Справа № 307/3520/19
У Х В А Л А
31 липня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів КОЖУХ О.А., КУШТАНА Б.П.
за участю секретаря ЗУБАШКОВА М.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 307/3520/19 за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Тячівської окружної прокуратури О. Фістера в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області на рішення Тячівського районного суду від 22 січня 2020 року, повний текст якого складено 22 січня 2020 року, головуючий суддя Гримут В.І., -
встановив:
12.11.2019 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяв адвокат Решетар В.В., звернулася до суду із зазначеним позовом до Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача зазначила Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області та мотивувала позов таким.
Позивачка на земельній ділянці, яка належить їй на підставі Державного акта серії ЯК № 738201 про право власності на земельну ділянку від 01.04.2010, побудувала об`єкт нерухомого майна - житловий будинок (садибного типу) з вбудованими торговими приміщеннями.
Відповідно до технічного паспорта, виготовленого Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації 19.07.2019, загальна площа об`єкта складає 1148,40 кв. м.
Факт будівництва житлового будинку у 2008 році в АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою Нижньоапшанськоїсільської ради від 17.04.2019.
Під час проведення будівельних робіт позивачка дотрималася будівельних, архітектурних, санітарних та екологічних норм. З початку будівництва ніяких заяв, претензій та скарг щодо збудованої будівлі не надходило. Зазначене свідчить про те, що будівництвом не були порушені права інших осіб.
Для виготовлення правовстановлюючих документів на вищевказаний об`єкт нерухомості, прийняття в експлуатацію будинку, торгових та побутових приміщень позивачка звернулася до Управління Державної архітектури будівельної інспекції у Закарпатській області. Однак, листом від 17.11.2019 № 321/1007/1.20/2-19 Управління ДАБІ у Закарпатській області їй повідомило про неможливість прийняття в експлуатацію таких об`єктів і було запропоновано для вирішення цього питання звернутися до суду, оскільки відповідно до норм законодавства об`єкти, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт до 12.03.2011, за заявою власника земельної ділянки, на якій вони розташовані, приймаються в експлуатацію за результатом їх технічного обстеження.
Посилаючись на ці обставини, на норми ст.ст. 328, 331, 376 ЦК України щодо можливості набуття права власності на закінчене будівництвом самочинно зведене нерухоме майно, позивачка ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на нерухоме майно - житловий будинок (садибного типу) з вбудованими торговими приміщеннями загальною площею 1148,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Тячівського районного суду від 22.01.2020 позов задоволено, визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканку АДРЕСА_2 , власником об`єкта нерухомого майна - житлового будинку (садибного типу) з вбудованими торговими приміщеннями загальною площею 1148,4 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з того, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не порушуватиме права інших осіб, уповноважений державний орган відмовивши в прийнятті об`єкта в експлуатацію вказав позивачці на можливість визнання права власності на самочинно збудовану нерухомість судовим порядком із подальшим оформленням документів та прийняттям об`єкта в експлуатацію, а відповідач позов визнав.
Рішення суду в порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України як особа, яка не брала участі в справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскаржив перший заступник керівника Тячівської місцевої прокуратури (на час розгляду апеляційної скарги - Тячівської окружної прокуратури) О. Фістер в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області. Доводи скарги зводяться до таких.
Рішення ухвалене судом із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд не врахував, що відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 182, 328, 331, 376, 392 ЦК України, ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 2, 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», інших норм законодавства:
право власності на нерухоме майно набувається відповідно до закону;
зведене майно підлягає прийняттю в експлуатацію, право на нього підлягає державній реєстрації, експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється;
право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом;
особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього;
визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятий в експлуатацію, в судовому порядку законом не передбачено, а судове рішення за загальним правилом не є підставою для виникнення права власності.
Особа вправі вимагати захисту судовим порядком свого порушеного права, зокрема, вимагати визнання судовим порядком права власності на самочинно збудований об`єкт, якщо порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Спірне майно є самочинно збудованим об`єктом комерційного призначення, будівництво якого було розпочате та здійснене без належного дозволу, без затвердженого проекту та було завершене без сертифіката (декларації) про введення його в експлуатацію.
Декларація про готовність об`єкта до експлуатації Управлінням ДАБІ у Закарпатській області не розглядалася, рішення про її реєстрацію чи повернення не приймалося. Натомість цей орган надав лише письмову відповідь на звернення позивачки, яким роз`яснив порядок її дій. Це вказує на відсутність позасудового вирішення питання про введення в експлуатацію самочинного збудованого майна та на відсутність спору.
Визнання судовим порядком права на самочинно збудоване майно є винятковим способом захисту права, коли в прийнятті в експлуатацію такого майна було незаконно відмовлено, а суд не повинен підміняти собою уповноважені державні органи. Тому позивачкою обрано невірний спосіб захисту права.
Технічний паспорт на будівлю, звіт про її технічне обстеження та інші подібні документи не є дозвільними щодо будівництва документами, не є належними та допустимими доказами щодо додержання при будівництві будівельних норм і правил, щодо безпечності будівлі зважаючи також на призначення об`єкта будівництва для відвідування значною кількістю людей, а відтак не підтверджують правомірності будівництва та не є належними підставами для висновку про необхідність прийняття об`єкта до експлуатації. Такі документи не є і правовстановлюючими.
Пояснення представника Управлінням ДАБІ у Закарпатській області про відсутність порушень містобудівного законодавства під час будівництва не підтверджене документами та суперечить матеріалам справи, які свідчать про притягнення позивачки до відповідальності за порушення законодавства про будівництво.
Рішення суду про узаконення об`єкта самочинного будівництва не гарантує його безпечності, оскільки відповідний висновок може дати лише компетентний державний орган. Недотримання забудовниками порядку здійснення будівництва, відповідних норм і правил може потенційно нести небезпеку людям, які відвідуватимуть будівлю комерційного призначення, що є загрозою порушення інтересів держави.
Прокурор діє в порядку, передбаченому ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України, які надають йому право подати апеляційну скаргу на рішення суду в інтересах держави в особі державного органу, уповноваженого діяти у спірних відносинах, який, однак, не здійснює чи неналежним чином здійснює свого обов`язку із захисту інтересів держави.
Виходячи з положень ст. 10 ч. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 6 ч. 3, ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» про те, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема, органи, уповноважені державою здійснювати функції забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури, а також контролю за дотриманням містобудівного законодавства, прокурор визначив Сектор містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області як державний орган, в особі якого подав в інтересах держави апеляційну скаргу.
На обґрунтування такого представництва держави у спірних правовідносинах прокурор вказав також, що відповідно до розділу 2 Положення про Сектор містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням глави Тячівської РДА від 16.01.2020 № 19 (далі - Сектор містобудування), основними завданнями Сектору містобудування є:
забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території Тячівського району, аналізу стану містобудування на території району, організація, розроблення проведення експертизи і забезпечення затвердження в установленому порядку генеральних планів населених пунктів Тячівського району та іншої містобудівної документації;
забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації.
Тож Сектор містобудування є уповноваженим державним органом, що здійснює захист інтересів держави у вказаній сфері, оскільки здійснює повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.
Порушення інтересів держави полягає в тому, що:
«визнання за відсутності для того законних підстав у судовому порядку за ОСОБА_1 права власності на будівлю житлового будинку (садибного типу) з вбудованими торговими приміщеннями … порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на майно, оскільки прийняття рішення про прийняття/неприйняття об`єкта в експлуатацію відноситься до компетенції Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області за погодженням відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради;
незважаючи на відсутність належних документів, що підтверджують безпечність експлуатації приміщення, всупереч нормам закону … суд безпідставно визнав за позивачем право власності на вказаний магазин, що може мати наслідком експлуатацію спірного нерухомого майна та створює небезпеку для населення і в свою чергу порушує права компетентних органів щодо контролювання та проведення перевірок відповідності виконання підготовчих та будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням».
Виходячи з того, що Сектором містобудування «повинні видаватися містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки…, в подальшому саме відділ в силу своїх повноважень контролює дотримання затверджених ним будівельних норм і правил і відповідну реалізацію цього проекту».
Окрім цього, визнання судом в такий спосіб права власності позивачів на самочинно збудоване майно позбавляє Нижньоапшанської сільську раду можливості отримати пайовий внесок на розвиток інфраструктури, оскільки такий сплачується на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Прокурор виходить також із того, що порушення встановленого законодавством порядку забудови, зокрема, зведення об`єктів, призначених для відвідування значною кількістю людей, відновлення законності та правильне застосування законодавства у цій сфері має і суспільне значення.
Всупереч наведеному та вимогам ст. 51 ЦПК України Сектор містобудування не був залучений до участі в справі в якості відповідача, що позбавило його можливості оскаржити рішення суду.
Прокурор, який теж не брав участі в справі, ознайомився з матеріалами справи 30.11.2020 і оскільки Сектор містобудування за зверненням прокурора, отриманим 17.12.2020, не вжив заходів для захисту інтересів держави шляхом оскарження рішення суду, подає скаргу в інтересах держави в особі Сектору містобудування.
Апелянт просить рішення скасувати, в позові відмовити, судові витрати покласти на позивачку.
У відзиві на апеляцію позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Решетар В.В., вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Наводить у відзиві за своїм змістом такі доводи.
Норми статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на порушення яких вказує апелянт, не можуть бути застосовані, оскільки об`єкт позивачки був побудований ще у 2008 році, а цей набрав чинності лише з 12.03.2011.
Фактичний стан об`єкта будівництва відповідає державним будівельним нормам, правилам, вимогам щодо його безпечності тощо, як це підтверджується звітом технічного обстеження будівлі.
Управління ДАБІ у Закарпатській області само запропонувало позивачці звернутися до суду по визнання права власності на об`єкт будівництва посилаючись на те, що Законом України «Про внесення зміни до пункту 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт» не передбачено введення в експлуатацію громадських (торгових) будівель.
Право власності позивачки на самочинно збудоване нерухоме майно могло бути визнане судом з огляду на приписи ст.ст. 317, 319, 321, 328, 331, 375, 376 ЦК України та інших норм законодавства.
Відповідач до Нижньоапшанська сільська рада Тячівського району Закарпатської області рішення суду не оскаржував.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24.03.2021 залучено до участі в справі Солотвинську селищну раду Тячівського району Закарпатської області як правонаступника Нижньоапшанької сільської ради Тячівського району Закарпатської області.
19.07.2021 до апеляційного суду надійшло письмове пояснення Солотвинської селищної ради від 08.07.2021 № 854/05-27, в якому зазначено про підтримання апеляційної скарги, поданої прокурором в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської райдержадміністрації, та про незаконність оскарженого рішення суду.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 08.08.2022 за клопотанням керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області В. Жилкіна залучено до участі у справі Державну інспекцію архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області як правонаступника Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.
06.04.2023 Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ України) подала письмове пояснення на апеляційну скаргу, в якому зазначила, зокрема, таке.
Позивачка не довела, а суд першої інстанції не встановив сукупності підстав, які б давали можливість відповідно до закону визнати за позивачкою право власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Серед іншого, сама лиш відсутність порушення прав інших осіб не є достатньою підставою для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, оскільки при цьому слід встановити і відповідність такого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам тощо.
Технічне обстеження, звіт про яке наявний у матеріалах справи, встановлює лише технічний стан будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта, встановлює технічну можливість експлуатації об`єкта, тому не є доказом відсутності порушень будівельних норм. Технічне обстеження виконується вже після визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду тож не може слугувати підставою для прийняття такого рішення.
Процедура будівництва об`єкта нерухомості позивачкою не була додержана повністю, від моменту отримання обов`язкового на будівництво дозволу до введення його в експлуатацію.
ДІАМ України просить апеляційну скаргу прокурора задовольнити, рішення суду скасувати та відмовити в позові, водночас свою апеляційну скаргу на рішення суду не подавала.
Заслухавши доповідь судді, пояснення: прокурора Романа М.С., який апеляцію підтримав, представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Решетаря В.В., який скаргу не визнав, розглянувши справу за апеляцією за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, у тому числі, відносини щодо права власності, його захисту, а також щодо самочинного будівництва (ст.ст. 1, 316-321, 328, 376, глава 29 ЦК України, тут і далі норми матеріального права, якщо не зазначено інше, в редакції, що була чинною на день пред`явлення позову).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ст. 19 ч. 1 ЦПК України).
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст. 4 ч. 1, ст. 19 ч. 1 ЦПК України), зазначене стосується як права на позов, так і права на апеляцію. Особа на власний розсуд здійснює своє право на захист і розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 12 ч. 1, ст. 13 ч. 3 ЦПК України); особа зобов`язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, включно з обставинами, якими обґрунтовується як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого конкретного відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленим до нього (них) позовом, а у випадку оскарження рішення суду особою, яка не брала участі в справі, включно з обставинами, якими обґрунтовується право на апеляцію; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч.ч. 2, 3, ст. 13 ч. 1, ст.ст. 76-81 ЦПК України).
Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України).
Таким чином, оскільки йдеться про спір, який виник із цивільних прав і обов`язків, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, апелянт, подаючи скаргу в порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України, повинен довести наявність у нього права на її подання, наявність фактів і обставин, що свідчать про вирішення судом питання саме про його цивільні права і обов`язки, про порушення рішенням суду, ухваленим без залучення до участі в справі апелянта, його законних цивільних прав та інтересів і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі належного позивача (позивачів) відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права, рівно як правомірна вимога належного апелянта може мати наслідком ухвалення за результатом її розгляду відповідного цій вимозі рішення. Ці правила діють і в разі звернення до суду уповноважених осіб із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів.
З матеріалів справи вбачається таке.
ОСОБА_1 звела на земельній ділянці площею 0,2286 га по АДРЕСА_1 житловий будинок (садибного типу) з вбудованими торговими приміщеннями, загальною площею 1148,4 кв. м, вартістю 1378080,00 грн, до складу якого входить торгова площа у 565,00 кв. м.
На підтвердження цих обставин у справі містяться Технічний паспорт на будинок (садибного типу) з вбудованими торговими приміщеннями, виготовлений ПП «Закарпатземля» 19.07.2019 (а.с. 8-15), Звіт технічного обстеження будівлі торгового комплексу, складений експертом з технічного обстеження будівель і споруд ФОП ОСОБА_2 06.11.2019 (а.с. 20-26), Висновок про вартість майна, складений ДП «Хуст-Земля» ТОВ «Хуст-Земля Карпат» 11.11.2019 (а.с. 27).
У Довідці Виконкому Нижньоапшанської сільської ради від 17.04.2019 № 752 (а.с.18), у Технічному паспорті на будівлю та у Звіті технічного обстеження будівлі торгового комплексу зазначено, що будівля була збудована у 2008 році, у Звіті вказано також, що технічний стан конструкції та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкції будівлі задовольняє вимогам міцності та надійності для подальшої безпечної експлуатації будівлі за її функціональним призначенням, як житловий будинок з вбудованими торговими приміщеннями.
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2286 га з кадастровим номером 2124482401:03:001:0148 та цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 посвідчується Державним актом серії ЯК № 738201 на право власності на земельну ділянку, виданим Нижньоапшанською сільською радою Тячівського району 2503.2010 і зареєстрованим 01.04.2010 (а.с. 16).
Листом від 07.11.2019 № 321/1007/1.20/2-19 на звернення ОСОБА_1 щодо прийняття в експлуатацію збудованого нерухомого майна Управління ДАБІ у Закарпатській області повідомило, що Законом України № 3696 «Про внесення зміни до пункту 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт» не передбачено введення в експлуатацію громадських (торгових) будівель, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт до 12.03.2011, і запропонувало «визнати право власності на збудований об`єкт на підставі рішення суду та відповідно до цього подати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, згідно додатку 5 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 13 квітня 2011 р. № 461» (далі - Порядок № 461) (а.с. 17).
Вказаний вище об`єкт нерухомості був на порушення, зокрема, вимог ст. 5, 25 Закону України «Про основи містобудування» збудований без відповідної документації, що дає право на виконання будівельних робіт, як це випливає зі змісту постанови уповноваженої особи Управління ДАБІ у Закарпатській області від 11.11.2019 № 117/1007, що нею за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 96 ч. 1 КУпАП, на ОСОБА_1 був накладений штраф у розмірі 1700,00 грн (а.с. 42-43).
У справі міститься пояснення від 22.11.2019, як зазначено в ньому - третьої особи Управління ДАБІ у Закарпатській області, втім підписане ОСОБА_3 як представником Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Управління ДАБІ у Закарпатській області на підставі довіреності від 03.04.2019 № 40-702-10/2308-19, в якому зазначено, що:
згідно з п. 10 Порядку № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження об`єкта;
Порядком визначено окрему форму декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на який визнано право власності за рішенням суду;
з наявного в матеріалах справи звіту технічного обстеження встановлено, що фактичний стан конструкцій будівлі, що є предметом розгляду, відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації їх за функціональним призначенням;
об`єкт будівництва був предметом перевірки в листопаді 2019 року, якою встановлено, що має місце будівництво без дозвільних документів, одночасно слід наголосити, що інших порушень містобудівного законодавства (зокрема, істотних, таких, що можуть перешкоджати існуванню об`єкта будівництва чи порушувати права третіх осіб) враховуючи складені матеріали під час перевірки не встановлено (а.с. 36-38).
Виконком Нижньоапшанської сільської ради видав 14.01.2020 довідку № 32 про те, що розташування побудованого ОСОБА_1 житлового будинку (садибного типу) з вбудованим торговим приміщенням, загальною площею 1148,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно не порушує прав та інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації (а.с. 55).
Нижноапшанська сільська рада адресованим Тячівському районному суду листом від 21.11.2019 № 347, підписаним сільським головою Йовдієм І.Ю., позов ОСОБА_1 визнала повністю, просила розглянути справу без участі її представника (а.с. 41).
За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 181, 182, 316, 321, 328, 331 ЦК України, інших нормативних актів, якими забезпечується оборотоздатність нерухомого майна, право власності на новостворене нерухоме майно набувається відповідно до закону, нерухоме майно підлягає введенню в експлуатацію, право власності на нього підлягає державній реєстрації, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом і саме як таке відповідне право підлягає захисту.
Статтею 376 ЦК України визначено, що:
житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1);
особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2);
право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3);
якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4);
на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5).
Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою КМ України від 13.04.2011 № 461, містить положення, зокрема, про те, що:
цей Порядок визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (п. 1);
надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю (п. 4);
у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта;
технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України «Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат;
на підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження (п. 10).
Відповідно до Положення про Сектор містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Тячівської РДА від 16.01.2020 № 19:
Сектор містобудування є структурним підрозділом Тячівської райдержадміністрації та є юридичною особою (п.п. 1.1., 1.6.);
основним завданням Сектору є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території району (п. 2.1.), на виконання якого Сектор забезпечує, серед іншого:
здійснення моніторингу щодо реалізації схеми планування території району, стану розроблення, оновлення містобудівної документації на регіональному та місцевому рівнях (пп. 2.2.4.);
надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пп. 2.2.12.), ведення реєстру містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пп. 2.2.17.);
надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки (пп. 2.2.13);
надання пропозицій щодо присвоєння органами місцевого самоврядування поштових адрес об`єктам містобудування (пп. 2.2.15.);
ведення містобудівного кадастру на території району (пп. 2.2.16.).
співпрацю з органами державного архітектурно-будівельного контролю з питань самочинно збудованих об`єктів містобудування (2.2.20.);
права Сектору містобудування визначені розділом ІІІ Положення і не містять вказівки на наглядові та контрольні функції і права, а також на право звернення до суду на захист інтересів держави (а.с. 81-86).
Положення не містить вказівки на повноваження Сектору містобудування: «забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації», як це вказано в апеляційній скарзі прокурора (а.с. 74), не містить і повноважень погоджувати прийняття органом державного архітектурно-будівельного контролю об`єкта будівництва в експлуатацію.
Учасниками цивільних і процесуальних відносин є юридичні та фізичні особи, а також держава (ст. 2 ч.ч. 1, 2, ст. 24, 25, 30, 80, 82, 91, 92 ЦК України, ст.ст. 42, 46, 47 ЦПК України).
Держава, територіальні громади як учасники цивільних відносин діють на рівних правах з іншими учасниками цих відносин через органи, відповідно, державної влади та місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 167 ч. 1, ст. 169 ч. 1, ст.ст. 170, 172 ЦК України).
Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачає, що:
систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади; міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики; повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави (ст. 1 ч.ч. 1, 2);
центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції (ст. 16 ч. 1);
основними завданнями центральних органів виконавчої влади є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю); здійснення інших завдань, визначених законами України;
у разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства, центральний орган виконавчої влади утворюється як інспекція (ст. 17 ч. 1 п.п. 2, 5, ч. 2);
територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права і діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади (ст. 21 ч.ч. 1, 3);
міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ст. 28).
Типове положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади, затверджене постановою КМ України від 25.05.2011 № 563, установлює, зокрема, що:
територіальні органи у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Кабінету Міністрів України, наказами міністерства, дорученнями міністра, його першого заступника та заступників, наказами центрального органу виконавчої влади, дорученнями керівника центрального органу виконавчої влади, актами місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування та наказами територіальних органів вищого рівня (п. 2);
завданням територіальних органів є реалізація повноважень міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (п. 3).
Згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»:
управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється…:
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування,
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування,
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду,
органами державного архітектурно-будівельного контролю,
іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури,
місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування (ст. 6 ч. 1);
до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» (ст. 6 ч. 2);
до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад;
органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (ст. 6 ч. 3);
державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;
державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 41 ч. 1);
державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;
державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 41-1 ч.ч. 1, 2).
Відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність»:
державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (ст. 10 ч.ч. 2, 3);
до уповноважених органів містобудування та архітектури належать:
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури;
орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури;
структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури;
виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури;
орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом (ст. 13 ч.ч. 1, 2).
Указами Президента України:
від 09.12.2010 № 1085/2010 було утворено Державну архітектурно-будівельну інспекцію України;
від 08.04.2011 № 439/2011 було затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, яким було визначено, зокрема, що ДАБІ України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи (п. 6 Положення), Держархбудінспекція України є юридичною особою (п. 13 Положення).
Постановою КМ України від 23.05.2011 № 549 були утворені територіальні органи Держархбудінспекції України як юридичні особи публічного права у вигляді Інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, в тому числі, у Закарпатській області.
Постановою КМ України від 23.04.2014 № 150, яка набрала чинності 03.06.2014, територіальні органи Держархбудінспекції України як юридичні особи публічного права у вигляді Інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, в тому числі, у Закарпатській області, були ліквідовані, Уряд погодився з пропозицією Держархбудінспекції України щодо утворення її територіальних органів як структурних підрозділів апарату Інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
Постановою КМ України від 30.04.2014 № 197 затверджено Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, за яким:
Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрегіон) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує …
державну політику у сфері будівництва, містобудування, просторового планування територій та архітектури,
державну політику у сфері технічного регулювання у будівництві,
а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду,
у сфері контролю житлово-комунального господарства
та у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель (п. 1);
основними завданнями Мінрегіону є:
забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері будівництва, містобудування, просторового планування територій та архітектури, державної політики у сфері технічного регулювання у будівництві, зокрема щодо:
здійснення нормування у будівництві з метою формування безпечного середовища для життя і здоров`я людини;
проведення містобудівного моніторингу (п. 3 пп. 1);
забезпечення формування:
державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду (п. 3 пп. 2);
Мінрегіон відповідно до покладених на нього завдань:
здійснює:
управління у сфері містобудування шляхом планування територій на державному рівні, визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення містобудівної документації та проведення моніторингу за дотриманням законодавства у сфері містобудування;
проведення містобудівного моніторингу на державному рівні (п. 4 пп. 13);
затверджує:
будівельні норми;
порядок розроблення проектної документації на будівництво об`єктів;
порядок ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів;
нормативно-правові акти з питань архітектурно-будівельного контролю та нагляду (п. 4 пп. 15);
веде містобудівний кадастр на державному рівні (п. 4 пп. 18);
Мінрегіон з метою організації своєї діяльності:
здійснює претензійно-позовну роботу, звертається до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, а також інтересів держави у відповідних сферах (п. 5 пп. 9).
Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджене постановою КМ України від 09.07.2014 № 294, містило правила, за якими:
Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (п. 1);
основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:
здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;
здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, під час провадження ними містобудівної діяльності;
виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках;
Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань:
видає обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт; усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності об`єктами нагляду (п. 4 пп. 3);
отримує повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, здійснює внесення змін до них, а також скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення (п. 4 пп. 7);
видає дозволи на виконання будівельних робіт, повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт (п. 4 пп. 8);
приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) (п. 4 пп. 9);
забороняє за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію (п. 4 пп. 15);
Держархбудінспекція для виконання покладених на неї завдань має право:
одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових осіб, а також громадян та громадських об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань і функцій (п. 6 пп. 3);
проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів (п. 6 пп. 12);
Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи (п. 7).
Постановою КМ України від 19.08.2015 № 671 установлено, що:
органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення переданих повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
до завершення здійснення заходів з утворення органів державного архітектурно-будівельного контролю в Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та сільських, селищних, міських радах або визначення структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, на які покладаються повноваження, визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також затвердження актів спільної комісії такі повноваження здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (п. 2).
Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою КМ України від 23.05.2011 № 553, визначає, що:
державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органом державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції (пп. 1 п. 2, п.п. 10, 11, 16 та ін.).
Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою КМ України від 19.08.2015 № 698, передбачає таке:
нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок (п. 2);
основними завданнями нагляду є:
виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності (п. 3 пп. 1);
у разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення, відповідальність за яке встановлена законом, складається протокол про правопорушення за формою, встановленою Мінрегіоном; у разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення, яке може бути усунуто, видається припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (п. 29).
За приписами Закону України «Про місцеві державні адміністрації»:
місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади;
місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (ст. 1 ч.ч. 2, 3);
місцева державна адміністрація організовує розробку та проведення експертизи містобудівної документації населених пунктів відповідно до норм і правил (ст. 20 п. 1);
погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій», щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини (ст. 20 п. 6);
для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (ст. 28 п. 5);
структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади (ст. 31 ч. 2);
структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій: здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток; підзвітні та підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня; підзвітні та підконтрольні відповідним структурним підрозділам обласної державної адміністрації (ст. 42 ч.ч. 1, 2, 3).
Згідно з Типовим положенням про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженим постановою КМ України від 26.09.2012 № 887:
вид структурного підрозділу (департамент, управління, відділ, сектор, інший структурний підрозділ, передбачений законом) та його статус як юридичної особи публічного права визначаються головою місцевої держадміністрації (п. 4);
основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території (п. 5);
структурний підрозділ виконує завдання відповідно до визначених галузевих повноважень (п. 6).
Станом на час подачі прокурором в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської райдержадміністрації апеляційної скарги на рішення суду (29.12.2020) відбулися зміни в законодавстві, яким регулюються питання управління у сфері містобудівної діяльності.
Постановою КМ України від 13.03.2020 № 218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності з 18.03.2020:
ліквідовано Державну архітектурно-будівельну інспекцію (п. 1);
утворено Державну сервісну службу містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій, та затверджено положення про Державну сервісну службу містобудування України (п.п. 2, 3);
установлено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування (п. 4).
Згідно з Положенням про Державну сервісну службу містобудування України:
Державна сервісна служба містобудування України (Держсервісбуд) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (п. 1);
основним завданням Держсервісбуду є, зокрема:
реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;
виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках (п. 3 пп. 1, 3);
Держсервісбуд відповідно до покладених на нього завдань:
видає дозволи на виконання будівельних робіт, повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт;
приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (приймає рішення про реєстрацію (повернення) декларацій про готовність об`єктів до експлуатації, внесення змін до них та скасування їх реєстрації, видачу сертифікатів або відмову у їх видачі) (п. 4 пп. 3, 4);
Держсервісбуд для виконання покладених на нього завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів (п. 6 пп. 6);
Держсервісбуд здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7).
Постановою КМ України від 13.03.2020 № 219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду», яка набрала чинності з 18.03.2020:
утворено Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, та затверджено Положення про Державну інспекцію містобудування України (ДІМ) (п.п. 1, 2 постанови).
Згідно з Положенням про Державну інспекцію містобудування України (ДІМ):
Державна інспекція містобудування України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (крім надання (отримання, реєстрації), відмов у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) (п. 1);
основним завданням ДІМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:
здійснення … державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, … власниками будівель … вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;
здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил своїми територіальними органами, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, під час провадження ними містобудівної діяльності, а також за діяльністю органів, що здійснюють сервісну функцію та функцію технічного регулювання у сфері містобудування (п. 3);
ДІМ для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів (п. 6 пп. 12);
ДІМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7).
Постановою КМ України від 13.03.2020 № 219 затверджено в новій редакції Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, відповідно до якої:
Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (п. 1);
Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань:
приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вносить зміни до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) (п. 4 пп. 4);
Держархбудінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів (п. 6 пп. 6);
Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи (п. 7).
Після ухвалення судом першої інстанції рішення в справі, на час подачі прокурором апеляції на це рішення суду (29.12.2020) і на час апеляційного розгляду справи відбулися подальші зміни в законодавстві, яким регулюються питання управління у сфері містобудівної діяльності, запроваджені, зокрема, постановою КМ України від 23.12.2020 № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», яка набрала чинності з 30.12.2020, і постановою КМ України від 15.09.2021 № 960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування», яка набрала чинності з 15.09.2021, відповідно до яких:
утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, та затверджено Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ), ліквідовано Державну інспекцію містобудування, Державну сервісну службу містобудування (п.п. 1, 2, 3 постанови № 1340);
визначено Державну інспекцію архітектури та містобудування суб`єктом управління індивідуально визначеного майна Державної інспекції містобудування та Державної сервісної служби містобудування, Державної архітектурно-будівельної інспекції, які ліквідовуються (п. 7 постанови № 1340);
визнано таким, що втратив чинність пункт 2 постанови КМ України від 27.05.2020 № 422 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду», яким передбачалося, що міжрегіональні територіальні органи Державної інспекції містобудування утворюються як юридичні особи публічного права (п. 10 постанови № 1340).
Згідно з Положенням про Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ):
Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (п. 1);
основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:
здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, … власниками будівель … вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;
здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, під час провадження ними містобудівної діяльності;
виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві у визначених законодавством випадках (п. 3);
ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт; приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або відмовляє в їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) (п. 4 пп. 15-2, 15-3);
ДІАМ для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів (п. 6 пп. 11);
ДІАМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7).
Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а також визнав такими, що втратили чинність, постанову КМ України від 09.07.2014 № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» та інші пов`язані з нею постанови (п.п. 1, 2 постанови № 960).
З огляду на викладене, Державна архітектурно-будівельна інспекція України припинила виконання функцій, які на неї раніше покладалися, з 15.09.2021, відповідні функції і повноваження з цього часу здійснює Державна інспекція архітектури та містобудування України.
Відтак законодавством унормовані порядок і процедури, які пов`язуються з будівництвом нерухомого майна, передбачено введення нерухомого майна в експлуатацію та державну реєстрацію прав на нього, унормовані компетенція і повноваження органів, які здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, в тому числі, здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд. Законом передбачена й відповідальність, зокрема, цивільна, за порушення суб`єктами таких правовідносин законодавства та відповідні цьому наслідки. Втручання у зв`язку з цим у відповідні права, захист прав суб`єктів правовідносин, розв`язання спорів щодо прав і обов`язків суб`єктів правовідносин здійснюються судовим порядком.
Виходячи з наведеного вище з урахуванням відповідних положень законодавства в сукупності та взаємозв`язку, слід констатувати, що у повній мірі виконання покладених на органи управління у сфері містобудівної діяльності, передусім - на органи, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд, завдань стосовно забезпечення додержання учасниками правовідносин у сфері будівництва вимог законодавства, вжиття заходів щодо усунення порушень та реалізація повноважень щодо нагляду і контролю у сфері будівництва стосовно додержання відповідними особами вимог законодавства, встановленого порядку будівництва, набуття і реалізації права на об`єкти будівництва, в тому числі, самочинного, вирішення інших пов`язаних із цими завданнями та повноваженнями питань відповідно до закону не є можливим поза судовим порядком.
Функція державного органу із нагляду (контролю) за дотриманням законодавства не може розглядатися у відриві від механізму, яким забезпечується досягнення мети такого нагляду (контролю), його результат у вигляді усунення відповідного порушення. Держава вправі на захист своїх законних прав та інтересів у сфері правовідносин, пов`язаних із будівництвом, поряд із використанням інших передбачених законом засобів пред`явити в особі уповноважених органів і відповідний позов, зокрема, в порядку цивільного судочинства.
Понад те, таке право як природньо випливає із суті, змісту та обсягу завдань і повноважень цивільно та процесуально право- і дієздатних державних органів, не суперечить їм та є установленим законом способом їх реалізації у відповідному спорі, так і прямо передбачене статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Це узгоджується й із нормами ст. 56 ч. 1 ЦПК України, згідно з якими у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах, при цьому вказані органи повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (ст. 131-1 ч. 1 п. 3 Конституції України).
За приписами ЦПК України:
у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;
прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу;
у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ст. 56 ч.ч. 3, 4, 5).
Закон України «Про прокуратуру» передбачає, що:
на прокуратуру покладаються функції, зокрема, представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом (ст. 2 ч. 1 п. 2);
прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу;
наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ст. 23 ч. 3);
наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді;
прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва;
прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень;
виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (ст. 23 ч. 4);
під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи (ст. 23 ч. 6 п.п. 1, 2, 3, 4).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 висловила правову позицію, згідно з якою в частині, що стосується представництва інтересів держави прокурором:
підстави представництва прокурор мотивував тим, що орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення з подібним позовом, відсутній, оскільки орган державної влади, що здійснює державний контроль за додержанням земельного законодавства, а саме органи Держгеокадастру, позови з подібними позовними вимогами подавати не можуть, а власник земельної ділянки є суб`єктом правопорушення і визначений як відповідач (п. 42);
зважаючи на статус і визначені законодавством права і повноваження органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (п.п. 44-50);
Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами (п. 51).
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу; процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п.п. 51, 70).
У справі № 912/2385/18 (постанова від 26.05.2020) Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що:
прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу; бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п.п. 37, 38);
звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи; наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин (п.п. 39, 42, 67);
захищати інтереси держави повинні насамперед компетентні органи, а не прокурор, який не повинен вважатися альтеративним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави; прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (п.п. 45, 47).
З викладеного вище випливають такі висновки.
Сектор містобудування та архітектури Тячівської райдержадміністрації належить до уповноважених органів містобудування та архітектури, який виконуючи своє основне завдання, яке полягає в забезпеченні у визначених законом межах реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території Тячівського району, бере певну, чітко обмежену законодавством участь в управлінні у сфері містобудівної діяльності, у процедурах, із якими пов`язується виконання будівельних робіт, зокрема, їх початок (видача будівельного паспорта, містобудівних умов і обмежень тощо), здійснює містобудівний моніторинг, інші функції, як це випливає з положень ст.ст. 23, 27, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та з інших норм законодавства. З відповідними нормами законодавства узгоджується й наявне в справі Положення про Сектор містобудування.
У процедурах, пов`язаних із будівництвом, у межах своїх компетенції та повноважень беруть у передбачених випадках на виконання покладених на них законодавством обов`язків й інші органи державної влади та місцевого самоврядування, надають відповідні висновки, погодження тощо (органи, до сфери діяльності яких входять питання землекористування, екології, санітарного контролю і т.ін.).
При цьому, Сектор містобудування не є органом який має повноваження та виконує функції державного архітектурно-будівельного контролю та/або нагляду, прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, відмова в цьому і подібні. Вказівка прокурора в апеляційній скарзі на те, що Сектор містобудування має повноваження із «забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації» безпідставна. На Сектор містобудування такі повноваження не покладені, позаяк належать державним органам, які здійснювали (здійснюють) державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд, або до повноважень яких передбачалося віднесення таких функцій - на відповідний час Державній архітектурно-будівельній інспекції України, Державній сервісній службі містобудування України, Державній інспекції містобудування України, Державній інспекції архітектури та містобудування України, а також, якщо відповідні повноваження встановленим порядком покладені на інші місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, то належать таким органам (делеговані повноваження).
Спір, що виник у даній справі, не є спором про право цивільне, в якому відповідачем за пред`явленими ОСОБА_1 вимогами є Сектор містобудування. Спір не стосується ані цивільних прав і обов`язків Сектора містобудування, і такого обґрунтування апеляція прокурора не містить, ані прав і обов`язків як уповноваженого органу містобудування та архітектури в контексті вимоги про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Натомість зважаючи на компетенцію і повноваження органів, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд і, серед іншого, вирішують питання про можливість експлуатації самочинно збудованого нерухомого майна, що своєю чергою уможливлює оформлення та державну реєстрацію прав на нього (виникнення права власності), спір стосується безпосередніх прав і обов`язків ДАБІ України (на момент пред`явлення позову). У даному випадку підрозділ останньої заявив по суті про відмову позивачці у прийнятті в експлуатацію самочинно збудованого нерухомого майна, чим заперечив і можливість подальшого оформлення прав на нерухоме майно, тому поряд із органом місцевого самоврядування статус ДАБІ України в справі виходячи з підстав і предмета позову відповідає статусу відповідача (співвідповідача).
Під час апеляційного розгляду справи прокурор висловив позицію про те, що орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду мав бути відповідачем (співвідповідачем) за позовом про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва. У цьому зв`язку колегія суддів також зауважує певну невизначеність позиції апелянта щодо належного відповідача (відповідачів) у справі, позаяк до таких апелянт виходячи з наданих суду пояснень відносить одночасно і Сектор містобудування, і орган ДАБІ України, тоді як кожен із цих суб`єктів має різний статус, функції і повноваження, які підлягають врахуванню в спірних правовідносинах у контексті визначення суб`єктного складу відповідачів. Міркування апелянта про те, що суб`єктом спірних правовідносин є власне держава, а не конкретний державний орган, вірні самі по собі, проте, не враховують, що відповідно до закону в цивільних відносинах у силу специфіки держави і таких відносин держава діє не знеособлено, а набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ч. 1 ЦК України та інші норми законодавства), це правило імперативне.
Тим часом, ДАБІ України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені територіальні органи, які є її структурними підрозділами, не брала участі в справі в якості відповідача (співвідповідача). Зазначення позивачкою в заяві Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача не має процесуального значення в цивільній справі та не тягне процесуального наслідку у вигляді участі в справі в порядку цивільного судочинства належної особи, оскільки, по-перше, вищеназваний структурний підрозділ не є юридичною особою і не може брати самостійної участі у цивільних і процесуальних відносинах, по-друге, процесуальний статус такої особи із самого початку був визначений невірно і не відповідав реальному статусу в справі.
Наявне в справі пояснення представника ДАБІ України, уповноваженого представляти інтереси саме цієї Інспекції як центрального органу виконавчої влади, лише підтверджує викладене. Суд першої інстанції не вирішував питання про участь у справі відповідної юридичної особи. Водночас ДАБІ України про порушення її прав питання апеляційним порядком не ставила, рішення суду першої інстанції не оскаржувала.
Далі. Міністерство розвитку громад та територій України є центральним органом виконавчої влади, що безпосередньо та через інші утворені для виконання відповідних функцій державні органи забезпечує формування та реалізує державну політику в усіх сферах будівництва, містобудування, архітектури, архітектурно-будівельного контролю та нагляду і на виконання своїх повноважень має прямо передбачені право і повноваження звертатися до суду з позовами щодо захисту інтересів держави у відповідних сферах. При цьому, таке право належить саме Мінрегіону та не належить до повноважень його територіальних органів, які, втім, можуть діяти на підставі відповідного доручення Мінрегіону, що його в даному випадку на відповідне уповноваження Сектору містобудування немає.
Отже, Мінрегіон у цілому в сфері будівництва, містобудування, архітектури, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а органи, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд - у конкретній сфері є центральними органами виконавчої влади, які, як і інші органи виконавчої влади в подібних ситуаціях, у силу своєї компетенції, дійсного обсягу прав і повноважень, правил, установлених законодавством, мають право в порядку реалізації відповідних повноважень діяти в інтересах держави, в тому числі шляхом пред`явлення відповідних позовів.
Попри це, прокурор, беручи до уваги притаманні лише йому процесуальні можливості, які випливають із положень ст. 56 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не звертався ані до Мінрегіону, ані до ДАБІ України з приводу представництва інтересів держави в спорі, а подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі уповноваженого органу містобудування та архітектури, який не є в контексті справи компетентним державним органом і учасником спірних правовідносин. Державу в особі Мінрегіону або ДАБІ України прокурор не представляє, тож не уповноважений діяти на захист цивільних та/або процесуальних прав держави в особі цих органів виконавчої влади.
Розпорядившись своїми цивільними та процесуальними правами вільно, на власний розсуд, прокурор не довів у належний процесуальний спосіб ані факту наявності у держави в особі Сектору містобудування відповідної компетенції та відповідного їй цивільного права, ані факту його порушення, ані підстав для його захисту. Апеляційна скарга прокурора на рішення Тячівського районного суду від 22.01.2020 не ґрунтується на доказах, міркування про те, що має місце порушення прав держави в особі Сектору містобудування, а відтак і про незаконність через це рішення суду, суперечать дійсним компетенції та повноваженням цього Сектору та є недопустимими в доказуванні припущеннями (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Не може існувати законних підстав вимагати захисту (поновлення) права, яке не виникло.
За таких обставин, прокурор діючи в інтересах держави в особі Сектору містобудування не довів наявності в нього права апеляційного оскарження рішення Тячівського районного суду від 22.01.2020, доказів про те, що таким вирішувалося питання про цивільні права та обов`язки держави в особі Сектору містобудування в справі немає. Належних підстав стверджувати, що такі права і обов`язки у держави в особі Сектору містобудування існували на відповідний час, існують на час розгляду справи за апеляцією і щодо таких прав і обов`язків є належні та допустимі докази, наразі немає. У контексті встановленого міркування прокурора щодо обставин справи, порядку та підстав набуття позивачкою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не мають правового значення в процесі саме за цією його апеляцією і не можуть слугувати підставами для задоволення скарги.
Отже, суд першої інстанції не вирішував питання про права і обов`язки держави в особі Сектору містобудування, прокурор не довів наявності у нього права на апеляцію, яку подав, тому підстав для перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції за цією апеляцією немає.
Наведені вище висновки узгоджуються з правовою позицією, сформульованою Верховним Судом у справах, в яких мали місце аналогічні фактичні обставини, зокрема, у постановах від 18.05.2022 у справі № 307/334/20, від 18.05.2022 у справі № 307/4046/19, від 21.12.2022 у справі № 307/3693/19 і в ряді інших.
Суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (ст. 362 ч. 1 п. 3, ч. 2 ЦПК України).
Відтак, оскільки наявність у прокурора права на апеляційне оскарження рішення суду в інтересах держави в особі Сектору містобудування перевірялася і зазначені обставини були встановлені після відкриття апеляційного провадження, це провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст. 258 ч. 2, ст. 260, ст. 352 ч. 1, ст. 362 ч. 1 п. 3, ч. 2, ст. 381 ч. 2 ЦПК України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Тячівської окружної прокуратури О. Фістера в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області на рішення Тячівського районного суду від 22 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 4 серпня 2023 року.
Судді
Суд | Закарпатський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 31.07.2023 |
Оприлюднено | 08.08.2023 |
Номер документу | 112648363 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: спори про самочинне будівництво |
Цивільне
Закарпатський апеляційний суд
Кондор Р. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні