Постанова

від 07.08.2023 по справі 489/2621/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.08.23

22-ц/812/857/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 489/2621/23

Провадження № 22-ц/812/857/23 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

07 серпня 2023 року м. Миколаїв справа № 489/2621/23

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Калашник А.О.,

за участю: представника заявника ТОВ «КІВІТ ПЛЮС» - Ткаленка Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Когіним Андрієм Валерійовичем, на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену 31 травня 2023 року (повний текст ухвали складено того ж дня), за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВІТ ПЛЮС» про забезпечення позову до його подання до ОСОБА_1 про стягнення подвійної суми завдатку та штрафних санкцій за невиконання своїх зобов`язань за попереднім договором купівлі продажу,

встановив:

31 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КІВІТ ПЛЮС» (далі - Товариство або ТОВ «КІВІТ ПЛЮС»), до пред`явлення позову, подало до суду заяву про його забезпечення.

Заявник зазначав, що 29 грудня 2022 року ОСОБА_1 , як продавець, від імені якого діяла ОСОБА_2 , та ТОВ «КІВІТ ПЛЮС», як покупець, уклали попередній договір купівлі-продажу нерухомості, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Недвигою А.Ф.

Відповідно до цього договору його сторони зобов`язались не пізніше 20 січня 2023 року укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу 625/1000 часток у праві спільної часткової власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна нерухомого майна за домовленістю сторін складає 8 000 000,00 грн.

До підписання цього Договору, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі - продажу вищезазначеного майна та своєї платіжної спроможності, Покупець передав, а Продавець отримав суму завдатку у розмірі 4 000 000 грн. Факт сплати грошових коштів підтверджується платіжним дорученням № 2912 від 29 грудня 2022 року.

У разі невиконання цього Договору, Продавець зобов`язувався повернути Покупцю протягом трьох банківських днів з дати встановленої п. 10 цього Договору подвійну суму завдатку у розмірі 8 000 000,00 грн. та суму штрафних санкцій у сумі 731 200,00 грн.

Відповідно до п. 7 цього Договору Продавець стверджував, що зазначене вище нерухоме майно нікому раніше не продавалося, не подароване, не відчужене іншим способом, під арештом, іпотекою, податковою заставою чи забороною на відчуження не перебуває, трудового спору щодо нього, а також прав чи претензій зі сторони третіх осіб немає.

Однак ТОВ «КІВІТ ПЛЮС» стало відомо, що в Ленінському районному суді м.Миколаєва розглядається справа №489/93/23 за позовом ТОВ «ЧЬОРНИЙ МЄДВЄДЬ» до ОСОБА_1 та ТОВ «АВ ІНВЕСТ ГРУП» про витребування майна з чужого незаконного володіння. Ухвалою в цій справі від 12 січня 2023 року накладено заборону державним реєстраторам реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна: літ Е-2, е1-1, е11-1 прохідна заводу, загальною площею 128,4 кв.м.; літ. Є-3 - адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 2523,0 кв.м.; літ. І-1 - кузня, загальною площею 117,1 кв.м.; літ. О-1 - основна будівля, загальною площею 2363,6 кв.м; літ. Р-1 - основна будівля, загальною площею 2363,6 кв.м; літ. Ь-1 - склад підлогового зберігання, загальною площею 2363,6 кв.м; літ. Ю-1 - склад підлогового зберігання, загальною площею 1289,5 кв.м.; літ. Я-1 - будівля розвантажувальних пристроїв залізничних вагонів; № II, VI - покриття; №VIII - замощення; № 20 - огорожа; № 21, 23 - ворота; № 24 - внутрізаводська з/д вітка; №26 - з/д колія; № 28 - стрілочна хрестовина, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, на момент підписання попереднього договору купівлі - продажу нерухомого майна, продавець, знаючи, що у нього є претензії зі сторони третіх осіб, приховав цю інформацію від Покупця. В результаті цього, з вини Продавця, не було укладено Договір купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна в строк до 20 січня 2023 року.

Посилаючись на те, що на день звернення до суду із заявою про забезпечення позову договір купівлі-продажу (основний договір) не укладено з вини ОСОБА_1 та грошові кошти, відповідно до п. 4 попереднього договору купівлі-продажу ним не сплачено, а TOB «KIBIT ПЛЮС» має намір звернутися до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення подвійної суми завдатку у розмірі 8 000 000,00 грн. та штрафних санкцій за невиконання своїх зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу, з огляду на те, що ОСОБА_1 має можливість до прийняття судового рішення у даній справі здійснити відчуження вказаного нерухомого майна чи у інший спосіб розпорядитися ним, заявник просив задовольнити заяву про забезпечення позову до його подання, адже сума збитків може становити майже 9 000 000 грн, шляхом заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна: літ Е-2, е1-1, е11-1 прохідна заводу, загальною площею 128,4 кв.м.; літ. Є-3 - адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 2523,0 кв.м.; літ. І-1 - кузня, загальною площею 117,1 кв.м.; літ. О-1 - основна будівля, загальною площею 2363,6 кв.м; літ. Р-1 - основна будівля, загальною площею 2363,6 кв.м; літ. Ь-1 - склад підлогового зберігання, загальною площею 2363,6 кв.м; літ. Ю-1 - склад підлогового зберігання, загальною площею 1289,5 кв.м.; літ. Я-1 - будівля розвантажувальних пристроїв залізничних вагонів; № II, VI - покриття; № VIII - замощення; № 20 - огорожа; № 21, 23 - ворота; № 24 - внутрізаводська з/д вітка; № 26 - з/д колія; № 28 - стрілочна хрестовина, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2023 року заяву задоволено. Заборонено державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна: літ Е-2, е1-1, е11-1 прохідна заводу, загальною площею 128,4 кв.м.; літ. Є-3 - адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 2523,0 кв.м.; літ. І-1 - кузня, загальною площею 117,1 кв.м.; літ. О-1 - основна будівля, загальною площею 2363,6 кв.м; літ. Р-1 - основна будівля, загальною площею 2363,6 кв.м; літ. Ь-1 - склад підлогового зберігання, загальною площею 2363,6 кв.м; літ. Ю-1 - склад підлогового зберігання, загальною площею 1289,5 кв.м.; літ. Я-1 - будівля розвантажувальних пристроїв залізничних вагонів; № II, VI - покриття; № VIII - замощення; № 20 - огорожа; № 21, 23 - ворота; № 24 - внутрізаводська з/д вітка; № 26 - з/д колія; № 28 - стрілочна хрестовина, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована достатньою обґрунтованістю заяви про забезпечення позову, доведеністю можливості настання несприятливих наслідків у разі незабезпечення позову, та взаємопов`язаністю підстав та виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Когін А.В. просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на її невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована недоведеністю неявки відповідача для укладення основного договору та його наміру укласти договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна з покупцем.

Крім цього, вказано на необґрунтованість припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «КІВІТ ПЛЮС» не подало.

В судовому засідання представник ТОВ «КІВІТ ПЛЮС» заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «КІВІТ ПЛЮС» існує спір щодо переданих ТОВ «КІВІТ ПЛЮС» на підтвердження його наміру придбати у ОСОБА_1 625/1000 часток у праві власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , грошових коштів в розмірі 4 000 000 грн за попереднім договором купівлі-продажу від 29 грудня 2022 року.

Також пунктом 4. попереднього договору визначено, що у випадку односторонньої відмови ОСОБА_1 від укладення основного договору, неподання ним документів, необхідних для нотаріального посвідчення основного договору, неприбуття без поважних причин до нотаріуса для укладення основного договору та за наявності інших обставин, внаслідок яких основний договір не буде укладеним з вини продавця, останній прийняв на себе зобов`язання негайно повернути TOB «KIBIT ПЛЮС» протягом трьох банківських днів з дати встановленої п. 10 цього Договору подвійну суму завдатку у розмірі 8 000 000,00 грн. та суму штрафних санкцій у сумі 731 200,00 грн.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до частини третьої статті 150ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначила про те, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Як зазначалося вище, між сторонами існує спір щодо передачі ТОВ «КІВІТ ПЛЮС» на підтвердження його наміру придбати у ОСОБА_1 625/1000 часток у праві власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , грошових коштів в розмірі 4 000 000 грн за попереднім договором купівлі-продажу від 29 грудня 2022 року, та щодо сум штрафних санкцій у розмірі 731 200 грн.

У червні 2023 року ТОВ «КІВІТ ПЛЮС» звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення подвійної суми завдатку у розмірі 8 000 000 грн та суми штрафних санкцій у розмірі 731 200 грн за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна.

12 червня 2023 року Ленінським районним судом м. Миколаєва відкрито провадження у цій справі № 489/2748/23.

Тобто предмет спору, визначений у позовній заяві, дає підстави для висновку про те, що між сторонами дійсно виник спір.

Отже, враховуючи суть позовних вимог та спосіб забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам, вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна - 625/1000 часток у праві власності на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , апеляційний суд приходить до висновку про те, що обраний захід забезпечення позову є співмірним з заявленими позовними вимогами та вважає обґрунтованими посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням, у разі задоволення позовних вимог може істотно ускладнити поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, та вплинути на виконання ймовірного рішення суду.

При цьому апеляційний суд вважає, що обґрунтованість позовних вимог, достатність наданих доказів, переконливість наведеного обґрунтування, доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо доведеності певних обставин справи, не можуть бути предметом перевірки судом під час вирішення питання про забезпечення позову та ці питання підлягають з`ясуванню під час вирішення спору по суті.

За такого, аргументи заявника стосовно суті спору при вирішенні питання про доцільність забезпечення позову не заслуговують на увагу.

На думку колегії суддів, взявши до уваги те, що між сторонами виник спір про стягнення значної суми заборгованості, Товариство обґрунтовано навело припущення, що відчуження ОСОБА_1 майна, яке йому належить, виключить можливість у майбутньому виконати рішення суду шляхом забезпечення виконання боргового зобов`язання за рахунок майна відповідача, в разі ухвалення судом рішення на користь позивача. Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення вразі задоволення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано висновків Верховного Суду викладених у подібних правовідносинах у постановах від 03 березня 2020 року у справі №753/410/19, від 20 липня 2020 року у справі №639/8448/19, від 02 липня 2020 року у справі №657/1211/19, на увагу не заслуговують, так як у цій справі наявні інші фактичні обставини. Питання щодо забезпечення позову вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника. В даному випадку, суд першої інстанції дав належну оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову, врахував вимоги розумності, обґрунтованості позивачем необхідності забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Слід також вказати на те, що обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам, вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна, не позбавляє власника права володіння цим майном та не призводить до втручання в господарську діяльність, хоч і позбавляє його права на відчуження даного майна.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому судове рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

За такого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Когіним Андрієм Валерійовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену 31 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 07 серпня 2023 року