Постанова

від 03.08.2023 по справі 910/2731/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2023 р. Справа№ 910/2731/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

без виклику сторін

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023

у справі № 910/2731/23 (суддя - Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нс Будпроект"

про стягнення 123 600, 00 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НС Будпроект" про стягнення 123 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на виконання робіт баштовим краном № 0212 від 02.12.2021 у частині оплати виконаних робіт з огляду на що позивач просить суд стягнути 123 600,00 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нс Будпроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" основний борг у розмірі 123 600, 00 грн та судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, 09.05.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/2731/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/2731/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нс Будпроект" про стягнення 123 600, 00 грн в частині відмови у стягненні з відповідача судових витрат та в цій частині ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 32 660, 00 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що ним подано належні та допустимі докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 витребувано невідкладно у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2731/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

22.05.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2731/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 відкрито апеляційне провадження та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Пункт 2 частини 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між Товариством з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-будівельний центр» (Виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НС Будпроект» (Замовник, відповідач) укладено Договір № 0212 на виконання робіт баштовим краном від 02.12.2021 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого Виконавець виконує роботи баштовим краном виробництва «Potain» марки IGO 36 заводський номер 411579 (надалі Обладнання) на об`єкті Замовника: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Лісники, вул. Лугова, 33 (надалі за текстом - Об`єкт).

У пункті 3 Договору встановлено вартість договору. Вартість Договору, відповідно до якого вартість роботи баштового крану, з врахуванням роботи машиніста баштового крану (мінімальна робота 312 годин на місяць з розрахунку 26 днів на місяць по 12 робочих годин в день) за кожну годину складає 350,00 грн. (Триста п`ятдесят гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 20% - 58,33 грн. (П`ятдесят вісім гривень 3 копійки). Вартість доставки баштового крану на об?єкт складає: 12 000,00 (Дванадцять тисяч гривень 00 копійок), в т.ч ПДВ 20% 2 000,00 грн. (Дві тисячі гривень 00 копійок). Вартість монтажу баштового крану без врахуванням роботи автокрану складає: 15 000,00 (П`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), в т.ч ПДВ 20% 2 500,00 грн. (Дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок). Вартість демонтажу баштового крану без врахуванням роботи автокрану складає: 15 000,00 (П`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), в т.ч ПІДВ 20% 2 500,00 грн. (Дві тисячі гривень 00 копійок). Вивезення баштового крану з об`єкту будівництва складає: 12 000,00 (Дванадцять тисяч гривень 00 копійок), в т.ч ПДВ 20% 2 000,00 грн. (Дві тисячі гривень 00 копійок). Мінімальний режим роботи оператора крану становить 1 (одну) зміну, 12 (дванадцять) робочих годин, 26 (двадцять шість) днів на місяць. Вартість робіт розрахована для характеристик Обладнання відповідно до п. 2 Договору. Зміна вартості можлива за взаємною згодою Сторін шляхом оформлення Додаткової угоди до цього договору та підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору Виконавець зобов`язаний провести монтаж 1 (однієї) одиниці Обладнання протягом 3 (трьох) календарних днів з дати здачі Замовником площадки для проведення монтажу.

Згідно з п. 5 Договору до початку монтажу Замовник здійснює попередню оплату за монтаж та демонтаж обладнання та доставку крану на об`єкт відповідно до вартості зазначеної в пп. 3.2, пп 3.3, пп 3.4. та пп 3.5. Договору. До початку монтажу Замовник сплачує попередню оплату на виконання робіт баштовим краном, за перший місяць виконання робіт відповідно до вартості зазначеної в пп. 3.1. на підставі виставленого Виконавцем рахунку. За 3 (три) робочі дні до закінчення дії договору Замовник повідомляє Виконавця письмово про демонтаж баштового крану, після чого Виконавець здійснює демонтаж та вивезення баштового крану з об`єкту. Всі наступні платежі здійснюються на банківський рахунок Виконавця, на підставі рахунків та актів виконаних робіт. Рахунки та акти виконаних робіт подаються Замовнику до 05 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов`язаний повернути підписаний акт виконаних робіт протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання, або надати вмотивовану письмову відмову від підписання. У разі неповернення, без поважних причин, протягом 10 (десяти) календарних днів акту виконаних робіт від Замовника, цей акт вважається узгодженим і послуги прийнятими.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 11 Договору).

Судом встановлено, що Виконавець передав, а Замовник прийняв роботи (послуги) на загальну суму 323 800,00 грн, що підтверджуються актами надання послуг № 813 від 30.12.2021, № 26 від 31.01.2022, № 124 від 19.05.2022.

Також, позивачем направлено відповідачу акт наданих послуг № 157 від 28 червня 2022 р на загальну суму 27000,00 грн (докази направлення містяться в матеріалах справи), однак, як зазначає позивач, у визначений Договором строк такий акт не був підписаний відповідачем.

З наданої позивачем банківської виписки вбачається, що на виконання умов Договору відповідачем було сплачено позивачу 227 200,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов Договору на виконання робіт баштовим краном № 0212 від 02.12.2021 у частині оплати виконаних робіт, з огляду на що позивач просить суд стягнути 123 600,00 грн основного боргу

Суд, враховуючи умови п. 5 Договору, дійшов висновку, що строк оплати робіт (послуг), прийнятих за актами надання послуг № 813 від 30.12.2021, № 26 від 31.01.2022, № 124 від 19.05.2022, № 157 від 28.06.2022 на загальну суму 350 800,00 грн є таким, що настав.

При цьому, з наданої позивачем банківської виписки вбачається, що на виконання умов Договору відповідачем було сплачено позивачу 227 200,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 123 600,00 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 123 600,00 грн, а відтак, задоволення позовних вимог повністю.

В частині витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції вказав, що заявником не надано належних доказів на підтвердження розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу,

Як вбачається із вимог та доводів апеляційної скарги, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ «Конструкторсько-будівельний центр» стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 660,00 грн.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладені вимоги ГПК України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Як вбачається із матеріалів справи, заява про стягнення судових витрат подана у строк, передбачений ст. 129 ГПК України.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав суду копію договору про надання послуг від 07.02.2023, що був укладений між адвокатом Кобилецьким В.В. (надалі - Адвокат) з однієї сторони і Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр", в особі генерального директора Якимчука Я.В. (надалі - Клієнт), відповідно до умов якого Об`єднання зобов`язується надавати Кліенту юридичні послуги та захист інтересів останнього щодо представництва інтересів Кліента, зокрема в судах першої інстанції та апеляційної інстанції.

Повноваження адвоката Кобилецького В.В. підтвердженні ордером на надання правничої (правової) допомоги АА №1279207 від 21.02.2023 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №5185.

У пункті 7 договору про надання правової допомоги від 07.02.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" та адвокат Кобилецький В.В. домовились, що гонорар адвоката визначається з розрахунку 2900 грн. за годину роботи.

У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником надано звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги та видатковий касовий ордер від 04.04.2023.

Відповідно до звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги Адвокатом були виконані наступні роботи:

- Консультування позивача, аналіз документів, збирання та систематизація доказів (3 години);

- Підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів (3,5 години);

- Підготовка та подання інших процесуальних документів (0,5 години).

Відповідно до вказаного звіту адвокатом Кобилецьким В.В. було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" послуги у сфері права загальною вартістю 20 300,00 грн за 7 годин.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" було прийнято виконані адвокатом Кобилецьким В.В. роботи (послуги) за вказаним звітом без зауважень, зважаючи на повну оплату таких послуг, яка підтверджується видатковим касовим ордером від 30.12.2021.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд відзначає, що наданий позивачем звіт про виконання доручення підтверджує виконання адвокатом Кобилецьким В.В. робіт об`ємом 7 годин.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується виконання адвокатом Кобилецьким В.В. робіт обсягом у 7 годин та загальною вартістю 20 300,00 грн.

Щодо заявленого позивачем до відшкодування за рахунок відповідача є "гонорару успіху" (додаткового гонорару згідно п. 7 договору про надання правової допомоги від 07.02.2023) у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги, то суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" заявило до стягнення 32 660,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з яких 12 360, 00 грн "гонорар успіху".

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху", у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто, розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

У зв`язку із цим суд бере до уваги, що вчинені представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" дії, які можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, були актуальні під час звернення із позовною заявою та розгляду її в суді першої інстанції, за результатами якого винесено рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Отже, колегія суддів вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в загальному розмірі 32660,00 грн (у тому числі 12360,00 грн "гонорару успіху") відповідає критерію розумності, такі витрати мають характеру необхідних, співрозмірні із виконаною роботою в суді першої інстанції.

З урахуванням наявних у матеріалах справи фактичних даних, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу були фактичними та неминучими, а їх розмір - обґрунтований.

Відповідачем не доведено надмірності понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" витрат на правову допомогу та не надано доказів про наявність підстав зменшити розмір таких витрат.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 4 ч. 1 277 ГПК України дійшов висновку про обґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нс Будпроект" витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду в частині витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/2731/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі № 910/2731/23 скасувати в частині відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу, прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НС Будпроект" (03150, місто Київ, вул.Тютюнника Василя, будинок 5б, офіс 18; ідентифікаційний код: 44187412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторсько-будівельний центр" (02094, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 27/2; ідентифікаційний код: 38408113) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 660,00 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят) грн 00 коп ."

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/2731/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.08.2023 враховуючи перебування судді Шаптали Є.Ю. у відпустці.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв