Рішення

від 26.07.2023 по справі 927/449/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2023 року м. Чернігів справа № 927/449/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Репех О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 (адреса представника - адвоката Ступака Сергія Олександровича) (ІНФОРМАЦІЯ_1 )До Благодійного фонду «Лікарняна каса правоохоронців Чернігівщини»14000, м. Чернігів, проспект Миру, 217 (ІНФОРМАЦІЯ_3) АДРЕСА_3 (адреса представника - адвоката Сала Олександра Петровича) (ІНФОРМАЦІЯ_2 )про визнання недійсним рішення загальних зборів

за участю представників сторін:

від позивача: Потапенко О.Є (особисто), Ступак С.О. - адвокат (ордер серії СВ № 1048746 від 22.03.2023)

від відповідача: Корженко І.В. - генеральний директор (наказ від 13.12.2017 № 17-к), Сало О.П. - адвокат (ордер серії СВ № 1049415 від 30.03.2023)

В судовому засіданні 26.07.2023р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Благодійного фонду «Лікарняна каса правоохоронців Чернігівщини» про визнання недійсним рішення загальних зборів в якій позивач просить визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Благодійного фонду «Лікарняна каса правоохоронців Чернігівщини», оформлене протоколом № 1 загальних зборів учасників фонду від 02.02.2023.

В обґрунтування заявлених позовних позивач зазначає, що він є учасником Благодійного фонду «Лікарняна каса правоохоронців Чернігівщини» (надалі - Фонд) з 28 січня 2016 року. 02 лютого 2023 року відбулись загальні збори учасників Фонду за результатами яких змінено склад наглядової ради Фонду, про що складений протокол № 1.

При проведенні загальних зборів учасників Фонду 02.02.2023 року було порушено порядок скликання та проведення загальних зборів чим порушено права та інтереси позивача. Так, про дату та місце скликання загальних зборів позивача було повідомлено за допомогою SMS - повідомлення, яке надійшло від Генерального директора Фонду, а про порядок денний - не повідомлено взагалі, що є порушенням п. 7.2.3 Статуту і унеможливило належну підготовку позивача до участі у зборах. Перед проведенням загальних зборів учасників Фонду не була проведена реєстрація учасників, які були присутні на загальних зборах, що є прямим порушенням статуту, адже право бути присутнім на загальних зборах та голосувати за прийняття рішень мають лише особи, що стали учасниками Фонду у встановленому законодавством та статутом порядку. Внаслідок непроведення реєстрації учасників загальних зборів не було встановлено жодної особи, яка брала участь в зборах, що ставить під сумнів правомочність прийняття загальними зборами рішень. Таким чином, відповідач провів загальні збори учасників Фонду 02.02.2023 року з порушенням порядку їх скликання та проведення, внаслідок чого порушив права та інтереси позивача, як учасника Фонду, що стало підставою для звернення останнього до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження; призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 25 квітня 2023 року; встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

10 квітня 2023 року, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, вважаючи їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що дійсно 02 лютого 2023 року відбулись загальні збори учасників Фонду за результатами яких змінено склад наглядової ради Фонду. Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів учасників Фонду, на порядок денний були винесені наступні питання: 1.Про обрання головуючого та секретаря загальних зборів; 2.Звіт про діяльність БФ «ЛКПЧ» за 2022 рік; 3.Звіт Голови наглядової ради БФ «ЛКТІЧ»; 4.Про обрання нового складу наглядової ради БФ «ЛКПЧ».

Позивач, який на момент проведення загальних зборів учасників Фонду 02.02.2023 був Головою наглядової ради Фонду, особисто взяв участь у зборах, проголосував за затвердження порядку денного та виступив зі звітом. Вказана обставина спростовує твердження позивача про необізнаність з порядком денним загальних зборів учасників Фонду, оскільки позивач такий звіт підготував особисто та його заслухали на загальних зборах.

Відповідач звертає увагу суду, що така процедура, як реєстрація учасників загальних зборів Фонду, не передбачена та не регламентована статутом Фонду. Тому на загальних зборах 02.02.2023 була проведена кількісна реєстрація всіх учасників зборів. В протоколі № 1 від 02.02.2023 року в розділі «ГОЛОСУВАЛИ» перелічені прізвища та ініціали присутніх на загальних зборах учасників Фонду. Безпідставним є посилання позивача на той факт, що з 9 зареєстрованих учасників загальних зборів Фонду 4 особи йому не відомі, адже ані статутом Фонду, ані будь-яким іншими законодавчими та нормативними актами не передбачений обов`язок Генерального директора Фонду особисто знайомити всіх учасників Фонду з Головою наглядової ради, яким являвся позивач.

На думку відповідача, рішення загальних зборів учасників Фонду від 02.02.2023 року прийняте у повній відповідності до статуту та вимог діючого законодавства. Дане рішення не порушує прав позивача, в т.ч. і визначених у п. 6.2 Статуту Фонду.

Посилання позивача на порушення вимог ст. 116 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» відповідач вважає помилковим, оскільки Фонд не є господарським товариством, створений без мети одержання прибутку і його діяльність регламентується спеціальним Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

21 квітня 2023 року позивачем подано відповідь на відзив відповідача в якій він вказує, що суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що оскаржуваним рішенням не було порушено його прав, оскільки ст. 961 Цивільного кодексу України, яка закріплює права учасників юридичної особи, одним із основних прав учасників зазначає - брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом. Оскаржуваним рішенням загальних зборів учасників Фонду порушено право участі позивача в управлінні юридичною особою. Як було зазначено, рішенням загальних зборів учасників Фонду від 02.02.2023 був переобраний склад наглядової ради, головою якої був позивач.

Що стосується заперечень відповідача щодо необхідності проведення реєстрації учасників Фонду, то необхідно зазначити, що реєстрацію учасників перед проведенням загальних зборів вимагають норми статуту Фонду, оскільки правомірність прийняття рішень поставлена в залежність саме від зареєстрованих учасників на загальних зборах, при цьому окремого документа, який би регулював процедуру реєстрації учасників перед проведенням загальних зборів не вимагається. Реєстрація учасників будь - яких зборів необхідна для визначення права особи приймати участь у цих зборах та голосувати при прийнятті рішень.

Виступ Голови Наглядової ради Фонду (позивача у справі) зі звітом про роботу Наглядової ради за минулі періоди на загальних зборах учасників Фонду 02.02.2023 не доводить факт дотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів та обізнаність позивача про порядок денний загальних зборів. Позивач, як Голова Наглядової ради, звітував про її роботу так як проводились річні загальні збори.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що прийняття такого рішення загальних зборів як «обрання нового складу Наглядової ради» не передбачено Статутом Фонду.

На думку позивача, рішення загальних зборів 02.02.2023 можна вважати рейдерським захватом управління Фондом, оскільки Генеральним директором Корженко І.В. перед проведенням загальних зборів самостійно, без погодження Наглядової ради, були прийняті нові учасники Фонду задля того, щоб приймати необхідні для неї рішення - такі як переобрання складу Наглядової ради Фонду, враховуючи той факт, що Наглядова рада контролює і регулює діяльність виконавчого органу - дирекції. Це пояснює ту обставину, що позивача не було повідомлено про порядок денний загальних зборів учасників Фонду.?

В підготовчому засіданні 25.04.2023 господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.05.2023 з одночасним встановленням відповідачу процесуального строку для подання заперечення - до 01.05.2023 включно.

01 травня 2023 року відповідачем подано заперечення в яких він вказує, що оскільки позивач, в розумінні ст. 961 Цивільного кодексу України, не являється засновником, акціонером, пайовиком Фонду, то передбачені вказаною статтею права (в т.ч. брати участь в управлінні юридичною особою - Фондом) на нього не розповсюджуються.

Відповідач звертає увагу суду, що 06 березня 2019 року були проведені загальні збори учасників Фонду (протокол № 1 від 06.03.2019). На вказаних загальних зборах також приймав участь позивач та погодився з тим, що збори вважаються правомочними та не вимагав від присутніх на загальних зборах осіб складання окремого письмового реєстру учасників загальних зборів та жодних претензій ані в усній формі, ані у письмовому вигляді до порядку їх проведення не висловлював. Також, таких претензій позивач не висував і під час проведення загальних зборів, які були проведені 28.01.2016 та 02.02.2023 року. На безпідставність вимоги щодо проведення окремої реєстрацій учасників загальних зборів свідчить частина 2 статті 98 Цивільного кодексу України відповідно до якої рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до п.п. 7.6.5 Статуту Фонду, обрання нового складу членів Наглядової ради передбачає зупинення повноважень іншого члена Наглядової ради, адже між словом обрання і зупинення стоїть словосполучення «ТА», а не «АБО», тому посилання позивача на створення правової невизначеності у питанні обрання нового складу Наглядової ради Фонду та на неправомірність рішення загальних зборів є безпідставними. Під час голосування 02.02.2023 по п. 4 порядку денного, а саме про обрання нового складу Наглядової ради Фонду, позивач «ПРОТИ» не голосував, а утримався від голосування, що можна розцінювати як мовчазну згоду з прийнятим загальними зборами рішенням.

На думку відповідача, звинувачення позивача у рейдерському захваті управління Фонду шляхом прийняття до Фонду нових учасників самостійно, без погодження Наглядової ради є його припущенням та не підтверджується жодними доказами. Погодження вступу кандидата до Фонду з Наглядовою радою статутом не передбачено, тому твердження позивача про необхідність такого погодження з Наглядовою радою є безпідставним.

Враховуючи перебування судді А.С. Сидоренка у період з 08.05.2023 по 26.05.2023 включно у відпустці, призначене на 18.05.2023 підготовче засідання не відбулось, про що сторони були повідомлені в телефонному режимі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2023: продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; призначено підготовче засідання на 08 червня 2023 року; повідомлено відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення даного підготовчого засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400057002257, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористався.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.06.2023.

В судовому засіданні 26.06.2023 суд розпочав розгляд справи по суті. Після заслуховування вступних слів представників сторін було з`ясовано, що ані позивач, ані відповідач не повідомили суду відомості щодо кількості учасників Фонду станом на момент проведення загальних зборів учасників Фонду 02.02.2023. Тому суд, на підставі ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, за власною ініціативою витребував у відповідача письмові рішення дирекції про прийняття осіб, які зазначені в протоколі № 1 від 02.02.2023, до складу учасників Фонду та документи, які підтверджують кількість учасників Фонду станом на 02.02.2023, про що постановив протокольну ухвалу, встановивши строк для подання доказів відповідачем до 30.06.2023 включно. В судовому засіданні була оголошена перерва до 17.07.2023.

26 червня 2023 року, у встановлений судом процесуальний строк, відповідачем подані витребувані докази через систему «Електронний суд».

До початку судового засідання 17.07.2023 позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів. Одночасно позивачем подано клопотання про поновлення строку на подання доказів, яке мотивоване тим, що він не міг подати ці докази разом з позовною заявою, оскільки вони були складені після закриття підготовчого провадження у справі і надані відповідачем на адвокатський запит представника позивача.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання доказів, суд вважає за можливе його задовольнити, оскільки додані до клопотання докази не існували на момент відкриття провадження у справі і не могли бути подані позивачем. Надання оцінки таким доказам буде здійснено в мотивувальній частині рішення суду.

В судовому засіданні 17.07.2023 була оголошена перерва до 26.07.2023.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Благодійний фонд «Лікарняна каса правоохоронців Чернігівщини» зареєстрований 06.01.2016, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 064 102 0000 012299.

У відповідності з ст. 83, 85 Цивільного кодексу України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Згідно ст. 131 Господарського кодексу України, юридичні особи, незалежно від форм власності, а також повнолітні громадяни можуть утворювати благодійні організації (благодійні фонди, благодійні товариства, благодійні установи тощо). Благодійна організація діє на основі установчих документів, що затверджуються вищим органом управління благодійної організації, і є юридичною особою. Додаткові вимоги щодо створення, державної реєстрації, здійснення господарської діяльності та інших питань діяльності благодійних організацій встановлюються цим Кодексом, Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», іншими законами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», засновниками благодійних організацій можуть бути дієздатні фізичні та юридичні особи, крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права.

Засновники благодійних організацій або уповноважені ними особи приймають рішення про утворення благодійних організацій, затверджують їх установчі документи та склад органів управління та приймають інші рішення, пов`язані з утворенням та державною реєстрацією благодійних організацій.

Благодійні товариства та благодійні фонди можуть мати, крім засновників, інших учасників, що вступили до їх складу в порядку, встановленому статутами таких благодійних товариств або благодійних фондів.

За змістом ст. 13, 14 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», благодійна організація може бути створена як благодійне товариство, благодійна установа чи благодійний фонд з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та іншими законами України.

Благодійним товариством визнається благодійна організація, яка створена не менше ніж двома засновниками та діє на підставі статуту.

Благодійною установою визнається благодійна організація, установчий акт якої визначає активи, які один або кілька засновників передають для досягнення цілей благодійної діяльності за рахунок таких активів та/або доходів від таких активів. Установчий акт благодійної установи може міститися в заповіті. Засновник або засновники благодійної установи не беруть участі в управлінні благодійною установою. Благодійна установа діє на підставі установчого акта.

Благодійним фондом визнається благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників та управляється учасниками, які не зобов`язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності. Благодійний фонд може бути створено одним чи кількома засновниками. Активи благодійного фонду можуть формуватися учасниками та/або іншими благодійниками.

Установчим документом благодійного товариства та благодійного фонду є статут. Установчим документом благодійної установи є установчий акт. Установчі документи благодійної організації затверджуються засновником (засновниками) благодійної організації або уповноваженими ними особами.

Установчі документи благодійної організації повинні містити, зокрема: органи управління благодійної організації, їх склад, компетенцію, порядок діяльності та прийняття ними рішень; порядок призначення, обрання або затвердження членів органів управління благодійної організації, крім вищого органу управління благодійного товариства та благодійного фонду, їх заміщення, зупинення їх повноважень, припинення їх повноважень (відкликання).

Статут благодійного товариства та благодійного фонду має містити також умови та порядок прийняття до складу учасників благодійного товариства чи благодійного фонду, права та обов`язки учасників, а також умови та порядок їх виключення зі складу учасників благодійного товариства чи благодійного фонду.

Як вбачається із матеріалів справи, Статут Фонду був затверджений в новій редакції Загальними зборами учасників Фонду 14.12.2017 (протокол № 3).

У відповідності з п. 1.1, 1.4 - 1.6, 1.8 Статуту Фонду, Фонд є недержавною, неприбутковою благодійною організацією, яка створена і діє відповідно до Конституції України, Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», інших нормативно - правових актів та цього Статуту. Статус: місцевий благодійний фонд, діяльність якого поширюється на територію Чернігівської області. Організаційно - правова форма: благодійна організація. Тип благодійної організації: благодійний фонд. Фонд створений на безстроковий час.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.4, 5.5, 5.7, 5.8, 5.10, 5.11 Статуту Фонду визначено, що засновниками та учасниками Фонду можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності (за винятком випадків чітко визначених законодавством та цим Статутом), які визнають програмні принципи та Статут Фонду, сплачують вступні та членські внески, виконують рішення органів управління Фонду, приймають участь у його діяльності, сприяють досягненню цілей, визначених цим Статутом, надають матеріальну підтримку або іншою активною діяльністю в установленому порядку сприяють реалізації мети та завдань Фонду.

Засновником Фонду є ОСОБА_3 .

Учасниками Фонду є його засновники та інші фізичні особи, що вступили до Фонду в установленому порядку. Членство в Фонді є фіксованим. Для набуття членства зацікавлена в цьому фізична особа подає на ім`я Дирекції Фонду письмову заяву, а юридична особа - відповідне рішення уповноваженого керівного органу. Кандидат, що бажає вступити до Фонду, подає засновнику чи в Дирекцію Фонду заяву. Заява про прийом розглядається засновником чи Дирекцією Фонду в строк не більше одного місяця. Розгляд заяви про прийом до Фонду провадиться на засіданні Дирекції Фонду. Дирекція Фонду на підставі вивчення даних, викладених в заяві, з огляду на положення Фонду на даний момент, ухвалює рішення про прийняття кандидата учасником Фонду або про відмову в прийнятті.

Із наданих відповідачем документів вбачається, що станом на 02.02.2023 учасниками Фонду були 13 осіб:

ОСОБА_4 (заява від 25.01.2016, рішення Загальних зборів учасників Фонду від 27.01.2016 № 3);

ОСОБА_5 (заява від 26.12.2022, рішення Дирекції Фонду від 29.12.2022 № 8);

ОСОБА_6 (заява від 26.01.2016, рішення Загальних зборів учасників Фонду від 27.01.2016 № 3);

ОСОБА_7 (заява від 31.10.2022, рішення Дирекції Фонду від 07.11.2022 № 6);

ОСОБА_8 (заява від 25.10.2022, рішення Дирекції Фонду від 07.11.2022 № 6);

ОСОБА_9 (заява від 21.10.2022, рішення Дирекції Фонду від 07.11.2022 № 6);

ОСОБА_10 (заява від 04.11.2022, рішення Дирекції Фонду від 07.11.2022 № 6);

ОСОБА_11 (заява від 23.11.2022, рішення Дирекції Фонду від 30.11.2022 № 7);

ОСОБА_1 (заява від 25.01.2016, рішення Загальних зборів учасників Фонду від 27.01.2016 № 3);

ОСОБА_3 (засновник);

ОСОБА_12 (заява від 25.01.2016, рішення Загальних зборів учасників Фонду від 27.01.2016 № 3);

ОСОБА_13 (заява від 23.02.2017, рішення Загальних зборів учасників Фонду від 24.02.2017 № 1);

ОСОБА_14 (заява від 25.01.2016, рішення Загальних зборів учасників Фонду від 27.01.2016 № 3).

Рішенням Загальних зборів учасників Фонду від 28.01.2016 (протокол № 4) обрано Наглядову раду Фонду у складі трьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_15 .

Рішенням Загальних зборів учасників Фонду від 24.02.2017 (протокол № 1) виключено ОСОБА_15 зі складу Наглядової ради Фонду. Членом Наглядової ради Фонду обрано ОСОБА_14 .

Із протоколу Наглядової ради Фонду від 22.12.2022 № 4 вбачається, що до складу Наглядової ради входили: ОСОБА_1 (голова), ОСОБА_14 та ОСОБА_4 .

02 лютого 2023 року відбулись загальні збори учасників Фонду на яких були присутні 10 осіб (протокол № 1): ОСОБА_3 (засновник), ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 . Крім того, була запрошена Генеральний директор Фонду Корженко І.В.

Зі змісту протоколу № 1 від 02.02.2023 вбачається, що на порядок денний Загальних зборів учасників Фонду були винесені наступні питання:

1) Про обрання Головуючого та Секретаря Загальних зборів;

2) Звіт про діяльність Фонду за 2022 рік;

3) Звіт Голови Наглядової ради Фонду;

4) Про обрання нового складу Наглядової ради Фонду.

В п. 2 протоколу № 1 від 02.02.2023 вказано, що учасники Загальних зборів одноголосно проголосували «За» затвердження порядку денного одночасно по всім його пунктам.

По питанню № 3 порядку денного (Звіт Голови Наглядової ради Фонду, п. 4 протоколу № 1 від 02.02.2023) було заслухано Голову Наглядової ради ОСОБА_1 зі звітом про роботу Наглядової ради. За результатами розгляду даного звіту Загальними зборами було прийнято рішення про прийняття до відома інформації про роботу Наглядової ради Фонду.

По питанню № 4 порядку денного (Про обрання нового складу Наглядової ради Фонду, п. 5 протоколу № 1 від 02.02.2023) було заслухано ОСОБА_13 , яка доповіла про те, що Наглядова рада Фонду в даному складі працює вже восьмий рік. Враховуючи, що Наглядова рада Фонду вирішує питання надання благодійної допомоги бенефіціарам в великих розмірах та з метою запобігання виникнення корупційних ризиків є сенс оновити склад Наглядової ради.

Також, виступила ОСОБА_9 , яка запропонувала вибрати нову Наглядову раду з чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .

Результати голосування по питанню № 4 порядку денного:

«За» - 8 осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 ;

«Проти» - 0 осіб;

«Утримались» - 2 особи: ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .

Загальні збори учасників Фонду ухвалили:

Вибрати Наглядову раду в новому складі: ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .

Припинити повноваження Наглядової ради у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_14 і ОСОБА_4 .

Протокол № 1 від 02.02.2023 підписаний Головуючою на Загальних зборах ОСОБА_13 та секретарем Загальних зборів ОСОБА_3 .

Згідно ст. 19, 20 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», органами управління благодійних товариств та благодійних фондів є загальні збори учасників, виконавчий орган і наглядова рада.

Вищим органом управління благодійних товариств та благодійних фондів є загальні збори учасників.

У благодійних товариствах та благодійних фондах, які мають не більше десяти учасників, наглядова рада може не створюватися. У разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами учасників.

Установчі документи благодійної організації можуть визначати порядок утворення та діяльності інших органів благодійної організації, підзвітних органам управління благодійної організації, зазначеним у частині першій цієї статті.

Вищим органом управління благодійних товариств та благодійних фондів є загальні збори учасників, які складаються з учасників таких благодійних товариств чи благодійних фондів або уповноважених представників таких учасників.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності благодійних товариств та благодійних фондів.

Порядок прийняття рішень загальними зборами учасників, їх скликання та проведення, а також інші питання щодо здійснення загальними зборами учасників своїх повноважень як вищого органу управління благодійних товариств та благодійних фондів визначаються їх статутами.

До виключної компетенції загальних зборів учасників благодійних товариств та благодійних фондів належить, зокрема, призначення або обрання та зупинення повноважень чи припинення повноважень (відкликання) членів виконавчого органу та наглядової ради.

Статутами благодійних товариств та благодійних фондів до виключної компетенції загальних зборів учасників можуть бути віднесені також інші питання.

Відповідно до п.п. 7.2.3 - 7.2.7, 7.2.9, 7.6.5 Статуту Фонду, Загальні збори учасників Фонду скликаються не рідше ніж один раз на рік. Рішення про дату, місце скликання та порядок денний Загальних зборів учасників Фонду оголошується Дирекцією Фонду не пізніше як за 1 (одну) неділю до дня їх проведення. Голосування на Загальних зборах відбувається за принципом: один учасник Фонду, присутній на Загальних зборах, має один голос. Загальні збори учасників Фонду вважаються правомочними, якщо на них представлено не менш ніж 50% учасників Фонду. Рішення Загальних зборів учасників Фонду є прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість від зареєстрованих присутніх на Загальних зборах учасників Фонду, за винятком рішень щодо: внесення змін та доповнень до Статуту Фонду; ліквідація або реорганізація Фонду; відчуження майна Фонду на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна Фонду, які приймаються кваліфікованою більшістю не менш як голосів зареєстрованих учасників. Рішення Загальних зборів (засновників), учасників Фонду оформляються Протоколом, який підписується Головою та секретарем загальних зборів. Протоколи загальних зборів (засновників) учасників Фонду зберігаються згідно чинного законодавства, але не менше ніж 10 років від дня їх проведення. Оригінали протоколів та витяги з них, засвідчені посадовими особами Фонду, можуть бути надані учасникам Фонду для ознайомлення за їх вимогою. Призначення або обрання та зупинення повноважень чи припинення повноважень (відкликання) або заміщення членів Наглядової ради є виключно повноваженням Загальних зборів учасників Фонду.

Надаючи оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного:

Згідно ст. 961 Цивільного кодексу України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 по справі № 917/1338/18, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні правовідносини так, що кожен із учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права та інтереси інших учасників, зокрема, передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших учасників.

Застосування такого юридичного наслідку, як визнання недійсними рішень зборів, саме через порушення порядку їх проведення, відповідає означеним засадам цивільного законодавства, адже спрямоване на захист прав осіб, які набули право на частку у статутному капіталі підприємства внаслідок її спадкування.

Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема у контексті застосування приписів статті 61 Конституції України та статті 3 Цивільного кодексу України, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.33)).

Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (див. постанову від 28 січня 2020 року у справі № 924/641/17).

Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 71 і 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94)).

Правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16).

В п. 49 - 51 постанови Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 902/45/20 викладено висновок, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущенні під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. За наявності належних доказів участі у загальних зборах усіх акціонерів, суд може відмовити в позові про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів.

Порушення порядку персонального повідомлення учасника акціонера не є підставою для визнання рішень загальних зборів акціонерів недійсними у випадку встановлення судом факту присутності акціонера на цих загальних зборах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 912/712/19

Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Визнаватися недійсними мають лише ті рішення оспорюваних загальних зборів, якими порушено корпоративні права позивача, як це визначено самим позивачем. Визнання судом недійсними рішень загальних зборів повністю, захищаючи порушені корпоративні права одного учасника товариства, може зачіпати корпоративні права інших учасників, відповідно порушується баланс інтересів учасників товариства, що має наслідком непропорційність втручання у правовідносини сторін та фактично є втручанням суду у господарську діяльність товариства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 922/1671/16 та від 12.03.2019 у справі № 904/9495/16.

Під час розгляду даної справи було встановлено, що 26.01.2023 на телефон ОСОБА_1 з телефону Генерального директора Фонду Корженко І.В. надійшло повідомлення наступного змісту: «02 лютого 2023 року о 14:00 в актовому залі ДУ ТМО планується проведення загальних зборів Благодійного фонду. Просимо підтвердити Вашу присутність на зборах. Дирекція фонду».

Дана обставина повністю визнається сторонами. Зокрема, присутня в судовому засіданні Корженко І.В. підтвердила факт направлення такого повідомлення позивачеві.

Статутом Фонду визначено, що рішення про дату, місце скликання та порядок денний Загальних зборів учасників Фонду оголошується Дирекцією Фонду не пізніше як за 1 (одну) неділю до дня їх проведення (п.п. 7.2.3). Однак, в якій формі має бути здійснено таке оголошення (письмовій або усній) Статутом Фонду не регламентовано. Присутня в судовому засіданні Генеральний директор Фонду Корженко І.В. пояснила, що зазвичай таке оголошення здійснювалося усно в телефонному режимі.

На переконання суду, особа, яка скликає загальні збори, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення.

Зважаючи на вищевказані положення Статуту Фонду, надіслання на телефон учасника Фонду повідомлення про дату, час та місце скликання загальних зборів (з дотриманням визначеного Статутом строку) забезпечує реальне повідомлення про це учасника і не суперечить Статуту.

Посилання позивача на порушення вимог ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» суд відхиляє, адже на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів, Закон України «Про господарські товариства» визнано таким, втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, згідно із Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Також, суд враховує що Фонд не є господарським товариством, не має статутного (складеного) капіталу який поділений на частки між учасниками, створений без мети одержання прибутку і його діяльність регламентується спеціальним Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» в ст. 20 якого вказано, що порядок прийняття рішень загальними зборами учасників, їх скликання та проведення, а також інші питання щодо здійснення загальними зборами учасників своїх повноважень як вищого органу управління благодійних товариств та благодійних фондів визначаються їх статутами.

Однією з підстав заявленого позову являється та обставина, що позивача не було повідомлено про порядок денний Загальних зборів, що унеможливило його належну підготовку.

Дійсно, в матеріалах справи відсутні будь - які письмові або електронні докази щодо повідомлення позивача про порядок денний Загальних зборів 02.02.2023.

Однак, згідно протоколу № 1 від 02.02.2023 Загальних зборів учасників Фонду, ОСОБА_1 особисто був присутній на цих загальних зборах та проголосував «За» затвердження порядку денного до якого було включено і питання про звіт Голови Наглядової ради Фонду яким являвся позивач. Будь - яких заяв про перенесення загальних зборів у зв`язку з неготовністю до них позивачем не подавалося. Навпаки, ОСОБА_1 , як Голова Наглядової ради Фонду, підготував звіт про роботу Наглядової ради та виступив зі звітом на Загальних зборах учасників Фонду.

Дана обставина свідчить про те, що позивач був обізнаний з порядком денним загальних зборів 02.02.2023 ще до початку їх проведення.

Щодо питання № 4 порядку денного (Про обрання нового складу Наглядової ради Фонду, п. 5 протоколу № 1 від 02.02.2023), то фактично воно пов`язано з питанням № 3 порядку денного (Звіт Голови Наглядової ради Фонду, п. 4 протоколу № 1 від 02.02.2023). Позивач був присутній на загальних зборах, однак утримався від голосування по цьому питанню.

За результатами голосування по питанню № 4 порядку денного фактично Загальними зборами учасників Фонду було прийнято рішення про припинення повноважень членів Наглядової ради Фонду ОСОБА_1 , ОСОБА_14 і ОСОБА_4 та обрання членами Наглядової ради Фонду ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .

Дане рішення відповідає вимогам ст. 20 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» та п.п. 7.2.2 і 7.6.5 Статуту Фонду щодо виключної компетенції загальних зборів учасників благодійного фонду по питанню обрання та припинення повноважень членів наглядової ради.

Щодо доводів позивача про те, що перед проведенням Загальних зборів учасників Фонду не була проведена реєстрація учасників, які були присутні на загальних зборах, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Статутом Фонду встановлено, що порядок виборів та форму голосування визначають Загальні збори учасників Фонду (п.п. 7.2.4).

В Статуті Фонду відсутні положення, які б передбачали, що перед проведенням Загальних зборів учасників Фонду повинна бути проведена обов`язкова письмова реєстрація учасників зборів.

Фактично свій висновок позивач робить тільки посилаючись на п.п. 7.2.7 Статуту в якому вказано, що рішення Загальних зборів учасників Фонду є прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість від зареєстрованих присутніх на Загальних зборах учасників Фонду. Втім, в п.п. 7.2.5, 7.2.6 Статуту вказано, що голосування на Загальних зборах відбувається за принципом: один учасник Фонду, присутній на Загальних зборах, має один голос. Загальні збори учасників Фонду вважаються правомочними, якщо на них представлено не менш ніж 50% учасників Фонду.

Зі змісту протоколу № 1 від 02.02.2023 вбачається, що 02.02.2023 на Загальних зборах учасників Фонду були присутні 10 з 13 учасників Фонду. Ці учасники поіменно вказані в протоколі. Матеріали справи містять рішення або Дирекції Фонду, або Загальних зборів учасників про прийняття всіх присутніх на зборах 02.02.2023 осіб до складу учасників Фонду.

Отже, всі особи, вказані в протоколі № 1 від 02.02.2023, як засновник та учасники Фонду, мали право бути присутніми на загальних зборах та голосувати за прийняття рішень.

Твердження позивача про те, що 4 особи, присутні на загальних зборах 02.02.2023, були йому невідомі пояснюється тим, що ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 були прийняті до складу учасників Фонду в листопаді та грудні 2022 року. Тоді як інші учасники загальних зборів - в 2016, 2017 роках.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Загальні збори 02.02.2023 були правомочними, а прийняті ними рішення відносяться до виключної компетенції Загальних зборів учасників Фонду.

Оскаржуване рішення не порушує прав позивача, як учасника Фонду, на управління юридичною особою у порядку, визначеному Статутом, оскільки позивач взяв участь у загальних зборах, належним чином підготувався до розгляду питань порядку денного та проголосував по більшості питань.

При цьому суд враховує, що будь - якого обґрунтування незаконності прийнятих на Загальних зборах учасників Фонду 02.02.2023 рішень (крім недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів) позивач не наводить.

Доводи позивача про незаконність оскаржуваного рішення з посиланням на документи, додані до клопотання від 16.07.2023 не можуть бути взяті судом до уваги, адже ці документи стосуються скликання та проведення Загальних зборів учасників Фонду 21.06.2023, тобто зборів, які відбулись вже після відкриття провадження у даній справі.

Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Оскільки додані до клопотання від 16.07.2023 докази не стосуються оскаржуваного рішення, суд їх не бере до розгляду.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції від 23.03.2023 позивачем було сплачено 2 684,00 грн судового збору, який повністю покладається на нього.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становить 26 200,00 грн.

На підтвердження даної обставини позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги від 06.02.2023 № 06/02/2023, укладений з адвокатом Ступаком С.О., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 22.03.2023, квитанції до прибуткового касового ордеру від 06.02.2023 № 7 на суму 5 000,00 грн та від 22.03.2018 № 18 на суму 18 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становить 20 000,00 грн. Одночасно відповідач вказав, що на його думку, розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, оскільки на думку відповідача, дана справа є справою незначної складності з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту позовної заяви, предмету доказування, аналізу наведених доказів, щоб за її супроводження стягнути гонорар в сумі 26200 грн.

В свою чергу позивач, у відповіді на відзив вказав, що в штаті Фонду передбачена посада юрисконсульта, який відповідно до посадових обов`язків забезпечує юридичне супроводження діяльності Фонду. На скільки відомо позивачу, особа, яка працює на посаді юрисконсульта Фонду має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, отже може представляти інтереси Фонду в суді і отримує за це заробітну плату. Укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом при наявності посади юрисконсульта, який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, суперечить Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» та є витрачанням коштів благодійників на не передбачені потреби.

В запереченні відповідач зазначив, що відповідно до заяви юрисконсульта Фонду Потапової С.М. від 18.04.2023 року та наказу № 04-к від 19.04.2023 року, юрисконсульт Фонду перебуває у щорічній відпустці з 24.04.2023 по 17.05.2023. Виходячи зі змісту корпоративного листування Дирекції Фонду з юрисконсультом, остання не була обізнана про проведення загальних зборів Фонду. За таких обставин, Дирекцією Фонду прийнято рішення про укладання договору про надання професійної правничої допомоги, що не суперечить жодним вимогам діючого законодавства.

Згідно п. 5.5 - 5.8 договору про надання професійної правничої допомоги від 06.02.2023 № 06/02/2023, укладеного позивачем з адвокатом Ступаком С.О., розмір гонорару визначається адвокатом за погодженням з клієнтом з урахуванням погодинної ставки та не може бути меншим мінімального розміру гонорару, встановленого Рекомендаціями щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.04.2021 № 99. Вартість години роботи адвоката становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 300,00 грн. На момент укладення договору сума гонорару становить 5 000,00 грн. У випадку збільшення обсягу послуг за даним договором, розмір гонорару збільшується на суму, розраховану у відповідності до п. 5.6 договору.

Із детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 22.03.2023 вбачається, що адвокатом були надані 2 консультації на суму 2 600,00 грн (1 300,00 грн * 2 год), вчинення адвокатських запитів на суму 2 600,00 грн (1 300,00 грн * 2 год), складання та подання позовної заяви 18 000,00 грн та участь у судових засіданнях 3 000,00 грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом з тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Така правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідні висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 922/1001/20, від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18 та від 31.03.2021 у справі № 910/9916/17.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши зміст доданих до позову документів, суд вважає, що виходячи з умов договору про надання професійної правничої допомоги від 06.02.2023 № 06/02/2023, укладеного позивачем з адвокатом Ступаком С.О., розмір витрат на складання та подання позовної заяви (18 000,00 грн) є необґрунтованим, адже адвокатом не було вказано скільки часу він витратив на цю послугу. Тому суд зменшує розмір таких витрат до 5 000,00 грн.

Виходячи з предмету позову, значення справи для сторін, суд відхиляє решту заперечень відповідача про те, що справа є незначної складності.

Отже, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 13 200,00 грн. Ці витрати повністю покладаються на позивача.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, то суд позбавлений можливості перевірити їх обґрунтованість з огляду на неподання відповідачем договору про надання професійної правничої допомоги. Тому суд не покладає ці витрати на позивача.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Благодійного Фонду «Лікарняна каса правоохоронців Чернігівщини» про визнання недійсним рішення загальних зборів залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2023р.

Суддя А.С.Сидоренко