Постанова

від 06.02.2024 по справі 160/12944/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/12944/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Діденко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року (суддя Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі

за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.04.2023 № 000/328/32-00-07-06-19, № 000/330/32-00-07-06-19.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року, за результатами якої складено Акт № 1895/04-36-07-06/4130419 від 10.10.2022.

На підставі акту перевірки відповідачем 28.04.2023 прийняті податкові повідомлення-рішення № 000/328/32-00-07-06-19 та № 000/330/32-00-07-06-19.

Підставою для прийняття названих податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими правочини, укладені АТ «Нікопольський завод феросплавів» з ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право платника податків на нарахування податкового кредиту залежить від сукупності подій, а саме: здійснення контрольованої операції, сплата коштів за такою операцією, реальне отримання товару/послуг, отримання податкової накладної.

Матеріалами справи підтверджено, що між АТ «Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ» укладено Договір поставки № 2106572 від 22.12.2021, який було підписано за допомогою електронних цифрових підписів та скріплено електронними печатками підприємств, про що позивач надав належні докази на виконання вимог суду апеляційної інстанції.

На підставі названого договору постачальник передав у власність позивача товар промислово-технічного призначення: запчастини для автотранспорту (компресори, вали, підшипники, крани, диски, зчеплення, болти) на загальну суму 293218,18 грн, в тому числі ПДВ 48869,69 грн.

При здійсненні господарської операції сторонами складено: рахунки-фактури № 11 від 16.09.2022 та № 2 від 13.02.2023; накладні № 11 від 16.09.2022 та № 2 від 13.02.2023; ТТН № 11 від 16.09.2022 та № 2 від 13.02.2023; відомості про вантаж; прибуткові ордери № 22 від 16.09.2022 та № 31 від 13.02.2023; акти приймання ТМЦ, устаткування та основних засобів (попередній) № 944 від 16.09.2022 та № 133 від 13.02.2023; акти приймання-передачі товару від 16.09.2022 та від 13.02.2023; податкові накладні № 11 від 16.09.2022 на суму 112480,94 грн, у тому числі ПДВ 18746,82 грн та № 4 від 12.03.2023 на суму 180737,24 грн, у тому числі ПДВ 30122,87 грн. Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями № 265760 від 16.09.2022 та № 268774 від 13.02.2023.

Суд апеляційної інстанції встановив, що названі первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства. Доводи апелянта, що видаткові накладні не містять підписів, ПІБ осіб, які їх підписали та печаток, спростовуються матеріалами справи, які містять докази підписання цих первинних документів в електронному сервісі.

В цілому ж висновки податкового органу зводяться до того, що контрагент не міг здійснити господарські операції, адже їх реальність не прослідковується за ланцюгом постачання. Також відповідач звертає увагу на відсутність достатніх трудових та матеріальних ресурсів у контрагента позивача.

Суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими такі доводи апелянта, адже висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операції не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься в податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагента позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ по правовідносинам з позивачем, жодні первинні документи, які перебувають у ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ», не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що не проведення податковим органом зустрічної звірки свідчить про необґрунтованість та недоведеність висновків, викладених в Акті перевірки, адже виконання робіт/ надання послуг могло здійснюватися контрагентом з залученням третіх осіб, що не заборонено умовами вищенаведеного договору. Крім того, закупівля товарно-матеріальних цінностей з метою виконання умов договору могла здійснюватися в осіб, які не є платниками ПДВ, що може пояснити відсутність інформації в податкових базах щодо ланцюга постачання товарів/ послуг.

Відповідні питання податковим органом не перевірялися та не досліджувалися, а суд не може вчиняти відповідні дії замість податкового органу, адже це виходить за межі компетенції органу судової влади.

Таким чином, викладені в Акті перевірки висновки ґрунтуються на припущеннях відповідача, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагента TOB «СПЕЦТЕХІМПОРТ».

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

У спірних правовідносинах позивач довів реальність придбання товарів, використання у власній господарській діяльності, про що надано на вимогу суду апеляційної інстанції відповідні докази, які долучені до матеріалів справи.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначає, що донараховані податковим органом податкові зобов`язання не відповідають розрахунку, який міститься в акті перевірки.

Так, Акт № 1895/04-36-07-06/4130419 від 10.10.2022 містить висновки щодо встановлених порушень при здійсненні господарських операції АТ «Нікопольський завод феросплавів» з ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ», проте, як встановлено під час апеляційного розгляду, до спірних податкових повідомлень-рішень увійшли додатково донараховані зобов`язання, пов`язані з господарськими операціями між позивачем та ТОВ «АВТО-КОМФОРТ ПЛЮС».

Вказану обставину також підтвердив представник апелянта, яка пояснила, що відповідні суми донарахування включені до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень як такі, що є узгодженими, проте не сплаченими АТ «Нікопольський завод феросплавів».

Встановлені під час апеляційного розгляду обставини є додатковою підставою, яка підтверджує протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість суд першої інстанції допустився формального підходу при вирішенні спору, вдавшись до оцінки пояснень сторін, не встановивши при цьому об`єктивні обставини, які мають вплив на правильне вирішення справи.

Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року в адміністративній справі № 160/12944/23 скасувати.

Позов Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.04.2023 № 000/328/32-00-07-06-19 та №000/330/32-00-07-06-19.

Присудити на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з 06 лютого 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 08 лютого 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров