Рішення

від 17.07.2023 по справі 296/4647/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/4647/23

2/296/1962/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2023 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участі секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Еко-сервіс" Житомирської обласної ради про стягнення заборгованості по оплаті праці, середнього заробітку за період затримки в проведенні розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом, в якому просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача в особі Комунального підприємства "Еко-сервіс" Житомирської обласної ради на його користь: 129742 грн. заборгованості по оплаті праці за період з грудня 2021 року по 29 вересня 2022 року; 84019 грн. середнього заробітку за затримку в проведенні розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2022 по 27 березня 2023 року; 26987 грн. на відшкодування інфляційних втрат; 3231 грн. річних за користування його коштами.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що перебував з відповідачем у трудових відносинах. 29.09.2022 року наказом голови комісії з припинення КП "Еко-Сервіс" Житомирської обласної ради Миколи Галича № 3-К позивача звільнено з посади головного інженера згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. Однак, при звільненні роботодавець не провів з ним повного розрахунку.

Зазначене стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 09.06.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач подав до суду заяву в якій просить дану справу розглядати у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.27).

В.о. директора комунального підприємства "Еко-Сервіс" Житомирської обласної ради Швець О.Я. подав до суду заяву в якій просить дану справу розглядати в його відсутність. В заяві також вказав, що заявлені позовні вимоги є законними та мають бути задоволені. В додаток до заяви додав рішення Житомирської обласної ради №415 від 14.07.2022 року (а.с.28,29-34).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Встановлено, що наказом №1/1018-к від 29.10.2018 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Житомирської обласної ради на посаду головного інженера, що стверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Рішенням Житомирської обласної ради №415 від 14.07.2022 року вирішено припинити Комунальне підприємство "Еко-Сервіс" Житомирської обласної ради шляхом приєднання до Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради (а.с.29-34).

Станом на час розгляду справи Комунальне підприємство "Еко-Сервіс" Житомирської обласної ради перебуває в стані припинення, що підтверджується загальновідомою інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань.

29.09.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням підприємства, що підтверджується копією наказу голови комісії з припинення КП "Еко-Сервіс" Житомирської обласної ради Миколи Галича від 29.09.2022 року № 3-К (а.с.8).

Згідно довідки Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Житомирської обласної ради №15 від 26.04.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював в КП "Еко-Сервіс" Житомирської обласної ради на посаді головного інженера з 30.10.2018 по 29.09.2022. Станом на 29.09.2022 року борг підприємства по виплаті заробітної плати складає 129741,93 грн. (а.с.10).

Відповідно до довідки Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Житомирської обласної ради №14 від 26.04.2023 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 591,29 грн (а.с.11).

Отже, встановлено, що відповідачем у день звільнення з позивачем не був проведений повний розрахунок, відповідач не виплатив позивачу заробітну плату.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано ст. 43 Конституції України.

Статтею 2 КЗпП України передбачено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Згідно з вимогами ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як встановлено судом та підтверджується наданою довідкою від 26.04.2023 року №15, сума не виплаченої заробітної плати позивачеві становить - 129741,93 грн.

Таким чином, оцінюючи належність допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не здійснив виплату нарахованої, проте не виплаченої заробітної плати, а тому остання підлягає стягненню в судовому порядку.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З огляду на те, що всупереч припису ст.116 КЗпП України відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2022 року по 29 березня 2023 року включно.

При цьому визначаючи такий період суд виходить з приписів части 2 статті 264 ЦПК України, а саме заборони суду виходити за межі позовних вимог.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п. 8 Порядку № 100).

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин). У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Судом встановлено та як вбачається з довідки про доходи від 26.04.2023 року №14 позивачу нарахована заробітна плата за останні робочі два місяці (липень та серпень 2022 року) складає відповідно за липень - 12649,94 грн., за серпень - 13366,60 грн.

Кількість робочих днів у липні 2022 року - 21 день, кількість робочих днів у серпні 2022 року - 23 дні. Відповідно середньоденна заробітна плата позивача за останні робочі два місяці складає 591,29 грн. (розрахунок 12649,94 грн. + 13366,60 грн. = 26016,54 грн. : (21+23) 44 = 591,29 грн.).

Кількість днів затримки відповідача у розрахунку з позивачем при звільненні за період з 01 жовтня 2022 року по 27 березня 2023 року, про що просить позивач у позовних вимогах, складає 126 робочих днів.

Отже, стягненню з Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Житомирської обласної ради за час затримки розрахунку при звільненні, на користь позивача підлягає середній заробіток в розмірі 74502,54 грн.(591,29 грн. х 126 днів).

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку у розмірі 74502,54 грн.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови N 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, суд визначає суму, що підлягає стягненню без утримання податків й інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податку є обов`язком роботодавця та працівника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року (справа № 712/9213/18) доходила до висновку, що визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

За змістом ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Отже, це рішення суду у відповідній частині підлягає негайному виконанню.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних за ст. 625 ЦК України слід зазначити наступне.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 75-79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц вказано, що відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України у постановах від 11.11.2015 у справі № 234/7936/14-ц, від 31.05.2017 у справі № 759/7662/15-ц.

Спеціальним законом, який регулює трудові правовідносини та визначає механізм захисту трудових прав працівників є Кодекс законів про працю України (ст. 116, 117 КЗпП України).

Питання застосування положень статті 625 ЦК України до трудових правовідносин розглядалось Верховним Судом неодноразово.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 757/14073/16-ц (провадження № 61-29305сво18) вказано: «непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тлумачення статті 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що вона не застосовується до трудових правовідносин, які регулюються спеціальними нормами права».

Подібного висновку дотримався і Верховний Суд в постанові від 18.03.2020 у справі № 359/8379/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості є безпідставними, оскільки приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1073,60 грн. (за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), а також 1297,41 грн. судового збору в дохід держави (за вимогами про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати), від сплати якого позивач звільнений згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 430 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Еко-сервіс" Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 129742 (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот сорок дві) грн 93 коп. за період з грудня 2021 року по 29 вересня 2022 року, без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Комунального підприємства "Еко-сервіс" Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2022 року по 27.03.2023 року у сумі 74502 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот дві) грн 54 коп., без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Еко-сервіс" Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 1073,60 грн судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства "Еко-сервіс" Житомирської обласної ради на користь держави 1297,42 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальне підприємство "Еко-сервіс" Житомирської обласної ради , місцезнаходження: м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 25, код ЄДРПОУ 41630048.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення:24.07.2023.