Постанова

від 03.08.2023 по справі 537/4740/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/4740/20 Номер провадження 22-ц/814/3656/23Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Дідурик Л.І.,

розглянувши упорядкуспрощеногопозовного провадженнязповідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21 липня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голови Первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України Голод Г.І., про визнання незаконними та скасування рішень роботодавця та профкому первинної профспілкової організації, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час не проведення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції

29.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохав:

1) визнати незаконним та скасувати постанову профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" професійної спілки працівників агропромислового комплексу України №11 від 22.06.2020 року про скорочення штату ППО;

2) визнати незаконним та скасувати рішення засідання профспілкового комітету ППО ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" професійної спілки працівників агропромислового комплексу України, оформлене протоколом №18 від 25.09.2020 року про погодження скорочення штату та звільнення за скороченням штату бухгалтера та фінансового контролера ППО;

3) визнати незаконною та скасувати постанову №16 профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" професійної спілки працівників агропромислового комплексу України від 25.09.2020 року про попередження скорочення посад;

4) визнати незаконною та скасувати постанову профспілкового комітету Первинної профспілкової організації ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" професійної спілки працівників агропромислового комплексу України №22 від 25.11.2020 року про звільнення ОСОБА_1 ;

5) поновити ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" професійної спілки працівників агропромислового комплексу України;

6) стягнути з первинної профспілкової організації ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.11.2020 року по дату винесення рішення судом;

7) стягнути з профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл України» професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 невиплачену вихідну допомогу в розмірі 10 427 грн 50 коп;

8) стягнути з первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл України» професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 13.11.2020 по 25.11.2020;

9) стягнути з первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл України» професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7 676 грн 24 коп;

10)стягнутизпервинної профспілковоїорганізаціїПАТ«Джей ТіІнтернешнлУкраїни»професійної спілкипрацівниківагропромисловогокомплексу Українинакористь ОСОБА_1 середнійзаробітокза часнепроведеннярозрахунку призвільненнізаперіод з26.11.2020рокуподату винесеннярішеннясудом;

11) стягнути з первинної профспілкової організації ПАТ Джей Ті Інтернешнл України професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2022 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голова Первинної профспілкової організації Голод Г.І., про визнання незаконними та скасування рішень роботодавця та профкому первинної профспілкової організації, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час не проведення розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Межі апеляційного перегляду

Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Первинноїпрофспілковоїорганізації Публічного акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України про стягненняневиплаченоївихідноїдопомоги,невиплаченоїзаробітноїплати,компенсаціїтасереднього заробіткузачасне проведеннярозрахункупризвільненні - скасовано, справув цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року - залишено без змін.

Таким чином, в даному провадженні предметом апеляційного перегляду є судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої вихідної допомоги, невиплаченої заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час не проведення розрахунку при звільненні.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі в оскаржуваній частині ОСОБА_3 прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Вказував, що місцевий суд не врахував протиправність дій роботодавця, який утримав нараховані при звільненні позивача: грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 22 календарних дні, вихідну допомогу та заробітну плату за період з 13 листопада 2020 року по 25 листопада 2020 року в якості утримання з нього військового збору та податків з доходів з середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2019 року по 08 листопада 2019 року у сумі 94 000,00 грн.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Представник Первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» у відзиві на апеляційну скаргу прохав рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 липня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

встановлених судомпершоїінстанціїта неоспоренихобставин,атакожобставин,встановленихсудомапеляційної інстанції,івизначенихвідповідно донихправовідносин;доводів,заякимисуд апеляційноїінстанціїпогодивсяабо непогодивсязвисновками судупершоїінстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Судом установлено, постановою ППО «Про звільнення з посади фінансового контролера ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату, внесенням змін до штатного розкладу ППО ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» № 22 від 25.11.2020, підписаною головою ППО Голод Г.І., ОСОБА_1 був звільнений з посади фінансового контролера профкому ППО ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Останнім днем роботи рахувати 25.11.2020. Постановлено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку. Оскільки під час виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука у справі № 537/935/19 в примусовому порядку на користь ОСОБА_1 було стягнуто 94 000 грн, з яких не було утримано податки (ПДФО, ПФО), тому постановлено утримати з ОСОБА_1 належні суми податків, а саме ПДФО врозмірі18%всумі16920грн, військовий збір в розмірі 1,5%всумі1410грн. Ознайомити ОСОБА_1 під підпис про звільнення у зв`язку зі скороченням штату. Інформувати членів профкому. Інформувати членів профкому та членів профспілки про внесення змін до штатного розкладу ППО ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна». (т. 1 а.с. 25, 233).

25.11.2020 ОСОБА_1 було видано трудову книжку, що підтверджено його особистою розпискою. (т. 1 а.с. 236)

ППО видало довідку про середню заробітну плату (для обчислення відпускних) ОСОБА_1 , за якою його загальна сума доходу для розрахунку для відпускних з листопада 2019 року по жовтень 2020 року становить 123 865,35 грн. (т. 1 а. с. 107)

ППО видало довідку про середню заробітну плату (для обчислення вихідної допомоги) ОСОБА_1 , за якою його середня заробітна плата для розрахунку для обчислення вихідної допомоги з вересень 2020 року по жовтень 2020 року становить 10 427,50 грн. (т. 2 а. с. 2)

Також, суду подано відомості про виплату готівки ОСОБА_1 та видаткові касові ордери, розрахункові листи за період з листопада 2019 року по листопад 2020 року. (т. 1 а. с. 158-160, т. 2 а. с. 1-65)

Згідно з розрахунковими листами ОСОБА_1 , зокрема, за листопад 2020 року, при його звільненні ППО нарахувало йому заробітну плату, грошову допомогу при звільненні, нарахували грошові кошти за невикористану відпустку, розмір нарахувань не оскаржувався ним в судовому засіданні. Проте, вказані кошти не були виплачені ОСОБА_1 при його звільненні, а були утримані ППО як податковим агентом в рахунок сплати податку з доходу фізичних осіб, військовим збором та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.11.2019 року. (т. 1 а. с.108)

Листом ГУ ДПС у Полтавській області від 16.12.2020 дало роз`яснення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого за рішенням суду. Так, згідно з п.п.168.1.1 п.168.1. ст.168 ПКУ, податковий агент, поняття якого визначено п.п.14.1.180 п.14.1. ст.14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ. Крім того доходи, визначені ст.163 ПКУ, є об`єктом оподаткування військовим збором. Таким чином дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час вимушеного прогулу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як заробітна плата, за умови перебування такого платника у трудових відносинах з роботодавцем або як інший дохід у разі його нарахування (виплати) після звільнення платника. При цьому юридична особа повинна виконати усі функції податкового агента, визначені ПКУ (у тому числі щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору). (т. 2 а. с.74-76)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення грошових сум (не проведення повного розрахунку за відпрацьований робочий час, невикористану відпустку, не виплачено вихідну допомогу), місцевий суд установив, що в позовній заяві та в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначав, що на підставі Постанови № 22 від 25.11.2020 при його звільненні в третій раз ППО було протиправно утримано із його заробітної плати ПДФО 18% в розмірі 16 920 грн та військовий збір 1,5% в розмірі 1 410 грн в рахунок оподаткування його доходу, отриманого за рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 08.11.2019 по справі № 537/935/19 про поновлення на посаді після звільнення в другий раз. Разом з тим, відповідач стверджував, що таким чином ним було виконано свій обов`язок як податкового агента на оподаткування доходів ОСОБА_1 , отримані ним від роботодавця при виконанні державним виконавцем в примусовому порядку рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 08.11.2019 по справі № 537/935/19, яким ОСОБА_1 поновлено на роботі та стягнуто з роботодавця на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.02.2019 по 08.11.2019 в сумі 94 000 грн. Суд вважає, що дії ППО, як податкового агента, при звільненні ОСОБА_1 в третій раз щодо утримання з нього військового збору та податків з доходів, отриманих ним при примусовому виконанні державним виконавцем рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 08.11.2019 по справі № 537/935/19 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є правомірними, такими, що відповідають положенням ПКУ, роз`яснення яких дано Головним управлінням Державної податкової служби України у Полтавської області № 46358\10\16-31-04-06-12 від 16.12.2020 на звернення відповідача, а також правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові по справі № 359/10023/16-ц.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в оскаржуваній частині, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з частинами першою, другою статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 КЗпП України).

Відповідно частини першої статті 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення (стаття 129 КЗпП України).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем в день звільненняне виплачені всі суми, що належать працівнику.

В ході апеляційного перегляду справи було уточнено, що невиплачені суми складають суми утриманих із заробітку ОСОБА_1 сплати податку з доходу фізичних осіб 18% в розмірі 16 920 грн та військового збору 1,5% в розмірі 1 410 грн.

Згідно з розрахунковим листом ОСОБА_1 ,зокрема,залистопад2020року (а. с. 108 т. 1), при його звільненні Первинна профспілкова організація нарахувала позивачу заробітну плату, грошову допомогу при звільненні, грошові кошти за невикористану відпустку в загальній сумі 121 876,21 грн, в яку було враховано розмір вихідної допомоги в сумі 10 427,50 грн, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7 676,24 грн.

Апеляційний суд вважає, що утримання із заробітної плати позивача у справі Первинною профспілковою організацією, як податковим агентом, у рахунок сплати податку з доходу фізичних осіб 18% в розмірі 16 920 грн та військового збору 1,5% в розмірі 1 410 грн, який не був стягнутий відповідачем при виконанні рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року суперечить зазначеним вище нормам матеріального права.

Відповідач не мав права проводити утримання вказаних грошових сум із заробітної плати працівника без його згоди.

Та обставина, що на виконання судового рішення у справі № 537/935/19 при виплаті на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі 94000 грн, не було утримано податки та обов`язкові платежі, згідно з вимогами ст. 127 КЗпП України не надавало право відповідачу на утримання цих платежів в позасудовому порядку шляхом видачі наказу про утримання цих сум.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню утримані з його заробітної плати суми податку з доходу фізичних осіб 18 % в розмірі 16 920 грн та військового збору 1,5% в розмірі 1 410 грн, які не були утримані при виконанні відповідачем рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року у справі № 537/935/19.

Щодо стягнення середнього заробітку

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо).

Умовами застосування частини першоїстатті 117 КЗпП Україниє невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. Саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Як встановлено судом, невиплата позивачу належної грошової суми у розмірі 18330 грн відбулася з вини відповідача у справі, який незаконно їх утримав із заробітної плати позивача.

Таким чином, позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Середня заробітна плата позивача за останні два місяці (вересень, жовтень 2020 року) становила 12 609,94 грн. (а. с. 106 т. 1)

26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16, вказавши, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин. Суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи фактичні обставини справи, з чим була пов`язана тривалість такої невиплати працівнику належних сум, вимоги розумності та справедливості, апеляційний суд вважає за можливе зменшити виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку до розміру оспорюваної суми - 18330 грн.

В ході апеляційного перегляду справи, позивач зазначав про вирішенні питання про стягнення на його користь моральної шкоди за несвоєчасний розрахунок.

Апеляційний суд зазначає, що зазначені доводи позивача у справі є необґрунтованими, оскільки рішення суду про відмову позивачу у стягненні моральної шкоди набрало законної сили.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України cуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;

У відповідностідоп.п.3,4ч.1ст.376ЦПКУкраїнипідставами дляскасуваннясудовогорішення повністюабочастковота ухваленняновогорішенняу відповіднійчастиніабозміни судовогорішенняє: невідповідністьвисновків,викладенихурішенні судупершоїінстанції,обставинамсправи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового в частині, що переглядається.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки за результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позовні вимоги в частині, що переглядається, підлягають частковому задоволенню, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задавлених позовних вимог.

Під час розгляду справи позивачем було сплачено судовий збір до місцевого суду у сумі 2522,40 грн + 840,80 грн (а. с. 130, 134 т. 1), за апеляційний перегляд справи 3 783,60 грн + 1261,20 грн (а. с. 97, 105 т. 4), за касаційне оскарження судового рішення 6 726,40 грн (а.с. 181 т. 4), а всього: 15134,40 грн.

Враховуючи те, що позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, та враховуючи зменшення суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, на користь позивача підлягає стягненню 4 500 грн витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Позивач зазначив, що в судах він користувався правничою допомогою адвоката Олійник Л.М., сплативши адвокату 38000 грн, а також по 15000 грн у суді апеляційної та касаційної інстанції.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у справі у суді першої інстанції підтверджуються:

- договором про надання правової допомоги № 159 від 27.11.2020 на представництво адвокатом Олійник Л.М. інтересів позивача щодо поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку, пунктом 4.1 якого передбачено винагороду адвоката у фіксованій формі у сумі 38000 грн, а п. 4.1 визначено, що обсяг виконаної роботи фіксується в акті приймання-передачі наданих послуг та оплачується в день підписання такого акту (а.с. 4-5 т. 4); також, у договорі зазначено, що кінцевим результатом надання послуг за даним договором є винесення рішення судом першої інстанції;

- актом приймання-передачі наданих правничих послуг № 159 від 25.07.2022 на суму 38000 грн (а.с. 66-67 т. 4);

- платіжним дорученням від 25.07.2022 про оплату 38000 грн згідно із вказаним актом (а.с. 60 т. 4);

До ухваленням судом першої інстанції рішення по суті спору представник позивача заявив у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що такі докази понесених будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Вказані докази були подані з дотриманням процесуального строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України (а.с. 63-69 т. 4).

Витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у справі у суді апеляційної інстанції (під час первісного апеляційного перегляду у Полтавському апеляційному суді) підтверджуються:

- договором про надання правової допомоги № 258 від 05.08.2022 на представництво адвокатом Олійник Л.М. інтересів позивача в Полтавському апеляційному суді (а.с. 91-92 т. 4), пунктом 4.1 якого сторонами узгоджено фіксований гонорар в розмірі 15000 грн, який сплачується в день укладення даного договору, а п. 4.2 акт приймання-передачі наданих послуг підписується протягом трьох днів з дати винесення рішення апеляційним судом;

- копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 14301 від 05.08.2022 про сплату 15 000 грн (а.с. 93 т. 4);

Витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у справі у суді касаційної інстанції підтверджуються:

- договором про надання правової допомоги № 159 від 30.12.2022 на представництво адвокатом Олійник Л.М. інтересів позивача в Верховному Суді (а.с. 187в-187г т. 4), пунктом 4.1 якого сторонами узгоджено фіксований гонорар в розмірі 15000 грн, який сплачується в день укладення даного договору, а п. 4.2 визначено, що обсяг виконаної роботи фіксується в акті приймання-передачі наданих послуг та оплачується в день підписання такого акту;

- копією квитанції № 75 від 30.12.2022 про сплату 15 000 грн (а.с. 197б т. 4);

Представником відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції подавалась заява про зменшення витрат у зв`язку із їх не співмірністю складності справи та ціні позову. (а.с. 80-82 т. 3)

Відповідно доп.133,134,147постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Згідно з ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, з урахуванням того, що спір у справі виник із трудових правовідносин і наявна усталена судова практика та спір не має характер надмірної складності, враховуючи ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зменшення суми витрат позивача на професійну правничу допомогу до 9000 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності, справедливості та пропорційності.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 21 липня 2023 року в оскаржуваній частині - скасувати.

Стягнути з Первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 18330 грн недоплаченого заробітку та 18 330 грн середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок.

Стягнути з Первинної профспілкової організації ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4500 грн та 9 000 грн витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук