Ухвала

від 31.07.2023 по справі 369/3112/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/3112/22

Провадження №6/369/190/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В. за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметрін ФК» про встановлення способу виконання рішення суду у цивільній справі № 369/3112/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметрін ФК» до Російської Федерації про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку з збройною агресією, що призвело до порушення права власності на майно (знищення майна), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Аметрін ФК», в порядку ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України, звернувся до суду з заявою, в якій просив суд встановити порядок виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2022 року у справі № 369/3112/22 в частині територіальних меж можливості його виконання та можливих джерел коштів, а саме визначити можливість його виконання: за межами території України; за рахунок майна Російської Федерації та майна громадян Російської Федерації, включених до санаційних списків за підтримку російської воєнної агресії проти України.

Заява обґрунтована посиланням на наявність підстав що істотно ускладнюють виконання рішення суду у справі № 369/3112/22, а саме те, що станом на даний час практичний механізм виконання судового рішення на території України, яким постановлено стягнення грошової компенсації з іншої держави (РФ) на відшкодування нанесеної шкоди перебуває в процесі формування та фактично ще не працює. Заходи примусового виконання рішень, що визначені в ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у даній ситуації не є ефективними та діють виключно на території України, чим обмежують права Позивача на ефективне та розумне в часі виконання рішення.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідач, в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом публікації оголошення про виклик на сайті «Судова влада України», а також додатково шляхом направлення заявником копії заяви з додатками відповідачу - Російській Федерації на електронну пошту Міністерства юстиції РФ - pr@minjust.gov.ru, інформація про яку розміщена на офіційному сайті Міністерства юстиції РФ в мережі Інтернет за посиланням: https://minjust.gov.ru. Правом на надання відзиву чи заяв, клопотань відповідач не скористався, будь-яких інших заяв не надав.

Сторони в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, заяву підтримав просив задовольнити.

З приводу дотримання вимог ч. 2 ст. 435 ЦПК України та повідомлення відповідача у справі суд відзначає, наступне.

Відповідач у справі є нерезидентом України та специфічним суб`єктом відносин.

Особливістю правового статусу держави, як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції». Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли російська федерація заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. Розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, суд має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди в результаті збройної агресії Російської Федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у цивільній справі № 308/9708/19.

Таким чином, враховуючи той факт, що російська федерація, як держава-агресор, грубо порушила норми та принципи міжнародного права, не є державою, яка сумлінно виконує взяті за міжнародними договорами зобов`язання, тому не може посилатись на імунітет від судового переслідування в Україні, який випливає із статті 2 Статуту ООН, через що не треба отримувати згоду рф на розгляд справи проти неї в українському суді.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями ч. 2 ст. 496 ЦПК України передбачено, що іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 498 ЦПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Виконати приписи вказаної норми, що за своєю суттю є правом суду, а не обов`язком, станом на даний час в даній справі не є можливим, оскільки відповідно до ч. 1ст. 122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану в Україні , за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Діючий раніше порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації, що регулювався Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої Законом України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР не застосовується, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 01.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року» крім того його застосування з 24.02.2022 року було унеможливлено у зв`язку з розривом дипломатичних відносин.

За наведених обставин, враховуючи додані заявником докази надіслання копії заяви з додатками відповідачу - російській федерації на електронну пошту Міністерства юстиції РФ - pr@minjust.gov.ru, інформація про яку розміщена на офіційному сайті Міністерства юстиції РФ в мережі Інтернет за посиланням: https://minjust.gov.ru. та те, що суд не має можливості для направлення ухвал суду ані безпосередньо на адресу відповідача, ані шляхом направлення доручення, ані іншими дипломатичними каналами, суд приходить до висновку, що повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду цивільної справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України є належним та таким що відповідає нормам Цивільного-процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи представника заявника, суд вважає, що заява про встановлення способу виконання рішення підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2022 року у справі № 369/3112/22, що набрало законної сили 30.11.2022 року, визнано ТОВ «Аметрін ФК» (код ЄДРПОУ: 38218086) потерпілою особою - особою, що зазнала збитків у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації, внаслідок події що сталася 10 березня 2022 року знищення складського комплексу, розташованого за адресою: Київська область, Бучанський район (Києво-Святошинський район), с. Мила, вул. Комарова, 23-Л.; стягнуто з Російської Федерації на користь ТОВ «Аметрін ФК» (код ЄДРПОУ: 38218086, юридична адреса: м. Київ, вул. Гайдара, 27, кв. 26, розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», МФО 334851) на відшкодування майнової шкоди 181 641 459 (сто вісімдесят один мільйон шістсот сорок одна тисяча чотириста п`ятдесят дев`ять) гривень 39 коп. з яких 158 595 425 (сто п`ятдесят вісім мільйонів п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 59 копійок відшкодування збитків за знищений товар, 23 046 034 (двадцять три мільйони сорок шість тисяч тридцять чотири) гривні 19 копійок відшкодування упущеної вигоди.

На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист про стягнення з російської федерації на відшкодування майнової шкоди 181 641 459 (сто вісімдесят один мільйон шістсот сорок одна тисяча чотириста п`ятдесят дев`ять) гривень 39 коп. з яких 158 595 425 (сто п`ятдесят вісім мільйонів п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 59 копійок відшкодування збитків за знищений товар, 23 046 034 (двадцять три мільйони сорок шість тисяч тридцять чотири) гривні 19 копійок відшкодування упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Станом на даний час, з урахуванням суб`єктного складу сторін у справі, характеру спірних правовідносин та обраного позивачем способу захисту порушеного права існують обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, оскільки наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та Російською Федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії російської федерації на території України.

Крім того, між Україною та російською федерацією розірвано дипломатичні відносини, країни перебувають у стані військового конфлікту, офіційна комунікація та підтримка договірних відносин, що забезпечили б можливість позивача у справі виконати рішення суду не здійснюється.

Разом з тим, суд вважає, що російська федерація як країна, що вчинила військову агресію проти України, зобов`язана відшкодувати завдану шкоду, у тому числі на підставі міжнародних актів. Відсутність юрисдикції чи певного механізму виконання не може позбавляти особу прав і свобод. Завдання шкоди майну під час бойових дій має наслідком виникнення обов`язку відшкодування, у зв`язку з чим при розгляді питання щодо можливості встановлення способу виконання судового рішення слід брати до уваги загальні принципи, що лежать в основі прав людини та гуманітарного права та втілюють основні права, такі як право на ефективний спосіб захисту права, право на компенсацію збитків, понесених внаслідок порушень гуманітарного права, та право на захист від відмови у праві судді.

Крім того, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (рішення ЄСПЛ в справі Шмалько проти України).

Крім того як зауважив ЄСПЛ в справі Ю.М. Іванов проти України право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін («Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок («Іммобільяре Саффі» проти Італії»).

В контексті наведеного, виконання судового рішення є обов`язковою стадією судового розгляду та, відповідно, права на судовий захист, гарантованого статтею 6 Конвенції. Особа, яка звернулась до суду, повинна отримати належну сатисфакцію, інакше сутність права на судовий захист нівелюється. Ігнорування цієї стадії означає нехтування гарантіями, встановленими національними та міжнародними нормативно-правовими актами, що не може залишатися непоміченим та потребує реагування з боку державних органів, наділених відповідною компетенцією.

В заяві щодо встановлення способу виконання рішення заявником порушено питання щодо територіальних меж можливості його виконання та можливих джерел коштів, що можуть бути використані при виконанні судового рішення.

З приводу можливості виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2022 року у справі № 369/3112/22 за межами території України суд відзначає, що за приписами ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вирішуючи дане питання, судом враховано, що 23.12.2022 року набрав чинності Закон України № 2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Закон передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (стаття 2). З 19.05.2024 Конвенція буде вважатися припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами.

Після виходу України з Мінської Конвенції правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах має здійснюватися на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами-учасницями Мінської конвенції та багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами. За відсутності міжнародного договору співробітництво судів та інших компетентних органів у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься згідно з внутрішнім законодавством на основі принципу взаємності.

Така позиція висловлена у листі Міністерства юстиції України № 125004/16032-1-22/12.1.1 від 30.12.2022.

Таким чином, враховуючи, що законодавство України допускає можливість виконання рішень українського суду за межами території України при цьому, враховуючи загальні принципи, що лежать в основі прав людини, гуманітарного права та безпосередньо відображені в нормативно-правових актах України, як правової держави, суд вважає що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2022 року у справі № 369/3112/22 можливо виконати за межами території України на підставі міжнародних договорів між Україною та іноземними державами чи у іншому порядку згідно з внутрішнім законодавством держави на території якої буде здійснюватися примусове виконання на основі принципу взаємності.

Щодо джерел коштів для можливості стягнення суми збитків, а саме за рахунок майна російської федерації та майна громадян російської федерації, включених до санаційних списків за підтримку російської воєнної агресії проти України суд відзначає, що не вправі надавати прямі рекомендації щодо можливих джерел отримання коштів для виконання рішення суду, однак враховуючи, що факт вчинення російською федерацією військової агресії проти України є очевидним, був визнаний і засуджений більшістю країн світу, що відображено ухваленій 02.03.2022 року Генеральною Асамблеєю ООН резолюції «Агресія проти України», яку підтримала 141 країна світу, введенням найбільш розвиненими країнами світу економічних санкцій проти російської федерації та осіб, пов`язаних з її владою та арештом належних їм активів, створенням Міжнародного реєстру збитків, активну роботу світової спільноти над розробкою механізму фінансової компенсації Україні збитків, завданих російською агресією та ратифікацію Україною Законом України № 2342-ІХ від 01.07.2022 року Конвенції про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах, вчинену 2 липня 2019 року в м. Гаазі, - суд допускає таку можливість в майбутньому після встановлення відповідного механізму розпорядження вказанимИ грошовими активами.

Враховуючи вище наведене та зважаючи на те, що рішення суду до теперішнього часу не виконано та з урахуванням неможливості його виконання боржником, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги заявника.

Керуючись ст. 260, 261, 435 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аметрін ФК» про встановлення способу виконання рішення суду задовольнити.

Встановити спосіб і порядок виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2022 року у справі № 369/3112/22 зазначивши, що це рішення можливо виконати (підлягає виконанню) за межами території України та за рахунок майна Російської Федерації та майна громадян Російської Федерації, включених до санаційних списків за підтримку російської воєнної агресії проти України згідно з діючим законодавством.

Ухвала суду може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена: 04.08.2023 року.

Суддя А.В. Янченко