Ухвала

від 19.06.2023 по справі 910/13550/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство

19.06.2023Справа № 910/13550/20

За заявою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, ідентифікаційний номер 43345155)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського,9, оф.33, ідентифікаційний номер 32873692)

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Колодяжний В.Є.

Представники: згідно протоколу судового засідання від 19.06.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/13550/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"; визнано вимоги кредитора Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на загальну суму 1 192 079 665,72 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 07.10.2020; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9, офіс 33, код ЄДРПОУ 32873692) з 07.10.2020; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Косенка Сергія Георгійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 26.03.2013 № 645).

09.10.2020 від Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" надійшло клопотання про забезпечення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2020 клопотання Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" про забезпечення вимог кредиторів задоволено частково.

12.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" надійшла скарга на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у задоволенні клопотання Національного банку України про передачу справи за підсудністю відмовлено; скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича задоволено; визнано дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитра Євгеновича щодо проведення оцінки нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", а саме нежитлових будівель (цех) загальною площею 12 346,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29 і визначенні його вартості в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 неправомірними; зобов`язано посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які здійснюють виконавчі дії в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 провести нову оцінку з визначення ринкової вартості нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", а саме нежитлових будівель (цех) загальною площею 12 346,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" щодо винесення окремої ухвали стосовно посадових осіб Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФ "Де Візу" та державного виконавця Нідченка Д.Є. відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 09.02.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 залишено без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у цій справі. У задоволенні скарги ТОВ "Станіславська торгова компанія" на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02.12.2021 касаційну скаргу Національного банку України за вх. № 3392/2021(в) задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/13550/20 скасовано, справу № 910/13550/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 22.09.2022 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у цій справі. У задоволенні скарги ТОВ "Станіславська торгова компанія" на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. відмовлено.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 17.11.2022 справу №910/813550/20 передано на розгляд судді Яковенко А.В.

22.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов запит про витребування матеріалів справи у зв`язку з надходженням заяви НБУ про ухвалення додаткового рішення.

Після винесення Північним апеляційним господарським судом процесуальних питань, матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 прийнято до свого провадження справу №910/13550/20 та призначено підготовче засідання на 19.06.2023. Ухвалено подати заявнику та боржнику у строк до 29.05.2023 суду письмові пояснення з урахуванням змісту постанови Верховного Суду від 02.12.2021. Встановлено арбітражним керуючим: 1) Косенко С.Г.; 2) Дубовик С.М.; 3) Кардаш В.С., визначених автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, строк до 29.05.2023 для подачі до суду заяв про їх участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" у порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства. Зобов`язано заявника надати у засідання суду оригінали документів, копії яких приєднано до поданої ним заяви, а також додаткові відомості (за їх наявності), необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" у строк до 29.05.2023 надати суду належним чином засвідчені копії правоустановчих документів, зокрема статут підприємства, відзив на заяву про порушення справи про банкрутство з додатками, складений відповідно до ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахування п. 6 ст. 39 цього Кодексу. Заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майно) боржника та Товариству з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби.

У судове засідання, призначене на 19.06.2023, з`явилися представники заявника, боржника, НБУ.

Згідно з приписами ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Кодексу під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Розглянувши у підготовчому засіданні подані документи та дослідивши докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" було зареєстроване за адресою: 01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9, офіс 33, код ЄДРПОУ 32873692).

За твердженнями заявника у Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" наявна заборгованість у розмірі 42 956 432 дол. США 61 цент, що за курсом НБУ на дату подачі заяви складає 1 192 079 665,72 грн.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Заявлені вимоги кредитора вмотивовані настпуним.

19.07.2011 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (далі - ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", банк) та Приватним акціонерним товариством "Залізничник" (далі - ПрАТ "Залізничник", позичальник) укладено кредитний договір № 010/12/34, за умовами якого банк зобов`язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, а позичальник, у свою чергу, - погасити заборгованість по кредитній лінії в термін до 18.07.13 включно і сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15% річних. Максимальна сума кредиту становить 417 000 000 грн (233 900 000 грн в редакції договору про внесення змін від 21.03.2012).

21.03.2012 між ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ПрАТ "Залізничник" (правонаступником якого є ТОВ "Залізничник") укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору № 010/12/34, за умовами якого сторонами погоджено, що всі права та обов`язки кредитора за кредитним договором перейшли до ПАТ "ВіЕйБі Банк"; позичальнику надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 233 900 000 грн; процентна ставка за користування кредитом складає 15% річних; термін остаточного повернення кредиту встановлено до 18.07.2013.

У подальшому договором про внесення змін та доповнень від 30.03.2012 до кредитного договору сторонами погоджено, що з 01.04.2012 розмір річних становитиме 19%.

Договором про внесення змін до кредитного договору від 08.10.2012 сторони встановили суму ліміту кредиту по договору в розмірі 28 845 855 доларів США і 294 291,85 грн та процентну ставку по траншам в гривні у розмірі 19% річних, по траншам в доларах США - 11,5% річних.

Договором про внесення змін від 01.11.2012 до кредитного договору сторони встановили процентну ставку у розмірі 13,3% річних.

Договором про внесення змін до кредитного договору від 05.11.2012 сторони встановили суму ліміту кредиту по договору в розмірі 28 845 855 доларів США та процентну ставку за користування кредитом - 13,3% річних.

Договором про внесення змін до кредитного договору від 19.02.2013 сторони домовились, що проценти нараховані по 31.01.2013 позичальник сплачує в строк до 15.03.2013.

Договорами про внесення змін від 15.04.2013, 15.05.2013, 18.06.2013, 16.07.2013, 15.08.2013, 16.09.2013 сторонами вносилися зміни до кредитного договору, що стосувалися строку сплати процентів.

Договорами про внесення змін від 19.07.2013 до кредитного договору сторони погодили термін остаточного повернення кредиту 17.07.2014 включно (17.07.2015 згідно договору про внесення змін від 28.02.2014), а договором про внесення змін від 01.09.2014 сторони погодили, що процентна ставка з 01.09.2014 встановлюється у розмірі 8,2% річних.

Договорами про внесення змін від 17.02.2014, 17.03.2014, 15.07.2014, 15.08.2014, 15.09.2014, 15.10.2014 року сторони погоджували терміни сплати процентів.

Кредит надавався шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника або оплати наданих позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку.

За користування коштами встановлена плата в вигляді процентів та комісійних винагород, які нараховуються згідно умовами статті 2 кредитного договору в редакції договору про внесення змін від 21.03.2012.

Відповідно до умов Кредитного договору, в редакції договору про внесення змін від 21.03.2012, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно; для визначення кількості днів при розрахунку суми відсотків використовується метод факт/факт; проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на обумовлений договором рахунок у визначений договором строк.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 28 845 855 доларів США, що підтверджується заявками на одержання коштів від 20.09.2012, 05.10.2012, 08.10.2012.

У порушення умов кредитного договору ТОВ "Залізничник" допускав прострочення щодо здійснення розрахунків за кредитом та процентами за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим станом на 20.08.2015 заборгованість ТОВ "Залізничник" становила 42 956 432 доларів США 61 цент, що за курсом НБУ на день подання позову еквівалентно 947 884 073,44 грн, з яких прострочена до повернення сума кредиту - 28 845 855 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 3 802 995,66 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 186 037 535,40 грн; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 16 279 331,90 грн; заборгованість по 3% річних - 1 011 596,48 доларів США.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2015 у справі № 909/1005/15, залишеним в частині стягнення заборгованості без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016, позов задоволено повністю, стягнуто з ПрАТ "Залізничник" на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором від 19.07.2011 № 010/12/34 у розмірі 42 956 432 доларів США 61 цент, що за курсом НБУ станом на 20.08.2015 складало 947 884 073,44 грн, з яких прострочена до повернення сума кредиту - 28 845 855,00 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 3 802 995,66 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 186 037 535,40 грн; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 16 279 331,90 грн; заборгованість по 3% річних - 1 011 596,48 доларів США.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2017 у справі № 909/1005/15 відстрочено виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2015 у справі № 909/1005/15 на один рік до 17.02.2018 року.

27.07.2015 на підставі рішення щодо реорганізації, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11191120004012860, ТОВ "Залізничник" було припинено, його правонаступником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (код ЄДРПОУ: 32873692).

На підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 213 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та делегування повноважень ліквідатора", Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.02.2018 № 474 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та делегування повноважень ліквідатора", Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.04.2019 № 952 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.04.2019 № 1043 "Про визначення повноважень уповноважених осіб Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" та Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2019 № 2354 "Про делегування повноважень ПАТ "ВіЕйБі Банк", відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронних торгів від 06.02.2020 № UKR-2020-02, Етап II, було укладено між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 28.02.2020 № UKR-2020-02.

Згідно умов Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 28.02.2020 № UKR-2020-02 Банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Пунктом 106 Додатку № 1 Договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 28.02.2020 № UKR-2020-02 передбачено відступлення права вимоги за заборгованістю ТОВ "Залізничник", а саме по кредитному договору від 21.03.2012 № 010/12/34.

Факт перерахування коштів ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2020 № 9193.

26.02.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" уклало договір № 02- 26/20 про відступлення права вимоги, що виникнуть в майбутньому, з Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Фавор" (далі - АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Фавор"). Відповідно до умов цього договору ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" зобов`язалось відступити AT "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Фавор" право вимоги до Боржника за кредитним договором, що буде належати ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" на підставі договорів відступлення права вимог та/або договорів купівлі-продажу майнових прав, що будуть укладені між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" в якості переможця електронних торгів за лотом № UKR-2020-02, організатором яких є ТОВ "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн", що підтверджується протоколом електронних торгів від 06.02.2020 № UKR-2020-02, а AT "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Фавор" зобов`язалось прийняти зазначене вище право вимоги та перерахувати ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" кошти у сумі ціни відступлення.

Факт перерахування коштів AT "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Фавор" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" підтверджується платіжними дорученнями від 26.02.2020 № 1, від 13.03.2020 № 4, від 29.04.2020 № 4.

Факт передачі права вимоги AT "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Фавор" від ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" за договором від 26.02.2020 № 02-26/20 про відступлення права вимоги, що виникнуть в майбутньому, підтверджується Актом приймання-передачі прав вимоги від 27.03.2020.

Таким чином, АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Фавор" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Станіславська торгова компанія" з огляду на наявність заборгованості боржника перед заявником згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2015 у справі № 909/1005/15 у розмірі 42 956 432,61 дол. США.

На підтвердження своїх посилань, звертаючись до суду про ініціювання процедури банкрутства, АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Фавор" надано до заяви копії кредитного договору від 19.07.2011 № 010/12/34 із договорами про внесення змін, заявок на одержання коштів від 20.09.2012, 05.10.2012, 08.10.2012, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2015 у справі № 909/1005/15, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2016, постанови Вищого господарського суду України від 20.04.2016, протоколу електронних торгів від 06.02.2020 № UKR-2020-02, Етап II, договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 28.02.2020 № UKR-2020-02, платіжного доручення від 26.02.2020 № 9193, договору про відступлення права вимоги, що виникнуть в майбутньому від 26.02.2020 № 02- 26/20, платіжних доручень від 26.02.2020 № 1, від 13.03.2020 № 4, від 29.04.2020 № 4, акту приймання-передачі прав вимоги від 27.03.2020.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд наголосив, що судом не було проаналізовано структуру заборгованості, стягнуту за рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2015 у справі № 909/1005/15, через призму положень статті 1 КУзПБ стосовно визначення грошового зобов`язання боржника. Крім того, у Додатку №1 пункту 106 вказаного додатку передбачено саме відступлення права вимоги по кредитному договору від 21.03.2012 № 010/12/34, а не по кредитному договору від 19.07.2011 № 010/12/34.

У відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, боржник наголосив, що виконання рішення суду у справі № 909/1005/15 відстрочено до 17.02.2018. При цьому, наразі заборгованість за зобов`язаннями перед всіма кредиторами становить 11 016 259 тис.грн.

Національний банк України також надав заперечення на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якій звернув увагу на відсутність первинних документів на підтвердження розміру заборгованості боржника, а також на включення до такої заборгованості всупереч закону пені. Також у запереченнях зазначено, що матеріали справи не містять доказів переходу до заявника прав вимоги за кредитним договором від 19.07.2011 № 010/12/34, оскільки в додатку до договору про відступлення прав та в акті приймання-передачі значиться інший договір.

Згідно зі статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Порядок подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також перелік документів, які мають бути додані до вказаної заяви, визначені статтею 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частинами першою, другою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Зі змісту вимог ініціюючого кредитора слідує, що вимоги останнього ґрунтуються на наявності в Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" заборгованості за кредитним договором № 010/12/34 від 19.07.2011 у розмірі 42 956 432,61 дол. США, що встановлена в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2015 у справі № 909/1005/15.

У той же час, сама лише наявність судового рішення про стягнення з боржника заборгованості не нівелює обов`язку суду з дослідження такої заборгованості через призму положень статті 1 КУзПБ стосовно визначення грошового зобов`язання боржника.

За приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням №254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. Положенням №254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З урахуванням вищевикладеного, саме банківські виписки є належними доказами підтвердження видачі кредиту та розміру заборгованості за кредитними договорами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 по справі 925/698/16 зазначено, що належне підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не може обґрунтовуватися виключно розрахунком такої заборгованості, без безпосередньої оцінки судом доказів саме на підтвердження укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Разом із цим, матеріали справи не містять жодних первинних документів на підтвердження виконання сторонами кредитного договору № 010/12/34 від 19.07.2011 зобов`язань за ним, зокрема, видачі кредитних коштів, винесення заборгованості на прострочення, погашення боржником заборгованості тощо.

Суд наголошує, що за змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відтак, оскільки заявник отримав право вимоги до боржника за кредитним договором № 010/12/34 від 19.07.2011 на підставі договору про відступлення права вимоги, що виникнуть в майбутньому від 26.02.2020 № 02- 26/20, то первісний кредитор був зобов`язаний передати АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор", як новому кредитору, всі первинні документи за вказаним зобов`язанням боржника.

У той же час, заявником не зазначено обставин, з яких останній не надає первинних документів на підтвердження розміру та складу заборгованості боржника за кредитним договором № 010/12/34 від 19.07.2011.

За наведених обставин, заявником не виконано обов`язку підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки судом підстав виникнення грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

До того ж, зі складу заявленої заборгованості боржника слідує, що остання складається в тому числі з пені за несвоєчасне погашення кредиту 186 037 535,40 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 16 279 331,90 грн.

Натомість, у розумінні ст. 1 КУзПБ терміну "грошове зобов`язання" до складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.

У зв`язку з цим, заявником не дотримано при визначенні розміру грошового зобов`язання боржника вимог ст. 1 КУзПБ.

Поряд із цим, судом прийнято до уваги, що вимоги заявника ґрунтуються на наявності в боржника заборгованості за укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" та Приватним акціонерним товариством "Залізничник" (правонаступником якого є боржник) кредитним договором від 19.07.2011 № 010/12/34.

Разом із цим, зі змісту пункту 106 додатку №1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 28.02.2020 № UKR-2020-02 убачається, що відступлення права вимоги відбулося від ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" по кредитному договору від 21.03.2012 № 010/12/34, а не по кредитному договору від 19.07.2011 № 010/12/34.

Так, у подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" відступило на користь AT "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Фавор" за договором про відступлення права вимоги, що виникнуть в майбутньому від 26.02.2020 № 02-26/20 право вимоги по кредитному договору від 21.03.2012 № 010/12/34, як зазначено в реєстрі права вимоги (додаток № 1) та акті приймання-передачі прав вимоги від 27.03.2020.

На дані обставини звертав увагу також Верховний Суд у постанові від 02.12.2021 у даній справі, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, під час нового розгляду заявником не надано жодних доказів або пояснень щодо переходу до нього прав вимоги саме за кредитним договором від 19.07.2011 № 010/12/34.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.06.2022 у справі № 910/13242/21 вказав, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

При цьому, якщо Кодексом України з процедур банкрутства підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство прямо не визначені та з`ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних), то підстави для відмови у відкритті провадження прямо визначені в ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, частиною 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Ураховуючи недоведеність заявником належними доказами в порядку та спосіб, передбачені чинним законодавством, підстав виникнення грошових вимог, їх характеру, розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, на яких ґрунтується заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія".

Керуючись ст.ст. 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, ідентифікаційний номер 43345155) у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського,9, оф.33, ідентифікаційний номер 32873692).

2. Копію ухвали направити заявнику, боржнику, арбітражному керуючому, органу державної виконавчої служби, державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.

Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 07.08.2023

Суддя А.В. Яковенко