Рішення

від 04.08.2023 по справі 371/621/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 371/621/23

2/368/391/23

Рішення

Іменем України

"04" серпня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарі Варлам Є.Р.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши під час підготовчого засідання в місті Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовною заявою ОСОБА_1 до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє позовні вимоги щодо предмету спору: Комунальне підприємство «Миронівка - житло» про визнання права власності на квартиру неприватизованого житлового фонду в порядку спадкування за заповітом , -

в с т а н о в и в:

позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право власності на квартиру неприватизованого житлового фонду, що розташована за адресою: квартира під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 34,3 кв. м, житловою площею 18,9 кв. м., обґрунтовуючи позов наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миронівка Київської області помер її брат ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В. відкрила спадкову справу за номером 66205191 у Спадковому реєстрі (номер у нотаріуса 147/2020).

Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 22 квітня 2020 року, витягу про реєстрацію спадкової справи у Спадковому реєстрі № 61154477 від 01 серпня 2020 року. Копії вказаних документів додалися до позовної заяви, оригінали знаходяться у позивача.

22 лютого 2019 року ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, він заповів їй, ОСОБА_1 .

Вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , оскільки спадщину прийняла, звернувшись у встановлені статтею 1269 ЦК України строки з відповідною заявою до нотаріуса. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає.

Вказані обставини підтверджуються даними довідки № 114/02-14, виданої приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Шепітко В.В. 20 квітня 2023 року (копія довідки додається до позовної заяви, оригінал знаходиться у позивача), даними заповіту, посвідченого 22 лютого 2019 року приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В. та зареєстровано в реєстрі за номером 538, даними витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі заповіту № 55213371 від 20 лютого 2019 року.

ОСОБА_2 був квартиронаймачем квартири під номером АДРЕСА_1 , мав зареєстроване місце проживання у вказаній квартирі і до дня смерті постійно проживав у ній. Інші особи у вказаній квартирі зареєстровані не були.

Вказані обставини підтверджуються даними довідки КМ «Миронівка - Житло» Миронівської міської ради № 117 від 28 грудня 2022 року, довідки Миронівської міської ради Обухівського району Київської області № 02-14/734 від 20 квітня 2023 року, які додалися до позовної заяви в оригіналі.

Факт зміни назви вулиці з «Леніна» на «Соборності» підтверджується даними довідки Миронівської міської ради Обухівського району Київської області № 735 від 20 квітня 2023 року, яка додалася до позовної заяви в оригіналі.

ОСОБА_2 не брав участі у приватизації житла державного житлового фонду за місцем реєстрації з 07 травня 1993 року. Проте за життя ОСОБА_2 почав процес приватизації квартири під номером АДРЕСА_1 . Для цього 22 лютого 2019 року він посвідчив у приватного нотаріуса Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В. на її ім`я довіреність зі строком дії до 22 лютого 2022 року.

За змістом довіреності ОСОБА_2 уповноважив її представляти його інтереси у відповідних органах з усіх питань щодо приватизації квартири під номером АДРЕСА_1 , надавши їй право подавати від його імені заяви та одержувати всі необхідні довідки та документи, в тому числі дозволи, рішення, розписуватися за нього, підписувати від його імені всі договори щодо утримання та обслуговування квартири, оплачувати всі необхідні витрати, одержати в органах бюро технічної інвентаризації технічний паспорт на квартиру, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

08 квітня 2020 року нею, як представником ОСОБА_2 , в установленому порядку було подано до органу приватизації Миронівської міської ради заяву про приватизацію квартири під номером АДРЕСА_1 . Проте в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 розгляд питання про приватизацію був призупинений.

Вказані обставини підтверджуються даними довіреності, посвідченої 22 лютого 2020 року приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В. (реєстровий номер 537), витягу з Єдиного реєстру довіреностей № 49809027 від 20 квітня 2023 року (копії додалися до позовної заяви, оригінали знаходяться у позивача), даними довідки № 111, виданої КП «Миронівка - Житло» 28 грудня 2022 року та довідки Миронівської міської ради Обухівського району Київської області № 02-14/736 від 20 квітня 2023 року, які додалися до позовної заяви в оригіналі.

За правилом частини 4 статті 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно пункту з частини 1 статті 1008 ЦК України, договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі смерті довірителя або повіреного.

Таким чином за життя ОСОБА_2 через неї, як свого представника, розпочав процес приватизації квартири під номером АДРЕСА_1 , проте не завершив приватизацію та не оформив право власності на вказану квартиру в зв`язку зі смертю, внаслідок якої припинилася його цивільна правоздатність та припинилася дія довіреності, виданої на її ім`я.

За приписами статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За правилами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

До складу спадщини, як зазначено у статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян. Вказаним законом встановлені умови та порядок набуття громадянами права власності на квартири, які перебувають у державному (комунальному) житловому фонді.

Згідно статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки. житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними однокімнатні квартири.

Частинами 1 та 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями. установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Пунктами 17-18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви, та подає, зокрема, оформлену заяву на приватизацію квартири; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру; довідку про склад сім`ї та займані приміщення; копію ордера про надання жилої площі; документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.

У разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві (частина 5 пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»).

Практика вирішення спорів щодо визнання за спадкоємцями права власності в порядку спадкування на майно у тих випадках, коли спадкодавець висловив волю на приватизацію майна та номер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, є сталою.

Зокрема, у постановах Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 554/8856/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 752/10477/15-ц та від 24 лютого 2022 року у справі № 265/4940/20 викладено правовий висновок про те, що у тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, номер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, то після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру. Крім того, у разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Таким чином за життя ОСОБА_2 постійно проживав у спірній квартирі, висловив свою волю на приватизацію квартири шляхом уповноваження представника на здійснення такої приватизації, процедура приватизації була розпочата шляхом звернення із заявою до органу приватизації, заборон для передачі квартири наймачеві у приватну власність не існувало, квартира є об`єктом приватизації, іншого житла у власності ОСОБА_2 не мав, проте процес приватизації не був завершений через смерть заявника, яка сталася до прийняття компетентним органом рішення з приватизації.

Право власності на приватизоване житло виникає з часу прийняття рішення про приватизацію, у разі, якщо орган приватизації пропустив передбачені законодавством строки з часу закінчення такого строку. З порушенням строків розгляду звернення заявника про приватизацію житла порушуються права такого заявника, а в разі його смерті (до прийняття рішення про приватизацію) порушуються права його спадкоємців.

Відсутність правовстановлюючого документа на квартиру не дає їй можливості переоформити право власності на неприватизовану квартири в порядку спадкування за заповітом в позасудовому порядку.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечні ь загальним засадам цивільного законодавства.

Подача спадкодавцем заяви про приватизацію квартири свідчить про реалізацію останнім свого права на безоплатну приватизацію квартири та початок процедури приватизації. Право ОСОБА_2 на приватизацію вказаної квартири увійшло до складу спадщини, і вона, як його спадкоємець, має право на завершення приватизації квартири.

Представник відповідача в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області на підготовче засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просять засідання по справі ЄУН № 371/621/23 за позовом ОСОБА_1 до Миронівської міської ради про визнання права власності на квартиру неприватизованого житлового фонду в порядку спадкування за заповітом проводити без участі представника Миронівської міської ради та не заперечує проти прийняття судового рішення у справі за результатами проведення підготовчого засідання.

Представник третьої особи в особі Комунальне підприємство «Миронівка - житло» на підготовче засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру не приватизованого житлового фонду в порядку спадкування за заповітом вважаю обгрунтованими і такими, то підлягають задоволенню, оскільки представник наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_1 за життя наймача звернулася до органу приватизації у встановленому законодавством порядку з належно оформленою заявою про приватизацію квартири.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вислухавши позивача та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миронівка Київської області помер ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 22 квітня 2020 року, витягу про реєстрацію спадкової справи у Спадковому реєстрі № 61154477 від 01 серпня 2020 року.

22 лютого 2019 року ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, він заповів ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В. відкрила спадкову справу за номером 66205191 у Спадковому реєстрі (номер у нотаріуса 147/2020).

Позивач - ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , оскільки спадщину прийняла, звернувшись у встановлені статтею 1269 ЦК України строки з відповідною заявою до нотаріуса. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає.

Вказані обставини підтверджуються даними довідки № 114/02-14, виданої приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Шепітко В.В. 20 квітня 2023 року (копія довідки додається до позовної заяви, оригінал знаходиться у позивача), даними заповіту, посвідченого 22 лютого 2019 року приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В. та зареєстровано в реєстрі за номером 538, даними витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі заповіту № 55213371 від 20 лютого 2019 року.

ОСОБА_2 був квартиронаймачем квартири під номером АДРЕСА_1 , мав зареєстроване місце проживання у вказаній квартирі і до дня смерті постійно проживав у ній. Інші особи у вказаній квартирі зареєстровані не були.

Вказані обставини підтверджуються довідкою КМ «Миронівка - Житло» Миронівської міської ради № 117 від 28 грудня 2022 року, довідкою Миронівської міської ради Обухівського району Київської області № 02-14/734 від 20 квітня 2023 року.

Факт зміни назви вулиці з «Леніна» на «Соборності» підтверджується довідкою Миронівської міської ради Обухівського району Київської області № 735 від 20 квітня 2023 року.

ОСОБА_2 не брав участі у приватизації житла державного житлового фонду за місцем реєстрації з 07 травня 1993 року. Проте за життя ОСОБА_2 почав процес приватизації квартири під номером АДРЕСА_1 . Для цього 22 лютого 2019 року він посвідчив у приватного нотаріуса Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В. на ім`я позивача довіреність зі строком дії до 22 лютого 2022 року.

За змістом довіреності ОСОБА_2 уповноважив представляти позивача його інтереси у відповідних органах з усіх питань щодо приватизації квартири під номером АДРЕСА_1 , надавши їй право подавати від його імені заяви та одержувати всі необхідні довідки та документи, в тому числі дозволи, рішення, розписуватися за нього, підписувати від його імені всі договори щодо утримання та обслуговування квартири, оплачувати всі необхідні витрати, одержати в органах бюро технічної інвентаризації технічний паспорт на квартиру, а також виконувати всі інші дії. пов`язані з виконанням цієї довіреності.

08 квітня 2020 року позивач, як представником ОСОБА_2 , в установленому порядку було подано до органу приватизації Миронівської міської ради заяву про приватизацію квартири під номером АДРЕСА_1 . Проте в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 розгляд питання про приватизацію був призупинений.

Відповідно до ст. 14 ЖК Української PCP виконавчі комітети міських рад народних депутатів на території міста здійснюють управління житловим фондом місцевих рад (ч. 1 ст. 18) і забезпечують його схоронність.

На підставі ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов`язковій державній реєстрації підлягали, зокрема, право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

На підставі ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження, зокрема, квартир державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

За ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать, зокрема, квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах.

На підставі ч. 1 ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними однокімнатні квартири.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

За ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир вирішуються судом.

Суд також вказує, що відповідно до ч. 5 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», якщо квартира (будинок) не була передана у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського (щодо громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено при наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири у власність наймачеві.

Суд зазначає, що право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у 30 денний строк.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 9 червня 2020 року по справі № 554/8856/17 та від 11 квітня 2018 року по справі № 752/10477/15-ц.

Так суд зазначає, що за ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир вирішуються судом, що неодноразово підтверджувалось практикою Верховного Суду та відображено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Також суд зауважує, що за змістом ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім цього згідно із п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Суд зауважує, що розглядом справи встановлено, що за життя ОСОБА_2 звернувся із заявою від 08 квітня 2020 року про передачу йому в приватну власність спірної квартири за Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» до, додавши до заяви всі необхідні для приватизації кв. АДРЕСА_1 документи.

Суд натомість звертає увагу на рішення Європейського Суду з Прав Людини від 20 жовтня 2011 року по справі «Рисовський проти України», який підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з п. 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Іншими словами, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, правові позиції Верховного Суду та Постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20, а також зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд дійшов переконання, що порушене право ОСОБА_2 на приватизацію кв. АДРЕСА_1 , повинно бути відновлено, однак вже його спадкоємцем, яким за заповітом виступає ОСОБА_1 , в частині завершення приватизації спірного житла.

При цьому суд зауважує, що завершити приватизацію кв. АДРЕСА_1 самим органом приватизації наразі за законом не має можливості, оскільки заявник, набувач права власності на таке приміщення, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, оскільки, як було встановлено судом, ОСОБА_2 було дотримано вимоги Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» для отримання права власності на кв. АДРЕСА_1 , тому ОСОБА_1 в судовому засіданні було підтверджено факт набуття нею прав померлого ОСОБА_2 , який, у свою чергу, довів набуття ним прав оформити приватизацію такого спірного житлового приміщення на себе, що однак не сталось з незалежних від такого спадкодавця підстав.

Згідно із ст. ст.. 1216, 1218 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За ч. 1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

На підставі ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

З огляду на перелічене, враховуючи що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 право власності на кв. АДРЕСА_1 не було зареєстровано спадкодавцем через фактичне не завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації такого житлового приміщення, то таке право спадкоємця увійшло у спадщину, яку успадкував ОСОБА_1 .

За змістом п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З огляду на те, що до складу спадщини входять усі права, належні спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та які не припинилися внаслідок його смерті, та враховуючи, що до позивача перейшли спадкові права померлого ОСОБА_2 , то таким чином ОСОБА_1 успадкувала право на завершення приватизації спірного житлового приміщення, незавершеного за життя ОСОБА_2 , однак який мав на це законне право, що в позасудовому порядку позивач не може реалізувати.

Таким чином для дотримання спадкових прав ОСОБА_1 за заповітом після смерті ОСОБА_2 , то суд вважає можливим задовольнити заявлені ним позовні вимоги повністю шляхом визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право власності на квартиру неприватизованого житлового фонду, що розташована за адресою: квартира під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 34,3 кв. м, житловою площею 18,9 кв. м.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ЦК України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє позовні вимоги щодо предмету спору: Комунальне підприємство «Миронівка - житло» про визнання права власності на квартиру неприватизованого житлового фонду в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право власності на квартиру неприватизованого житлового фонду, що розташована за адресою: квартира під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 34,3 кв. м, житловою площею 18,9 кв. м.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення подавши безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 07.08.2023 р.

Суддя І.І. Шевченко