Рішення
від 03.08.2023 по справі 160/12944/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року Справа № 160/12944/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2023 Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/328/32-00-07-06-19 від 28.04.2023, згідно з яким АТ НЗФ зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 95315 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47657,50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/330/32-00-07-06-19 від 28.04.2023, згідно з яким АТ НЗФ зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2023 року в сумі 30123,00 грн, прийняті Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі висновку Акту документальної позапланової невиїзної перевірки №287/32-00-07-06-14/00186520 від 06.04.2023.

Позов обґрунтовано тим, що позивач правомірно визначив суму бюджетного відшкодування та від`ємного значення з ПДВ в податковій декларації з ПДВ за лютий 2023 та угоди, які буди укладені з його контрагентами, а саме ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 31123407), ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42444456) були реальні, що підтверджується відповідними первинними документами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/12944/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

20.06.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи №160/12944/23 в порядку загального позовного провадження.

21.06.2023 ухвалою суду клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі №160/12944/23 за позовною заявою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення.

22.06.2023 представником відповідача надано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що при проведенні перевірки було встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України та угоди укладені з його контрагентами, а саме - ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 31123407), ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42444456) мали характер нереальних господарських операцій, тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

11.07.2023 позивачем надано до суду відповідь на відзив, у якій викладено правову позицію, аналогічну вказаній у позовній заяві.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» взято на податковий облік ДПІ - 05.03.1994 за №721.

На момент проведення перевірки АТ «Нікопольський завод феросплавів» перебувало на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Позивач зареєстрований платником податків 24.07.1997 з індивідуальним податковим номером №1865204076.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами) та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.03.2023 №70-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АТ «Нікопольський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186520) з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року (вх. 9053540061 від 17.03.2023).

06.04.2023 за результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 287/32-00-07-06-14/00186520.

Перевіркою встановленні такі порушення АТ «НЗФ»:

- п. 200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від?ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в лютому 2023 року в розмірі 30123 гривень;

- п. 200.1, абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в лютому 2023 року в розмірі 95314 грн.

На підставі акту перевірки № 287/32-00-07-06-14/00186520 від 06.04.2023 контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- №000/328/32-00-07-06-19 від 28.04.2023, згідно з яким АТ «НЗФ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 95315 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47657,50 грн;

- №000/330/32-00-07-06-19 від 28.04.2023, згідно з яким АТ «НЗФ» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2023 року в сумі 30123,00 грн.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, такі як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. А наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Беручи до уваги викладене, слід звернути увагу на те, що податковим органом встановлено завищення ТОВ «НЗФ» задекларованого показника у рядку 16 Декларації за лютий 2023 року на загальну суму 95315,00 грн, а саме:

- Рядок 16.2 збільшено/зменшено залишок від?ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків, завищено на суму 95315 грн, в т.ч.:

- 18747 грн при відображення в податковій звітності за жовтень 2022 року взаємовідносин із контрагентом, при відсутності можливості їх здійснення, а саме ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ» на суму 18747 грн.

- 76568 грн - результати перевірки за листопад 2022 року, що вплинули на формування суми, яка заявлена до бюджетного відшкодування в лютому 2023 року (по взаємовідносинах з ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС»).

Також ГУ ДПС у Дніпропетровській області в Акті перевірки було встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за лютий 2023 року в розмірі ПДВ 30123 грн (по взаємовідносинах ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ»).

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 31123407), ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42444456).

Взаємовідносини АТ «Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 31123407) відбувались на підставі договору поставки №2106572 від 22.12.2021.

Згідно з умовами договору ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ», як постачальник, взяло на себе зобов`язання передати у власність AT «НЗФ» товар згідно специфікації (додатку) до договору, а AT «НЗФ», як покупець, зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов договору № 2106572 від 22.12.2021, AT «НЗФ» придбало у ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ» товар промислово-технічного призначення запчастини для автотранспорту (компресори, вали, підшипники, крани, диски, зчеплення, болти, тощо) на загальну суму 293218,18 грн., в тому числі ПДВ 48869,69 грн.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: договір поставки № 2106572 від 22.12.2021; рахунки-фактури №11 від 16.09.2022, №2 від 13.02.2023; накладні №11 від 16.09.2022, №2 від 13.02.2023; ТТН №11 від 16.09.2022, №2 від 13.02.2023; відомості про вантаж; прибуткові ордери №22 від 16.09.2022, № 31 від 13.02.2023; акти приймання ТМЦ, устаткування та основних засобів (попередній) №944 від 16.09.2022, №133 від 13.02.2023; акти приймання-передачі товару від 16.09.2022, від 13.02.2023; податкові накладні №11 від 16.09.2022 на суму 112480,94 грн, у т.ч. ПДВ 18746,82 грн, №4 від 12.03.2023 на суму 180737,24 грн, у т.ч. ПДВ 30122,87 грн; платіжні доручення №265760 від 16.09.2022 на суму 112480,94 грн., №268774 від 13.02.2023 на суму 180737,24 грн.

Також, між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» мали місце господарські відносини з придбання товару промислово-технічного призначення.

ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» як постачальник за домовленістю з АТ «НЗФ» взяло на себе зобов?язання передати у власність АТ «НЗФ» товар, а АТ «НЗФ», як покупець зобов?язалося прийняти вказаний товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених законодавством.

АТ НЗФ придбало у ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» у жовтні 2022 року товар промислово-технічного призначення - стартерні акумуляторні батареї в асортименті на загальну суму 459410 грн., в тому числі ПДВ 76568 грн.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: рахунки на оплату №9908 від 12.10.2022, №10542 від 25.10.2022, №10736 від 28.10.2022; видаткові накладні №10407 від 12.10.2022, №11156 від 27.10.2022, №11206 від 28.10.2022; податкові накладні №348 від 12.10.2022 на суму 75000,00 грн, у т.ч. ПДВ 12500,00 грн, №1041 від 25.10.2022 на суму 150000,00 грн, у т.ч. ПДВ 25000,00 грн, №№1169 від 28.10.2022 на суму 234410,00 грн, у т.ч. ПДВ 39068,33 грн; платіжні доручення №20173554 від 12.10.2022 на суму 75000,00 грн, №266740 від 25.10.2022 на суму 150000,00 грн, №266827 від 31.10.2022 на суму 234410,00 грн.

Отже, дослідивши акт перевірки та надані до суду первинні документи, щодо означених контрагентів позивача, суд робить висновок, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо обставин порушень позивачем податкового законодавства, сформовані не на підставі наданої до перевірки первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі зібраної податкової інформації.

Втім, суд звертає увагу на те, що сама по собі інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.

Крім того, суд зауважує, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Отже, фактично позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем робіт.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентами позивача, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК Україниправо на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК Українидатою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно зпунктом 200.1цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно абз. «б» та «в» п.200.4ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеними вище контрагентами позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, необґрунтованими, оскільки правомірність формування податкового кредиту по контрагенту ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ» та ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулись.

Так, рух активів при здійсненні вказаних операцій підтверджується документами про оплату, накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 5 Розділу ІІ зазначеного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджуються господарські операції позивача, а відтак, спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справах № 826/11879/13-а, № 825/3419/14.

Суд вважає за необхідне зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №820/6980/14 та від 12.03.2019 у справі №804/9057/13-а.

Тож, допущені контрагентами порушення вимог законодавства при створенні підприємств та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо них та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, суд вказує, що контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.04.2020 у справі №804/1984/16.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19 та від 19.11.2021 у справі №160/6707/20, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18.

Отже, суд робить висновок, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

По-друге, суд вказує, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагентів позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагентів позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарських операцій або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагентів.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатньо, щоб стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №814/1439/17.

Також позивачем за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ» та ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС» були отримані податкові накладні, що були складені та належним чином зареєстровані в ЄРПН, що також підтверджується даними Акту перевірки. При цьому, відповідачем не заперечувалось те, що виписані контрагентами податкові накладні відповідають вимогам статті 201 ПК України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до матеріалів справи на момент здійснення господарських операцій із позивачем контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, перебували на обліку у відповідному територіальному ДПІ, володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю (зокрема, станом на день складання податкових накладних були платниками ПДВ), яка, у тому числі, надавала право за рахунок проведеної операції формувати їх покупцю податковий кредит.

У контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчинених господарських операцій, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та використання придбаного товару в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.

У свою чергу, викладені відповідачем аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати, саме, для цієї особи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише, ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентами первинних документів. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих контрагентів, а не сумлінного платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

З огляду на викладене, наявні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у сумі 2684 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №271495 від 08.06.2023.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (вул. Електрометалургів, буд. 310, м. Нікополь, 53200, код ЄДРПОУ 00186520) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/328/32-00-07-06-19 від 28.04.2023.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/330/32-00-07-06-19 від 28.04.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (код ЄДРПОУ 00186520) судові витрати з оплати судового збору у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський

Дата ухвалення рішення03.08.2023
Оприлюднено07.08.2023

Судовий реєстр по справі —160/12944/23

Постанова від 05.02.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Головко О.В.

Постанова від 05.02.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Головко О.В.

Ухвала від 12.11.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Головко О.В.

Ухвала від 17.09.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Головко О.В.

Ухвала від 17.09.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Головко О.В.

Ухвала від 31.08.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Головко О.В.

Рішення від 03.08.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Голобутовський Роман Зіновійович

Ухвала від 20.06.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Голобутовський Роман Зіновійович

Ухвала від 12.06.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Голобутовський Роман Зіновійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні