Постанова

від 05.12.2023 по справі 813/625/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 813/625/17 пров. № А/857/17258/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства №504 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 813/625/17 за адміністративним позовом Львівського комунального підприємства №504 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції Клименко О.М., час ухвалення рішення 03.08.2023 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 03.08.2023 року,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Львівське комунальне підприємство № 504 (Позивач/ЛКП №504) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (Відповідач/ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0000241408 форми Ш від 11 серпня 2016 року про накладення на Львівське комунальне підприємство № 504 штрафу з податку на додану вартість в сумі 109463,06 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 001822101 форми Ш від 23 грудня 2016 року про накладення на Львівське комунальне підприємство № 504 штрафу з податку на додану вартість в сумі 27766,57 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено перевірку дотримання ЛКП №504 вимог п.57.1 ст. 57 ПК України за період з 01.01.2013 по 10.08.2016 та перевірку за період з 25.08.2016 - 01.05.2016; 25.10.2016 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.07.2016; 30.11.2016 - 31.08.2016; 27.09.2016 - 01.07.2016; 25.08.2016 - 31.05.2016; 25.10.2016 - 31.07.2016; 24.11.2016 - 31.08.2016; 23.09.2019 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.08.2016, за результатами яких складено акт №293/14-08/20822365 від 11.08.2016 та акт №358/13-06-12-01/20822365 від 21.12.2016. Під час проведення вказаних перевірок контролюючий орган дійшов висновку про несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань по податку на додану вартість. На підставі таких висновків, Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення форми Ш №0000241408 від 11.08.2016 року та №0018221201 від 23.12.2016, якими нараховано штраф у розмірі 20% невчасно сплаченого грошового зобов`язання в сумі 109463,06 грн та 27766,57 грн відповідно.

Позивач уважає такі рішення контролюючого органу протиправними з тих підстав, що податковий борг ЛКП № 504 розстрочено ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 у справі №813/643/15.

Позивач вказує, що при нарахуванні штрафних санкцій відповідач керувався нормами ст. 57 ПК України, які стосуються строків сплати податкових зобов`язань, визначених самостійно платником податків у податковій декларації, а не строків сплати розстрочених податкових зобов`язань, які були стягнуті за рішенням суду. Крім того, ухвалою суду про розстрочення судового рішення встановлено інші строки сплати, а ніж передбачені законодавством для сплати податкових зобов`язань. Стверджує, що відповідач неправомірно ототожнив порядок застосування процедур погашення податкового боргу платників податків, передбачених Главою 9 ПК України, із порядком виконання судових рішень.

Під час повторного розгляду справи у поясненнях від 20.06.2023 позивач підтримав наведені мотиви та зазначив, що посилання відповідача на п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню, оскільки дані норми стосуються зарахування коштів, що сплачує платник податку на погашення податкового боргу (його частини) згідно з черговістю його виникнення. У даному ж випадку позивач не здійснював сплату поточних платежів, а здійснював сплату саме податкового боргу, розстроченого за ухвалою суду.

Із урахуванням викладеного просить позовні вимоги ЛКП №504 задовольнити в повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000241408 форми Ш від 11 серпня 2016 року та № 001822101 форми Ш від 23 грудня 2016 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 813/625/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідач ототожнює порядок застосування процедур погашення податкового боргу платників податків, передбачених главою 9 ПКУ, із порядком виконання судового рішення.

Апелянт вказує, що сплата податкових зобов`язань була розстрочена позивачу, а строки сплати були визначені постановою суду.

А тому, визначення строків сплати податкового боргу має проводитися з врахуванням їх перенесення за умовами розстрочення.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 813/625/17 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган, спрямовуючи кошти, які сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Податковим кодексом України.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку дотримання Львівським комунальним підприємством №504 вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період з 01.01.2013 по 10.08.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 11.08.2016 № 293/14-08/20822365 та встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2016 №0000241408, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 109463,06 грн.

Також, Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено перевірку дотримання Львівським комунальним підприємством №504 вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період з 01.01.2013 по 10.08.2016 та перевірку за період з 25.08.2016 - 01.05.2016; 25.10.2016 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.07.2016; 30.11.2016 - 31.08.2016; 27.09.2016 - 01.07.2016; 25.08.2016 - 31.05.2016; 25.10.2016 - 31.07.2016; 24.11.2016 - 31.08.2016; 23.09.2019 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.08.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 21.12.2016 № 358/13-06-12-01/20822365 та встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 №001822101, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 27766,57 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 розстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 в адміністративній справі № 813/643/15 за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Львівського комунального підприємства №504 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, на 12 місяців, а саме із сплатою податкового боргу у розмірі 137967,70 грн рівними частинами щомісячно по 11497,30 грн, починаючи з 01.05.2015 по 01.05.2016.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За правилами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені податковим законодавством строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Не сплачене у встановлений законом строк грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

За вимогами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня, при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, передумовою нарахування пені з підстав, визначених пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Пунктом 100.6. статті 100 ПК України передбачено, що розстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у даній справі у постанові від 19 липня 2022 року зазначив, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами, при самостійному визначенні напрямку платежу чи при зарахуванні сплачених платником коштів згідно з черговістю виникнення податкового боргу).

Відповідно до матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 11.08.2016 №0000241408, прийняте на підставі Акту перевірки від 11.08.2016 № 293/14-08/20822365 про результати перевірки дотримання вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України ЛКП №504 за період з 01.01.2013 по 10.08.2016 та податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 року №001822101, прийняте на підставі Акту перевірки від 21.12.2016 № 358/13-06-12-01/20822365 про результати перевірки дотримання Львівським комунальним підприємством №504 вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період з 01.01.2013 по 10.08.2016 та перевірку за період з 25.08.2016 - 01.05.2016; 25.10.2016 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.07.2016; 30.11.2016 - 31.08.2016; 27.09.2016 - 01.07.2016; 25.08.2016 - 31.05.2016; 25.10.2016 - 31.07.2016; 24.11.2016 - 31.08.2016; 23.09.2019 - 01.07.2016; 31.10.2016 - 31.08.2016.

Згідно із вказаними актами перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем встановлено порушення строку сплати суми узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у зв`язку з чим позивач зобов`язаний сплатити штрафні санкції у розмірі 20 % встановленої суми прострочення.

Сума грошового зобов`язання з ПДВ, визначена спірним повідомленням рішенням від 11.08.2016 №0000241408, у розмірі 109463,06 грн складається з:

- самостійно обчисленої позивачем суми податкового зобов`язання з ПДВ згідно податкових декларацій за період: грудень 2014 року, липень 2015 року, червень 2015 року, грудень 2015 року, серпень 2015 року, жовтень 2015 року, вересень 2015 року, листопад 2015 року, січень 2016 року, листопад 2014 року, жовтень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, травень 2015 року, квітень 2015 року, березень 2015 року;

- суми узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ визначеного податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2010 №0000272320/0 на суму 75532,50 грн;

- суми узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, а саме Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 розстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 в адміністративній справі № 813/643/15 за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Львівського комунального підприємства №504 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, на 12 місяців, а саме із сплатою податкового боргу у розмірі 137967,70 грн рівними частинами щомісячно по 11497,30 грн., починаючи з 01.05.2015 по 01.05.2016.

Сума грошового зобов`язання з ПДВ, визначена спірним повідомленням рішенням від 23.12.2016 року №00182210, у розмірі 27766,57 грн складається з:

- самостійно обчисленої позивачем суми податкового зобов`язання з ПДВ згідно податкових декларацій за період: березень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, квітень 2016 року.

Насамперед суд зазначає, що позивачем в межах спірних правовідносин не заперечується ні наявність податкового бору, ні факт узгодження податкових зобов`язань, визначених самостійно згідно податкових декларацій з ПДВ та згідно податкового повідомлення-рішення від 18.02.2010 №0000272320/0.

Відповідно до пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, вказаною нормою обумовлено обов`язок контролюючого органу зарахувати усі платежі на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. При цьому податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Відповідно до пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Аналіз вказаних норм свідчить, що Податковим кодексом України імперативно встановлено обов`язок контролюючого органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 826/12529/18.

Таким чином, податкове законодавство пов`язує право контролюючого органу нарахувати штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання лише з фактом такого порушення, що не залежить від способу, в який здійснювалося погашення податкового боргу.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 розстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 в адміністративній справі № 813/643/15 за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Львівського комунального підприємства №504 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, на 12 місяців, а саме із сплатою податкового боргу у розмірі 137967,70 грн рівними частинами щомісячно по 11497,30 грн, починаючи з 01.05.2015 по 01.05.2016.

За даними інтегрованої картки (зворотній бік облікової картки) платника податку з ПДВ ЛКП №504 за 2015 рік у позивача станом на 30.01.2015 наявний податковий борг у розмірі 121153,44 грн.

Відтак сума боргу, визначена податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2010 №0000272320/0 у розмірі 30000,00 грн, і сплачена позивачем згідно з платіжним дорученням №7 від 30.01.2015, була спрямована контролюючим органом на погашення податкового боргу у розмірі 121153,44 грн, як наслідок, сума, яку позивач сплачував як заборгованість по даному податковому повідомленні-рішенні залишилася несплаченою.

За даними інтегрованої картки платника податку, наступні сплачені позивачем суми зараховувалися на погашення податкового боргу ЛКП №504, який у 2015 та у 2016 роках не переривався.

Згідно даних інтегрованої картки (зворотній бік облікової картки) платника податку, податкове зобов`язання, яке виникло відповідно до податкової декларації за грудень 2014 року від 20.01.2015 №9078681417, граничний термін сплати 30.01.2015, з 31.01.2015 набуло статусу податкового боргу.

Як підтверджено матеріалами справи, а саме розрахунком штрафних санкцій до Акту перевірки від 11.08.2016 № 293/14-08/20822365, частина розтермінованої суми судовим рішенням сплачена платником податку лише 25.08.2015, 26.10.2015, 26.01.2016, 26.02.2016, 24.03.2016, 26.04.2016, 24.05.2016, 29.06.2016, 26.07.2016, 29.07.2016, 29.07.2016.

Сума, яка сплачена по розстроченню 25.08.2015 була зарахована контролюючим органом на погашення податкового боргу, яка станом на 25.08.2015 становила 100144,53 грн.

Так чином, контролюючим органом нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум, зазначених у податкових деклараціях з ПДВ від 20.04.2016 (дата нарахування 30.04.2016 дата сплати 25.08.2016), від 21.06.2016 (дата нарахування 30.06.2016 дата сплати 25.10.2016), від 20.07.2016 (дата нарахування 30.07.2016 дата сплати 31.10.2016), від 19.08.2016 (дата нарахування 30.08.2016 дата сплати 30.11.2016), від 21.06.2016 (дата нарахування 30.06.2016 дата сплати 27.09.2016), від 18.05.2016 (дата нарахування 30..06.2016 дата сплати 25.08.2016), від 20.07.2016 (дата нарахування 30.07.2016 дата сплати 25.10.2016), від 19.08.2016 (дата нарахування 30.08.2016 дата сплати 24.11.2016), від 21.06.2016 (дата нарахування 30.06.2016 дата сплати 23.09.2016), від 19.08.2016 (дата нарахування 30.08.2016 дата сплати 31.10.2016).

Згідно з частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії в межах спірних правовідносин) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Як зазначено судом вище, пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України встановлено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Отже, розстрочення сплати податкового боргу, тобто перенесення строків сплати платником податків його узгоджених грошових зобов`язань, може відбуватися як за рішенням контролюючого органу, так і за судовим рішенням.

У свою чергу, відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Таким чином, відстрочення/розстрочення є законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу. Розстрочення може застосовуватися в тому числі і в процедурі примусового стягнення податкового боргу.

Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2020 у справі № 819/441/16.

Тобто, при розстроченні сплати податкового боргу фактично відбувається перенесення строку виконання платником податків податкового обов`язку.

Положеннями розділу VІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 422), передбачено порядок, умови та особливості відображення в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Розділу VI Порядку № 422 надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу) відображається в ІКП як зменшення суми грошових зобов`язань (податкового боргу) за датою укладання договору про розстрочення (відстрочення).

Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашення розстрочених (відстрочених) сум, передбаченим договором про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) (спеціальним законом або рішенням суду).

Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення.

Таким чином, при розстроченні сплати податкових зобов`язань відбувається зміна граничних термінів сплати відповідних сум і, як наслідок, установленим строком сплати таких сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення.

Крім того, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається в порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, та у випадку несвоєчасного погашення якої контролюючий орган нараховує штраф у розмірах, установлених статтею 126 Податкового кодексу України, в залежності від терміну затримки.

Наведене правозастосування відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постановах від 11.09.2018 у справі № 809/165/17, від 05.03.2020 у справі № 826/12529/18.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 313, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства №504 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 813/625/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 05.12.2023 року