Рішення

від 03.08.2023 по справі 813/625/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року м. Львів

справа № 813/625/17

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського комунального підприємства № 504 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Львівське комунальне підприємство № 504 (Позивач/ЛКП №504) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (Відповідач/ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0000241408 форми «Ш» від 11 серпня 2016 року про накладення на Львівське комунальне підприємство № 504 штрафу з податку на додану вартість в сумі 109463,06 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 001822101 форми «Ш» від 23 грудня 2016 року про накладення на Львівське комунальне підприємство № 504 штрафу з податку на додану вартість в сумі 27766,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено перевірку дотримання ЛКП №504 вимог п.57.1 ст. 57 ПК України за період з 01.01.2013 по 10.08.2016 та перевірку за період з 25.08.2016 - 01.05.2016; 25.10.2016 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.07.2016; 30.11.2016 - 31.08.2016; 27.09.2016 - 01.07.2016; 25.08.2016 - 31.05.2016; 25.10.2016 - 31.07.2016; 24.11.2016 - 31.08.2016; 23.09.2019 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.08.2016, за результатами яких складено акт №293/14-08/20822365 від 11.08.2016 та акт №358/13-06-12-01/20822365 від 21.12.2016. Під час проведення вказаних перевірок контролюючий орган дійшов висновку про несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань по податку на додану вартість. На підставі таких висновків, Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ш» №0000241408 від 11.08.2016 року та №0018221201 від 23.12.2016, якими нараховано штраф у розмірі 20% невчасно сплаченого грошового зобов`язання в сумі 109463,06 грн та 27766,57 грн відповідно.

Позивач уважає такі рішення контролюючого органу протиправними з тих підстав, що податковий борг ЛКП № 504 розстрочено ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 у справі №813/643/15.

Позивач вказує, що при нарахуванні штрафних санкцій відповідач керувався нормами ст. 57 ПК України, які стосуються строків сплати податкових зобов`язань, визначених самостійно платником податків у податковій декларації, а не строків сплати розстрочених податкових зобов`язань, які були стягнуті за рішенням суду. Крім того, ухвалою суду про розстрочення судового рішення встановлено інші строки сплати, а ніж передбачені законодавством для сплати податкових зобов`язань. Стверджує, що відповідач неправомірно ототожнив порядок застосування процедур погашення податкового боргу платників податків, передбачених Главою 9 ПК України, із порядком виконання судових рішень.

Під час повторного розгляду справи у поясненнях від 20.06.2023 позивач підтримав наведені мотиви та зазначив, що посилання відповідача на п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню, оскільки дані норми стосуються зарахування коштів, що сплачує платник податку на погашення податкового боргу (його частини) згідно з черговістю його виникнення. У даному ж випадку позивач не здійснював сплату поточних платежів, а здійснював сплату саме податкового боргу, розстроченого за ухвалою суду.

Із урахуванням викладеного просить позовні вимоги ЛКП №504 задовольнити в повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000241408 форми «Ш» від 11 серпня 2016 року та № 001822101 форми «Ш» від 23 грудня 2016 року.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях проти позову від 07.03.2017 та додаткових запереченнях проти позову від 10.05.2017, в яких зазначив, що на підставі статті 126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання по податку на додану вартість складено акти: від 11.08.2016 № 293/14-08/20822365, на підставі якого прийнято податкове повідомлення рішення від 11.08.2016 №0000241408; від 21.12.2016 № 358/13-06-12-01/20822365, на підставі якого прийнято податкове повідомлення рішення від 23.12.2016 №0018221201.

Відповідач зазначає, що контролюючим органом нараховано штрафні санкції не лише за несвоєчасну сплату розстрочених сум, а й за несвоєчасну сплату узгоджених сум, які зазначені у податкових деклараціях з ПДВ а грудень 2014 року, липень 2015 року, червень 2015 року, грудень 2015 року, серпень 2015 року, жовтень 2015 року, вересень 2015 року, листопад 2015 року, січень 2016 року, листопад 2014 року, жовтень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, травень 2015 року, квітень 2015 року, березень 2015 року та за несвоєчасну сплату узгоджених сум, які зазначені у податковому повідомленні рішенні від 18.02.2010 № 0000272320/0.

При цьому відповідач вказує, що податковий борг позивача, який виник у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих сум податкового зобов`язання згідно з деклараціями по ПДВ та по несплачених сумах відповідно до рішення суду про розстрочення податкового боргу, погашався згідно з календарною черговістю, тобто усі сплачені позивачем суми спрямовувалися на погашення попереднього податкового бору, який не переривався. Такі дії контролюючого органу є законними і правомірними з огляду на вимоги п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

На переконання відповідача, чинне законодавство не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання залежно від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 18 вересня 2014 року у справі №21-279а14.

Наведені мотиви відповідач підтримав і у додаткових поясненнях під час повторного розгляду справи.

Отже, на думку відповідача, у контролюючого органу були підстави для прийняття спірних рішень, саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Просить суд відмовити у задоволенні позову

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 19 липня 2022 року касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року у справі № 813/625/17 (876/3268/18) скасовано. Справу № 813/625/17 (876/3268/18) передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2022 року визначено головуючою суддею Клименко Оксану Миколаївну.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року прийнято матеріали адміністративної справи № 813/625/17 до провадження. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В підготовчому судовому засіданні 06.10.2022 ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання в порядку ст. 52 КАС України було здійснено заміну відповідача його правонаступником ГУ ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090) та продовжено строк підготовчого судового засідання в порядку ч. 4 ст. 173 КАС України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства № 504 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 813/625/17 скасовано та прийнято постанову, якою направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді від 25 квітня 2023 року прийнято матеріали справи № 813/625/17 до провадження і призначено підготовче судове засідання.

Представник ЛКП №504 23.05.2023 подав клопотання про проведення підготовчого судового засідання без участі представника позивача.

Ухвалою суду, що занесена в протокол судового засідання від 23.05.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник ЛКП №504 04.07.2023 подав клопотання про проведення судового засідання за наявними доказами з урахуванням раніше поданих пояснень без участі представника позивача.

Відтак подальший розгляд справи суд здійснює в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, із урахуванням висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 19 липня 2022 року, встановив наступні фактичні обставини справи.

Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку дотримання Львівським комунальним підприємством №504 вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період з 01.01.2013 по 10.08.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 11.08.2016 № 293/14-08/20822365 та встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2016 №0000241408, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 109463,06 грн.

Також, Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку дотримання Львівським комунальним підприємством №504 вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період з 01.01.2013 по 10.08.2016 та перевірку за період з 25.08.2016 - 01.05.2016; 25.10.2016 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.07.2016; 30.11.2016 - 31.08.2016; 27.09.2016 - 01.07.2016; 25.08.2016 - 31.05.2016; 25.10.2016 - 31.07.2016; 24.11.2016 - 31.08.2016; 23.09.2019 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.08.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 21.12.2016 № 358/13-06-12-01/20822365 та встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 №001822101, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 27766,57 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 розстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 в адміністративній справі № 813/643/15 за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Львівського комунального підприємства №504 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, на 12 місяців, а саме із сплатою податкового боргу у розмірі 137967,70 грн рівними частинами щомісячно по 11497,30 грн, починаючи з 01.05.2015 по 01.05.2016.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, саме тому позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Порядок визначення сум податкових та грошових зобов`язань встановлений статтею 54 ПК України, пунктом 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.1 якої передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 100.6. статті 100 ПК України передбачено, що розстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як наголосив Верховний Суд у даній справі у Постанові від 19 липня 2022 року, за змістом вказаних положень, передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами, при самостійному визначенні напрямку платежу чи при зарахуванні сплачених платником коштів згідно з черговістю виникнення податкового боргу).

Аналіз наведених норм вказує, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

При цьому, за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.

Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 11.08.2016 №0000241408, прийнятого на підставі Акту перевірки від 11.08.2016 № 293/14-08/20822365 про результати перевірки дотримання вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України ЛКП №504 за період з 01.01.2013 по 10.08.2016 та податкового повідомлення-рішення від 23.12.2016 року №001822101, прийнятого на підставі Акту перевірки від 21.12.2016 № 358/13-06-12-01/20822365 про результати перевірки дотримання Львівським комунальним підприємством №504 вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період з 01.01.2013 по 10.08.2016 та перевірку за період з 25.08.2016 - 01.05.2016; 25.10.2016 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.07.2016; 30.11.2016 - 31.08.2016; 27.09.2016 - 01.07.2016; 25.08.2016 - 31.05.2016; 25.10.2016 - 31.07.2016; 24.11.2016 - 31.08.2016; 23.09.2019 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.08.2016.

Згідно із зазначеними актами перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем встановлено порушення строку сплати суми узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у зв`язку з чим позивач зобов`язаний сплатити штрафні санкції у розмірі 20 % встановленої суми прострочення.

Сума грошового зобов`язання з ПДВ, визначена спірним повідомленням рішенням від 11.08.2016 №0000241408, у розмірі 109463,06 грн складається з:

- самостійно обчисленої позивачем суми податкового зобов`язання з ПДВ згідно податкових декларацій за період: грудень 2014 року, липень 2015 року, червень 2015 року, грудень 2015 року, серпень 2015 року, жовтень 2015 року, вересень 2015 року, листопад 2015 року, січень 2016 року, листопад 2014 року, жовтень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, травень 2015 року, квітень 2015 року, березень 2015 року;

- суми узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ визначеного податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2010 №0000272320/0 на суму 75532,50 грн;

- суми узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, а саме Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 розстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 в адміністративній справі № 813/643/15 за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Львівського комунального підприємства №504 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, на 12 місяців, а саме із сплатою податкового боргу у розмірі 137967,70 грн рівними частинами щомісячно по 11497,30 грн., починаючи з 01.05.2015 по 01.05.2016.

Сума грошового зобов`язання з ПДВ, визначена спірним повідомленням рішенням від 23.12.2016 року №00182210, у розмірі 27766,57 грн складається з:

- самостійно обчисленої позивачем суми податкового зобов`язання з ПДВ згідно податкових декларацій за період: березень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, квітень 2016 року.

Насамперед суд зазначає, що позивачем в межах спірних правовідносин не заперечується ні наявність податкового бору, ні факт узгодження податкових зобов`язань, визначених самостійно згідно податкових декларацій з ПДВ та згідно податкового повідомлення-рішення від 18.02.2010 №0000272320/0.

Позивач стверджує, що при нарахуванні штрафних санкцій відповідач керувався нормами ст. 57 ПК України, які стосуються строків сплати податкових зобов`язань, визначених самостійно платником податків у податковій декларації, а не строків сплати розстрочених податкових зобов`язань, які були стягнуті за рішенням суду, а ухвалою суду у справі № 813/643/15 про розстрочення судового рішення встановлено інші строки сплати, аніж передбачені законодавством для сплати податкових зобов`язань, отже відповідач неправомірно ототожнив порядок застосування процедур погашення податкового боргу платників податків, передбачених Главою 9 ПК України, із порядком виконання судових рішень. На переконання позивача п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню, оскільки дані норми стосуються зарахування коштів, що сплачує платник податку на погашення податкового боргу (його частини) згідно з черговістю його виникнення, а позивач здійснював сплату саме податкового боргу, розстроченого за ухвалою суду.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Тобто, вказаною нормою обумовлено обов`язок контролюючого органу зарахувати усі платежі на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. При цьому податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

За приписами пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Аналіз вказаних норм свідчить на користь висновку, що Податковим кодексом України імперативно встановлено обов`язок контролюючого органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 826/12529/18.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.

Як зазначено судом вище, за правилами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, податкове законодавство пов`язує право контролюючого органу нарахувати штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання лише з фактом такого порушення, що не залежить від способу, в який здійснювалося погашення податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджено, що Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 розстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 в адміністративній справі № 813/643/15 за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Львівського комунального підприємства №504 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, на 12 місяців, а саме із сплатою податкового боргу у розмірі 137967,70 грн рівними частинами щомісячно по 11497,30 грн, починаючи з 01.05.2015 по 01.05.2016.

За даними інтегрованої картки (зворотній бік облікової картки) платника податку з ПДВ ЛКП №504 за 2015 рік у позивача станом на 30.01.2015 наявний податковий борг у розмірі 121153,44 грн.

Відтак сума боргу, визначена податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2010 №0000272320/0 у розмірі 30000,00 грн, і сплачена позивачем згідно з платіжним дорученням №7 від 30.01.2015, була спрямована контролюючим органом на погашення податкового боргу у розмірі 121153,44 грн, як наслідок, сума, яку позивач сплачував як заборгованість по даному податковому повідомленні-рішенні залишилася несплаченою.

Аналогічно за даними інтегрованої картки платника податку, наступні сплачені позивачем суми зараховувалися на погашення податкового боргу ЛКП №504, який у 2015 та у 2016 роках не переривався.

Згідно даних інтегрованої картки (зворотній бік облікової картки) платника податку, податкове зобов`язання, яке виникло відповідно до податкової декларації за грудень 2014 року від 20.01.2015 №9078681417, граничний термін сплати 30.01.2015, з 31.01.2015 набуло статусу податкового боргу.

Як підтверджено матеріалами справи, а саме розрахунком штрафних санкцій до Акту перевірки від 11.08.2016 № 293/14-08/20822365, частина розтермінованої суми судовим рішенням сплачена платником податку лише 25.08.2015, 26.10.2015, 26.01.2016, 26.02.2016, 24.03.2016, 26.04.2016, 24.05.2016, 29.06.2016, 26.07.2016, 29.07.2016, 29.07.2016.

Отже сума, яка сплачена по розстроченню 25.08.2015 була зарахована контролюючим органом на погашення податкового боргу, яка станом на 25.08.2015 становила 100144,53 грн.

Так само, контролюючим органом нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум, зазначених у податкових деклараціях з ПДВ від 20.04.2016 (дата нарахування 30.04.2016 дата сплати 25.08.2016), від 21.06.2016 (дата нарахування 30.06.2016 дата сплати 25.10.2016), від 20.07.2016 (дата нарахування 30.07.2016 дата сплати 31.10.2016), від 19.08.2016 (дата нарахування 30.08.2016 дата сплати 30.11.2016), від 21.06.2016 (дата нарахування 30.06.2016 дата сплати 27.09.2016), від 18.05.2016 (дата нарахування 30..06.2016 дата сплати 25.08.2016), від 20.07.2016 (дата нарахування 30.07.2016 дата сплати 25.10.2016), від 19.08.2016 (дата нарахування 30.08.2016 дата сплати 24.11.2016), від 21.06.2016 (дата нарахування 30.06.2016 дата сплати 23.09.2016), від 19.08.2016 (дата нарахування 30.08.2016 дата сплати 31.10.2016).

Згідно з частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії в межах спірних правовідносин) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Як зазначено судом вище, пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України встановлено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Отже, розстрочення сплати податкового боргу, тобто перенесення строків сплати платником податків його узгоджених грошових зобов`язань, може відбуватися як за рішенням контролюючого органу, так і за судовим рішенням.

У свою чергу, відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Разом з тим, за правилами статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Таким чином, відстрочення/розстрочення є законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу. Розстрочення може застосовуватися в тому числі і в процедурі примусового стягнення податкового боргу.

Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2020 у справі № 819/441/16.

Отже, при розстроченні сплати податкового боргу фактично відбувається перенесення строку виконання платником податків податкового обов`язку.

Положеннями розділу VІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 422), передбачено порядок, умови та особливості відображення в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Розділу VI Порядку № 422 надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу) відображається в ІКП як зменшення суми грошових зобов`язань (податкового боргу) за датою укладання договору про розстрочення (відстрочення).

Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашення розстрочених (відстрочених) сум, передбаченим договором про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) (спеціальним законом або рішенням суду).

Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення.

Таким чином, при розстроченні сплати податкових зобов`язань відбувається зміна граничних термінів сплати відповідних сум і, як наслідок, установленим строком сплати таких сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення.

Крім того, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається в порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, та у випадку несвоєчасного погашення якої контролюючий орган нараховує штраф у розмірах, установлених статтею 126 Податкового кодексу України, в залежності від терміну затримки.

Наведене правозастосування відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постановах від 11.09.2018 у справі № 809/165/17, від 05.03.2020 у справі № 826/12529/18.

З огляду на викладене суд висновує, що податковий орган, спрямовуючи кошти, які сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Податковим кодексом України. За таких обставин суд відхиляє доводи позивача, позаяк такі ґрунтуються на помилковому трактуванні норм податкового законодавства.

Відтак із системного аналізу вказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд зазначає про наявність підстав для винесення Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області податкових повідомлень-рішень № 0000241408 від 11 серпня 2016 року та № 001822101 від 23 грудня 2016 року.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги ЛКП №504 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2016 №0000241408, від 23.12.2016 №0018221201 задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 19 липня 2022 року, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Львівського комунального підприємства № 504 (вул. Пасічна, 64, м. Львів, 79008) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2023 року.

Суддя Клименко О.М.