Постанова

від 29.11.2023 по справі 460/19334/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 460/19334/22 пров. № А/857/16315/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 460/19334/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки),

місце ухвалення судового рішення м.РівнеРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїЩербаков В.В.дата складання повного тексту рішення03 серпня 2023 року

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Костренко Євгеній Євгенійович звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 460/19334/22 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №1153617000708, №1154417000708, №1154117000708, №1153917000708, №1155317000708 від 12.11.2021.

Визнано протиправною та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) №1153517000708 від 12.11.2021; № Ф-0245-1716 від 21.01.2022; №0030631-1301-1716 від 21.12.2021.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій №1153417000708 від 12.11.2021.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в сумі 7695,60грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00грн

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не урахував що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, позаяк з січня 2019 року позивач мав перейти на загальну систему оподаткування, зі сплатою всіх податків. Проте, в порушення норм чинного законодавства перебував на спрощеній системі оподаткування, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що в свою чергу призвело до визначення грошових зобов`язань з військового збору, єдиного внеску, податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому відсутні підстави для донарахування позивачу грошових зобов`язань у зв`язку з не доведенням підстав для переходу на загальну систему оподаткування. Також суд першої інстанції зазначив, що висновки контролюючого органу в цій частині судового спору не підтверджені належними й допустимими доказами, а тому всі спірні рішення про застосування штрафних санкцій, про визначення грошових зобов`язань з єдиного податку, з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості та підлягають скасуванню, як протиправні.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець з 27.07.2019 (номер запису: 26080000000041157), основним видом діяльності є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (КВЕД 46.49) та перебував на обліку у Головному Управлінні ДПС у Рівненській області, Управлінні у м. Рівне, ДПІ у місті Рівному, як платник податків.

У період з 22.07.2019 року по 31.07.2017 року проводив діяльність на загальній системі оподаткування, а з 01.08.2019 року по 31.08.2020 року перебував на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку для платників ІІ групи.

31.08.2020 року позивачем подано заяву про припинення підприємницької діяльності.

У період з 13.09.2021 по 17.09.2021 на підставі наказів від 08.09.2021 №1734-п, від 15.09.2021 №1790-п та направлення на проведення перевірки від 09.09.2021 №2640/17-00-07-08 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності позивача за період з 22.07.2019 року по 31.08.2020 року.

Результати якої відображені у акті від 24.09.2021 №6280/17-00-07-08/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- ч.2 пп. 293.3 ст..293 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми єдиного податку за 2019 рік на 52614,60 грн.

- пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України не подання декларацій про майновий стан і доходи за ІІІ квартал 2019 року та за 2020 рік;

- абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України Книгу обліку доходів і витрат для перевірки не надано;

- пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, 44.3 ст.44, Податкового кодексу України, а саме: до перевірки не надано в повному обсязі документи, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку;

- п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2020 рік в сумі 119491,90 грн

- п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 200020,58 грн;

- пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: заниження суми військового збору на загальну суму 16668,38 грн;

Суд встановив, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі акта перевірки було прийнято:

податкове повідомлення-рішення №1154417000708 від 12.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 65768,25 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 52614,60грн, за штрафним (фінансовим) санкціями 13153,65грн;

податкове повідомлення-рішення №1153617000708 від 12.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 200020,58 грн;

податкове повідомлення-рішення №115317000708 від 12.11.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн, за незабезпечення ведення обліку доходів та витрат, не забезпечення зберігання первинних документів протягом установлених строків їх зберігання;

податкове повідомлення-рішення №1154117000708 від 12.11.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 3 квартал 2019 року;

податкове повідомлення-рішення №1155317000708 від 12.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 16668,38 грн;

податкову вимогу від 21.12.2021 №0030631-1301-1716 на суму податкового боргу 201040,58грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2021 №1153517000708 на суму боргу 119491,90 грн;

рішення від 12.11.2021 №1153417000708 про застосування штрафних санкцій за порушення правильності нарахування/обчислення єдиного внеску у розмірі 23898,38 грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.01.2022 №Ф-0245-1716 на суму боргу 141312,16грн.

Вважаючи прийняті контролюючим органом рішення протиправними та безпідставними, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

За даними відомостей акту від 24.09.2021 року, ФОП ОСОБА_2 у період охоплений перевіркою:

- з 22.07.2019 року по 31.07.2019 року перебував на загальній системі оподаткування та в даному періоді діяльності не проводив та доходів не отримував;

- в порушення п. 177.5.2. п. 177.5 ст. 177 ПК України позивач не подав до контролюючого органу декларації про майновий стан та доходи за 3 кв. 2019 року;

- у період з 01.08.2019 року по 31.08.2020 року перебував на спрощеній системі оподаткування, як платник 2 групи за ставкою 20 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

- позивач подав до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку у яких за період 2019 року позивачем задекларовано дохід у розмірі 378584 грн та за яким сплачено єдиний податок у розмірі 4 173 грн, та за період 2020 року позивачем задекларовано дохід у розмірі 1111225,47 грн;

- в порушення пп. 296.1.1 ст. 296 та п.177.10 ст.177 ПК України не надав до перевірки книгу обліку доходів та витрат за період 2019 та 2020 рр;

- в порушення п. 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України не забезпечив визначеного п. 36.1 ст. 36 ПК України податкового обов`язку платника податків, щодо зберігання та надання до перевірки первинних документів для підтвердження факту отримання задекларованого ним доходу від провадження виду діяльності за яким позивача віднесено до 2 групи платників єдиного податку спрощеної системи оподаткування;

- установлено відсутність у позивача необхідного майна, приміщення, устаткування та інших ресурсів необхідних для здійснення оптової торгівлі іншими товарами господарського призначення та отримання доходу від такого виду діяльності.

З урахуванням приведених обставин, відображених у названому акті перевірки, відповідач дійшов висновку, що задекларований дохід отримано позивачем від провадження виду діяльності, не зазначеного у реєстрі платників податків, а відповідно до сум задекларованого позивачем доходу за 2019 рік (у розмірі 378584 грн) підлягає до застосування ч. 2 п. 293.4 ст. 293 ПК України, щодо оподаткування вказаного доходу, як отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку віднесеного до другої групи за ставкою 15%. У зв`язку з чим сума заниженого єдиного податку за 2019 рік з урахуванням сплаченої суми становить 52614,60 грн. Розрахунок: задекларований дохід у розмірі 378584 грн х ставку податку у розмірі 15% - сума фактично сплаченого єдиного податку позивачем у розмірі 4173 грн = 52614,60 грн. За наслідками обумовленого порушення відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №1154417000708 від 12.11.2021року про визначення позивачу грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 65768,25 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 52614,60грн, за штрафним (фінансовим) санкціями 13153,65грн (а.с. 37).

Окрім вказаного, відповідач дійшов висновку, що з урахуванням обставин з приводу того, що задекларований позивачем дохід за 2019 рік отримано від провадження виду діяльності, не зазначеного у реєстрі платників податків, позивач з урахуванням вимог пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України у період 2020 року не міг перебувати на спрощеній системі оподаткування та до його доходу задекларованого у розмірі 1111225,47 грн за 2020 рік застосовується загальна система оподаткування. Також відповідачем ураховано обставини щодо не надання позивачем до перевірки жодних первинних документів, які підтверджують понесені позивачем витрат. З урахуванням приведеного, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п.177.4 ст. 177, п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, п.2 ч. 1 ст. 7, ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та заниження за 2020 рік податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 200020,58 грн та військового збору на суму 16668,38 грн., єдиного внеску на суму 119491,90 грн. Розрахунок: задекларований позивачем дохід у розмірі 1111225,47 грн х 18% ставка ПДФО = 200020,58 грн; 1111225,47 грн х 1,5% ставка військового збору =16668,38 грн.

З урахуванням виявлених порушень за 2020 рік відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску за 2020 рік в розмірі 119491,90 грн. №1153517000708 від 12.11.2021 року, рішення від 12.11.2021 №1153417000708 про застосування штрафних санкцій на суму 23898,38 грн за порушення правильності нарахування/обчислення вказаної суми єдиного внеску (119461,90 грн) та податкові повідомлення-рішення:

- №1153617000708 від 12.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 200020,58 грн.

- №1155317000708 від 12.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 16668,38 грн;

Також, з урахуванням приведених вище обставин відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення:

- №115317000708 від 12.11.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн, за незабезпечення ведення обліку доходів та витрат, не забезпечення зберігання первинних документів протягом установлених строків їх зберігання;

- №1154117000708 від 12.11.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 3 квартал 2019 року.

Окрім зазначеного колегією суддів установлено, що винесена відповідачем податкова вимога про сплату боргу (недоїмки):

- від 21.12.2021 №0030631-1301-1716 стосується податкового боргу у розмірі 201040,58 грн, який складається з визначеного відповідачем грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму 200020,58 грн згідно податкового повідомлення рішення №1153617000708 від 12.11.2021 та штрафної санкції у розмірі 1020 грн, застосованої відповідачем згідно податкового повідомлення рішення №115317000708 від 12.11.2021;

- від 21.01.2022 №Ф-0245-1716 на суму боргу 141312,16грн. стосується штрафної санкції у розмірі 23898,38 грн нарахованої рішення від 12.11.2021 №1153417000708 та 117413,78 грн недоїмки по єдиному внеску, визначеному згідно вимоги №1153517000708 від 12.11.2021 року.

Підсумовуючи викладене, нарахування приведених грошових зобов`язань (з єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору та відповідно штрафу за незабезпечення ведення обліку доходів та витрат, не забезпечення зберігання первинних документів протягом установлених строків їх зберігання), пов`язано з тим, що позивачем не надано до перевірки книги обліку доходів та витрат за 2019 -2020 роки та первинні документи, якими підтверджувалися обставини провадження позивачем у 2019 року задекларованого виду діяльності, який зазначений у реєстрі платників податків спрощеної системи оподаткування 2 групи, а також з урахуванням обставин щодо відсутності у позивача необхідного майна, приміщення, устаткування та інших ресурсів необхідних для здійснення задекларованого позивачем виду діяльності для спрощеної системи оподаткування, відповідач дійшов висновку, що задекларований позивачем дохід 2019 року отримано від провадження виду діяльності, який не зазначено у реєстрі платників податків, а відповідно до сум задекларованого позивачем доходу за 2019 рік (у розмірі 378584 грн) підлягає до застосування ч. 2 п. 293.4 ст. 293 ПК України, щодо оподаткування вказаного доходу за ставкою 15 % та необхідності оподаткування задекларованого позивачем доходу (у розмірі 1111225,47 грн) за 2020 рік за загальною системою оподаткування (зі сплатою ПДФО., єдиного внеску та військового збору).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи та зібраним у справі доказам та поясненням учасників, колегія суддів зазначає, що оподаткування доходу фізичних осіб регламентовано нормами розділу IV ПК, відповідно до пункту 162.1. ст. 162 платниками податку на доходи фізичних осіб є:

162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

162.1.3. податковий агент.

Згідно пункту 163.1 статті 163 якого об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (абзац другий пункту 164.1 статті 164 ПК).

Згідно з підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172- 173 цього Кодексу.

Ставки податку встановлені статтею 167 ПК.

Відповідно до пункту 167.1 цієї статті (в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015) ставка податку становить:

- 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами;

- 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Окрім того, Законом України від 02 березня 2015 №211-VIII внесено доповнення підпунктом 1.7 до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, яким тимчасово запроваджено військовий збір.

Відповідно до підпунктів 1.1 -1.3 підпунктом 1.7 до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Приписами п. 4 ч.1 ст.4 Закону Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Отож, з приведених положень законодавства убачається, що платники податків, які перебувають на загальній системі оподаткування є платниками податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску, який залежить від розміру отриманого платником доходу (бази оподаткування) та визначається за встановленою відсотковою ставкою для вказаного виду податку та збору.

Також колегією суддів ураховано, що згідно пп.168.2.1. та 168.2.2. п.168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

З матеріалів справи убачається, що в період з 22.07.2019 року по 31.07.2019 року перебував на загальній системі оподаткування.

Відповідно до п. 177.5 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на (перехід із) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році ( п. 177.5.2. ст. 177 ПК України).

Натомість, позивач в порушення п. 177.5.2. п. 177.5 ст. 177 ПК України не подав до контролюючого органу декларацію про майновий стан та доходи за 3 кв. 2019 року.

Пунктом 120.1. статті 120 ПК України установлено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

За приведених обставин, суд першої інстанції прийшов безпідставного висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1154117000708 від 12.11.2021, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 340 грн на підставі пункту 120.1. статті 120 ПК України за неподання декларації про майновий стан і доходи за 3 квартал 2019 року.

Як наслідок судове рішення у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1154117000708 від 12.11.2021 року.

Окрім обумовленого, колегією суддів також ураховано положення пп. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України, відповідно до якого платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Пунктом 176.1 ст. 176 ПК України установлено, що платники податку зобов`язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

Згідно п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи підприємці, зобов`язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно пункту 296.1 та його пп. 296.1.1 ст. 296 ПК України (в редакції 2019-2020 рр) платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.

Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді (п.п.296.1.1. ст. 296 ПК України).

Відповідно до п. 1 Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 579 від 19.06.2015, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07 липня 2015 р. за № 800/27245 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи.

За змістом п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.44.3 ст.44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання-з передбаченого цим Кодексом граничного термін) подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п.44.6 ст.44 ПК України).

Отож, ст. 44 ПК України встановлено мінімальні строки зберігання документів та інформації, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів із збільшенням цього строку при проведенні процедури оскарження у разі визначення сум зобов`язань контролюючими органами.

Пунктом 52-2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабміном, зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ. Відповідно до пп. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених пп. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

30.12.2021 року Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики направлено на адресу Державної податкової служби роз`яснення вих № 04-32/10-2021/409504 (за підписом голови Комітету Д.О.Гетманцева) відповідно до якого фізичні особи підприємці, які є платниками єдиного податку першої та другої груп: «…ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів у книги обліку доходів для платників єдиного податку 2 групи. Це означає, що такі ФОП не повинні підтверджувати документами (в тому числі первинними документами) витрати на придбання товарів/ послуг, а повинні вести лише облік доходів з урахуванням вимог пункту 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу. Водночас, такі ФОП повинні підтверджувати факт включення або не включення певних доходів до загального складу доходів (стаття 292 Податкового Кодексу України). Документами, що підтверджують такий дохід фізичної особи підприємця є документи, що підтверджують надходження коштів на поточний рахунок в банку або надходження готівкових коштів».

З огляду на викладені норми права та надані роз`яснення порядку застосування приведених положень законодавств, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач, як платник єдиного податку 2 групи зобов`язаний був забезпечити зберігання документів, що підтверджують надходження коштів на його поточний рахунок в банку або надходження готівкових коштів та книги обліку доходів для платників єдиного податку 2 групи протягом установлених статтею 44 ПК України строків їх зберігання та їх надання контролюючому органу при здійсненні заходів податкового контролю для підтвердження задекларованих показників податкової звітності.

У випадку ж невиконання такого обов`язку до фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку першої і другої груп застосовуються штрафи відповідно до п. 121.1 ПКУ, а зокрема за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

За даними відомостей акту перевірки від 24.09.2021 року позивачу 13.09.2021 року вручено копію наказу Головного Управління ДПС у Рівненській області від 08.09.2021 року №1734-п про проведення документальної позапланової перевірки, а 15.09.2021 року позивачу вручено наказ «Про внесення змін до наказу №1734-п від 08.09.2021 року» від 15.09.2021 року №1790-п. З направлення на проведення до перевірки позивач ознайомився під підпис. Перевірку проведено з відома та в присутності фізичної особи платника ОСОБА_1 . Вказані обставини позивачем не заперечувались та не спростовано належними доказами у справі.

За даними відомостей акту перевірки 13.09.2021 уповноваженою особою контролюючого органу сформовано запит про надання позивачем документів /копій документів №2608/17-00-07-08 у зв`язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки в термін до 09 год. 00 хв. 15.09.2021, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с. 160-161).

Із вказаного запиту вбачається, що від позивача серед іншого було також витребувано виписки по банківським рахункам та книгу обліку доходів. В «графі запит отримано» міститься підпис особи, візуально схожий з підписом позивача на договорі про надання правової допомоги №50 від 07.02.2022 року.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Натомість з акту від 17.09.2021 року №392/17-00-07-08 (а.с. 162) слідує, що позивачем в порушення п. 85.2. ст. 85 ПК України не надано до перевірки жодних документів.

Відображені у вказаному акті від 17.09.2021 року обставини щодо ненадання до перевірки виписок по банківським рахункам та книгу обліку доходів спростовано належними доказами не було.

Як наслідок колегія суддів приходить до висновку, що позивачем на дату проведення перевірки не забезпечено ведення книги обліку доходів та витрат та не забезпечено зберігання документів, що підтверджують надходження коштів на його поточний рахунок в банку або надходження готівкових коштів протягом установлених строків їх зберігання та не забезпечено їх надання позивачем контролюючому органу при здійсненні заходів податкового контролю.

Враховуючи приведені положення законодавства та фактичні обставини справи, винесене відповідачем податкове повідомлення рішення № 115317000708 від 12.11.2021 щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції в сумі 1020 грн є обґрунтованим, підставним та таким, що прийнято у межах повноважень та з дотриманням критеріїв, визначених у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відтак, рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №115317000708 від 12.11.2021 підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову позивачу у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Стосовно ж решти доводів апеляційної скарги про необхідність оподаткування доходів 2019 року за ставкою 15% згідно ч. 2 п. 293.4 ст. 293 ПК України, як такого, що отриманий позивачем від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку віднесеного до другої групи та необхідності оподаткування доходів 2020 року за загальною системою оподаткування згідно з підпунктом 7 підпункту 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, то колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 Податкового Кодексу України встановлено, що дохід фізичної особи підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, то відповідно категорія осіб, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування звільняються від нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені главою 1 ПК України, який у спірних правовідносинах ураховується в редакції яка діяла у період з 01.08.2019 року по 31.08.2020 року.

Відповідно до пунктів 291.2 та 291.3 ст. 291 спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

В редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014, підпункт 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України установлював, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності можуть бути платниками єдиного податку другої групи - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

В редакції Законів № 540-IX від 30.03.2020, № 466-IX від 16.01.2020 підпункт 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України передбачав, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності можуть бути платниками єдиного податку другої групи - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Згідно п. 293.1 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку для платників другої групи установлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а зокрема у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку (п. 293.7. ст. 293 ПК України).

Підпунктом 2 пункту 293.4 ст.294 ПК України установлено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків до доходу, зокрема отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.

Згідно п. 296.2 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

Підпунктом 7 підпункту 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України установлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, а зокрема у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

З акту перевірки вбачається, що у якості правової підстави для переведення позивача з 01.01.2020 року із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування відповідач покликається на обставини з приводу того, що задекларований позивачем дохід за 2019 рік отримано від провадження виду діяльності, не зазначеного у реєстрі платників податків, що відповідає закріпленому у пп. 7 підпункту 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України обов`язку з приводу необхідності переходу на загальну систему оподаткування.

Дослідивши ретельно акт перевірки, колегією суддів установлено, що у вказаному акті відсутні будь-які відомості з покликанням на належні докази відносно того, що у період охоплений перевіркою позивач здійснював види діяльності, які не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку віднесеного до другої групи. Відтак, відображені у акті перевірки обставини щодо здійснення відповідачем виду діяльності, не зазначеного у реєстрі платників податків є нічим іншим ніж припущенням відповідача, яке не підтверджено належними доказами.

При цьому колегія суддів зазначає, що обставини з приводу відсутності у інформаційних ресурсах відповідача відомостей про наявність у позивача виробничих приміщень, основних фондів та транспортних засобів не виключає можливості здійснювати задекларований вид діяльності (з оптової торгівлі) за рахунок активів залучених від сторонніх осіб, в тому рахунку і суб`єктів підприємницької діяльності.

Водночас колегією суддів також ураховано, що до матеріалів справи представником позивача долучено виписку по банківським рахункам позивача за період 2019 -2020 рр.

Вирішуючи питання щодо урахування вказаного доказу, колегія суддів приймає до уваги правові позиції Верховного Суду, відображені у постановах від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 11 липня 2023 року у справі №560/1158/20 відповідно до яких: «норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього КАС України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи. У тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

За приведених обставин, не залежно від факту надання або ненадання вказаних доказів відповідачеві, вказані докази підлягають правовій оцінці судом в ході розгляду адміністративної справи.

Дослідивши долучені до матеріалів справи банківські виписки колегією суддів установлено, що в період 2019 року на банківський рахунок позивача надходили кошти виключно від продажу ТМЦ.

Відтак, ураховуючи фактичні обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача про здійснення позивачем у 2019 році виду діяльності не зазначеного у реєстрі платників податків та необхідності та необхідності оподаткування названого доходу за ставкою 15% згідно ч. 2 п. 293.4 ст. 293 ПК України.

Як наслідок, безпідставними також є доводи скаржника про необхідність застосування до позивача у 2020 році приписів пп. 7 підпункту 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України щодо оподаткування доходів вказаного періоду виходячи із загальної системи оподаткування зі справлянням ПДФО, єдиного внеску та військового збору у зв`язку з провадженням позивачем у 2019 році діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку віднесеного до другої групи.

Отож, визначені позивачу грошові зобов`язання згідно рішення №1153417000708 від 12.11.2021, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №1153517000708 від 12.11.2021, податкових повідомлень рішень №1154417000708 від 12.11.2021, №1153617000708 від 12.11.2021, №115317000708 від 12.11.2021, №1155317000708 від 12.11.2021 з єдиного податку, ПДФО, єдиного внеску, військового збору є безпідставним та такими що не ґрунтуються на належних доказах. Відтак, колегія суддів погоджується рішенням суду першої інстанції в частині визнання їх протиправним та скасування.

Що ж стосується податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2021 №0030631-1301-1716, то до її складу ввійшли нарахування у розмірі 201040,58 грн, які складаються з визначеного відповідачем грошового зобов`язання з:

- податку на доходи фізичних осіб на суму 200020,58 грн, визначеного згідно податкового повідомлення рішення №1153617000708 від 12.11.2021, яке визнано судом протиправним, а як наслідок обумовлена податкова вимога підставно скасована судом першої у частині визначеної до сплати боргу (недоїмки) у розмірі 200020,58 грн;

- штрафної санкції у розмірі 1020 грн, застосованої відповідачем згідно податкового повідомлення рішення №115317000708 від 12.11.2021, правомірність якого підтверджена судом апеляційної інстанції. Відтак, у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування вказаної податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 1020 грн- слід відмовити.

Відносно ж податкової вимоги від 21.01.2022 №Ф-0245-1716 на суму боргу 141312,16грн, то вказана вимога стосується штрафної санкції у розмірі 23898,38 грн нарахованої рішенням від 12.11.2021 №1153417000708 та недоїмки по єдиному внеску у розмірі 117413,78 грн, визначеної згідно вимоги №1153517000708 від 12.11.2021 року, які підставно визнано судом першої інстанції протиправними, а як наслідок обумовлена податкова вимога, як похідна підставно скасована судом першої інстанції.

Досліджуючи питання, яке стосуються розподілу судових витрат понесених позивачем у даній справі, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесено витрати пов`язані з розглядом справи у вигляді сплати судового збору у розмірі 7695,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00грн.

З урахуванням обставин, щодо часткового задоволення позову та відмові позивачу у задоволенні його позовних вимог у обсязі 0,32% від суми усіх заявлених ним вимог, перерозподілу також підлягають присуджені судові витрати, шляхом зменшення розміру присудженої на користь позивача суми судового збору на 24,63 грн та витрат на правничу допомогу адвоката на 24 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 460/19334/22 скасувати:

у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №115317000708 від 12.11.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн, за незабезпечення ведення обліку доходів та витрат, не забезпечення зберігання первинних документів протягом установлених строків їх зберігання;

у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1154117000708 від 12.11.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 3 квартал 2019 року;

у частині визнання протиправним та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2021 №0030631-1301-1716 в частині необхідності сплати штрафної санкції у розмірі 1020 грн, застосованої відповідачем згідно податкового повідомлення рішення №115317000708 від 12.11.2021;

у частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДПС у Рівненській області судового збору у розмірі 24,63 грн та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 24 грн.

Ухвалити у вказаній частині постанову, якою у задоволенні перелічених вище вимог відмовити.

У решті рішення суду першої інстанції від 03 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос