Постанова

від 17.10.2023 по справі 910/8341/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа№ 910/8341/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 17.10.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 31.07.2023 (повний текст складений 04.08.2023)

у справі № 910/8341/23 (суддя Чубикіна С.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн"

про стягнення 450 000, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" про стягнення 300 000 грн пені та 150 000 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань за договором про закупівлю товарів №2204000022 від 13.04.2022 щодо здійснення поставки товару позивачу у строки, визначені договором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/8341/23 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 300000,00 грн пені, 150000,00 грн штрафу та 6750,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції виходив з встановлених обставин про те, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначив, що відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах статті 233 Господарського кодексу України та з наявністю яких законодавець пов`язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, також судом взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення ухвалено за умов неправильного застосування норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції:

- не було враховано доказів, поданих на підтвердження тих обставин, що прострочення поставки товару відбулось у зв`язку з виникненням низки незалежних від відповідача обставин;

- безпідставно не застосовано до спірних правовідносин вимоги статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України, а надано правову оцінку лише Сертифікату ТПП №2600-23-2860 від 16.06.2023, без дослідження всіх інших письмових доказів, що надані відповідачем та містяться у матеріалах справи та безумовно підтверджують об`єктивну неможливість виконати поставку у строк, визначений договором;

- проігноровано доводи і права відповідача на додержання вимог частини другої статті 613 ЦК України.

Крім того, скаржник вважає необґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому зазначив, що при здійсненні правосуддя у справі № 910/8341/23 суд першої інстанції вірно визначив та правильно застосував норми матеріального права, забезпечив справедливий, об`єктивний, з дотриманням норм процесуального права та прав сторін судового процесу розгляд справи, здійснив повне, всебічне з`ясування обставин, що мають значення для справи та аналіз доказів, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, а отже, оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим судом з додержанням норм матеріального та норм процесуального права, що підтверджується наступним.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 13.04.2022 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів №2204000022 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця «Насоси та компресори (Запасні частини до ГПА-Ц-6,3 та ГПА-Ц-16), код згідно ЄЗС ДК 021:2015 42120000-6 (далі - товари), зазначені в Специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна вартість, нумерація партій товарів, перелік товарів у кожній партії та їх кількість, строк і місце поставки партій товарів зазначаються у Специфікації.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна цього договору становить 1 500 000,00 гривень (один мільйон п`ятсот тисяч гривень 00 копійок), утому числі ПДВ - 250 000,00 гривень (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Згідно з п. 5.1. договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари партіями в кількості, якості, комплектності, строки та в місці поставки відповідно до умов договору, специфікації (додаток 1) та технічних вимог та якісних характеристик товарів.

Відповідно до специфікації (додаток 1 до договору) строк поставки товару становить 120 календарних днів з дати укладення договору.

Тобто товар мав бути поставлений у строк до 11.08.2022.

Згідно із п. 5.8. договору датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13 цього договору.

Відповідно до п. 5.13. договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється саме на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що оскільки акт приймання товарів за кількістю та якістю було підписано сторонами 28.02.2023, відповідач порушив встановлені договором строки поставки.

Відповідно до п. 7.2. договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлена, за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.

Так, на підставі п. 7.2 договору, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України Акціонерним товариством "Укртрансгаз" нараховано відповідачу пеню у розмірі 300 000,00 грн за період з 12.08.2022 по 27.02.2023 та 10% штрафу у розмірі 150000,00 грн.

Відповідач у свою чергу зазначає, що звертався до позивача з листом від 01.08.2022 №ТАМ-УЗ-ПрЗ-5-22, у якому просив Акціонерне товариство "Укртрансгаз" збільшити термін поставки товару на 75 календарних днів. На підтвердження направлення даного листа на електронну пошту позивача forletter@utg.ua відповідачем надано роздруківку зі своєї електронної пошти (а.с. 158).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з даного витягу із поштової скриньки відповідача неможливо встановити, якого саме змісту лист було направлено, вбачається лише направлення вкладеного файлу «Scan.pdf».

При цьому, слід зауважити, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1-4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Відповідно до пункту 14.2. договору істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання і до виконання сторонами своїх зобов`язань в повному обсязі, крім випадків, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі».

Всі зміни і доповнення до цього договору складаються в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього договору.

Разом з тим, доказів щодо внесення змін до договору в тому числі щодо строків поставки товару, шляхом підписання додаткової угоди сторонами не надано.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановленими обставинами, відповідачем виконано свої зобов`язання з поставки позивачу товару, обумовленого договором №2204000022 на загальну суму 1500000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1 від 09.02.2023 та товарно-транспортною накладною №1 від 09.02.2022, проте із простроченням визначеного у договорах строку.

Так, згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 610, частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216, статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п.7.2 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлена, за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідача за договором щодо своєчасної поставки товару, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача передбачених п. 7.2 договорів пені та штрафу.

Водночас, заперечуючи проти нарахування штрафних санкцій відповідач, з посиланням на положення статті 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України та п. 8.1 договору, зазначає, що порушення зобов`язання сталось не його вини, а внаслідок форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" від відповідальності за порушення зобов`язань. На підтвердження даних доводів відповідач посилається на сертифікат ТПП №2600-23-2860 від 16.06.2023, що виданий Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, яким підтверджено настання форс-мажорних обставин при виконанні договору про закупівлю товарів № 2204000022 від 13.04.2022, укладеним між позивачем та відповідачем.

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у відзиві на позов та під час розгляду справи судом першої інстанції, ТОВ «Тамерлайн» зазначало та надало документальне підтвердження, що прострочення поставки товару відбулось у зв`язку з виникненням низки незалежних від відповідача обставин, а саме:

- зміною замовником технічних характеристик предмету закупівлі, що потребувало додаткових погоджень з боку замовника та зайняло тривалий проміжок часу;

- відсутності комплектуючих, через небажання Європейських постачальників співпрацювати з підприємствами України, республіки білорусь, росії через війну;

- довготривалих повітряних тривог, що унеможливлювало забезпечити безпеку життя та здоров`я працівників під час виготовлення продукції для АТ «Укртрансгаз»;

- систематичних відключень електроенергії, що унеможливлювало роботу обладнання необхідного для виготовлення продукції для АТ «Укртрансгаз»;

- систематичних ракетних атак росії на виробничі цехи підприємства-виробника продукції АТ «СМНВО-Інжиніринг» (м. Суми).

На підтвердження вказаних вище обставин та фактів відповідач подавав:

- копію листування з АТ «Укртрансгаз» щодо узгодження технічних специфікацій необхідної продукції;

- паперову копію електронного листування ведучого інженера АТ «СМНВО-Інжиніринг» та представника фірми Schunk (Німеччина) від 13.05.2023, яким було повідомлено про небажання співпрацювати з підприємствами України, республіки білорусь, росії саме через військові дії;

- копію витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022202510000032 від 05.03.2022 за статтею 438 Кримінального кодексу України за фактом обстрілу росією виробничих потужностей підприємства-виробника продукції АТ «СМНВО-Інжиніринг»;

- копію постанови про визнання АТ «СМНВО-Інжиніринг» потерпілим та представником потерпілого у кримінальному провадженні» №42022202510000032;

- копію фотозвіту руйнування інфраструктурних об`єктів виробника АТ «СМНВО-Інжиніринг» внаслідок авіаударів з боку країни ворога;

- копію звіту з розрахунку вартості відновлення пошкоджених будівель та споруд цехів виробництва ГПА та компресорів, атомних енергетичних насосів та комплектуючого обладнання АТ «СМНВО-Інжиніринг» внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією росії;

- роздруківку статистичних даних щодо оголошених повітряних тривог за кількістю та тривалістю на території м. Суми;

- копію наказу підприємства постачальника про запровадження дистанційної роботи у зв`язку з військовою агресією.

На викладене вище, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктом 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України вказано ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Загальновідомо, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який продовжено згідно зі змінами, внесеними, зокрема, Указом Президента України №451/2023 від 17.08.2023 з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб, який триває і досі.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, карантин, епізоотія, війна, терористичні акти, пожежі, повені, зсуви ґрунту, інші стихійні чи природні явища, рейдерські захоплення, захоплення, хакерські атаки, заборонні заходи вищих та/або виконавчих органів державної влади, які виникли після підписання цього договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами своїх зобов`язань, тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з наданням відповідних підтверджуючих документів (п. 8.2. договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема: відповідний документ Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 20-ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (п. 8.3. договору).

Як вказувалось вище на засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) при виконанні договору про закупівлю товарів № 2204000022 від 13.04.2022 відповідач посилається на сертифікат ТПП №2600-23-2860 від 16.06.2023, що виданий Івано-Франківською торгово-промисловою палатою.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

У постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №909/1043/21 зазначено, що «оскільки сторони в договорі передбачили, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний документ саме Торгово-промислової палати України, то сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати не може засвідчувати такі обставини. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, на яку в своїй касаційній скарзі посилається скаржник. Також на необхідності врахування положень договору при застосуванні статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" та статей 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) наголошено в постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 17.08.2022 у справі № 922/854/21».

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки пунктом 8.2. договору сторони погодили, що строк дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України, тому сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати №2600-23-2860 не може засвідчувати такі обставини.

Зважаючи на вищевикладене суд відхиляє доводи відповідача про належне повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов договору та підтвердження ним настання форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання договору в зазначений термін.

Колегія суддів також звертає увагу відповідача на те, що договір, на підставі якого виникли спірні правовідносини, було укладено вже після введення на території України воєнного стану, а саме 13.04.2022. Тобто, сторони мали об`єктивно оцінювати ризики, які могли б виникнути під час виконання договору.

Більш того, посилання відповідача на затримку виготовлення деталей на товар, у зв`язку з обстрілом цивільної інфраструктури 05.03.2022, що призвело до зруйнування будівель і споруд АТ «Сумське МНВО - Інжиніринг» (є виробником обладнання, що поставляється згідно з договором), колегія суддів відноситься критично, оскільки договір укладено 13.04.2022, а обстріл і пошкодження інфраструктури АТ «Сумське МНВО - Інжиніринг» відбулось 05.03.2022, тобто після підписання сторонами самого договору, а отже, дані обставини повинні були враховані сторонами під час його укладення.

Між тим, обставини справи свідчать про те, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі №904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу за вказаний ним період прострочення є правильним, а позовні вимоги - обґрунтованими.

Водночас, як у відзиві на позов так і в апеляційній скарзі відповідач просив зменшити, заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій.

Клопотання ТОВ «Тамерлайн» обґрунтовує тим, що усвідомлюючи важливість ділової репутації та того факту, що запасні частини необхідні стратегічному підприємству АТ «Укртрансгаз» задля забезпечення енергетичної безпеки країни під час війни ТОВ «Тамерлайн» при наявності законодавчої можливості не стало відмовлятися від виконання договору, а приклало максимум зусиль для виготовлення та відвантаження продукції.

Крім того, незважаючи на постійні обстріли, відключення електроенергії, перебування персоналу ТОВ «Тамерлайн» на дистанційному режимі роботи поза межами робочого місця, Компанія виконала свої зобов`язання по поставці у повному обсязі якісного товару на адресу АТ «Укртрансгаз».

При цьому, як вказує відповідач, загальновідомим фактом є те, що економіка країни через війну перебуває у критичному стані, що відобразилося й на діяльності ТОВ «Тамерлайн» у 2022-2023 роках.

Задля виконання умов договору, ТОВ «Тамерлайн» понесло додаткові фінансові витрати та через складний фінансовий стан навіть було вимушено залучати сторонні підприємства-партнери для проведення оплати виробнику за виготовлення продукції.

Тому, сума нарахованих штрафних санкцій які хоче стягнути позивач у судовому порядку є непомірно великою для відповідача та призведе лише до неможливості сплачувати податки у бюджет країни та виплачувати заробітну плату працівникам Компанії.

Факт несвоєчасної поставки товару з боку ТОВ «Тамерлайн» є виключним випадком, який зумовлений війною. Про відсутність будь-яких майнових вимог до ТОВ «Тамерлайн» опосередковано свідчить відсутність жодної інформації про наявні судові спори у Єдиному державному реєстрі судових рішень (де ТОВ «Тамерлайн» є відповідачем).

Позивач у наданому випадку не поніс будь-яких майнових втрат або негативних наслідків саме через несвоєчасну поставку продукції відповідачем.

Крім того, ТОВ «Тамерлайн» звертає увагу на той факт, що відповідач відвантажив продукцію на склад позивача 09.02.2023, однак продукція була прийнята комісійно лише 28.02.2023, що також свідчить про відсутність будь-якої нагальної потреби для позивача у постачанні продукції за договором. Тривалий час прийняття продукції (19 днів) може опосередковано свідчити лише про бажання позивача збільшити розмір нарахованої пені та штрафу, які підлягають нарахуванню і стягненню з відповідача.

Відповідач також зазначив, що на момент подачі апеляційної скарги АТ «Укртрансгаз» свої зобов`язання по оплаті поставленого товару не виконало навіть частково, а прострочення такого зобов`язання становить понад 120 днів. ТОВ «Тамерлайн» не отримало навіть будь-якої відповіді на претензію про сплату грошових коштів за поставлений товар.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

В умовах війни, коли усі підприємства незалежно від форм власності повинні працювати на єдиний результат - Перемогу над загарбником, позиція ТОВ «Тамерлайн» ґрунтується на принципах справедливості та добросовісності.

Таким чином, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що:

- даний випадок є винятковим з боку ТОВ «Тамерлайн»;

- відповідач добросовісно вживав усіх заходів задля своєчасного виконання зобов`язання перед АТ «Укртрансгаз»;

- відповідач несвоєчасно виконав зобов`язання через те, що потужності заводу-виробника продукції систематично піддавалися та піддаються ракетним обстрілам у м. Суми, що безпосередньо розташовано на кордоні з країною-ворогом;

- у відповідача не було правових підстав поставити продукцію іншого заводу-виробника, оскільки за договором вимагалося поставити продукцію лише виробника - АТ «СМНВО- Інжиніринг»;

- будь-яких негативних наслідків, у тому числі майнового характеру, для АТ «Укртрансгаз» не настало;

- об`єктивної невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) принципам справедливості, добросовісності та розумності, як того вимагає стаття 3 ЦК України, оскільки розмір неустойки становить третину від загальної вартості товару.

Таким чином зазначені факти у сукупності, на думку відповідача, вказують на добросовісну поведінку ТОВ «Тамерлайн» спрямовану навіть при наявності форс-мажорних обставин виконати умови договору та були законною підставою для звільнення відповідача від сплати розміру неустойки.

Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Місцевий Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як один із видів забезпечення зобов`язання.

Відповідно до положень статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача стосовно наявності підстав для зменшення заявленого позивачем розміру штрафних санкцій. При цьому судом враховано повне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, добросовісну поведінку відповідача, відсутність у будь-кого з учасників негативних наслідків від вчиненого відповідачем правопорушення, беручи до уваги неподання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення умов договору, а також те, що пред`явлені до стягнення штрафні санкції, за оцінкою суду, є надмірно великими, а неустойка як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, врахувавши інтереси обох сторін.

З врахування викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про можливість зменшення розміру штрафних санкцій на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, а саме пені до 100000,00 грн та штрафу до 50000,00 грн.

Зменшення розміру штрафних санкцій до зазначених сум суд апеляційної інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відтак, апеляційний господарський суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/8341/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у справі №910/8341/23 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" (01024, м. Київ, вул.. Круглоуніверситетська, 7, офіс 26/1, код ЄДРПОУ 42776621) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. пені та 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. штрафу, 6 750,00 грн судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.»

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн".

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/8341/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 02.11.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка