Постанова

від 01.08.2023 по справі 673/1037/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 673/1037/22

Провадження № 22-ц/4820/1366/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.,

учасники справи: представник ОСОБА_1 адвокат Керницька О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2023 року та ОСОБА_1 на додаткове рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2023 року (суддя Ягодіна Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.01.2022 між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики №005, відповідно до умов якого позичальник отримав у борг 40 000 дол.США, що еквівалентно 1132944 грн., на момент укладення Договору (28,3236 грн. за один долар США), та зобов`язався повернути ці кошти в готівковій формі, в доларах США, в строк до 21.05.2022 року включно. Відповідний договір підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом.

На підтвердження отримання ОСОБА_2 коштів 21.01.2022 року останнім також власноручно була складена розписка, за якою він отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40000 дол.США та зобов`язався повернути їх до 21.05.2022 року.

21 січня 2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №1, відповідно до умов якого останній поручається перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_2 обов`язку щодо повернення кредитору суми боргу за вищезазначеним договором позики.

Позивач неодноразово звертався до відповідача ОСОБА_2 з вимогою повернути кошти, а 16.08.2022 року направив на адресу відповідачів заяву-вимогу щодо повернення коштів в тридцяти денний строк з дня отримання такого листа, однак відповідачі жодних дій, спрямованих на повернення боргу не вчинили.

Із урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики №005 від 21.01.2022 року у розмірі 40000 дол.США, а також 20% річних у розмірі 3331,51 дол.США, пеню - 166,58 дол.США, 20% за користуванням чужими коштами - 3331,51 дол.США, штраф - 8000 дол.США, а всього - 54829,60 дол.США.

Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21.04.2023 року позов в частині вимог про стягнення з відповідачів 20% річних у розмірі 3331,51 дол.США, пеню - 166,58 дол.США, 20% за користуванням чужими коштами - 3331,51 дол.США, штраф - 8000 дол.США залишено без розгляду.

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2023 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 40000 дол.США та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6450,60 з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що боржник не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором позики, а тому наявні правові підстави для стягнення з боржника та поручителя на користь позивача заборгованості за договором позики.

Додатковим рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеністю позивачем, підстав для стягнення витрат на правничу допомогу. Суду не було надано позивачем, у встановлений законом строк, договір про надання правової допомоги №34 від 14.07.2021 року, який, як вбачається із матеріалів справи, регулює відносини адвоката Керницької О.В. із стороною у справі ОСОБА_1 , в тому числі оплати послуг адвоката (гонорар) і правила розрахунків, а також Додатку №2 до вказаного Договору, на підставі якого, як стверджував позивач у позові, він поніс (має намір понести) витрати на правничу допомогу, а надані суду документи містять суперечливі дані з приводу розміру таких витрат та документів на підставі яких правнича допомога надавалась.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції від 21 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначено, що кошти апелянтом ОСОБА_2 були взяті в борг до військової агресії російської федерації проти України та він розраховував на їх своєчасне повернення ОСОБА_1 . Проте внаслідок подій, які розпочались 24 лютого 2022 року вчасне виконання зобов`язання виявилось неможливим, жодного прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання у апелянта не було, протягом перших чотирьох місяців війни фактично жодна діяльність не здійснювалась. Вказане не було враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення. Крім того, суд не звернув увагу, що у іншого відповідача - ОСОБА_3 наявні докази щодо часткового погашення заборгованості по основному боргу, однак надати їх він не має можливості, оскільки ОСОБА_3 тривалий час перебуває за межами України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати додаткове рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2023 року та ухвалити нове, яким його заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_1 зазначив, що висновок суду першої інстанції про ненадання суду першої інстанції договору про надання правової допомоги №34 від 14.07.2021 року є помилковим, оскільки в додатках до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу було вказано договір про надання правової допомоги №34. В ухвалі суду про прийняття заяви та призначення її до розгляду не зазначено, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу не містить серед додатків договору про надання правової допомоги №34 від 14.07.2021 року. Зазначене дає підстави для висновку про наявність договору про надання правової допомоги №34 від 14.07.2021 року на час реєстрації. Також зазначає про помилковість постановленої ухвали суду від 23.05.2023 року про залишення без розгляду клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів, оскільки жодних таких клопотань не подавалось. Позивачем лише додатково на прохання суду було надано належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги №34 від 14.07.2021 року. Щодо висновку суду першої інстанції про суперечливість даних з приводу розміру витрат та документів на підставі яких правнича допомога надавалась, то, на думку скаржника, технічні описки, які наявні у тексті заяви про стягнення витрат на правову допомогу, жодним чином не впливає на задоволення такої заяви та прийняття додаткового рішення у справі, оскільки відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Прохальна частина заяви про стягнення з відповідачів 20000 грн. підтверджується наданими позивачем доказами понесених витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2023 року залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просить додаткове рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання апелянт ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Керницька О.В., в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу позивача, просила її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечувала, просила її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 21.01.2022 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений договір позики №005, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І.В., зареєстрований в реєстрі за №148.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору позикодавець передає в якості позики у власність позичальникові, а позичальник приймає у борг від позикодавця грошові кошти у розмірі 40000 дол.США, що еквівалентно 1132944 грн. за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент укладення, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю в строки і у порядку, зазначені в цьому договорі, таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яка отримана у позику, тобто 40000 дол.США.

Згідно з п. 2.1 договору повернення суми позики здійснюється позичальником в готівковій формі в іноземній валюті (доларах США) в строк до 21.05.2022 року включно.

Сторони погодили, що факт повернення позичальником позикодавцю суми позики за цим Договором має бути підтверджений заявою позикодавця або квитанцією про передачу грошових коштів в депозит нотаріуса, нотаріальної контори у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п.3.3 договору усі спори, що пов`язані з виконанням цього Договору вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до п. 4.1 договору строк дії цього Договору починається з моменту передачі Позикодавцем Позичальнику суми позики та закінчується після повного виконання прийнятих на себе зобов`язань Сторонами відповідно до умов Договору.

На підтвердження отримання ОСОБА_2 коштів відповідно до умов Договору позики №005 від 21.01.2022 року у цей же день, 21.01.2022 року, останнім власноручно була складена розписка, за якою ОСОБА_2 на виконання умов договору позики отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40000 дол.США та отримані кошти зобов`язувався повернути відповідно до умов договору.

Також, 21.01.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки №1, відповідно до п. 1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_2 обов`язку щодо повернення кредитної суми боргу.

Пунктами 2, 4 договору поруки №1 від 21.01.2022 року передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов`язку в повному обсязі і відповідає перед кредитором за порушення зазначеного зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (включаючи сплату основного боргу, неустойки, процентів, відшкодування збитків тощо).

16 серпня 2022 року ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із письмовими заявами (вимогами про усунення порушення) про повернення боргу згідно вказаного договору.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч.2 ст.554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв`язку з чим, поручитель за вимогою кредитодавця повинен нести солідарну з позичальником відповідальність.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваної суми чи її частини, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року в справі № 154/3443/18).

Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що зібраними у справі доказами підтверджено укладення між сторонами договорів позики та невиконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним правочином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед позикодавцем. Відповідачами не доведено належними доказами про повернення суми боргу частково або в повному обсязі позивачу, оскільки оригінал розписки про отримання позики у відповідачів відсутній. Кредитором не вказано у розписці про часткове повернення боргу, яку він видає в разі часткового повернення боржником боргу. Разом із цим, позичальником не надано доказів на підтвердження ухилення кредитора (позивача) від прийняття належного виконання відповідачем відповідного грошового зобов`язання (прострочення кредитора).

Зважаючи на зазначене, твердження апелянта щодо частково повернення боргу за договором позики №005 від 21.01.2022 року підлягають відхиленню.

Із урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно встановив обставини та визначив відповідно до них правовідносини, дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача боргу за договором позики.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування додаткового рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2023 року .

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI).

В силу ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Як передбачено ст. 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до ст. 137 ЦПК України відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 подано докази щодо понесених ним витрат у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду( ч.8 ст.141 ЦПК України).

На підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу надано: додаток №3 від 20.10.2022 року до договору про надання правової допомоги №34 від 14.07.2021 року; договір від 30.10.2022 року про внесення змін до договору №34 про надання правової допомоги від 14.07.2021 року; акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3 від 21.04.2023 року до договору про надання правової допомоги №34 від 14.07.2021 року; рахунок-фактуру №05/10 від 20.10.2022 року; квитанцію №7ВВВ-РЕМ6-КХА6-М4А2 від 20.10.2022 року.

Як додаток до заяви було зазначено договір про надання правової допомоги №34 від 14.07.2021 року, однак копію такого договору було надано суду першої інстанції представником відповідача 09 травня 2023 року засобами електронної пошти .

Згідно з додатком №3 до договору про надання правової допомоги №34 від 14.07.2021 року від 20.10.2022, а саме за п.1 вартість однієї години роботи адвоката Керницької О.В. у межах судової справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості складає 1500 грн. - за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції та надання іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, в суді першої інстанції та надання іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, в суді першої інстанції, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку процесуальних документів та заяв по суті справи тощо, а також під час досудового врегулювання спору.

Пунктом 2 додатку №3 від 20.10.2022 року передбачено гонорар адвоката у межах представництва інтересів клієнта в суді за позовом ОСОБА_1 до відповідачів про стягнення заборгованості, не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який становить 20 тис.грн.

Із акта виконаних робіт (наданих послуг) від 21 квітня 2023 року (а.с.128) слідує, що адвокат Керницька О.В. надавала ОСОБА_1 юридичні послуги по даній справі у виді підготовки та подання позовної заяви від 20.10.2022 року, підготовка та подання заяви про забезпечення позову від 20.10.2022 року, підготовка та подання заяви про залишення позовних вимог без розгляду, час витрачений адвокатом складає 8 год., вартість однієї години роботи 1500 грн., вартість виконаних послуг складає 12 000 грн.

Однак, враховуючи пункти 2, 3 додатку 3 винагорода адвоката визначена у розмірі гонорару не менше 20000 грн.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази щодо понесених витрат на правову допомогу є належними та достатніми для вирішення питання про стягнення таких витрат з іншої сторони по справі. Висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу за таких обставин є помилковим.

Однак, вирішуючи питання щодо співмірності таких витрат з обсягом отриманих позивачем юридичних послуг і тривалістю їх надання адвокатом, колегія суддів враховує, що в суді першої інстанції представник ОСОБА_2 заявляла клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з невідповідністю їх розміру критеріям співмірності, яке мало бути враховане судом при визначенні розміру судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, час витрачений адвокатом складає 8 год., вартість однієї години роботи 1500 грн., вартість виконаних послуг складає 12 000 грн., тому саме такий розмір витрат на правову допомогу є розумним та враховує витрачений адвокатом час.

Зважаючи на зазначене, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі по 6000 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2023 року залишити без змін.

Додаткове рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2023 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі по 6000 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2023 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк