Постанова

від 07.08.2023 по справі 240/6133/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6133/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

07 серпня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фаворит Компані" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Громадська оборона" до Приватного акціонерного товариства "Фаворит Компані" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2023 року Громадська організація "Громадська оборона" звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Фаворит Компані" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Приватного акціонерного товариства "Фаворит Компані" щодо відстрочення розгляду на надання інформації на запити Громадської організації "Громадська оборона" від 10.11.2022 та від 10.12.2022.

Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Фаворит Компані" розглянути інформаційні запити Громадської організації "Громадська оборона" від 10.11.2022 та від 10.12.2022 та надати відповідь, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариство "Фаворит Компані" на користь Громадської організації "Громадська оборона" судовий збір у розмірі 1342,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначає, що не відмовився надавати запитувану інформацію, а лише повідомив про відтермінування надання інформації, у зв`язку з введенням воєнного стану. Крім того, надання відповідної інформації є дискреційними повноваженнями.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ГО "Громадська оборона" надіслала запит № 11 від 10.11.2022 до ПрАТ "Фаворит Компані", в якому просили надати:

Копію остаточного звіту ОВНС, з урахуванням громадських інтересів, у складі проектної документації,

Копію Заяви про екологічні наслідки планованої діяльності і забезпечують її розповсюдження через засоби масової інформації,

Копію Розділу проектної документації ОВНС на реконструкцію готелю "Житомир" - в м. Житомир, майдан Перемоги, 6 на земельній ділянці - 1810136300:09:019:0025".

21.11.2022 ПрАТ "Фаворит Компані" надіслала позивачу відповідь, в якій повідомила, що розгляд і надання інформації по інформаційним запитам буде відстрочено у відповідності до пунктів 6,7 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до моменту закінчення воєнного стану, тобто строком до 21.02.2023 включно.

10.12.2022 позивач надіслав відповідачу повторний запит, на який листом від 16.12.2022 повідомлено, що розгляд і надання інформації по інформаційним запитам буде відстрочено у відповідності до пунктів 6,7 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до моменту закінчення воєнного стану, тобто строком до 21.02.2023 включно.

Вважаючи, що позивача та членів ГО "Громадська Оборона" позбавили прав, які передбачені Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем у цьому випадку інструменту відстрочки на час дії воєнного стану в Україні, не було виправдано причинами, що об`єктивно унеможливлювали розгляд запитів та вирішення питання про надання запитуваної інформації у встановлений законом строк або становили загрозу національній безпеці. Відповідач не довів, що надання такої інформації завдасть шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Так, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, в тому числі, доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством.

Приписами статті 5 вказаного Закону встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Також, статтею 12 Закону №2939-VIвизначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Положеннями частини 2 статті 13 вказаного Закону визначено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Водночас, на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (ч. 3 Закону №2939-VI).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" визначено, що:

"1) вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів;…».

3) планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України;"

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" суб`єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля і несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації згідно з законодавством.

Також слід зазначити, що екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-ХІV від 06.07.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас, відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Отже, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Зазначена позиція відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №826/3820/18.

Судом встановлено, що на запити позивача про надання публічної інформації, ПрАТ "Фаворит Компані" повідомила, що розгляд і надання інформації по інформаційним запитам буде відстрочено у відповідності до пунктів 6,7 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до моменту закінчення воєнного стану, тобто строком до 21.02.2023 включно.

У силу вимог частини шостої статті 22 Закону №2939-VI відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис (частина сьома статті 22 Закону №2939-VI).

Таким чином, Закон №2939-VI пов`язує можливість відстрочки в задоволенні запиту на інформацію з настанням обставин непереборної сили, які унеможливлюють надання запитуваної інформації у встановлені цим Законом строки.

У чинному законодавстві України визначення поняття непереборної сили міститься у частині першій статті 263 Цивільного кодексу України, згідно з якою непереборною силою є надзвичайна та невідворотна за даних умов подія, а також в частині другій статті 218 Господарського кодексу України, яка під непереборною силою розуміє надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України від 02.12.1997 №671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Натомість єдиний підхід законодавця до визначення обставин непереборної сили, що застосовується в актах законодавства України, дає підстави для висновку про можливість застосування положень частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" щодо переліку форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у контексті застосування частини шостої статті 22 Закону №2939-VI щодо умови для відстрочки в задоволенні запиту на інформацію.

Таким чином, зазначені в частині другій статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" події, зокрема, такі як збройний конфлікт, ворожі атаки, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо є надзвичайними та невідворотними обставинами (обставинами непереборної сили), що відповідно до частини шостої статті 22 Закону №2939-VI можуть зумовлювати відстрочку в задоволенні запиту на інформацію.

Водночас суд враховує, що відповідно до положень частини третьої статті 34, частини другої статті 64 Конституції України, статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до інформації в умовах воєнного стану може підлягати обмеженням, перш за все, для захисту інтересів національної безпеки та територіальної цілісності держави.

При цьому, на можливість належного опрацювання запитів і надання запитуваної інформації впливають заходи, передбачені, зокрема, статтею 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", що їх вживають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інші розпорядники публічної інформації в умовах правового режиму воєнного стану, тому своєчасність розгляду запитів на публічну інформацію може залежати від багатьох чинників, зокрема, адресата, якому надісланий запит, режиму його роботи та наявності технічних можливостей опрацьовувати кореспонденцію (засобів комунікації, інтернету), наближення установи до місць проведення бойових дій, характеру запитуваної інформації тощо.

Отже, військові дії дійсно можуть бути обставинами непереборної сили, однак для цього необхідно встановити, що ці обставини об`єктивно унеможливлюють виконання певних зобов`язань.

Разом з тим, у надісланих відповідачем позивачу листах не зазначено конкретних причин, зумовлених введеним в Україні воєнним станом, у зв`язку з якими запити позивача на інформацію не могли бути розглянуті у встановлений законом строк.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що застосування відповідачем у цьому випадку інструменту відстрочки на час дії воєнного стану в Україні, не було виправдано причинами, що об`єктивно унеможливлювали розгляд запитів та вирішення питання про надання запитуваної інформації у встановлений законом строк або становили загрозу національній безпеці. Відповідач не довів, що надання такої інформації завдасть шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку.

А тому, позов у цій частині належить задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відстрочення розгляду на надання інформації на запити позивача від 10.11.2022 та від 10.12.2022.

Суд зазначає, що відстрочка в наданні відповіді на запит є однією з форм реагування розпорядника інформації на запит, однак не є формою його розгляду по суті, оскільки відповідач не відмовляв у наданні інформації, тому підстав для зобов`язання відповідача надати інформацію немає.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Приватне акціонерне товариство "Фаворит Компані" розглянути інформаційні запити Громадської організації "Громадська оборона" від 10.11.2022 та від 10.12.2022 та надати відповідь, з урахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фаворит Компані" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.