Постанова

від 08.08.2023 по справі 189/227/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7221/23 Справа № 189/227/23 Суддя у 1-й інстанції - Редько О.В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»на заочне рішенняПокровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2023 рокупо справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» про припинення права оренди земельної ділянки, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (далі ТОВ «Відродження») про припинення права оренди земельної ділянки, витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи його тим, щовідповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ДП №016425, виданого 02 лютого 2001 року їй на підставі рішення сесії Олександрівської сільської ради №74-11/23 від 07 вересня 2000 року, на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 4,630 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224280500:01:001:0661, що розташована на території Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області.

Вказувала, що земельна ділянка перебувала в оренді у відповідача та 23 серпня 2012 року між нею та ТОВ «Відродження» було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2004 року, яким визначено термін дії договору оренди до 31 грудня 2022 року, а також встановлено розмір орендної плати у грошовому виразі 5 236,64 грн.

Зазначала, що станом на 16 січня 2023 року відповідач має заборгованість із виплати орендної плати за 2021 та 2022 роки. В процесі підготовки та збору матеріалів, а саме: отримання інформації з ДРРП, з`ясувалося, що термін дії договору оренди між нею та ТОВ «Відродження» продовжено до 11 грудня 2032 року, хоча вона жодного іншого договору чи додаткової угоди із ТОВ «Відродження», які б могли стати підставою для продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, не укладала та не підписувала, окрім як договору від 23 серпня 2012 року «Про внесення змін до договору оренди вказаної земельної ділянки від 20 жовтня 2004 року», яким визначено термін дії договору оренди до 31 грудня 2022 року та не передбачена автоматична пролонгація права оренди чи терміну дії договору оренди земельної ділянки.

Посилаючись нате,що наданий часТОВ «Відродження»продовжує незаконнокористуватися належноюїй земельноюділянкою загальноюплощею 4,630га дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,кадастровий номер1224280500:01:001:0661, просила суд ухвалити рішення, яким припинити правооренди ТО«³дродження» належноїїй направі власностіземельної ділянкизагальною площею4,630га дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,кадастровий номер 1224280500:01:001:0661, датадержавної реєстрації02листопада 2020року,номер записупро іншеречове право:39018209.Зобов`язати ТО«³дродження»,код ЄДРПОУ 30699186,повернути їй земельнуділянку загальноюплощею 4,630га дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,кадастровий номер 1224280500:01:001:0661,та стягнутиз відповідачапонесені неюсудові витрати.

Заочним рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання відносно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Відродження» ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 05 грудня 2019 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству та главу 19 ЗК України доповнено статтею 126-1. У зв`язку з чим відбулася автоматична пролонгація договору оренди земельної ділянки до 2032 року. Тобто жодних прав позивачки вони не порушували.

Позивачка своїм право на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалам справи, що позивачка ОСОБА_1 являється власницею земельної ділянки площею 4,630 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 1224280500:01:001:0661, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ДП №016425, виданого 02 лютого 2001 року на підставі рішення сесії Олександрівської сільської ради №74-11/23 від 07 вересня 2000 року.

23 серпня 2012 року між ОСОБА_1 , як власницею земельної ділянки загальною площею 4,630 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224280500:01:001:0661, та ТОВ «Відродження» було укладено договір про внесення змін до договору оренди вказаної земельної ділянки від 20 жовтня 2004 року, яким визначено термін дії договору оренди до 31 грудня 2022 року, а також встановлено розмір орендної плати у грошовому виразі 5236,64 грн.

Згідно копії листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди від 11 серпня 2022 року, направленим ОСОБА_1 до ТОВ «Відродження», позивачка повідомила відповідача про те, що просить не поновлювати та не переукладати договір оренди землі, строк дії якого закінчується 31 грудня 2022 року.

Згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №320075961, 02 листопада 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області Андрейченко О.П. проведено реєстрацію іншого речового права №39018209, а саме зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 4,63 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 1224280500:01:001:0661, орендар ТОВ «Відродження». Як підстава державної реєстрації вказано договір оренди землі б\н, виданий 11 грудня 2012 року, як орендодавець зазначена позивачка. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 54956161 від 04 листопада 2020 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 , як орендодавець, повідомила завчасно відповідача про те, що вона не має наміру продовжувати дію договору оренди земельної ділянки. В свою чергу, згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №320075961 дію договору автоматично продовжено до 11 грудня 2032 року. Проте, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

У статті 19 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 126-1 ЗК України встановлено, що договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення

в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення

не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Згідно абзацу 4 розділу ІХ Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами чинними на момент їх укладення.

Вказані норми законодавства набрали чинності 16 січня 2020 року згідно із Законом України №340-Х від 05 грудня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству».

Колегія суддів звертає увагу на те, що договір оренди земельної ділянки між сторонами було укладено у 2004 році, договір про внесення змін, державна реєстрація якого була проведена 11 грудня 2012 року, укладено 23 серпня 2012 року, а тому до нього не може бути застосована стаття 126-1 ЗК України, на яку посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі як на підставу для відмови у задоволенні позову та на обґрунтованість своїх дії та продовження дії дії договору оренди до 2032 року, та доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються.

Відповідно до частини першої статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, в розумний строк.

Умови договору найму при його поновлені на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, також ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень статті 777 ЦК України, визначаються також статтею 33 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX,

що діяла на час укладення договорів оренди, яка об`єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк з застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (частини першап`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»)

та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частин першоїп`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає

з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною четвертою цієї ж статті також визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах, (частини першап`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі) або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк пролонгація договору (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другоюп`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки

за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, у тому числі зі зміненими умовами договору; орендодавець протягом місяця погодив умови додаткової угоди або не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, за системним аналізом статей 626,777 ЦК України та частин другоїшостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» для поновлення договору оренди землі з підстави продовження користування земельною ділянкою (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором (частина перша статті 33 Закону України «Про оренду землі»); до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (абзац другий частини першої статті 777 ЦК України); до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»); орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У цьому випадку договір оренди земельної ділянки продовжується на той самий строк та на тих самих умовах.

Частинами восьмою та одинадцятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц зазначено, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається недотримання відповідачем процедури поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: орендар не надсилав орендодавцеві у строки, встановлені частиною другою статті 33 Закону України «Про оренду землі», повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини п`ятої цієї статті, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення парава оренди та зобов`язання ТОВ «Відродження» повернути позивачці спірну земельну ділянку.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не повно дослідив та встановив обставини даної справи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»залишити без задоволення.

Заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: Т.Р.Куценко

М.О.Макаров