Ухвала

від 08.08.2023 по справі 522/14291/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/14291/21

Провадження № 2-з/522/258/23

УХВАЛА

08 серпня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючої судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоче Рівер Хілс», Державного підприємства «Сетам», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Маляр Ян Анатолійович, ОСОБА_2 , Товариств з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал» визнання дій противоправними, визнання протоколу недійсним, визнання недійсним акту, витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться заява ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоче Рівер Хілс», Державного підприємства «Сетам», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Маляр Ян Анатолійович, ОСОБА_2 , Товариств з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал» визнання дій противоправними, визнання протоколу недійсним, визнання недійсним акту, витребування майна.

До суду від представника ТОВ «Вердикт Капітал» надійшло клопотання про проведення судового засідання 09.08.2023 року в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

За приписами частини 7 статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

На підставі ч. 8 ст. 212 ЦПК України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства, необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції визначається судом, що розглядає цивільну справу.

При цьому, виключний перелік випадків, у яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, законом не визначений, в зв`язку з чим необхідність проведення судового засідання в режимі відеоконференції визначається у кожному окремому випадку, з урахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень учасників справи, які за станом здоров`я чи з інших незалежних від цих осіб причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов`язковою.

Призначення судового засідання у режимі відеоконференції має здійснюватися у виключних випадках, коли за об`єктивних причин учасник судового процесу позбавлений можливості брати участь у засіданні, а його участь є необхідною для встановлення всіх обставин справи.

На переконання суду, наразі відсутні підстави для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, враховуючи не наведення обставин обов`язкової присутності представника заявника в судовому засіданні та неможливість прибути у судове засідання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду,закріплене у 6§ 1Конвенції, не є абсолютним:воно може бути піддане допустимим обмеженням,оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Тому, відмова у проведення судових засідань в режимі відеоконференції не є порушенням права на доступ до суду, з урахуванням вищевикладеного.

За таких обставин, враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, про те, що дане клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 212, 258 - 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоче Рівер Хілс», Державного підприємства «Сетам», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Маляр Ян Анатолійович, ОСОБА_2 , Товариств з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал» визнання дій противоправними, визнання протоколу недійсним, визнання недійсним акту, витребування майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.

Суддя

08.08.2023