Постанова

від 04.08.2023 по справі 240/11205/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 240/11205/19

касаційне провадження № К/9901/26316/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року (головуючий суддя - Токарева М.С.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Драчук Т. О.; судді: Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.)

у справі № 240/11205/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Трейдер»

до Головного управління ДПС у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінант-Трейдер» (далі - ТОВ «Домінант-Трейдер», позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 вересня 2019 року № 0022091412 та № 0022081412.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги судові інстанції виходили з того, що реєстраційні документи, згідно з якими здійснювалось митне оформлення придбаних позивачем автомобілів, в передбаченому законодавством порядку недійсними не визнані, відповідачем не спростовано їх належності, достатності та допустимості як доказів у справі. Позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортних засобів і сплачено суми акцизного податку, виходячи із строку попередньої експлуатації таких автомобілів, встановленого на підставі первинних реєстраційних документів. Відтак, платником виконані митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур.

ГУ ДПС у Житомирській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, крім того не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 817/1184/16.

Верховний Суд ухвалою від 26 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Житомирській області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Домінант-Трейдер» було ввезено на митну територію України вантажні автомобілі, що були у використанні, торгових марок: «MAN», «OPEL», «IVECO» та здійснено їх митне оформлення за наступними митними деклараціями:

- від 29 січня 2018 року № UA101070/2018/002817 було здійснено розмитнення транспортного засобу марки «MAN» з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який є додатком до митної декларації, датою першої реєстрації даного вантажного автомобіля є 27 квітня 2013 року, на момент подання митної декларації строк експлуатації вказаного транспортного засобу складав 4 роки 9 місяців 2 дні;

- від 29 січня 2018 року № UA101070/2018/002818 було здійснено розмитнення транспортного засобу марки «MAN» з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який є додатком до митної декларації, датою першої реєстрації даного вантажного автомобіля є 26 червня 2013 року, на момент подання митної декларації строк експлуатації вказаного транспортного засобу складав 4 роки 7 місяців 3 дні;

- від 22 лютого 2018 року № UA101070/2018/005843 було здійснено розмитнення транспортного засобу «OPEL» з ідентифікаційним номером НОМЕР_3 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який є додатком до митної декларації датою першої реєстрації даного вантажного автомобіля є 01 листопада 2013 року, на момент подання митної декларації, строк експлуатації вказаного транспортного засобу складав 4 роки 3 місяці 21 день;

- від 19 березня 2018 року № UA101070/2018/008684 було здійснено розмитнення транспортного засобу марки «OPEL» з ідентифікаційним номером НОМЕР_4 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який є додатком до митної декларації, датою першої реєстрації даного вантажного автомобіля є 02 квітня 2013 року, на момент подання митної декларації строк експлуатації вказаного транспортного засобу складав 4 роки 11 місяців 17 днів;

- від 21 березня 2018 року № UA101070/2018/009004 було здійснено розмитнення транспортного засобу марки «MAN» з ідентифікаційним номером НОМЕР_5 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який є додатком до митної декларації, датою першої реєстрації даного вантажного автомобіля є 25 квітня 2013 року, на момент подання митної декларації строк експлуатації вказаного транспортного засобу складав 4 роки 10 місяців 24 дні;

- від 28 березня 2018 року № UA101070/2018/009904 було здійснено розмитнення транспортного засобу марки «MAN» з ідентифікаційним номером НОМЕР_6 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який є додатком до митної декларації, датою першої реєстрації даного вантажного автомобіля є 18 липня 2013 року, на момент подання митної декларації строк експлуатації вказаного транспортного засобу складав 4 роки 8 місяців 9 днів;

- від 21 вересня 2018 року № UA101070/2018/034534 було здійснено розмитнення транспортного засобу марки «IVECO» з ідентифікаційним номером НОМЕР_7 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який є додатком до митної декларації, датою першої реєстрації даного вантажного автомобіля є 27 жовтня 2013 року, на момент подання митної декларації строк експлуатації вказаного транспортного засобу складав 4 роки 10 місяців 25 днів;

- від 07 лютого 2018 року № UA101070/2018/003949 було здійснено розмитнення транспортного засобу марки «OPEL» з ідентифікаційним номером НОМЕР_8 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який є додатком до митної декларації, датою першої реєстрації даного вантажного автомобіля є 14 лютого 2013 року, на момент подання митної декларації строк експлуатації вказаного транспортного засобу складав 4 роки 10 місяців 25 днів;

- від 19 червня 2018 року № UA101070/2018/020857 було здійснено розмитнення транспортного засобу марки «OPEL» з ідентифікаційним номером НОМЕР_9 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який є додатком до митної декларації, датою першої реєстрації даного вантажного автомобіля є 06 вересня 2013 року, на момент подання митної декларації строк експлуатації вказаного транспортного засобу складав 4 роки 9 місяців 13 днів;

- від 12 березня 2018 року № UA101070/2018/007852, було здійснено розмитнення транспортного засобу марки «MAN» з ідентифікаційним номером НОМЕР_10 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який є додатком до митної декларації, датою першої реєстрації даного вантажного автомобіля є 25 квітня 2013 року, на момент подання митної декларації строк експлуатації вказаного транспортного засобу складав 4 роки 10 місяців 15 днів.

Податковий органом проведена документальна невиїзна перевірка дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів позивачем за митними деклараціями: від 07 лютого 2018 року № UА101070/2018/003949; від 22 лютого 2018 року № UА 101070/2018/005843; від 19 березня 2018 року № UА101070/2018/008684, від 19 червня 2018 року № UА101070/2018/020857; від 29 січня 2018 року № UА101070/2018/002817; від 29 січня 2018 року № UА101070/2018/002818, від 12 березня 2018 року № UА101070/2018/007852; від 21 березня 2018 року № UА101070/2018/009004; від 28 березня 2018 року № UА101070/2018/009904, від 21 вересня 2018 року № UА 101070/2018/034534.

За результатом проведеної перевірки було складено акт від 23 серпня 2019 року № 600/06-30-14-12/4076219, яким встановлено порушення платником частини першої статті 257, пункту 1 частини першої статті 289 Митного кодексу України (далі - МК України), підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання за митними деклараціями, що перевірялись, зі сплати акцизного податку на загальну суму 1 463 908,03 грн та зі сплати податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) на суму 292 781,61 грн.

На підставі висновків названого акта перервіки податковим органом 09 вересня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0022091412, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) на загальну суму 439 172,43 грн, з яких 292 781,61 грн за податковим зобов`язанням та 146 390,82 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0022081412, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з акцизного податку з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) на загальну суму 2 195 862,09 грн, з яких 1 463 908,03 грн за податковим зобов`язанням та 731 954,06 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною четвертою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За приписами статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору.

За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) (підпункт 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 212.1.2 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

За правилами підпункту 213.1.3 пункту 213.1 статті 213 ПК України об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України.

Згідно з пунктом 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать транспортні засоби для перевезення вантажів.

Пунктом 214.4 статті 214 ПК України передбачено, що у разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об`єму, кількості товару (продукції), об`єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

Як визначено підпунктом 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (далі - ТЗ).

Пунктом 7 розділу I Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року № 1118 (далі - Правила № 1118), передбачено, що власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності). У випадках необхідності вирішення питань щодо визначення року виготовлення ТЗ, класифікації ТЗ згідно з УКТЗЕД, митної вартості або порушення справи про порушення митних правил посадова особа митного органу може вимагати деякі чи всі з перелічених документів: митні документи країни придбання ТЗ; сервісну книжку; експертний висновок; фотографії; технічну документацію.

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 8 розділу I Правил № 1118 датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

Відповідно до абзаців десятого - дванадцятого пункту 8 розділу I Правил № 1118 у разі відсутності даних про дату першої реєстрації, коли модельний чи календарний рік виготовлення ТЗ, зазначений в ідентифікаційному номері, збігається з роком початку його експлуатації, датою виготовлення вважати 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ. Якщо встановлений за ідентифікаційним номером модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, й перевищує його, датою виготовлення вважати 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року. Якщо встановлений за ідентифікаційним номером календарний або модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, і є меншим за нього, датою виготовлення вважати 1 січня календарного року, зазначеного в ідентифікаційному номері.

Згідно з абзацом п`ятнадцятим пункту 8 розділу I Правил № 1118 датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі.

Відповідно до абзацу шістнадцятим пункту 8 розділу I Правил № 1118 лише у разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Частиною першою статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Як передбачено частинами першою, другою статті 351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно з частиною дев`ятою статті 351 МК України оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

У відповідності до частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як встановили судові інстанції, листи Tовариства з обмеженою відповідальністю «МАН Трак енд Бас Юкрейн» (лист від 22 березня 2019 року № 23), Tовариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Авто Груп» (лист від 20 грудня 2018 року № 145), Tовариства з обмеженою відповідальністю «Івеко Україна» (лист від 26 березня 2019 року № 053-19) щодо дати виготовлення та першої реєстрації, на які посилається відповідач, за відсутності документального підтвердження офіційними документами викладеної у них інформації та відсутності посилань на безпосередні джерела її отримання, не є достатньо вагомими доказами, які б спростовували відомості, що містяться у наданих платником документах та правомірності його дій.

При цьому, відповідач не надавав належним чином завірених копій документів, що підтверджують статус Tовариства з обмеженою відповідальністю «МАН Трак енд Бас Юкрейн», Tовариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Авто Груп» та Tовариства з обмеженою відповідальністю «Івеко Україна», як офіційних продавців відповідних автомобільних марок в Україні.

Будь-яких даних про те, що свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, подані позивачем, є підробленими, відомості, які в них містяться, не відповідають фактичним даним щодо цих автомобілів, свідоцтва видані не уповноваженими органами, ні в ході проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи відповідачем належними та допустимими доказами не доведено.

Крім того, за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності даних, наведених у реєстраційних документах на автомобілі, що видані іноземним державним органом, контролюючий орган у відповідності до вимог пункту 8 частини першої статті 336 МК України, повинен був звернутись до офіційних органів іноземних держав із запитами щодо дати реєстрації автомобілів у зв`язку із такими розбіжностями у відомостях реєстраційного органу та дилера.

Однак, відповідач з такими запитами до іноземних державних органів не звертався, а отже, листи Tовариства з обмеженою відповідальністю «МАН Трак енд Бас Юкрейн», Tовариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Авто Груп» та Tовариства з обмеженою відповідальністю «Івеко Україна», на які посилається податковий орган, не є належними та допустимими доказами в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.

В свою чергу, відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 817/1184/16, оскільки за результатами касаційного перегляду справи, на яку посилається відповідач у відповідній частині, встановлені інші обставини. Відповідні висновки сформовані за різних фактичних обставин з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами в підтвердження/відсутності складу податкових правопорушень.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, виходячи з конкретних обставин справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а судові інстанції не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова