Рішення

від 01.08.2023 по справі 730/475/23

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/475/23

Провадження № 2/730/137/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2023 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Данько О.В.

з участю секретаря судового засідання - Граб С.О.

представника позивача - ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Борзни справу за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про тлумачення заповіту, -

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить розтлумачити зміст заповіту, складеного ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого Ковтун Н.І. Прохорівським сільським головою Борзнянського району Чернігівської області, зареєстрованого в реєстрі за №10, як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно якого земельні ділянки з кадастровими номерами 7420886800:03:001:0051 (рілля - пай №51) та 7420886800:03:002:0051 (сіножать - пай №51), розміром 8,96 гектарів із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Прохорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, право власності на які посвідчене державним актом серії І-ЧН №020388 виданим 20.03.2002, ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входять вищевказані земельні ділянки. Спадщину він прийняв у встановлений законом строк, однак, нотаріус йому відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане спадкове майно, оскільки кадастрові номери зазначені у державному акті не збігаються з кадастровим номером зазначеним у заповіті, тому заповіт підлягає тлумаченню однак згода на це інших спадкоємців надана не була.

Позивач вчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про відкладення слухання справи не подав.

Представник позивача у удове засідання не з`явилась, на адресу електронної пошти суду надіслала заяву у якій просила проводити розгляд справи без участі позивача та його представника, задовольнити заявлений позов із підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилась, відзиву на позов не подала, у підготовче судове засідання подала заяву, в якій вказує про визнання позовних вимог та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_4 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилась, відзиву на позов не подала, надіслала заяву у якій просить справу розглядати без її участі, у вирішенні спору покладається на розсуду суду.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08.06.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче судове засідання, задоволене клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 10.07.2023 закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Дослідивши матеріали справи, суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . (а.с. 10 на звороті).

За життя вона залишила заповіт датований 23.04.2010, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробила розпорядження, що належне їй господарство разом із земельною ділянкою для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розміром 0,25 га, що розміщені в АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_3 ; земельну ділянку розміром 0,3204 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_6 ; земельну частку - пай, яка розташована на території Прохорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області та була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий № 51 заповіла ОСОБА_2 ; вклади в Борзнянському відділенні ощадбанку на рахунках № НОМЕР_9, № НОМЕР_1 заповіла ОСОБА_7 ; вклади в Борзнянському відділенні ощадбанку на рахунка № НОМЕР_11, № НОМЕР_2 та в Ніжинському відділенні ощадбанку на рахунках № НОМЕР_3 та № НОМЕР_10 заповіла ОСОБА_8 ; вклади в Борзнянському відділенні ощадбанку на рахунках № НОМЕР_12, № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 заповіла ОСОБА_9 . (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_5 , Борзнянською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №3/2015. Згідно матеріалів спадкової справи, після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли її дочки ОСОБА_3 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане у ньому майно, та ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та онука ОСОБА_9 .

22.03.2023 позивач звернувся до Борзнянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом у якій також повідомив, що ОСОБА_4 невзмозі з`явитися до нотконтори для тлумачення заповіту. (а.с. 42-77).

Постановою державного нотаріуса Борзнянської державної нотаріальної контори Артеменком О.О. №264/02-31 від 21.03.2023, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, що належали ОСОБА_5 на підставі державного акту I-ЧН №020388. Постанова мотивована тим, що у заповіті посвідченому 23.04.2010 за №10 Прохорівською сільською радою Борзнянського району Чернігівської області зазначено, що земельна частка (пай), яка була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 51, заповідана ОСОБА_2 , кадастрові номери зазначені у державному акті не збігаються з кадастровим номером зазначеним у заповіті. Нотаріус вказав, що із поданої ОСОБА_2 заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вбачається, що він не може домовитись з іншим спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 (а.с.77)

Відповідно до копії державного акту на право приватної власності на землю серії I-ЧН № 020388, виданого ОСОБА_5 на підставі розпорядження Борзнянської райдержадміністрації №53 від 25.02.2002, останній належала земельна ділянка площею 8,96 га у межах згідно з планом, що розташована на території Прохорівської сільської ради Борзнянського (наразі Ніжинського) району Чернігівської області; цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, вона складається із земельних ділянок площею 7,81 га з кадастровим номером 7420886800:03:001:0051(рілля-пай №51), площею 1,15 га з кадастровим номером 7420886800:03:002:0051(сіножать - пай №51).(а.с. 76).

Згідно інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області №29-25-0.3-2010/2-23 від 24.04.2023, у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі на ім`я ОСОБА_5 зареєстровані державні акти на право власності на земельні ділянки: з кадастровим номером 7420886800:02:001:0008 із цільовим призначенням-для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, державний акт серії ЯИ №549735, реєстраційний номер 010984200052 від 06.11.2009, виданий на підставі рішення Прохорівської сільської ради 19 сесії 5 скликання від 24.06.2009; кадастровий номер 7420886800:02:001:0007 із цільовим призначенням-для ведення особистого, підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, державний акт серії ЯИ №549736, реєстраційний номер 010984200053 від 06.11.2009, виданий на підставі рішення Прохорівської сільської ради 19 сесії 5 скликання від 24.06.2009; кадастровий номер 7420886800:03:001:0051 та 7420886800:03:002:0051 із цільовим призначенням-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт серії I-ЧН № 020388, реєстраційний номер 372 від 21.01.2003, виданий на підставі розпорядження Борзнянської райдержадміністрації від 25.02.2002 №53. (а.с. 13).

За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦПК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1265 ЦПК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.

Ураховуючи, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги за законом, рішення суду у цій справі не зачіпає спадкові права онуки спадкодавця ОСОБА_9 , яка теж прийняла спадщину після смерті баби. Таким чином, саме ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 повинні відповідати за вказаним позовом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нотаріус відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посилаючись на те, що кадастрові номери, зазначені в державному акті, не відповідають кадастровим номерам, зазначеним у заповіті, тому заповіт підлягає тлумаченню. Крім того, за змістом заяви ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину та постанови нотаріуса, вбачається, що згода на тлумачення заповіту іншими спадкоємцями, зокрема ОСОБА_4 , надана не була. Про наявність спору щодо тлумачення заповіту вказує, також та обставина, що ОСОБА_4 не висловила свою позицію, щодо можливості задоволення позовних вимог ОСОБА_2 чи відмови у їх задоволення та при вирішенні спору поклалася на розсуд суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність спору щодо тлумачення заповіту спадкоємцями, а тому, відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснює суд.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з?ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов?язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

При цьому частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Пріоритет надається тому, що написано в правочині, тобто буквальному тлумаченню слів та термінів. При тлумаченні правочину, у тому числі заповіту, спершу береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тобто здійснюється буквальне тлумачення правочину. І лише коли буквальне тлумачення не дало змоги витлумачити зміст правочину, необхідно вдаватися до порівняння частини правочину, намірів тощо. Тобто правила тлумачення правочину визначені законом за принципом концентричних кіл: за неможливості витлумачити зміст правочину шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) залучаються інші засоби.

Наявні у справі докази свідчать про те, що у власності ОСОБА_5 перебували земельні ділянки з різним цільовим призначенням, кожну з яких вона заповіла одному зі своїх дітей, а саме позивачу та відповідачам по справі. Таким чином, об`єкт нерухомого майна, вказаний у заповіті як земельна частка - пай, яка розташована на території Прохорівської сільської ради Борзнянського району (наразі Ніжинського району) Чернігівської області та була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий № 51, є земельними ділянками з кадастровими номерами 7420886800:03:001:0051 (рілля - пай № 51) та 7420886800:03:002:0051 (сіножать - пай № 51), розміром 8,96 гектарів із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на які посвідчено державним актом серії І-ЧН № 020388, виданим на підставі розпорядження Борзнянської райдержадміністрації від 25.02.2002 № 53.

Крім того, на момент складання заповіту ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, тобто на об`єкт нерухомого майна. Вказана обставина, також, свідчить про те, що волевиявлення заповідача було спрямоване на успадкування позивачем саме земельних ділянок, а не земельної частки (паю), яка є умовною часткою земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам.

Таким чином, через неточність у визначенні характеристик спадкового майна, допущену під час складання заповіту ОСОБА_5 , відсутність згоди між спадкоємцями щодо тлумачення змісту заповіту, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на спадкове майно, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що позивач просить залишити за ним судові витрати по справі, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.263-268, 274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про тлумачення заповіту- задовольнити.

Тлумачити зміст заповіту, складеного ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого головою Прохорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області Ковтун Н.І., зареєстрованого в реєстрі за № 10 від 23 квітня 2010 року, як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно якого земельні ділянки з кадастровими номерами 7420886800:03:001:0051 (рілля - пай № 51) та 7420886800:03:002:0051 (сіножать - пай № 51), розміром 8,96 гектарів із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Прохорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, право власності на які посвідчено державним актом серії І-ЧН № 020388, виданим 20 березня 2002 року, ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 8 серпня 2023 року.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_8 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_5 .

Суддя О.В. Данько