Рішення

від 04.08.2023 по справі 640/25973/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2023 року №640/25973/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 17.08.2021 ВП№ 55372606 про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/25973/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

Ухвалою суду від 08.02.2023 справу №640/25973/21 прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. та вирішено її розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обґрунтуванням позовних вимог є протиправність постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору з ТОВ «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ». Позивачем пояснено, що відповідачем не вчинялись жодні виконавчі дії, спрямовані на примусове стягнення з боржника суми заборгованості, навпаки, між стягувачем та боржником укладено мирову угоду, яку затверджено судом, і умови якої товариство належним чином виконує. Зважаючи на те, що державною виконавчою службою фактично не стягувались грошові кошти по даному виконавчому провадженню, не здійснювались будь-які виконавчі дії, позивач вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню.

Відповідач адміністративний позов не визнав, звернувся до суду із відзивом, в якому зазначив про обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваної постанови. Зазначив, що стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №55372606 є наслідком закінчення виконавчого провадження, що закріплено статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 5372606 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" 28 746 490,99 грн основного боргу, 10 111 565,69 грн інфляційних витрат, 1 470 394,28 грн - 3% річних, 586 739,47 грн пені та 240 000,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2019 по справі №910/13797/17 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ» про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 у справі № 910/13797/17 задоволено частково та визнано наказ Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 у справі № 910/13797/17 в частині виконання зобов`язання на суму 7 226 003,03 грн таким, що не підлягає виконанню.

Надалі, відповідач отримав заяву №11 від 08.04.2021 до якої додано мирову угоду від 31.03.2021 що укладена у процесі виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/13797/17 та підписана генеральним директором ТОВ «ЗЕОНБУД» Аляб`єва І.М. та директора ТОВ «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ» Шарко В.К.

Із дослідження наявної у матеріалах справи вказаної мирової угоди встановлюється, що вона містить відомості про вже здійсненні боржником на користь стягувача оплати, а також передбачає чіткий графік погашення решти суми боргу, що включає кінцевий строк погашення заборгованості за відповідними договорами купівлі-продажу, суму до сплати у відповідному кварталі календарного року, порядок сплати процентів.

За результатними розгляду мирової угоди, ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2021 по справі № 910/13797/17 затверджено мирову угоду на стадії виконання у справі № 910/13797/17, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ».

У зв`язку із вищенаведеним, 17.08.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

У той же день, державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 3 392 918,74 грн.

Позивач переконаний, що стягнення відповідачем виконавчого збору не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, у зв`язку із чим, він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із приписами статті 10 Закону № 1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами 1 та 5 статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону

Приписами частин 1, 2, 4, 5 статті 27 Закону № 1404-VIII регламентовано, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

При цьому, частиною 6 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Згідно із частинами 9, 10 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Виконавчий збір не стягується, якщо інше не передбачено угодою про врегулювання спору (мировою угодою), укладеною між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, відповідно до якої виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню.

За наявності обставин, визначених абзацом першим цієї частини, виконавче провадження, відкрите на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у тому числі до дати укладення такої угоди, підлягає закінченню відповідно до пункту 19 частини першої статті 39 цього Закону.

Між тим, згідно із пунктом 8 розділу III наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 та яким затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Частиною третьою зазначеної статті визначено, що у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічні положення закріплені у пункті 8 розділу III Інструкції та яким, серед іншого, передбачено, що державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Також слід вказати, що частиною 1 статті 42 Закону № 1404-VIII регламентовано, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 5 ст. 42 Закону № 1404-VIII).

Аналізуючи вказані положення Закону №1404-VIII та Інструкції суд приходить до наступних висновків.

По-перше, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

По-друге, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом № 1404-VIII.

По-третє, про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У той же час, судом встановлено, що станом на час відкриття виконавчого провадження ВП №55372606 (12.12.2017) частина 2 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.Натомість, Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, у відповідності до яких частина 2 статті 27 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Суд звертає увагу, що з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28.08.2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

З матеріалів справи з`ясовується, що державний виконавець під час прийняття спірних рішень визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у судовому наказі Господарського районного суду міста Києва №910/13797/17 від 01.12.2017.

Отже, державний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично Закон №1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII.

Суд при вирішенні спору по суті враховує, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VIII у редакції, яка була чинна після 28.08.2018 (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

З урахуванням того, що внесені Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника ТОВ «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ», а також того, що матеріали справи не містять в собі жодних належних та достатніх доказів на підтвердження фактичного стягнення з позивача (боржника) коштів за виконавчим документом, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 3 392 918,74 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №640/32814/20, від 28.01.2021 у справі №420/769/19, від 22.01.2021 у справі №400/4023/19, від 21.01.2021 у справі №640/3430/19, від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги наведене у сукупності суд вважає, що оскаржувані постанови є такими, що не відповідають критеріям, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України, а дії державного виконання є протиправними, що зумовлюють наявність правових підстав для задоволення позову в цілому.

Доводи відповідача про те, що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який є структурним підрозділом відповідного органу державної виконавчої служби, не є належним відповідачем в цій справі, тому суд має право залучити до участі у справі співвідповідача або замінити сторону, суд відхиляє, з огляду на таке.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений зокрема, у постанові від 31.10.2019 у справі №826/17241/16, на яку покликається відповідач, основується на іншому правовому регулюванні.

Наказом Міністерства юстиції України від 27.12.2019 №4224/5 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України» пункт 3 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N512/5, викладено у новій редакції: « 3. Органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);

відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;

управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);

відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).».

У такій редакції Інструкція діє з 28.12.2019. Водночас, відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

З цим позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ» звернулося до суду в вересня 2021 року, і враховуючи наведені положення законодавства, правильно визначило орган державної виконавчої служби як відповідача за цим позовом - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який у розумінні згаданої Інструкції є органом державної виконавчої служби.

Тож, як на дату звернення до суду з цим позовом, так і на час розгляду цієї справи в суді підстав для заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача відсутні.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.08.2021 в справі №300/3260/20.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то понесені позивачем судові витрати у сумі 22700,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 139, 243-246, 255, 293 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 17.08.2021 ВП№ 55372606 про стягнення виконавчого збору.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ» за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Щавінський В.Р.