Рішення

від 01.08.2023 по справі 280/3718/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року Справа № 280/3718/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Шаповалова Б.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачкиПономаренка О.О.,

представника відповідача Стус Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Пономаренка Олександра Олександровича (вул. Рекордна, 9а, м. Запоріжжя, 69032), до Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області (вул. Лермонтова, 9, м. Запоріжжя, 69035) про визнання незаконними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2023 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка), в особі представника адвоката Пономаренка Олександра Олександровича, до Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області (далі відповідач), в якій позивачка просить суд:

визнати незаконними та скасувати накази сільського голови Федорівської сільської ради Пологівського р-ну Запорізької області від 01.04.2022 року №29-О, від 02.05.2022 №34-О, від 03.06.2022 року №37-О, від 04.07.2022 року №42-О, від 01.08.2022 року №45-О, від 01.09.2022 року №48-О, від 04.10.2022 року №54-О, від 07.11.2022 року №59-О, від 06.12.2022 року №63-О, від 13.01.2023 року №2-О, від 01.02.2023 року №4-О про визнання режиму роботи та виплату заробітної плати в умовах воєнного стану за відповідні місяці відповідного року, в частині встановлення цими наказами ОСОБА_1 простою з 27.03.2022 року та проведення їй розрахунку заробітної плати на весь період простою у розмірі 2/3 посадового окладу.

стягнути з Федорівської сільської ради Пологівського р-ну Запорізької області (код ЄДРПОУ: 04353793) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) різницю у заробітній платі між тою, яку вона мала отримати, та тою, яку вона фактично отримала, за період з 04.10.2022 року по 03.04.2023 року в сумі 16279,99 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят дев`ять гривень 99 коп.). Виплату заробітної плати провести за вирахуванням відповідних податків та інших обов`язкових платежів.

Крім того, просить викликати та допитати в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з 02.08.2021 по 03.04.2023 працювала на посаді спеціаліста відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області. В період з 01.04.2022 по день звільнення позивачці не в повному обсязі виплачувалась заробітна плата. Оскаржуваними розпорядженнями позивачці був встановлений простій та обмежено розмір заробітної плати 2/3 посадового окладу, 2/3 мінімальної заробітної плати. З оскаржуваними розпорядженнями в період роботи у відповідача позивачку не було ознайомлено. Крім того, зазначає про несплату відповідачем єдиного соціального внеску, через що позивачці не зараховано до страхового стажу період з 27.03.2022 по 03.04.2023. Зазначає, що в період впровадження оскаржуваним розпорядженнями простою позивачки вона виконувала свої трудові обов`язки, а тому просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 09.06.2023 позов був залишений без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків позову.

09.06.2023 від представника позивачки до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 14.06.2023 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, розгляд справи призначений на 17.07.2023 з повідомленням (викликом) сторін, викликано у судове засідання в якості свідка ОСОБА_2 .

30.06.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що з 08.11.2021 по 27.03.2022 позивачку було відсторонено від виконання службових обов`язків через не проходження нею щеплення проти COVID-19. У зв`язку з впровадженням в Україні воєнного стану та перебуванням територіальної громади з 04.03.2022 в окупації, відсутністю з 19.03.2022 доступу до адміністративної будівлі сільської ради оскаржуваними розпорядженнями встановлений простій в роботі більшості співробітників відповідача та обмежено розмір заробітної плати таким співробітникам. В 2022 році мало місце недовиконання доходної частини загального фонду бюджету сільської територіальної громади. Твердження позивачки про несплату єдиного соціального внеску спростовує, зазначає, що невідображення у страховому стажі позивачки періоду з 27.03.2022 по 03.04.2023 виникло внаслідок несвоєчасного подання відповідачем звітності з цього внеску. Зазначає, що до посадових обов`язків позивачки входить більше коло питань, ніж ті на які посилається позивачка.

У судове засідання 17.07.2023 свідок не прибув, станом на 17.07.2023 у суду були відсутні відомості про вручення свідку повістки про виклик до суду.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 01.08.2023.

27.07.2023 від представника позивачки до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивачка просить:

визнати незаконними та скасувати накази сільського голови Федорівської сільської ради Пологівського р-ну Запорізької області від 01.04.2022 року №29-О, від 02.05.2022 №34-О, від 03.06.2022 року №37-О, від 04.07.2022 року №42-О, від 01.08.2022 року №45-О, від 01.09.2022 року №48-О, від 04.10.2022 року №54-О, від 07.11.2022 року №59-О, від 06.12.2022 року №63-О, від 13.01.2023 року №2-О, від 01.02.2023 року №4-О про визнання режиму роботи та виплату заробітної плати в умовах воєнного стану за відповідні місяці відповідного року, в частині встановлення цими наказами ОСОБА_1 простою з 27.03.2022 року та проведення їй розрахунку заробітної плати на весь період простою у розмірі 2/3 посадового окладу;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати позивачці за період з 27.03.2022 по 03.04.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

Протокольною ухвалою від 01.08.2023 уточнені позовні вимоги позивачки прийняті до розгляду.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали уточнені позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні, представник відповідача проти позову заперечив.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що в період з 01.04.2021 по 30.03.2023 вона працювала в Пологівській районній державній адміністрації на посаді головного спеціаліста служби у справах дітей, з якої звільнилась у зв`язку з переведенням до Токмацької міської військової адміністрації. З кінця вересня 2022 року почала спілкуватися з позивачкою з приводу отримання необхідної інформації від відповідача з питань освіти. Позивачка надавала запитувану інформацію за потреби вчасно. До осені 2022 року з позивачкою не спілкувалась, запитувану інформацію від сільської ради отримувала від секретаря сільської ради. Запити відповідачу з питань освіти вчиняла за дорученням заступника голови Пологівської РДА.

В судовому засіданні 01.08.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши позиції учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 02.08.2021 по 03.04.2023 позивачка працювала на посаді спеціаліста відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області.

Відповідно до розпорядження сільського голови від 30.07.2021 №55-К позивачці був присвоєний 15 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 7 категорії посад, встановлена надбавка за високі досягнення в праці в розмірі 23% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування та надбавки за вислугу років.

З довідки відповідача від 23.06.2023 №213 вбачається, що посадовий оклад позивачки становив 4540 грн, відповідно до додатку 50 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268.

В період з 08.11.2021 по 26.03.2022 позивачку було відсторонено від виконання службових обов`язків через не проходження вакцинації від COVID-19.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Режим воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Розпорядженням сільського голови від 01.04.2022 №27-О було скасоване з 27.03.2022 відсторонення від роботи в тому числі позивачки, проте враховуючи обмежений доступ працівників до робочого місця і до засобів комунікації оголошено простій з 27.03.2022 в тому числі позивачці.

Розпорядженням сільського голови від 01.04.2022 №29-О серед інших позивачці був визначений простій та наказано головному бухгалтеру проводити оплату за квітень 2022 в тому числі позивачці у розмірі мінімальної заробітної плати 6500 грн, але не менше 2/3 посадового окладу.

Розпорядженням сільського голови від 02.05.2022 №34-О серед інших позивачці був визначений простій та наказано головному бухгалтеру проводити оплату за травень 2022 в тому числі позивачці у розмірі мінімальної заробітної плати 6500 грн, але не менше 2/3 посадового окладу.

Розпорядженням сільського голови від 03.06.2022 №37-О серед інших позивачці був визначений простій та наказано головному бухгалтеру проводити оплату за червень 2022 в тому числі позивачці у розмірі мінімальної заробітної плати 6500 грн, але не менше 2/3 посадового окладу.

Розпорядженням сільського голови від 04.07.2022 №42-О серед інших позивачці був визначений простій та наказано головному бухгалтеру проводити оплату за липень 2022 в тому числі позивачці у розмірі мінімальної заробітної плати 6500 грн, але не менше 2/3 посадового окладу.

Розпорядженням сільського голови від 01.08.2022 №45-О серед інших позивачці був визначений простій та наказано головному бухгалтеру проводити оплату за серпень 2022 в тому числі позивачці у розмірі мінімальної заробітної плати 6500 грн, але не менше 2/3 посадового окладу.

Розпорядженням сільського голови від 01.09.2022 №48-О серед інших позивачці був визначений простій та наказано головному бухгалтеру проводити оплату за вересень 2022 в тому числі позивачці у розмірі мінімальної заробітної плати 6500 грн, але не менше 2/3 посадового окладу.

Розпорядженням сільського голови від 04.10.2022 №54-О серед інших позивачці був визначений простій та наказано головному бухгалтеру проводити оплату за жовтень 2022 в тому числі позивачці у розмірі 2/3 мінімальної заробітної плати 6700 грн, але не менше 2/3 посадового окладу.

Розпорядженням сільського голови від 07.11.2022 №59-О серед інших позивачці був визначений простій та наказано головному бухгалтеру проводити оплату за листопад 2022 в тому числі позивачці у розмірі 2/3 мінімальної заробітної плати 6700 грн, але не менше 2/3 посадового окладу.

Розпорядженням сільського голови від 06.12.2022 №63-О серед інших позивачці був визначений простій та наказано головному бухгалтеру проводити оплату за грудень 2022 в тому числі позивачці у розмірі 2/3 посадового окладу.

Розпорядженням сільського голови від 13.01.2023 №2-О серед інших позивачці був визначений простій та наказано головному бухгалтеру проводити оплату за січень 2023 в тому числі позивачці у розмірі 2/3 посадового окладу.

Розпорядженням сільського голови від 01.02.2023 №4-О серед інших позивачці був визначений режим простою, головному бухгалтеру наказано проводити оплату за лютий 2022 року виходячи з 2/3 мінімальної заробітної плати 6700 грн, але не менше 2/3 посадового окладу.

Із жодним розпорядженням сільського голови щодо визначення режиму роботи та виплату заробітної плати в умовах воєнного стану позивачку не було ознайомлено.

Розпорядженням сільського голови від 03.04.2023 №21-О позивачку було звільнено з займаної посади 03.04.2023 за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

З матеріалів справи, показань свідка вбачається, що в період вересень 2022 року березень 2023 року позивачка виконувала певні посадові обов`язки, факт виконання яких відповідач не заперечив.

З довідки відповідача від 23.06.2023 №213 вбачається, що в період квітень-вересень 2022 року позивачці нараховувалась та виплачувалась заробітна плата в розмірі мінімальної заробітної плати, жовтень-листопад 2022 року - 2/3 мінімальної заробітної плати, грудень 2022 року січень 2023 року - 2/3 посадового окладу, лютий-березень 2023 року 2/3 мінімальної заробітної плати.

Вважаючи протиправними розпорядження відповідача щодо визначення позивачці простою та зменшення розміру її заробітної плати, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

За приписами ст.ст. 1, 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ (далі Закон №2493) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 7 Закону №2493 правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад","Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №2493 до основних прав посадових осіб місцевого самоврядування віднесені, крім іншого, права: на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи; на соціальний і правовий захист; захищати свої законні права та інтереси в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та в судовому порядку.

Відповідно до ст. 21 Закону №2493 посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Згідно з п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2493 дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

За приписами ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889) дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону №889 до основних прав державних службовців віднесені право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Статтею 9-1 Закону №889 визначено, що доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

За приписами п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 43 Закону №889 зміною істотних умов державної служби вважається зміна умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення, режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу.

Частиною 4 статті 43 Закону №889 визначено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів доведення до відома позивачки оскаржуваних розпоряджень в період проходження нею служби у відповідача, у будь-який спосіб. З матеріалів справи вбачається, що про існування цих розпоряджень позивачка дізналась вже після звільнення зі служби у відповідача.

Частинами 3, 4 статті 32 Кодексу законів про працю України визначено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст.. 34 КЗпП України).

За приписами ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

З наведеного вбачається, що визначення службовцю місцевого самоврядування режиму роботи простій, зміна розміру оплати праці є зміною істотних умов служби в органі місцевого самоврядування, про яку за звичайних умов відповідний службовець має бути попереджений не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов служби.

Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ (далі Закон №2136) визначено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Частиною 2 статті 3 Закону №2136 з дня набрання ним чинності до 19.07.2022 передбачалось, що у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Разом з тим, з 19.07.2022 зазначена норма викладена в наступній редакції:

У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Отже, чинним законодавством на відповідача покладений обов`язок повідомляти службовців про зміну істотних умов праці не пізніш як до запровадження таких умов.

З урахуванням викладеного суд висновує, що в спірних правовідносинах мало місце порушення прав позивачки на обізнаність з істотними умовами праці в період з 01.08.2022 по день її звільнення, оскільки про це її не було повідомлено не пізніш як до запровадження таких умов, а тому розпорядження сільського голови від 01.08.2022 №45-О, від 01.09.2022 №48-О, від 04.10.2022 №54-О, від 07.11.2022 №59-О, від 06.12.2022 №63-О, від 13.01.2023 №2-О, від 01.02.2023 №4-О, від 01.03.2023 №12-О, в частині встановлення цими розпорядженнями простою ОСОБА_1 та визначення розміру оплати праці ОСОБА_1 у розмірі до 2/3 посадового окладу та 2/3 мінімальної заробітної плати, є протиправними та підлягають скасуванню в цій частині.

У зв`язку з протиправністю наведених вище розпоряджень сільського голови також належить задовольнити 1 позовну вимогу позиваки щодо зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачці в повному обсязі заробітної плати за період з 01.08.2022 по 03.04.2023.

Разом з тим, враховуючи норму ч. 2 ст. 3 Закону №2136 в редакції, яка була чинною до 19.07.2022, судом не встановлено протиправності інших оскаржуваних розпоряджень сільського голови, а тому в цій частині слід відмовити у задоволенні позову, як і у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачці заробітну плату за період з 27.03.2022 по 31.07.2022 як похідної вимоги.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо інших доводів сторін, то суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а інших судових витрат до стягнення нею не заявлялось, то питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Пономаренка Олександра Олександровича (вул. Рекордна, 9а, м. Запоріжжя, 69032), до Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області (вул. Лермонтова, 9, м. Запоріжжя, 69035) про визнання незаконними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження сільського голови Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області від 01.08.2022 №45-О, від 01.09.2022 №48-О, від 04.10.2022 №54-О, від 07.11.2022 №59-О, від 06.12.2022 №63-О, від 13.01.2023 №2-О, від 01.02.2023 №4-О, від 01.03.2023 №12-О, в частині встановлення цими розпорядженнями простою ОСОБА_1 та визначення розміру оплати праці ОСОБА_1 у розмірі до 2/3 посадового окладу та 2/3 мінімальної заробітної плати.

Зобов`язати Федорівську сільську раду Пологівського району Запорізької області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі заробітну плату за період з 01.08.2022 по 03.04.2023, з утриманням обов`язкових податків та інших обов`язкових платежів та з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.08.2023.

СуддяР.В. Кисіль