Рішення

від 13.07.2023 по справі 278/2311/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/2311/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретарів судового засідання Мороз К. Г. та Дяченко В. А., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні належним нерухомим майном, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вище вказаною позовною заявою, яку згодом уточнила (а.с. 31-34) та яку обґрунтовує тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1200 га, яка є суміжною земельній ділянці площею 0,58 га, користувачем якої є ОСОБА_3 .

Зазначає, що вона як власник земельної ділянки позбавлена можливості нормального користування своїм майном внаслідок порушення відповідачкою будівельних та санітарних норм, а саме: встановлення відповідачем відстійника та каналізації в безпосередній близькості до частини будинку ОСОБА_1 , що спричиняє останній шкоду здоров`ю та шкодить морально.

Враховуючи зазначене, позивач просить: зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належним їй майном, а саме: земельною ділянкою площею 0,10 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822085300:03:002:0116, шляхом перенесення, протягом місяці після набрання рішенням законної сили, відстійника та каналізації від земельної ділянки ОСОБА_1 на відстань, яка відповідає санітарним та будівельним нормам.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с. 36).

Ухвалою суду від 14.12.2022 року замінено відповідача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її правонаступника ОСОБА_2 (а.с. 96).

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 просить провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору (а.с. 105-107).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що в нових актах візуально відстійника і каналізації не видно, але це не означає, що їх не існує фактично.

Позивач у судове засідання 13.07.2023 року не з`явилась; у попередніх численних судових засіданнях наполягала на задоволенні позову та просила вимоги задовольнити.

Відповідач та її представник просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Одноголосно зазначили, що на тому місці, на який вказує позивач у справі, був короб, який не вводився в експлуатацію.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 756730 (а.с. 10-11) ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 1822085300:03:002:0116, цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1804695222017 від 15.12.2017 року (а.с. 15-17) право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Земельна ділянка площею 0,1597 га, що розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 18220859900:03:002:0532, належала (перебувала у користуванні) ОСОБА_3 (спадкоємиця якої є ОСОБА_2 ), що не оспорено сторонами, однак слід зауважити, що це не було предметом даного спору.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки в с. Піски Житомирського району, яке було проведено 07.11.2018 року (а.с. 12) на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_3 розташований бетонний герметичний відстійник на відстані 0,80 м від межі земельної ділянки та 2,83 м від стіни будинку гр. ОСОБА_1 , на даному місці буде збудовано вуличний туалет. Також на даній земельній ділянці розташована каналізація на відстані 2,50 м від межі земельної ділянки та понад 20 м від житлового будинку гр. ОСОБА_1 .

У ході проведення обстеження 23.04.2019 року, відповідних документів щодо встановлення вигрібних ям гр. ОСОБА_3 комісії не надано; також обстежити її земельну ділянку по АДРЕСА_2 на предмет встановлення вигрібних ям комісії не дозволили, що вбачається з відповідного акту (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 49).

З листа приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу № 625/01-16 (а.с. 74) вбачається, що спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_2 .

24.04.2023 року комісією Станишівської сільської ради Житомирського райну у присутності ОСОБА_1 було обстежено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 139). За результатами обстеження встановлено, що на земельній ділянці померлої гр. ОСОБА_3 (спадкоємиця ОСОБА_2 ) на тому місці, де вказувала гр. ОСОБА_1 на момент обстеження будь-якого вигребу, каналізації, відстійника візуально виявлено не було; на зазначеній земельній ділянці розташований відстійник позаду господарських будівель.

Відповідно до акту обстеження земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_3 , та 42 (а.с. 140) на момент обстеження - 05 травня 2023 року на тому місці, де вказувала гр. ОСОБА_1 , будь-якого вигребу, каналізації, відстійника візуально виявлено не було. Специфічні запахи каналізації відсутні. Розтікання каналізаційних стоків та забруднення ними земельних ділянок не виявлено. Зі слів мешканців житлового будинку АДРЕСА_2 , водопостачання будинку здійснюється з власного штатного колодязя з відведенням стоків у іншу вигрібну яму, яка розташована на території господарського майданчика домоволодіння, яка є діючою і була оглянута членами комісії. Дане обстеження було здійснено також у присутності ОСОБА_1 .

За змістомстатті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Зазначене кореспондується зістаттею 321 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Статтею 15 Цивільного кодексу Українивизначено що, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Нормами частини першоїстатті 16 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першоїстатті 4 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другоюстатті 386 Цивільного кодексу Українивизначено, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом статтей316,317,319 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістомстатті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Зазначене кореспондується зістаттею 321 Цивільного кодексу України.

При цьому відповідно достатті 391 Цивільного кодексу Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 152 Земельного кодексу Українивизначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідностатті 22 Цивільного кодексу Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. 4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 1166 Цивільного кодексу Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Державними санітарними нормами та правилами утримання територій населених місць, затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 березня 2011 року № 145 (Наказ набирає чинності з 01 січня 2012 року) визначено, що вигрібна яма (вигріб) - це інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Відповідно до п. 2.22. вказаних Державних санітарних норм вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.

Відповідно до вимог п. 7.10 ДСП 173-96 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів в умовах нецентралізованоговодопостачання, вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.

Також відповідно до р. 6.1.42 ДБН України «Планування і забудова територій» ДБН Б.2.2-12:2018 «За відсутності мереж міської (селищної) каналізації необхідно передбачити каналізування садиб з використанням локальних очисних споруд згідно з вимогами ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація», ДБН В.2.5- 75:2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди».

Обладнання внутрішньо будинкової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб забороняється.

Згідностатті 76 Цивільного процесуального кодексу Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень частини першоїстатті 81 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексупередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснено в пункті 27Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

За приписами частин п`ятої, шостої статті 814Цивільного процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглянувши матеріали справи та подані учасниками справи докази, суд вважає, що позивачем не доведено належним чином, а судом під час розгляду справи не встановлено, що своїми діями відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні належній ОСОБА_1 земельній ділянці, як і не доведено того, що саме відповідачем або її діями спричинено шкоду позивачу.

Відтак, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Судові витрати суд залишає по фактично понесеними позивачем, що відповідає положеннямстатті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного статтями15,16,22,316,317,319,386,1166 Цивільного кодексу України,статтями4,10,11,13,76,81,89,141,263-265,268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні належним нерухомим майном - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.07.2023 року.

Суддя О. М. Дубовік