Постанова

від 23.06.2023 по справі 340/3416/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2023 року м. Дніпросправа № 340/3416/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Світловодського міського голови Маліцького Андрія Івановича на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі №340/3416/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради, Виконавчого комітету Світловодської міської ради, Світловодського міського голова Маліцького Андрія Івановича, Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради, Виконавчого комітету Світловодської міської ради, Світловодського міського голова Маліцького Андрія Івановича, Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження заступника Світловодського міського голови Маліцького А.І. №294-к від 01.07.2022 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити його на роботі на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради з 01.07.2022 року;

- стягнути з управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення по дату поновлення на роботі;

- стягнути з виконавчого комітету Світловодської міської ради на його користь завдану незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано розпорядження міського голови Світловодської міської ради Кіровоградської області від 01 липня 2022 року за №294-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 04 липня 2022 року. Стягнуто з управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 04 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 189 970,00 грн. (сума зазначена без урахування обов`язкових утримань). Рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, тобто в розмірі 19 946 грн. 85 коп. (сума зазначена без урахування обов`язкових утримань) звернуто до негайного виконання. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, згідно якої вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно порушення прав позивача, оскільки фактично у зв`язку з триваючими судовими процесами, орган до якого було поновлено позивача, а саме, управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради, було ліквідовано, внаслідок чого позивача було звільнено розпорядженням міського голови № 294-к від 01.07.2022 року саме у зв`язку з ліквідацією установи на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, на думку відповідача, судом порушені норми матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до норм ст. 308 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегією суддів зазначаються наступні мотиви для часткового задоволення апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявним в матеріалах справи, позивач з 13.05.2009 року обіймав посаду начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради.

Розпорядженням Світловодського міського голови №87-к від 05.02.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з займаної посади на підставі абз. 2 ч.1 ст.20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" з 08.02.2021 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року по справі №340/449/21 вказане вище розпорядження визнано протиправним та скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 03.03.2021, стягнуто з управління освіти на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.03.2021 по 13.05.2021 включно.

14.05.2021 року Світловодським міським головою прийнято розпорядження №390-к "Про поновлення ОСОБА_1 ", яким скасовано розпорядження міського голови від 05.02.2021 року №87-к, поновлено його на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 03.03.2021 року.

Розпорядженням Світловодського міського голови №424-к від 27.05.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивач знову звільнений з посади начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 27.05.2021 року на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.06.2022 в справі №340/3471/21, вказане розпорядження Світловодського міського голови визнано протиправним та скасовано.

01.07.2022 Світловодським міським головою видано розпорядження №294-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким його звільнено з займаної посади начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодського міської ради з 01.07.2022 року на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України, в зв`язку з ліквідацією названого управління.

Не погоджуючись з вказаним розпорядженням, позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку що відповідачем порушено порядок звільнення позивача з займаної посади, а тому розпорядження Світловодського міського голови № 294-к від 01.07.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 " слід скасувати як протиправне, внаслідок наведеного судом вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 04 липня 2022 року по 19 січня 2023 року та допущено рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення заробітку за один місяць.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, водночас в частині обрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280-97/ВР (далі - Закон № 280-97/ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III (далі Закон № 2493-III), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2493-III, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Таким чином, приписи цього закону є спеціальними до спірних правовідносин, які виникли з приводу проходження особою публічної служби, а тому мають пріоритетне застосування. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 280-97/ВР визначено повноваження міського голови, зокрема, останній вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 280-97/ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Пунктами 3, 5 частини першої статті 26 Закону № 280-97/ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск, затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Порядок формування структури виконавчих органів міської ради вирішується на пленарному засіданні сесії ради, та міський голова на підставі і на виконання відповідних рішень ради видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Підприємство (установа, організація) вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

Питання встановлення доцільності скорочення чисельності або штату працівників лежить поза межами компетенції суду.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 № 756/5243/17-ц.

Згідно з частинами другою та третьою статті 7 Закону № 2493-III, посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

КЗпП України розповсюджується на посадових осіб органів місцевого самоврядування виключно у випадках, не врегульованих Законами України "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про місцеве самоврядування в Україні".

Як вбачається з розпорядження міського голови №294-к від 01.07.2022, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради на підставі ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з ліквідацією управління (а.с.11).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, у разі звільнення працівника посадової особи органу місцевого самоврядування, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідач не навів обставин та не надав відповідних доказів на підтвердження того, що питання переважного права на залишення на роботі позивача взагалі розглядалося. Більше того, відповідачем у відзиві не наведено заперечень проти доводів позивача на наявність у нього переважного права на залишення на роботі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців, відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Як зазначає суд першої інстанції, відповідачем було порушено порядок вивільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки останнього не було повідомлено про вивільнення у строк, передбачений частиною першою статті 49-2 КЗпП України (не пізніше ніж за 30 днів).

Доводи відповідача, що ОСОБА_1 був ознайомлений про наступне вивільнення, що підтверджується актом про відмову від ознайомлення з наказом від 19.05.2021 №230, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що працівників про наступне вивільнення попереджають не пізніше ніж за 30 днів письмово. Відлік зазначеного строку починається з дня попередження конкретної особи про її звільнення.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України, якщо він запропонував працівнику наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві, установі, організації протягом усього періоду та існували на день звільнення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 та залишена без змін Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018, справа № 800/538/17.

Таким чином з вищенаведеного вбачається, що відповідачем порушено порядок звільнення позивача з займаної посади, тому суд першої інстанції дйшов вірного висновку, що розпорядження Світловодського міського голови № 294-к від 01.07.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню .

Звільнення працівника з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином позивач підлягає поновленню на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради з 04.07.2022 року, тобто в органц, з якого його було звільнено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду цієї справи управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради, знаходиться в стані припинення, тобто не припинено.

В той же час, нормами частини другої статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за загальним правилом обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Управління освіти Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 15 лютого 2023 року № 26 середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 340,91 грн, складеною з урахуванням вищенаведених приписів Порядку № 100.

При цьому судом першої інстанції встановлено та не заперечується учасниками справи, що кількість днів вимушеного прогулу з 04.07.2022 по 19.01.2023 становить 200 днів.

Таким чином, з урахуванням кількості днів вимушеного прогулу за період з 04.07.2022 по 19.01.2023, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті позивачу складає: 3409,91 грн. /день х 200 днів =68182 грн.

При цьому доводи позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу стосовно невірного обрахунку відповідачем суми середньоденного заробітку, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що позивач у період, що передував звільненню фактично не працював, що також підтверджується відповідними судовими рішенням, тому відповідачем проведено розрахунок суми середньоденної заробітної плати позивача з урахуванням п.2 Порядку № 100, зокрема, норми якою передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. При цьому, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні попередні два місяці. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абз 3-5 п.4 Порядку № 100.

Відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку №100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Нормами абз.4 п. 4 Порядку №100 визначено, що якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку №100 встановлено, що якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №340/3416/22 позивач поновлений на посаді з 01.07.2022, два останні місяці, які передували місяцю, в якому відбулося звільнення, є травень 2022 року та червень 2022 року, тобто нарахування та виплата заробітної плати відсутні, та у вказаному вище судовому рішенні здійснювалось стягнення середнього заробітку, обрахованого за Порядком № 100.Також позивач не працював і ще попередні два місяці (березень та квітень 2022 року), тобто в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати.

Тому, відповідно до вимог абзацу третього пункту 4 Порядку №100 розрахунки проводяться з установленого позивачу посадового (місячного) окладу.

Таким чином, відповідно до довідки про доходи від 15.02.2023 № 26, заробітна плата ОСОБА_1 складає 7500 грн. (посадовий оклад), а середньоденна заробітна плата -складає 340,91 грн.

Приписами пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З врахуванням наведених положень, стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на роботі належить до негайного виконання в розмірі 340,91 грн*21 день =7159,11

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення помилково не застосовано норму матеріального закону, яка підлягала застосуванню у зазначених правовідносинах, що є підставою для зміни судового рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Світловодського міського голови Маліцького Андрія Івановича задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі №340/3416/22 змінити.

Абзац четвертий та п`ятий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 04 липня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 68182 грн. (сума зазначена без урахування обов`язкових утримань).

Рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, тобто в розмірі 7159,11 грн (сума зазначена без урахування обов`язкових утримань) звернути до негайного виконання».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко