Ухвала

від 07.08.2023 по справі 761/40497/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40497/21

Провадження № 2-з/752/263/23

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

07.08.2023 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши в підготовчому засіданні заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно піца» про стягнення сум відповідальності за кредитним договором, -

у присутності:

представник позивача: Рабчун Р.О. - адвокат (дов. №168 від 15.05.2023р.).

відповідач 1: не з`явився

відповідач 2: не з`явився

представник відповідача 2: Вовченко К.С. - адвокат (ордер серія ВІ №1141681 від 03.05.2023р.)

відповідач 3: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Голосіївського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно піца» про стягнення сум відповідальності за кредитним договором.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову, за якою він просить накласти арешт у межах позовних вимог на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а саме: частину нежитлового приміщення з №1 по №20 групи приміщень №200 (в літ. А), загальною площею 408,30 кв.м., місцезнаходження якого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2741301780000.

В обгрунтування заяви зазначено, що позивачу стало відомо, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.03.2023р. відкрито провадження у справі №761/6339/23 за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничої Ольги Василівни, Акціонерного товариства «Таскомбанк», Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_1 про зняття заборони відчуження; зняття запису про іпотеку; скасування рішення про державну реєстрацію щодо частини нежитлового приміщення з №1 по №20 групи приміщень №200 (в літ. А), загальною площею 408,30 кв.м., місцезнаходження якого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2741301780000, на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13.10.2014р. по справі №761/6911/14-ц. З огляду на це, позивач вважає, що відповідачем 2 ОСОБА_2 вживаються заходи, спрямовані на подальше відчуження належного їй на праві власності нерухомого майна. На думку позивача, обмежувальні заходи, які перераховані в даній заяві, є найбільш ефективним способом для забезпечення позовних вимог, які не порушують права відповідачів як такі, що мають тимчасовий процесуальний характер.

У підготовчому засіданні представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову, просив її задовольнити.

Представник відповідача 2 просив відмовити в забезпеченні позову, вказуючи про те, що позивачу вже було відмовлено в заяві про забезпечення його позову Шевченківським районним судом міста Києва; позов, на який посилається позивач, залишений без розгляду судом; позивачем не надаються докази співмірності між заходом забезпечення позов, який позивач просить застосувати, позовним вимогам.

Дослідивши матеріали справи, заяви про забезпечення позову, заслухавши думку учасників справи, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 цієї постанови Верховний суд України вказав, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У відповідності до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Так, предметом спору, що розглядається в даній справі, є вимоги про стягнення з відповідачів у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних за прострочене грошове зобов`язання в розмірі 48 139,27 доларів США.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (дата формування інформації 02.08.2023р.) нежитлового приміщення, загальною площею 408,3 кв.м., у АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_2 (спільна часткова).

Разом з тим, позивачем не доведено, що відповідачем 2 здійснюються дії, спрямовані на відчуження вказаного майна. Посилання позивача на наявність судової справи за позовом ОСОБА_2 про зняття заборони відчуження, зняття запису про іпотеку, скасування рішення про державну реєстрацію щодо майна не є свідченням дій, направлених на відчуження майна, належного ОСОБА_3 , а тому не беруться до уваги судом.

Отже, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Крім того, суд відмічає, що в даному випадку не вбачається співмірності між заходом забезпечення позову, який позивач просить застосувати, та позовними вимогами, оскільки матеріали справи не містять грошової оцінки об`єктів майна, на яке висунуто вимогу про його арешт, або будь-якого іншого обгрунтування вартості майна в межах заявленого позову.

Беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, у тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити в порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Таскомбанк» про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно піца» про стягнення сум відповідальності за кредитним договором.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 15-ти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна карга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 07.08.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська