавши доматеріалів справивсі належнідокази,відповідач підтвердиввиконання нимсвого обов`язкущодо виплатиорендної платиз моментуперерахування коштівна рахунокАТ «Укрпошта».А тому,не отриманняорендодавцями коштівне звини ТОВ «Братське Агро»не можевказувати напорушення останнімвимог договору.Крім того,в долученомудо апеляційноїскарги листіАТ «Укрпошта»від 16травня 2023року дослідженоперевірку виробничоїдокументації (напредмет виплаченихгрошових переказів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) лише згрудня 2022року поквітень 2023року,в тойчас якспір стосуєтьсяперіоду з2020року.АТ «Укрпошта»фактично неспростувало обставин,згідно яких ТОВ «Братське Агро» здійснювало в грудні 2022 року переказ грошових коштів шляхом перерахування їх оператору поштового зв`язку для виплати ОСОБА_3 . Натомість АТ «Укрпошта» лише підтвердило факт, що кошти не були виплачені адресату, що не заперечується відповідачем.

Щодо відсутностівиплат нарахунок позивачки,то представник відповідача зазначав, що до матеріалів справи не долучено належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 виконала свій обов`язок та надіслала відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручила особисто під розписку інформацію про перехід до неї права власності на земельні ділянки та інші дані, визначені статтею 148-1 Земельного кодексу України. Таким чином, у діях ТОВ «Братське Агро»не маєознак порушенняумов договоріворенди земліу виглядісистематичної несплати орендноїплати.Зазначає,що більшачастина доводів,викладених вапеляційній скарзі,фактично нестосується предметуспору,а спрямованалише наформування негативноїпозиції до ТОВ «Братське Агро».Позивачка ненадала жодногодоказу того,що воната ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звертались до ТОВ «Братське Агро» з листами стосовно питань виплати їм орендної плати.

Крім того,апелянт ненадає жоднихпояснень щодопричин,які недали їйзмоги податидодаткові доказив судіпершої інстанції.Із цихпідстав,в силустатті 367ЦПК Українивсі долученідо апеляційноїскарги додатковідокументи неможуть бутиприйняті апеляційнимсудом доуваги тавикористані длявирішення спорупо суті.Знаючи прореальні причининеотримання орендноїплати тапозицію ТОВ «Братське Агро», впродовж більше 6 місяців розгляду справи, позивачка не надала відповідачу інформацію про свої платіжні реквізити, натомість продовжує стверджувати про істотні порушення договорів оренди землі лише з боку товариства. Отже, ні ОСОБА_1 , ні попередні власники земельних ділянок не зацікавлені в отриманні орендної плати, оскільки їхньою метою є розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частинах першій, другій та п`ятійстатті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 22квітня 2019року між ОСОБА_2 (уповноваженаособа задовіреністю ОСОБА_5 )та ТОВ"Братське-Агро"в особідиректора ШеметаО.М.було укладенодоговір орендиземлі №BRA-2019-00379(далі Договір№ 379),за умовамиякого ОСОБА_2 передала останньомув строковеплатне володінняі користуванняналежну їйна правівласності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 6,5186 га, кадастровий номер 4821483400:03:000:0061, яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, строком на 7 років (а.с.23-28). Даний договір зареєстровано 31 січня 2020 року, номер запису про інше речове право: 35284931.

20липня 2019року між ОСОБА_3 (уповноваженаособа задовіреністю ОСОБА_6 )та ТОВ"Братське-Агро"в особідиректора ШеметаО.М.було укладенодоговір орендиземлі №BRA-2019-00380(далі Договір№ 380),за умовамиякого ОСОБА_3 передав останньому в строкове платне володіння і користування належну йому на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 6,7567 га, кадастровий номер 4821483400:03:000:0062, яка знаходиться на території Новокостянтинівської сільської ради Братського району Миколаївської області, строком на 7 років (а.с.16-21). Даний договір зареєстровано 30 вересня 2020 року, номер запису про інше речове право: 38479879.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 лютого 2022 року позивачка набула право власності на земельну ділянку площею 6,7567 га, кадастровий номер 4821483400:03:000:0062, яка належала ОСОБА_3 , на підставі договору дарування, реєстраційний номер 127 (а.с.7-10).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 травня 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за №268, позивачка набула право власності на земельну ділянку площею 6,5186 га, кадастровий номер 4821483400:03:000:0061, яка належала ОСОБА_2 (а.с.22).

Позиція апеляційного суду

Згідно із статтею 2ЗаконуУкраїни«Про орендуземлі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексомУкраїни (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України(далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 526ЦКУкраїни передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 651ЦКУкраїни передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із статтею 610ЦКУкраїни порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 1ЗаконуУкраїни«Про орендуземлі» (далі - Закон) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

У статті 32Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і25цьогоЗаконута умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141ЗКУкраїни серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (касаційне провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Згідно із частиною четвертою статті 263ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договорів оренди землі, позивачка посилалась на те, що відповідачем не виплачена її батькам та їй орендна плата за 2019-2022 роки.

Щодо орендної плати за 2019 рік.

Відповідно до пункту 13.7 оспорюваних договорів, ці договори є укладеними та набирають чинності з моменту їх підписання.

Водночас, пунктом 6.5 передбачено, що об`єкт оренди вважається переданим орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Крім того, в пункті 10.3 сторони зазначили, що речові права, що є предметом цього Договору, виникають з моменту їх державної реєстрації .

Отже, сторони оспорюваних правочинів визначили та пов`язали час виникнення речових прав за договорами з моментом державної реєстрації цих договорів.

Крім того, згідно з пунктом 6.4 Договору № 380 земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, передається орендодавцем орендареві після збору врожаю 2019 року попереднім землекористувачем.

За висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 357/8115/18 (провадження № 61-7411 св 21), для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Судом першої інстанції встановлено, що державна реєстрація за оспореними договорами була проведена в 2020 році, зокрема за Договором № 379 - 31 січня 2020 року, а за Договором № 380 30 вересня 2020 року.

Зазначене підтверджується відомостями з інформаційних довідок №№ 340942084, 340942466, сформованих апеляційним судом.

При цьому колегія суддів вважає, що зазначені інформаційні довідки не можуть вважатись новими доказами в розумінні частини 3 статті 367 ЦПК України, оскільки отримані апеляційним судом з відкритих джерел.

Отже, оскільки державна реєстрація за спірними договорами проведена лише в 2020 році, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що у відповідача виник обов`язок по сплаті орендної плати за 2019 рік.

Щодо орендної плати за 2020-2022 роки.

Як встановленосудом,відповідно доположень розділу4«Орендна плата» оспорюваних договорів оренди землі, сторони домовились, що виплата орендної плати у грошовій формі здійснюється у гривнях на платіжну картку орендодавця, емітентом якої є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», реквізити якої орендодавець зобов`язується повідомити орендарю або через касу орендаря або через підприємство поштового зв`язку (пункт 4.1).

Щорічна орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року. За перший та останній роки оренди, орендна плата сплачується пропорційно фактичній кількості днів оренди (пункт 4.3).

Отже, із змісту зазначених договорів вбачається, що сторонами визначено лише порядок виконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати орендодавцю, місце ж виконання таких зобов`язань сторонами не встановлені.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання грошового зобов`язання провадиться за місцем проживання кредитора.

Відтак, належним місцем виконання зобов`язання зі сплати орендної плати є місце проживання орендодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яке зазначено в договорах с.Новокостянтинівка Братського району Миколаївської області.

З цих підстав доводи апеляційної скарги про те, що невідомо яка домовленість була між сторонами оспорюваних договорів щодо порядку сплати орендної плати, є необґрунтованими.

Заперечуючи проти задоволення позову представник ТОВ «Братське Агро» посилався на те, що на виконання даного обов`язку товариство намагалось виплатити орендну плату за 2020 рік за двома спірними договорами шляхом переказу коштів засобами поштового зв`язку на зазначену вище адресу власників. Такі ж дії ТОВ «Братське Агро» проводило по виплаті ОСОБА_3 орендної плати за 2021 та 2022 роки по Договору № 380.

Водночас, за Договором № 379 платежі в 2021-2022 роках не проводились, оскільки були відомості про те, що ОСОБА_2 померла, а повідомлень від спадкоємця товариство не отримувало.

На підтвердження своїх заперечень відповідач надав список згрупованих поштових переказів №6229 від 24 грудня 2020 року та відповідний фіскальний чек, а також списки згрупованих поштових переказів від 23 грудня 2021 року та 26 грудня 2022 року з відповідними платіжними дорученнями (а.с. 59-65).

Отже, відповідачем доведено вчинення дій, спрямованих на виконання грошового зобов`язання за оспорюваними договорами оренди землі шляхом виплати їх кредитору за місцем його проживання.

При цьому, дії з виплати орендної плати за двома договорами за 2020 рік, а також за Договором № 380 за 2021-2022 роки, вчинені відповідачем у межах обумовленого сторонами строку виплати орендної плати (поштові перекази грошових коштів здійснювалися ним 24 грудня 2020 року, 23грудня 2021року та26грудня 2022року, тобто до кінця року, за який здійснюється оплата).

У частині першій статті 612ЦКУкраїни визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Отже, апеляційний суд вважає встановленим та не спростованим позивачем, що відповідачем вчинено реальні дії з виплати орендодавцям орендної плати за двома спірними договорами за 2020 рік, а також ОСОБА_3 орендної плати за 2021 та 2022 роки по Договору № 380, а тому відповідач не може вважатися таким, що систематично порушував строк виконання відповідного зобов`язання за цими договорами оренди землі.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 09 квітня 2021року у справі № 467/185/19 (провадження № 61-8752св20).

При цьому колегія суддів вважає також релевантним застосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду щодо положень статті 537 ЦК України, викладених в постанові від 9 грудня 2019 року (справа № 709/1089/17), про те, що відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум.

А тому, не використання ТОВ «Братське Агро» свого права на внесення орендної плати на депозит нотаріуса не може тлумачитися як невиконання ним зобов`язання, не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати.

Щодо доводів позивачки про, те, що з нею також не проводились розрахунки по орендній платі.

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 148-1 ЗК Українидо особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Між тим, позивачкою не надано доказів того, що вона повідомила відповідача в передбачені законом строки про набуття права власності на зазначені земельні ділянки.

За відсутності в орендаря даних про нового власника земельних ділянок товариство було позбавлене можливості сплатити позивачці орендну плату за 2021-2022 роки у встановлений договорами строк.

Установивши відсутність доказів, які підтверджували б факт виконання позивачем законодавчо визначеного обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 148-1 ЗК України, а відповідач заперечує факт повідомлення орендаря про зміну власника спірної земельної ділянки і надання ним даних щодо платіжних реквізитів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог, оскільки затримка зі сплати орендної плати зумовлена діями орендодавця, який створив перешкоди для належного виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 545/262/18 (провадження № 61-47367св18), та від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-6262св21).

Доводи апеляційної скарги про те, позивачка зверталась до відповідача з вимогами про сплату орендної плати через засоби поштового зв`язку, не можуть свідчити про обізнаність відповідача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що товариство зазначені поштові відправлення не отримувало.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78ЦПКУкраїни передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80ЦПКУкраїни достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 8КонституціїУкраїни в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6статті 3 ЦК України).

Тлумачення якстатті 3 ЦК Українизагалом, так і пункту 6статті 3ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Позивачем у силу вимог статі 81ЦПКУкраїни не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати відповідачем орендної плати за відповідний період, оскільки, зокрема, відсутня вина ТОВ «Братське Агро» у простроченні сплати орендної плати за 2020-2022 роки.

Тобто, позивач не довів істотного порушення орендарем (відповідачем) умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).

Разом із цим, відповідач надав належні докази щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки ним доведено відсутність його вини щодо неотримання орендодавцями сум орендної плати за 2020-2022 роки, зокрема, що ним вчинені передбачені законодавством дії щодо виплати відповідних коштів орендодавцю.

За таких обставин, основний висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження незважаючи на клопотання представника позивачки про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, є необґрунтованими.

Водночас, суд першої інстанції, залишаючи без задоволення заяву представника позивачки про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в ухвалі від 22 лютого 2023 року послався на малозначність цієї справи (а.с. 82-83).

Такі ж мотиви суд зазначив в ухвалі від 12 січня 2023 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначивши її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає вимогам пункту 4 частини 2 статті 187 та пункту 2 частини шостоїстатті 19ЦПК України (а.с. 37).

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

п ос та но ви в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Братського районного суду Миколаївської областівід 10 травня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дняїї прийняттята може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбаченихстаттею 389 ЦПК України.

ГоловуючийІ.В. Лівінський Судді Т.Б. Кушнірова О.В. Локтіонова

Повне судоверішенняскладено 04 серпня 2023 року.