Постанова

від 06.02.2024 по справі 640/25973/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/25973/21 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Рожок В. В.

представника позивача Трикоз О.М., представника відповідача Колесник А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначено) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 17.08.2021 ВП№ 55372606 про стягнення виконавчого збору.

На виконання вимог п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/25973/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача, як боржника виконавчого провадження, виконавчого збору. Апелянт вказує, що виконавче провадження завершено з підстав, що не передбачають звільнення боржника від сплати виконавчого збору.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено, зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 5372606 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" 28 746 490,99 грн основного боргу, 10 111 565,69 грн інфляційних витрат, 1 470 394,28 грн - 3% річних, 586 739,47 грн пені та 240 000,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2019 по справі №910/13797/17 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ» про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 у справі № 910/13797/17 задоволено частково та визнано наказ Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 у справі № 910/13797/17 в частині виконання зобов`язання на суму 7 226 003,03 грн таким, що не підлягає виконанню.

Надалі, відповідач отримав заяву №11 від 08.04.2021 до якої додано мирову угоду від 31.03.2021 що укладена у процесі виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/13797/17 та підписана генеральним директором ТОВ «ЗЕОНБУД» Аляб`єва І.М. та директора ТОВ «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ» Шарко В.К.

Із дослідження наявної у матеріалах справи вказаної мирової угоди встановлюється, що вона містить відомості про вже здійсненні боржником на користь стягувача оплати, а також передбачає чіткий графік погашення решти суми боргу, що включає кінцевий строк погашення заборгованості за відповідними договорами купівлі-продажу, суму до сплати у відповідному кварталі календарного року, порядок сплати процентів.

За результатними розгляду мирової угоди, ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2021 по справі № 910/13797/17 затверджено мирову угоду на стадії виконання у справі № 910/13797/17, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" та товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ».

У зв`язку із вищенаведеним, 17.08.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

У той же день, державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 3 392 918,74 грн.

Позивач переконаний, що стягнення відповідачем виконавчого збору не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, у зв`язку із чим, він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вважаючи постанову ВП №5372606 від 17.08.2021 про стягнення виконавчого збору протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із приписами статті 10 Закону № 1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами 1 та 5 статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону

Приписами частин 1, 2, 4, 5 статті 27 Закону № 1404-VIII регламентовано, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

При цьому, частиною 6 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Згідно із частинами 9, 10 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Виконавчий збір не стягується, якщо інше не передбачено угодою про врегулювання спору (мировою угодою), укладеною між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, відповідно до якої виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню.

За наявності обставин, визначених абзацом першим цієї частини, виконавче провадження, відкрите на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у тому числі до дати укладення такої угоди, підлягає закінченню відповідно до пункту 19 частини першої статті 39 цього Закону.

Згідно із пунктом 8 розділу III наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 та яким затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Частиною третьою зазначеної статті визначено, що у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічні положення закріплені у пункті 8 розділу III Інструкції та яким, серед іншого, передбачено, що державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Частиною 1 статті 42 Закону № 1404-VIII регламентовано, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 5 ст. 42 Закону № 1404-VIII).

З аналізу наведених норм вбачається, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом № 1404-VIII.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, станом на час відкриття виконавчого провадження ВП №55372606 (12.12.2017) частина 2 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, у відповідності до яких частина 2 статті 27 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28.08.2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що державний виконавець під час прийняття спірних рішень визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у судовому наказі Господарського районного суду міста Києва №910/13797/17 від 01.12.2017.

Отже, державний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично Закон №1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII.

Поряд із цим, приписами статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відтак, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VIII у редакції, яка була чинна після 28.08.2018 (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

З урахуванням того, що внесені Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Кіно ТВ», як боржника у виконавчому провадженні, а також того, що матеріали справи не містять в собі жодних належних та достатніх доказів на підтвердження фактичного стягнення з позивача (боржника) коштів за виконавчим документом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 3 392 918,74 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №640/32814/20, від 28.01.2021 у справі №420/769/19, від 22.01.2021 у справі №400/4023/19, від 21.01.2021 у справі №640/3430/19, від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Апеляційне провадження було відкрите незважаючи на несплату апелянтом судового збору. У зв`язку з цим судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України одночасно з ухваленням судового рішення по суті заявлених в апеляційній скарзі вимог.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру на загальну суму 3 392 918,74 грн

Відтак за подання позову 14 вересня 2021 року сплаті підлягав судовий збір у розмірі 22 700,00 грн.

Таким чином, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач зобов`язаний був сплатити судовий збір у розмірі 34 050,00грн.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кіно ТВ" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( ЄДРПОУ 00015622) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030101. Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783. Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.). Код банку отримувача (МФО) 899998. Рахунок отримувача UA638999980313171206081026007. Код класифікації доходів бюджету 22030101, судовий збір у розмірі 34 050,00 грн (тридцять чотири тисячі п`ятдесят гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 06.02.2024)