Ухвала

від 07.08.2023 по справі 440/6756/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа №440/6756/21

адміністративне провадження №К/990/24994/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №440/6756/21 за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Полтави до Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської міської ради, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення, паспорту прив`язки,

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, у червні 2021 року Керівник Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Полтави звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської міської ради, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати окремі положення рішення, паспорту прив`язки (з урахуванням уточненого позову від 14 грудня 2021 року).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава» у частині продовження Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території міста Полтави; в частині продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив`язки на тимчасові споруди згідно з додатком № 1 до рішення ФОП ОСОБА_1 стаціонарних тимчасових споруд - двох торгівельних павільйонів на земельній ділянці площею 55 м2 з кадастровим номером 5310136400:14:001:0243 по АДРЕСА_1 .

Скасовано паспорт прив`язки №01-02-17/1858-1296.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №440/6756/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, приписами пп. 1-4 ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

-стосовно застосування припису ч. 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності № 244 та актів органів місцевого самоврядування, які регулюють ті ж правовідносини, у разі суперечності зазначених нормативно - правових актів;

- застосування положень Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, у редакції чинній до 12 квітня 2023 року - до їх приведення у відповідність до статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за наявності факту суперечності вказаної редакції Єдиних правил приписам вказаного Закону.

Проте, Верховний Суд зазначає, що скаржником не вказано чітко, яку саме норму права судом апеляційної інстанції було застосовано неправильно, а також не обґрунтувано у чому полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

При цьому норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Водночас такі обґрунтування в касаційній скарзі відсутні. Скаржник не обґрунтовує який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі.

Загалом, скаржники на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність переоцінки встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

За таких обставин доводи касаційної скарги не містять належного правового обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, яка передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати підстави касаційного оскарження судового рішення.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк не містить чітко зазначених підстав касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням.

Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Враховуючи вищезазначене, скаржнику необхідно зазначити підстави для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України з урахуванням предмету спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

У випадку не усунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №440/6756/21 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог цієї ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій