Постанова

від 29.06.2023 по справі 910/11356/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/11356/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.06.2023:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.01.2023

у справі № 910/11356/22 ( суддя Морозов С.М.)

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонторс"

до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"

в особі Філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес",

про стягнення 539 457,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

26.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонторс" (позивач, ТОВ "Сонторс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (відповідач, ТОВ "Інтербізнес" в особі філії) суми основної заборгованості в розмірі 513 768,80 грн та суми пені в розмірі 25 688,44 грн, у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору поставки №КЗ-1702/2021МС від 17.02.2021 в частині оплати вартості отриманого від позивача товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/11356/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонторс" до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення 539 457,24 грн. задоволено повністю, а саме:

- стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонторс" основну суму заборгованості в розмірі 513 768,80 грн (п`ятсот тринадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 80 копійок), суму пені в розмірі 25 688,44 грн (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 44 копійки) та суму судового збору в розмірі 8 091,86 грн (вісім тисяч дев`яносто одна гривна 86 копійок).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- загальна сума основного боргу відповідача за договором у розмірі 513 768,80 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної суми заборгованості перед позивачем;

- з огляду на встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати суми боргу, вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 688,44 грн пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" в особі Філії "Броварська" Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" (13.02.2023 згідно відмітки канцелярії Північного апеляційного господарського суду на апеляційній скарзі, яка надійшла на електронну адресу суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю ""Сонторс" у стягненні з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" заборгованості в розмірі 513 768,80 грн та суми пені в розмірі 25 688,44 грн,, суми судового збору у розмірі 8 091,86 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов невідповідного висновку щодо допущення відповідачем порушення умов договору щодо своєчасної та повної оплати товару за договором, а також щодо стягнення пені, яка була заявлена до стягнення з порушенням строку позовної давності, обумовленої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Відповідач вважає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази, наявні в матеріалах справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

10.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що судом першої інстанції у повному обсязі досліджено подані позивачем докази щодо порушення відповідачем своїх зобов`язань по Договору поставки №КЗ-1702/2021МС від 17.02.2021 щодо повної оплати за поставлений товар та встановлено заборгованість в сумі 513 768,80 грн., яка підтверджується матеріалами справи. При цьому, відповідач не приймав участь в судовому процесі в суді першої інстанції і жодних заперечень стосовно суми бору та розрахунку пені - не надав. Крім того, позивач вказував а відсутності правових підстав щодо застосування п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені, з огляду на приписи п. 19 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції Закону України № 2120 від 15.03.2022.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023, апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/11356/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів:Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/11356/22 - залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме:

- подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 12 137 (дванадцять тисяч сто тридцять сім) грн. 79 коп;

- належні докази надсилання апеляційної скарги учаснику справи Товариству з обмеженою відповідальністю "Сонторс" за юридичною адресою місцезнаходження: 54030, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 13/5, офіс 2/1, листом з описом вкладеного у відповідності до приписів ст. 259 Господарського процесуального кодексу України.

23.03.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено:

- платіжна інструкція № 224 від 17.03.2023 про оплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/11356/22 у розмірі 12 137, 79 грн.;

- докази направлення апеляційної скарги учаснику справи Товариству з обмеженою відповідальністю "Сонторс" за юридичною адресою місцезнаходження: 54030, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 13/5, офіс 2/1;

- заява Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11356/22 за апеляційною Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023. Судове засідання призначено на 27.04.2023 об 12 год. 15 хв.

10.04.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонторс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/11356/22, а апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" без задоволення. Також у відзиві заявлено клопотання про розгляду справи № 910/11356/22 без участі представника позивача.

27.04.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 розгляд справи відкладено до 08.06.2023.

У зв`язку з перебуванням з 06.06.2023 на лікарняному судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.06.2023, справу № 910/11356/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/11356/22, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А., розгляд призначено на 29.06.2023.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 29.06.2023 учасники справи своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом надсилання ухвал суду за адресами місцезнаходження учасників справи засобами поштового зв`язку, а також і засобами електронного зв`язку, зокрема представника скаржника, повідомлено у електронний кабінет в системі «Електронний суд», про що складено відповідні довідки.

Крім того, позивачем у відзиві заявлено клопотання про розгляд справи № 910/11356/22 без участі представника позивача.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17.02.2021 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №КЗ-1702/2021МС (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити: макуху соєву (надалі - товар).

Пунктом 3.5 Договору визначено, що датою поставки товару/партії товару вважається дата підписання належним представником покупця видаткової накладної на фактично прийнятий покупцем товар/партію товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення (поставки), а саме: склад покупця за адресою: м. Київ, Броварський проспект, 99.

Розрахунки за поставлений товар здійснюється шляхом перерахунку коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному /Договору або повідомлений постачальником покупцю у наступному порядку: 80% вартості товару згідно відповідної специфікації (додатку) - не пізніше 3 банківських днів після розвантаження товару в місці (поставки) призначення та підписання видаткової накладної покупцем; 20% вартості товару згідно відповідної специфікації (додатку) - не пізніше 3 банківських днів після реєстрації податкової накладної та надання всіх супровідних документів. (п. 4.4. Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2022 року. (п. 13.2. Договору).

Специфікацією №4 від 16.04.2021 року до Договору сторони погодили, що вартість товару становить 712 000,00 грн.

Згідно видаткової накладної №146 від 22.04.2021 на суму 737 988,00 грн., яка підписана представниками сторін та посвідчена печатками обох сторін, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень товар на суму в розмірі 737 988,00 грн

Крім того, поставка позивачем відповідачу товару по договору на суму 737 988,00 грн підтверджується також товарно - транспортною накладною від 21.04.2021, яка містить відомості про те, що товар було поставлено позивачем вантажоодержувачу - філії Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", яка прийняла вказаний товар, про що наявні підписи представників вантажовідправника (позивача) та вантажоодержувача (філії), посвідчені відповідними відбитками печаток. Також, вказана товарно-траснпортна накладна не містить будь-яких зауважень або заперечень стосовно прийнятого товару. Вказані дії узгоджуються з п. 3.5 Договору.

Крім того, позивачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №146 від 22.04.2021 на суму 737 988,00 грн, а також сформовано податкову накладну №29 від 22.04.2021 стосовно здійсненої господарської операції з постачання товару за Договором та здійснено реєстрацію податкової накладної у відповідному органі 30.04.2021, що підтверджується сформованим додатком - роздруківкою про прийняття документа ДПС України через систему АС «Єдине вікно подання електронних документів».

Крім того, позивачем до матеріалів позову також були додані: довідка про походження товару № 43/2-21 від 22.04.2021, а також якісне посвідчення поставляємого товару, а також претензію № 56-21 від 12.07.2021, в якій позивач просив погасити заборгованість за поставлений по Договору товар, зокрема за видатковою накладною №146 від 22.04.2021 на суму 737 988,00 грн.

Згідно виписки по особовому рахунку відповідача за період з 04.02.2022 по 12.10.2022, відповідачем було проведено частковий розрахунок за товар на суму в розмірі 224 219,20 грн.

Залишок вартості товару на суму в розмірі 513768,80 грн. відповідачем оплачено не було, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 513 768,80 грн та суму пені в розмірі 25 688,44 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, факт передачі позивачем відповідачу товару по договору на суму в розмірі 737 988,00 грн, та прийняття останнім товару на вказану суму без зауважень та заперечень підтверджується в сукупності наявними у справі доказами: видатковою накладною №146 від 22.04.2021, товарно - транспортною накладною від 21.04.2021.

Пунктом п. 4.4. Договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюється шляхом перерахунку коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному /Договору або повідомлений постачальником покупцю у наступному порядку: 80% вартості товару згідно відповідної специфікації (додатку) - не пізніше 3 банківських днів після розвантаження товару в місці (поставки) призначення та підписання видаткової накладної покупцем; 20% вартості товару згідно відповідної специфікації (додатку)- не пізніше 3 банківських днів після реєстрації податкової накладної та надання всіх супровідних документів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем оплата товару у строк визначений Договором здійснена лише частково на суму в розмірі 224 219,20 грн, що не заперечено жодною із сторін та підтверджується наданою до матеріалів справи випискою по рахунку позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов`язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено у визначений Договором строк оплату у повному обсязі поставленого позивачем товару, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що у встановлений статтею 692 Цивільного кодексу України строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 513 768,80 грн, погашена відповідачем не була.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем всупереч умов п. 4.4 Договору та ст. 692 Цивільного кодексу України не було здійснено оплату у повному обсязі поставленого товару за видатковою накладною №146 від 22.04.2021 на суму 737 988,00 грн, а здійснено лише часткову оплату в сумі 224 219,20 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 513 768,80 грн. Належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України погашення заборгованості в розмірі 513 768,80 грн. - матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу - є законними, обгрунтованими, доведеними належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

В свою чергу, позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712 Цивільного кодексу України та статей 181, 193 Господарського кодексу України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази, наявні в матеріалах справи - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а суд першої інстанції в свою чергу, дослідив усі наявні у справі докази та вірно встановив відповідні обставини справи , зокрема і щодо порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 25 688,44 грн. з посиланням на п 6.4 Договору.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він є таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно, наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 6.4. Договору, у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у даному Договорі, покупець зобов`язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково оплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов`язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 343 Господарського кодексу України, платники і одержувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі установ банку. Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцій, а за відсутності угоди про розмір пені - в розмірі, встановленому законом. Платник зобов`язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштів.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок пені, з урахуванням часткових оплат, дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, а саме в сумі 25 688,44 грн. , що складає граничну суму пені згідно з п. 6.4 Договору, адже загальний розмір пені перевищує граничну суму, обумовлену вказаним пунктом договору.

Скаржник в апеляційній сказі посилався на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов невідповідного висновку щодо стягнення пені, яка була заявлена до стягнення з порушенням строку позовної давності, обумовленої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані доводи скаржника суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

П. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Проте, як свідчать наявні матеріали справи, відповідачем не було подано до винесення судом першої інстанції заяву про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені, а отже, у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені процесуальним законом підстави для оцінки таких доводів в силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, а скаржником взагалі не зазначено підстав неможливості подати відповідну заяву про застосування строку позовної давності у визначений ч. 3 статті 267 Цивільного кодексу України строк.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи, зокрема позов було направлено позивачем на його адресу місцезнаходження (наявні фіскальний чек та опис вкладення), а ухвала про відкриття провадження у справі від 23.11.2022 була надіслана відповідачу за адресою його місцезнаходження та отримана ним згідно рекомендованого поштового повідомлення 0311509783611, а отже, відповідач не був позбавлений можливості подати відповідну заяву про застосування строку позовної давності у строк, обумовлений ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України. Жодних причин не вчинення дії щодо подачі такої заяви відповідачем в апеляційній скарзі - не наведено.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що у суду першої інстанції відсутні повноваження самостійно застосовувати відповідний строк, адже це є виключно правом сторони подати відповідну заяву, що обумовлено як приписами процесуального закону - ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, так і визначено імперативною нормою матеріального права - ч. 3 статті 267 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неподання відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до певних вимог, при обізнаності наявності відповідного судового спору, не передбачає можливості суду самостійно визначати підстави для наявності або відсутності правових підстав для застосування строку позовної давності, та застосовувати такий без заяви сторони, а тому в цій частині доводи скаржника є необґрунтованими.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача основну суму заборгованості в розмірі 513 768,80 грн (п`ятсот тринадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 80 копійок), суму пені в розмірі 25 688,44 грн (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 44 копійки).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Броварська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/11356/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 у справі № 910/11356/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/11356/22 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених т.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 03.08.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров