Постанова

від 07.08.2023 по справі 907/170/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2023 р. м. Львів Справа №907/170/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя Малех І.Б.

Судді Гриців В.М.

Плотніцький Б.Д.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодська транспортна компанія" за вих. №2 від 07.04.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1145/23 від 13.04.2023)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року (суддя П.Д.Пригуза, м. Ужгород )

у справі №907/170/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодська транспортна компанія", м. Світловодськ, Кіровоградська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофло", с. Нанково, Хустський район, Закарпатська область

про видачу судового наказу

ВСТАНОВИВ:

28.02.2023 на розгляд Господарського суду Закарпатської області поступила заява вих. №18 від 20.02.2023 ТОВ "Світловодська транспортна компанія" про стягнення з ТОВ "Екофло" суми заборгованості в розмірі 19 687,55 грн., в т.ч. 14 000,00 грн. - сума основного боргу; 4890,13 грн. інфляційних втрат та 797,42 грн. 3% річних за надані послуги із перевезення вантажу за договором - заявкою про надання послуг №15/03/2021 та 268,40 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року у справі №907/170/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Світловодська транспортна компанія", код ЄДРПОУ - 43671222, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв Чорнобиля, 29, у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофло" суми заборгованості в розмірі 19 687,55 грн., в т.ч. 14 000,00 грн. - сума основного боргу; 4890,13 грн. інфляційних втрат та 797,42 грн. 3% річних за надані послуги із перевезення вантажу за договором - заявкою про надання послуг №15/03/2021 та 268,40 грн. - судового збору. Роз`яснено судом заявнику, що він має право звернутися до суду з тими самими вимогами у позовному порядку. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Дана ухвала мотивована положеннями п.5 ч.1 ст. 152 ГПК України та ч.3 ст. 925 ЦК України та встановленням того, що заявник мав право звернутися до суду із такою заявою в порядку наказного провадження, лише у межах строку позовної давності, а саме до 16.03.2022

Заявник - ТОВ «Світловодська транспортна компанія», не погодившись з винесеною ухвалою подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що така прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Скаржник вказує, що на виконання умов договору від 15.03.2021 №15/03/2021, ТОВ "СТК» направило боржнику всі документи , що підтверджують надання послуг. Пакет документів ТОВ «Екофло» отримало 25.03.2021, в підтвердження чого посилається на експрес накладну, яка долучена до матеріалів справи, однак, всупереч умовам договору оплату за наданні послуги ТОВ «Екофло» не здійснило. В подальшому зазначає, що сторонами у договорі встановлений термін виконання зобов`язання - 2 банківські дні із моменту отримання оригіналів документів, отже термін виконання зобов`язання для оплати наданих заявником боржнику послуг настав із 26.03.2021 і послуги мали бути оплачені до 29.03.2021 включно.

Отже, відповідно до цього, з посиланням на положення ст. ст. 261, 268 ЦК України строк позовної давності почав свій перебіг 30.03.2021 , а не 16.03.2021, як помилково рахує суд першої інстанції.

Крім цього, скаржник зауважує, що судом першої інстанції не застосовано закон, який підлягав застосуванню , а саме п.12 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, де вказано, що під час дії карантину, встановленого КМ України, з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У ч.2 ст. 258 ЦК України зазначено, що позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 цього кодексу)

Відповідно до цього, скаржник вважає, що судом дано невірну оцінку обставинам справи і не враховано того, що оскільки спеціальний строк позовної давності , передбачений ст. 925 ЦК України, також передбачений і у ст. 258 ЦК України, то відповідно до п.12 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей строк також продовжується на період дії карантину. Карантин продовжений КМ України до 30.04.2023.

Скаржник вказує, що ним подано заяву до суду першої інстанції 20.02.2023 під час дії карантину, тобто у межах строку позовної давності.

Відповідно до цього просить, скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року у справі №907/170/23 і направити справу №907/170/23 для продовження розгляду до Господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17 квітня 2023 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Кордюк Г.Т.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодська транспортна компанія" за вих. №2 від 07.04.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1145/23 від 13.04.2023) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року у справі №907/170/23. Ухвалено дану апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи. Витребувано матеріали справи №907/170/23 в Господарського суду Закарпатської області.

У зв"язку із звільненням у відставку судді-члена колегії Кордюк Г.Т. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 31.07.2023 №315 проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. №01-05/1145/23) у справі №907/170/23.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 склад колегії по розгляду справи №907/170/23 визначено: головуючий суддя Малех І.Б., судді , Гриців В.М., Плотніцький Б.Д.

Згідно ч.1-2 ст. 271 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з апеляційної скарги, скаржник просить скасувати ухвалу про відмову у видачі судового наказу, яка зазначена в переліку ч.2 ст. 271 ГПК України, а відтак дана апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Учасники процесу належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження ,що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 18.04.2023.

26.04.2023 в канцелярію суду поступили матеріали справи №907/170/23.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність ухвали Господарського суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року у справі №907/170/23 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

28.02.2023 на розгляд Господарського суду Закарпатської області від ТОВ «Світловодська транспортна компанія» поступила заява про видачу судового наказу в порядку ст. ст. 148-151 ГПК України, згідно якої просить видати наказ про стягнення з ТОВ «Екофло» на користь ТОВ «Світловодська транспортна компанія» заборгованості , що виникла на підставі договору заявки про надання послуг №15/03/2021 від 15.03.2021, а саме: 14000,00 грн. основного боргу, 4890,13 грн. інфляційних втрат , 797,42 грн. 3% річних та 268,40 грн. судового збору.

Даному передувало те, що 15.03.2021 ТОВ «Світловодська транспортна компанія» (перевізник) та ТОВ «Екофло» (замовник) укладено договір , згідно п. 1.1. якого перевізник надає замовнику послуги з організації перевезення вантажу, згідно наступних умов: маршрут - м. Суми - м. Горішні Плавні; відповідальна особа на завантаженні - ОСОБА_1 ; найменування вантажу та вага - склопластикова трубопровідна продукція вага брутто 7210 кг. ; місце завантаження та дата - м. Суми 15.03.2021 завантаження вернє, розвантаження бокове; місце розвантаження - м. Горіші Плавні згідно ТТН; дані автомобіля та водія ; вартість перевезення 14000 грн. з ПДВ за два авто по отриманню оригіналів документів 2 банківських днів.

Згідно п.3.1. договору замовник здійснює оплату послуг «перевізника», шляхом оплати на банківський рахунок згідно п.1.1.

На виконання вищевказаних умов, як вказує заявник, ним 15 березня 2021 року надано авто послуги по вищевказаному маршруту на загальну суму 14 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується наступним: актом наданих послуг №376 від 16.03.2021, актом надання послуг №377 від 16.03.2021, рахунками на оплату від 16.03.2021 №376, №377 від 16.03.2021, товарно-транспортною накладною №Р6 від 15.03.2021, товарно-транспортною накладною №Р6 від 15.03.2021.

Як вказує заявник, ним направлено боржнику всі документи, що підтверджують надання послуг і останнім отримано такі 25.03.2021, що підтверджується експрес накладною №59000661077316.

В заяві заявник вказував, що строк позовної давності по вищевказаних вимогах не минув в обґрунтування чого посилається на п.5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнено пунктами 12-14 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728,786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до постанови КМ України від 09.12.2020 №1236 карантин встановлено до 31.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 відмовлено ТОВ «Світловодська транспортна компанія» у видачі судового наказу в даній справі, з підстав пропуску строку позовної давності встановленого ч.3 ст. 925 ЦК України.

При перегляді ухвали Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2023 у справі №907/170/23 в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі , яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до вимог статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 Цивільного кодексу України.

Згідно з підп. 6 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу , пошти (ст. 925 ЦК України).

Як вбачається з обставин справи, 15.03.2021 ТОВ «Світловодська транспортна компанія» (перевізник) та ТОВ «Екофло» (замовник) укладено договір з організації перевезення вантажу. Ватість перевезення становить 14 000,00 грн. з ПДВ за два авто по отриманню оригіналів документів 2 банківських днів.

Товарно-транспортними накладними №Р6 від 15.03.2021 та № Р6 від 15.03.2021 підтверджується виконання вищевказаних послуг по договору від 15.03.2021.

16.03.2021 позивачем складено акти наданих послуг №376 від 16.03.2021 та №377 від 16.03.2021 підписані та скріплені печаткою позивача, зі сторони відповідача такі не підписані (а.с.12,13).

В подальшому, позивачем виставлено рахунки на оплату №376 від 16.03.2021 та № 377 від 16.03.2021 разом на суму 14 000,00 грн.

Як вказує позивач, ним вищевказані документи надіслані відповідачу 25.03.2021, в підтвердження чого посилається на експрес накладну нової пошти №59000661077316 (а.с18).

Суд апеляційної інстанції критично відноситься до даного доказу, з огляду на те, що встановити , що саме було відправлено 25.03.2021 на адресу відповідача позивачем з поданої експрес накладної є неможливим.

14.11.2022 позивачем виставлено повторну претензію за вих. №11 від 14.11.2022 на суму 14 000,00 грн. до якої таки долучено акт надання послуг №376 від 16.03.2021 у 2 екземплярах, акт надання послуг №377 від 16.03.2021 у 2 екземплярах, рахунки на оплату від 16.03.2021 №376, №377 від 16.03.2021, договір - заявка про надання послуг від 15.03.2021 №15/03/2021 у двох екземплярах, належним чином засвідчена копія товарно-транспортних накладних №Р6 від 15.03.2021. Дане підтверджується описом вкладення в лист (а.с.20), квитанцією Укрпошти.

Дана претензія отримана відповідачем 17.11.2022, що підтверджується інформацією Укрпошти (а.с.22).

Отже, у відповідності до ч.1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог , передбачених статтею 148 цього кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п.5 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема якщо: з моменту виникнення права вимоги пройшов строк який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Слід зазначити, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік, з моменту , що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів) (ч.3 ст. 925 ЦК України).

Пунктом 6 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено також, що позовна даність в один рік застосовується , зокрема до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього кодексу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи, щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій, щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Судова колегія апеляційного суду виходить з того, що послуги були надані 15.03.2021, що підтверджується товарно-транспортними накладними, відтак, строк позовної давності розпочато з 16.03.2021 і закінчено, як вірно вказано судом першої інстанції 16.03.2022 включно.

Однак, судом першої інстанції при винесенні оспорюваної ухвали не враховано того, що діяв Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX, щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, і який продовжувався неодноразово і закінчив свою дію 30.06.2023.

Отже, з врахуванням наведеного, судом першої інстанції помилково відмовлено заявнику у видачі наказу, згідно заяви від 20.02.2023 року.

З врахуванням наведеного, ухвала Господарського суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року підлягає скасуванню з передачею справи №907/170/23 на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 114, 129, 269, 270, 271, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодська транспортна компанія" за вих. №2 від 07.04.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/1145/23 від 13.04.2023) задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року скасувати, справу №907/170/23 передати на розгляд місцевого господарського суду.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Б. Малех

Суддя В.М. Гриців

Суддя Б.Д. Плотніцький