Рішення

від 03.08.2023 по справі 460/19334/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2023 року м. Рівне№460/19334/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про слату боргу (недоїски), -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування:

- податкові повідомлення - рішення №1153617000708, №1154417000708, №1154117000708, №1153917000708, №1155317000708 від 12.11.2021;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №1153517000708 від 12.11.2021;

- рішення про застосування штрафних санкцій № 1153417000708 від 12.11.2021;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.01.2022 № Ф-0245-1716;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 21.12.2022 №0030631-1301-1716.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані рішення та вимоги винесено безпідставно, отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 25.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки січня 2019 року позивач мав перейти на загальну систему оподаткування. Проте, в порушення норм чинного законодавства перебував на спрощеній системі оподаткування, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець з 27.07.2019 (номер запису: 26080000000041157), основним видом діяльності є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (КВЕД 46.49).

Перебував на обліку як платник податків та єдиного внеску.

ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що у період з 13.09.2021 по 17.09.2021 у ОСОБА_1 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка.

Дана перевірка була проведена на підставі наказів від 08.09.2021 №1734-п, від 15.09.2021 №1790-п та направлення на проведення перевірки від 09.09.2021 №2640/17-00-07-08.

Результати перевірки оформлені актом від 24.09.2021 №6280/17-00-07-08/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- ч.2 пп. 293.3 ст..293 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми єдиного податку за 2019 рік на 52614,60 грн.

- пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України не подання декларацій про майновий стан і доходи за ІІІ квартал 2019 року та за 2020 рік;

- абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України Книгу обліку доходів і витрат для перевірки не надано;

- пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, 44.3 ст.44, Податкового кодексу України, а саме: до перевірки не надано в повному обсязі документи, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку;

- п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2020 рік в сумі 119491,90 грн

- п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 200020,58 грн;

- пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: заниження суми військового збору на загальну суму 16668,38 грн;

Суд встановив, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі акта перевірки було прийнято:

податкове повідомлення-рішення №1154417000708 від 12.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 65768,25 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 52614,60грн, за штрафним (фінансовим) санкціями 13153,65грн;

податкове повідомлення-рішення №1153617000708 від 12.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 200020,58 грн;

податкове повідомлення-рішення №115317000708 від 12.11.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн, за незабезпечення ведення обліку доходів та витрат, не забезпечення зберігання первинних документів протягом установлених строків їх зберігання;

податкове повідомлення-рішення №1154117000708 від 12.11.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 3 квартал 2019 року;

№1155317000708 від 12.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 16668,38 грн;

податкову вимогу від 21.12.2021 №0030631-1301-1716 на суму податкового боргу 201040,58грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2021 №1153517000708 на суму боргу 119491,90 грн;

рішення від 12.11.2021 №1153417000708 про застосування штрафних санкцій за порушення правильності нарахування/обчислення єдиного внеску;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.01.2022 №Ф-0245-1716 на суму боргу 141312,16грн.

Вважаючи прийняті контролюючим органом рішення протиправними та безпідставними, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом (абзац четвертий підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Кодексу).

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу (пункт 78.6 статті 78 ПК України).

Відповідно до пункту 78.7 статті 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8 статті 78 ПК України).

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ГУ ДПС у Рівненській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог іншого законодавства за період з 22.07.2019 по 31.08.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 22.07.2019 по 31.08.2020, за результатами якої складено акт перевірки.

Зі змісту акта перевірки та заяв по суті справа судом встановлено, що контролюючий орган дійшов висновку про здійснення позивачем підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування в період з 22.07.2019 по 31.07.2019 та на спрощеній системі оподаткування за період з 01.08.2019 по 31.08.2020.

Суд враховує, що відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

За вимогами підпункту 5 пункту 298.3. цієї статті, у заяві зазначаються такі обов`язкові відомості, як обрані суб`єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

За правилами пунктів 293.1, 293.2 статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

В силу вимог підпункту 2 пункту 293.4 статті 293 ПК України, до доходу платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці), отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

А в силу вимог підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Так, судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (КВЕД 46.49).

Клас 46.49 клас включає: оптову торгівлю виробами з деревини, корка, бондарними виробами, плетеними виробами; оптову торгівлю господарсько-побутовими металевими виробами; оптову торгівлю велосипедами, деталями та приладдям до них; оптову торгівлю канцелярським приладдям, книгами, журналами та газетами; оптову торгівлю шкіряними та дорожніми виробами; оптову торгівлю музичними інструментами, у т.ч. неелектричними; оптову торгівлю іграми та іграшками; оптову торгівлю спортивними товарами, у т.ч. числі спеціальним спортивним взуттям, таким як лижні черевики; оптову торгівлю іншими товарами господарського призначення.

Однак, досліджені судом докази не підтверджують здійснення позивачем видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку.

Так, пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Суд встановив, що 13.09.2021 уповноваженою особою контролюючого органу сформавано запит про надання документів /копій документів №2608/17-00-07-08 у зв`язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки в термін до 09 год. 00 хв. 15.09.2021.

Водночас, суд звертає увагу на те, що на запиті відсутня дата його отримання позивачем, також відсутнє прізвище, ім`я та по- батькові особи, яка його отримала, а відтак об`єктивно відсутні підстави для висновку про вручення позивачу цього запиту після закінчення перевірки.

При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевірки (на сторінці 5-6) контролюючим органом зазначено: "В ході проведення перевірки, 31.08.2021 на підставі пп.20.1.2, 20.1.6 та 20.1.14 п.20.1 ст.20, п.85.2, 85.4, 85.8 ст.85 ПКУ та у зв`язку з проведенням позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 було під підпис вручено Запит на надання документів / копії документів від 31.08.2021 №2363/17-00-07-08, яким він повідомлений про необхідність надати у термін до 14 год.00хв 01.09.2021 року документи/копії документів, засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою (за наявності), в тому числі документи підтверджуючі факт отримання задекларованого доходу за перевіряємий період саме за КВЕД, внесеним до Реєстру платників єдиного податку, зокрема, документи підтверджуючі придбання та реалізацію товару, договори оренди нерухомого майна, книгу обліку доходів, акти приймання-передачі орендованих об?єктів, виписку по банківських рахунках ФОП, письмові пояснення щодо здійснення господарської діяльності, тощо.".

Проте, а акті перевірки не зазначено про запит про надання документів /копій документів від 13.09.2021 №2608/17-00-07-08.

Відповідачем до відзиву запит про надання документів /копій документів від 13.09.2021 №2608/17-00-07-08, в якому зазначено: "1. Який вид товару реалізувався? 2. Інформацію та підтверджуючі документи щодо походження товару (договори, накладні, рахунки, сертифікати якості); 3. Яким способом та за чий рахунок відбувалося транспортування, навантаження розвантаження товару ? (документи на транспортні засоби); 4. Інформацію та підтверджуючі документи щодо місця здійснення реалізації товару (договір оренди торгової точки, акти прийому передачі торгової точки, документи підтверджуючі плату оренди); 5. Інформацію та підтверджуючі документи щодо здійснення обліку готівки в касі; 6. Ким здійснювався безпосередній продаж товару?; 7. Книга обліку доходів; 8. Виписки по банківських рахунках; 9. ; 10. Опис наданих документів".

Суд констатує, що у вказаному запиті про надання документів /копій документів від 13.09.2021 №2608/17-00-07-08 відсутні будь-які дати запитуваних документів; не зазначено кількість та зміст накладних, рахунків, відсутні реквізити договору та договору оренди.

Крім того, суд звертає увагу, що в акті перевірки контролюючий орган покликається на запит від 31.08.2021 №2363/17-00-07-08. Проте, такий до матеріалів справи останнім не долучено. Також, перелік запитуваних документів зазначених в акті перевірки та запиті про надання документів /копій документів від 13.09.2021 №2608/17-00-07-08 різниться.

Відтак, твердження відповідача, що позивачем не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом установлених строків їх зберігання та ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю документальної планової виїзної перевірки, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Водночас, зі змісту акта, що засвідчує факт ненадання документів ОСОБА_1 від 17.09.2021 №392/17-00-07-08 вбачається, що в останньому відсутній перелік документів, які запропоновано подати позивачу.

Оцінюючи встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, суд враховує приписи Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі - Порядок №727).

Відповідно до пункті 4, 5 розділу ІІ Порядку № 727 в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

За змістом пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів; у разі відмови платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки.

Так, судом встановлено, що зі змісту акта перевірки не можливо встановити, які саме документи не були надані позивачем до перевірки.

За визначенням статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що наявні у справі докази отримані з порушенням встановленого законом порядку та процедури, у зв`язку з їх неповнотою не можуть вважатися судом достовірними, а отже не підтверджують факту порушення платником податків умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відтак, позивач правомірно перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому відсутні підстави для донарахування позивачу грошових зобов`язань у зв`язку з недоведенням підстав для переходу на загальну систему оподаткування.

За встановлених обставин висновки контролюючого органу в цій частині судового спору не підтверджені належними й допустимими доказами, а тому всі спірні рішення про застосування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не забезпечення зберігання первинних документів не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості та підлягають скасуванню судом як протиправні.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №1153617000708, №1154417000708, №1153917000708, №1155317000708 від 12.11.2021; вимоги про сплату боргу (недоїмки) №1153517000708 від 12.11.2021; рішення про застосування штрафних санкцій № 1153417000708 від 12.11.2021; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.01.2022 № Ф-0245-1716 слід задовольнити.

Оскільки судом скасовано, зокрема, податкові повідомлення рішення від 12.11.2021 №1153617000708 та №1153917000708, то податкова вимога від 21.12.2022 №0030631-1301-1716 також підлягає скасуванню.

Щодо не подання декларацій про майновий стан та доходи за ІІІ квартал 2019 року та 2020 рік, суд зазначає наступне.

Підпунктами 177.5.2, 177.5.3 п.177.5 ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Оскільки контролюючим органом не встановлено на підставі належних та допустимих доказів обставин необхідності переходу позивача із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, відсутні підстави для подачі до контролюючого органу податкової декларації за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Отже, податкове повідомлення рішення від 12.11.2021 №1154117000708 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень та вимоги Натомість, доводи позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 7695,60грн.

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд керується та виходить з такого.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частини 6, 7 статті 134 КАС України передбачають, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, визначаючи суму, що належать до відшкодування позивачу, суд застосовує критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Саме ці критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсацію судових витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (East/West Alliance Limited v. Ukraine) від 23 січня 2014 року (заява №19336/04) Європейський суд зазначив: "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999).

Підстави та порядок укладення договору про надання правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару врегульовано розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ).

Зокрема, ст.30 Закону №5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених норм КАС України та Закону №5076-VІ дозволяє дійти висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу стягуються на користь позивача за умови їх підтвердження:

1) договором про надання правової допомоги;

2) документами щодо фактичного надання такої допомоги з документальним описом послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом;

3) документами, що підтверджують оплату наданих адвокатом послуг.

Судом встановлено, що правову допомогу позивачу у даній справі надавав адвокат Шпатусько Р.В.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1534, договір про надання правової допомоги №50 від 07.02.2022, додаткову угоду №1 від 07.02.2022, акт прийому - передачі наданих послуг від 02.09.2022, квитанції від 18.02.2022.

Загальна сума гонорару адвоката згідно з актом прийому - передачі наданих послуг від 02.09.2022складає 25000,00грн.

Як зазначено в абз.268 Рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" (заява №19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" [ВП], заява N34884/97, п.30, ECHR 1999-V)".

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, а також беручи до уваги фактичний обсяг виконаної роботи, суд вважає, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00грн.

Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 7500,00грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1153617000708, №1154417000708, №1154117000708, №1153917000708, №1155317000708 від 12.11.2021.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №1153517000708 від 12.11.2021.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0245-1716 від 21.01.2022.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №0030631-1301-1716 від 21.12.2021.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій №1153417000708 від 12.11.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в сумі 7695,60грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00грн

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 серпня 2023 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська область,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя В.В. Щербаков