Рішення

від 31.07.2023 по справі 910/8341/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.07.2023Справа № 910/8341/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" про стягнення 450 000 грн., за участю представників позивача - Васійчук Л.Ф., відповідача - Крисенко А.Є.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 300 000 грн. пені та 150 000 грн. штрафу за порушення строку поставки товару за договором про закупівлю товарів №2204000022 від 13.04.2022 року на підставі ст. ст. 253, 509, 526, 530, 610, 612, 631 ЦК України та ст. ст. 173, 193, 230, 232, 265 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

06.06.2023 року позивач подав до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року справу призначено до розгляду по суті на 05.07.2023 року.

20.06.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що у задоволенні позову слід відмовити, у зв`язку з тим, що прострочення поставки товару відбулось у зв`язку з виникненням незалежних від відповідача обставин, а саме: зміною технічних характеристик предмету закупівлі, відсутності комплектуючих, довготривалих повітряних тривог, відключень електроенергії та ракетних атак на виробничі цехи відповідача.

Також у відзиві відповідач вказав на неможливість одночасного стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та 233 ГК України

29.06.2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

05.07.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.07.2023 року оголошено перерву до 31.07.2023 року.

20.07.2023 від позивача до суду надійшло заперечення на клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.04.2022 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» (Постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів №2204000022.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця «Насоси та компресори (Запасні частини до ГПА-Ц-6,3 та ГПА-Ц-16), код згідно ЄЗС ДК 021:2015 42120000-6 (далі - Товари), зазначені в Специфікації, яка наведена в Додатку 1 до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна вартість, нумерація партій Товарів, перелік Товарів у кожній партії та їх кількість, строк і місце поставки партій Товарів зазначаються у Специфікації.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 1 500 000,00 гривень (один мільйон п`ятсот тисяч гривень 00 копійок), утому числі ПДВ - 250 000,00 гривень (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Згідно з п. 5.1. Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари партіями в кількості, якості, комплектності, строки та в місці поставки відповідно до умов Договору, Специфікації (Додаток 1) та Технічних вимог та якісних характеристик Товарів.

Відповідно до Специфікації (Додаток 1 до Договору) строк поставки товару становить 120 календарних днів з дати укладення Договору.

Згідно із п. 5.8. Договору датою поставки Товарів за цим Договором є прийняття Покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13 цього Договору.

Відповідно до п. 5.13. Договору приймання Товарів за кількістю та якістю здійснюється саме на підставі Акту приймання Товарів за кількістю та якістю.

Листом від 01.08.2022 року №ТАМ-УЗ-ПрЗ-5-22 відповідач просив позивача збільшити термін поставки товару на 75 календарних днів.

Втім, позивач не погодив внесення змін до Договору в частині строку поставки товару, у зв`язку з чим, позивач зазначає, що враховуючи той факт, що Акт приймання Товарів за кількістю та якістю було підписано 28.02.2023 року, Відповідач порушив встановлені Договором строки.

Згідно із п. 7.2. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлена, за кожний день прострочення, а за прострочення поставки Товару понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.

На підставі п. 7.2 Договору, ст.ст.230, 231, 232 ГК України за порушення строків поставки Товарів відповідачу нараховано пеню у розмірі 300 000,00 грн. за період з 12.08.2022 року по 27.02.2023 року та 10% штрафу у розмірі 150 000,00 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову, посилається виникнення форс-мажорних обставин, а саме військової агресії рф проти України.

З приводу даних заперечень суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за виконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання Договору та виникла поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, карантин, епізоотія, війна, терористичні акти, пожежі, повені, зсуви ґрунту, інші стихійні лиха чи природні явища, рейдерські захоплення, захоплення, хакерські атаки, заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, які виникли після підписання цього Договору та які Сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання Сторонами своїх зобов`язань, тощо).

Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Частина 2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі введення карантину, встановленого КМУ.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. (правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17)

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу».

Відповідно до п. 8.2 Договору Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5-ти (п`яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з наданням відповідних підтверджуючих документів.

Згідно з п. 8.3. Договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема: відповідний документ Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 20-ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

У порушення вказаних умов Договору, відповідач надав до суду сертифікат №2600-23-2860 від 16.06.2023, виданий Івано-Франківською торгово-промисловою палатою.

Зі змісту вказаного сертифікату вбачається, що видавник засвідчує ТОВ «Тамерлайн» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у період з 28.07.2022 року по 09.02.2023 року.

Враховуючи вищезазначене, та з огляду на те, що Договором визначені конкретні строки, протягом яких Відповідач повинен був повідомити Замовника про настання обставин непереробної сили з моменту їх виникнення та документи, які можуть підтверджувати виникнення таких обставин, посилання Відповідача на сертифікат № 2600-23-2860 від 16.06.2023, виданий Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, не може бути належним підтвердженням настання обставин непереборної сили у правовідносинах сторін.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій.

Виходячи з засад розумності та враховуючи здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, відповідач, укладаючи 13 квітня 2022 року договір №2204000022 вже на момент існування обставин непереборної сили, мав усвідомлювати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути, у зв`язку з цим.

При цьому відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Між тим, обставини справи свідчать про те, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі №904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені та штрафу, встановив, що розрахунок позивача за вказаний ним період прострочення є вірним.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до вимог ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Проте, відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов`язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, також судом взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу слід відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача 300 000 грн. пені та 150 000 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки товару позивачу, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, офіс 26/1, код 42776621) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код 30019801) 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. пені, 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу та 6750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення підписано 04.08.2023 року

Суддя С.О. Чебикіна