Постанова

від 02.08.2023 по справі 922/2558/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/2558/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Панасейко О.Ю. в порядку самопредставництва на підставі посвідчення №1952, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від 2-го відповідача (апелянта) Гудз Б.Д. на підставі довіреності від 09.05.2023р. №1276-Р,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Львівського національного університету імені Івана Франка, м.Львів, (вх. №996 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023р. у справі №922/2558/22 (суддя Буракова А.М., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 01.05.2023р.)

за позовом: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків,

до 1-го відповідача: Університету банківської справи, м.Львів,

до 2-го відповідача: Львівського національного університету імені Івана Франка, м.Львів,

про стягнення 516015,20грн.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Університету банківської справи про стягнення вартості спожитої теплової енергії за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 1138/21 від 25.03.2021р. у розмірі 32221,69грн., яка утворилась за грудень 2021 року, та вартості спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору у розмірі 483793,51грн., яка утворилась за січень, лютий, жовтень 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем - Університетом банківської справи, взятих на себе зобов`язань за вказаними договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді в частині повного та своєчасного розрахунку, а також на позадоговірне споживання теплової енергії без проведення оплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2023р. у справі №922/2558/22 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Львівський національний університет імені Івана Франка.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2023р. у справі №922/2558/22 закрито провадження у справі відносно Університету банківської справи; задоволено позовні вимоги у справі до Львівського національного університету імені Івана Франка; стягнуто з Львівського національного університету імені Івана Франка на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" вартість спожитої теплової енергії за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 1138/21 від 25.03.2021р. у розмірі 32221,69грн., яка утворилась за грудень 2021 року, та вартість спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору у розмірі 483793,51грн., яка утворилась за січень, лютий, жовтень 2022 року та 7740,23грн. судового збору.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 165 від 14.02.2022р. "Про реорганізацію Університету банківської справи" Університет банківської справи (код в ЄДРЮОФОП та ГО 34716922) було реорганізовано шляхом його приєднання до Львівського національного університету імені Івана Франка (код в ЄДРЮОФОП та ГО 02070987), отже Львівський національний університет імені Івана Франка є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Університету банківської справи та використовує у своїй діяльності ліцензії на надання освітніх послуг, видані цьому закладу освіти до переоформлення ліцензії в установленому законодавством порядку.

Крім того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Університету банківської справи (код в ЄДРЮОФОП та ГО 34716922) від 07.04.2023р. господарським судом першої інстанції було встановлено, що юридичну особу - Університет банківської справи припинено, а правонаступником даної юридичної особи є Львівський національний університет імені Івана Франка (код в ЄДРЮОФОП та ГО 02070987).

Отже, за наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог відносно 1-го відповідача- Університету банківської справи з посиланням на положення пункту 6 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що Львівський національний університет імені Івана Франка є правонаступником Університету банківської справи, до якого перейшла сукупність прав та обов`язків, за які він повинен нести відповідальність в повному обсязі, а також враховуючи підтвердження наявними в матеріалах справи доказами факту неналежного виконання 1-им відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді в частині повного та своєчасного розрахунку, та позадоговірне споживання теплової енергії, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог до 2-го відповідача.

Львівський національний університет імені Івана Франка з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023р. у справі №922/2558/22 та закрити провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим 2-им відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що у відповідності до приписів частини 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються, а приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Проте, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.02.2023р. щодо Львівського національного університету імені Івана Франка в параграфі щодо даних про юридичні особи, правонаступником яких є зареєстрована особа, а саме Львівський національний університет імені Івана Франка, відсутня формація про Університет банківської справи.

Отже, за наведених обставин, апелянт вважає, що Львівський національний університет імені Івана Франка на момент подання позову не набув статусу правонаступника Університету банківської справи, оскільки процедура приєднання є незавершеною, а отже не є належним відповідачем у даній справі.

Крім того, щодо наявності заборгованості за постачання теплової енергії апелянт звертає увагу суду на те, що у відповідності до приписів статей 104, 107 Цивільного кодексу України, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов`язків до новоутвореної юридичної особи відбувається саме на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Отже, на думку апелянта, для виконання зобов`язання за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 1138/21 від 25.03.2021р. та стягнення заборгованості за позадоговірне споживання теплової енергії в гарячій воді, позивач мав звернутись з відповідною вимогою до комісії з реорганізації Університету банківської справи. Проте, відповідного звернення не було. Більш того, сума заборгованості яка є предметом розгляду даної справи також не була відображена в передавальному акті.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівського національного університету імені Івана Франка на рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023р. у справі №922/2558/22; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та призначено справу до розгляду на 15 червня 2023 р. о 12:30 годині.

08.06.2023р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6549), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Львівського національного університету імені Івана Франка, а рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023р. у справі №922/2558/22 залишити без змін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2023р., у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мартюхіної О.І. для розгляду апеляційнрї скарги у справі №922/2558/22 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

13.06.2023р. представником апелянта подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2023р. задоволено клопотання представника Львівського національного університету імені Івана Франка, про участь у судовому засіданні 15 червня 2023 р. о 12:30 год. у справі №922/2558/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду яке відбулось 15.06.2023р. було оголошено протокольну перерву до 02.08.2023р. об 11:30 годині.

28.07.2023р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду супровідний лист, до якого було додано додаткові документи (вх.№8822), а саме: копію акту приймання передачі державного нерухомого майна Львівського національного університету імені Івана Франка на баланс Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 26.07.2023р. У вказаного супровідному листі апелянтом також зазначено про те, що відповідні пояснення щодо даного документу будуть надані в судовому засіданні 02.08.2023р.

Стосовно вказаного додаткового доказу, судова колегія зазначає, що відповідний документ датовано 26.07.2023р., тобто після ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення від 20.04.2023р., отже, господарський суд першої інстанції не надавав йому правової оцінки.

За приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів.

Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. (Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 25.04.2018р. у справі №911/3250/16, від 06.02.2019р. у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019р. у справі №916/4692/15, від 16.12.2020р. у справі №908/1908/19, від 21.01.2021р. у справі №908/3359/19 від 27.04.2023р. у справі №927/738/19).

Враховуючи вищевикладене, апеляційним господарським судом зазначений документ не розглядається та не приймається до уваги в якості додаткового доказу.

01.08.2023р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву про відкладення розгляду справи (вх.№8950). В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаної заяви скаржник посилається на те, що маючи на меті врегулювання даного спору шляхом укладення мирової угоди в порядку статті 192 Господарського процесуального кодексу України на адресу позивача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" було направлено пропозицію щодо врегулювання спірних правовідносин та підписання мирової угоди.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.08.2023р. представник апелянта підтримав подану 01.08.2023р. заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, з огляду на намір врегулювання даного спору шляхом укладення мирової угоди в порядку статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача висловив свої заперечення та пояснив, що відповідна пропозиція щодо укладення мирової угоди на адресу позивача не надходила, у зв`язку із чим просив відмовити в задоволенні заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату.

Частинами 11 та 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.

Колегія суддів, враховуючи надані представником позивача пояснення відносно того, що станом на 02.08.2023р. відповідна пропозиція щодо укладення мирової угоди від 2-го відповідача не надходила, а також враховуючи принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк, дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви апелянта про відкладення розгляду справи.

Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023р. у справі №922/2558/22 та закрити провадження у справі.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023р. у справі №922/2558/22 залишити без змін.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.03.2021р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі - теплопостачальна організація) та Університетом банківської справи (надалі - споживач) було укладено договір № 1138/21 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді (надалі договір т.1 а.с.21-28), відповідно до умов якого предметом цього договору є закупівля код згідно ДК 021:2015 09320000-8-пара, гаряча вода та пов`язана продукція (пункт 1.1. договору).

Відповідно до умов пункту 1.2. договору, теплопостачальна організація зобов`язується постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язувався прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання.

Кількісні характеристики теплової енергії за договором вказані в додатку 1 до цього договору (пункт 1.3. договору).

Пунктом 3.1. договору, сторони погодили, що ціна договору становить 2943943,37грн, ПДВ 588788,68грн., всього 3532732,05грн.

Ціна цього договору може бути змінена згідно випадків, вказаних у частині 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (зі змінами) (пункт 3.2. договору №1).

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, вказані в цьому договорі, відкриті теплопостачальною організацією для кожної категорії з окремими встановленими тарифами (населення, бюджетні установи, інші споживачі), відповідно до цих тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України.

Розрахунковим періодом є місяць за результатом якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період) в 2-х примірниках) (пункт 4.2. договору №1).

Відповідно до пункту 4.4. договору, сторони погодили, що розрахунки здійснюються за показниками приладів обліку: - якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене у договорі, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт; - якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого завчасно в цьому договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок майбутньої оплати заявленого обсягу за період, наступний за розрахунковим.

Розрахунки без приладів комерційного обліку: - якщо обсяг спожитої теплової енергії перевищує оплачений зазначений у договорі обсяг, вартість такого перевищення оплачується споживачем не пізніше 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, акту виконаних робіт; - якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від оплаченого зазначеного у договорі обсягу, вартість такого перевищення оплати зараховується в рахунок оплати зазначеного в цьому договорі обсягу місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.5. договору).

Згідно з пунктом 4.8. договору, споживач з 29 числа розрахункового місяця до 1-го числа, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від теплопостачальної організації за адресою: вул. Мефодіївська, буд. 11, кім. 17 наступні документи за розрахунковий період:

- рахунок фактуру, акт виконаних робіт по об`єктах, що обладнані приладами обліку. Споживач з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, самостійно отримує від теплопостачальної організації за адресою: вул. пр. Людвіга Свободи, буд.32А, т.3494886, наступні документи за розрахунковий період: - акт звіряння розрахунків; - рахунок фактуру, акт виконаних робіт по об`єктах, що не обладнані приладами обліку.

По одному примірнику оформлених актів споживач повертає теплопостачальній організації протягом 10 днів після їх отримання.

Відповідно до пункту 5.2. договору, місце передачі теплової енергії - передача теплової енергії на об`єкти теплоспоживання здійснюється на межі балансової належності сторін, яка вказана у додатку(ах) 2 до цього договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.

У відповідності до пункту 5.3. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4.

Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично складись між сторонами з 01.02.2021 року і діє у частині поставки теплової енергії по 31.12.2021 року включно (згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків, до їх повного здійснення (пункт 10.1 договору).

Також, між сторонами було підписано додаток № 1, а саме обсяги постачання теплової енергії споживачу по всім об`єктам теплоспоживання, додаток № 2 схема межі поділу теплової мережі технічна характеристика теплотраси, акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, додаток № 3 умови припинення постачання теплової енергії, додаток № 4 перелік об`єктів теплопостачання, додаток № 5 облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатація вузла обліку теплової енергії (т.1 а.с.29-35).

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" зазначав, що на підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2021-2022 здійснював постачання теплової енергії у приміщення споживача, які зазначені в додатку 4 до договору, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Перемоги, 55.

Проте, внаслідок неналежного виконання споживачем зобов`язання з оплати станом на 01.12.2022р. в останнього утворилась заборгованість за неналежне виконання договірних зобов`язань за грудень 2021 року в сумі 32221,69грн., що підтверджується актом № 173/31334 підключення/відключення споживача від 22.10.2021р. та рахунком-фактурою № 17300-5180 від 14.01.2022р. (т.1 а.с.37, 51).

Крім того, позивач зазначав, що починаючи з січня 2022 року споживання теплової енергії на потреби опалення приміщення за адресою: пр. Перемоги 55 в м. Харкові здійснювалося Університетом банківської справи без укладання договору.

Факт споживання споживачем теплової енергії підтверджується, зокрема, актом № 173/31334 підключення/відключення споживача від 22.10.2021р., та актом обстеження системи теплопостачання об`єкта №173/5132 від 16.11.2022р. (т.1 а.с.47, 51).

Станом на 01.12.2022р. вартість спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору, яка утворилась за січень, лютий, жовтень 2022 року, складає 483793,51грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями рахунків-фактур №17300-5180 від 03.02.2022р., 16.03.2022р., 10.05.2022р., 04.07.2022р. та 07.11.2022р. з додатками до них (т.1 а.с.37-42).

Таким чином, загальна сума заборгованості Університету банківської справи за спожиту теплову енергію склала 516015,20 грн., з яких:

- вартість спожитої теплової енергії за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 1138/21 від 25.03.2021 у розмірі 32221,69 грн., яка утворилась за грудень 2021;

- вартість спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору у розмірі 483793,51 грн., яка утворилась за січень, лютий, жовтень 2022 року.

Враховуючи вказані обставини, 19.12.2022р. Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення вказаної заборгованості (т.1 а.с.1-68).

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2023р. у даній справі закрито провадження у справі стосовно Університету банківської справи та задоволено позовні вимоги у справі до Львівського національного університету імені Івана Франка, з підстав викладених вище (т.2 а.с.51-56).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що за змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 638 Цивільного кодексу України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між позивачем та 1-им відповідачем були врегульовані договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 1138/21 від 25.03.2021р., який за своєю правовою природою є договором надання послуг з постачання теплової енергії у виді гарячої води (опалення), та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509, 530 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 901 та 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Пунктом 1.2 укладеного між сторонами договору передбачено зобов`язання позивача (енергопостачальної організації) постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень відповідача, що відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" віднесено до комунальних послуг.

Комунальні послуги за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються в тому числі спеціальним Законом України "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Так, за приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України).

Частинами 6 та 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Поняття споживач теплової енергії закріплено в статті 1 Закону України "Про теплопостачання". До споживачів теплової енергії цією статтею віднесено - фізичних або юридичних осіб, які використовують теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Цією ж статтею таж передбачено, що внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Як було зазначено вище, за умовами пункту 10.1 договору він набуває чинності з 01.02.2021 року і діє у частині поставки теплової енергії по 31.12.2021 року включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення.

Матеріали справи не містять доказів заявлення будь-якою зі сторін про припинення договору, а тому колегія суддів приходить до висновку, що зазначений договір був чинним та його умови діяли також протягом опалювального сезону 2021 року, тобто у заявлений позивачем період.

Таким чином, оскільки положення Закону України "Про теплопостачання" визначають споживачем теплової енергії юридичну особу, яка використовує теплову енергію саме на підставі договору, а також з огляду на чинність і дію договору про постачання теплової енергії, та з підстав відсутності будь-яких письмових заяв сторін про припинення його дії, колегія суддів дійшла висновку, що 1-ий відповідач (станом на момент виникнення спірних правовідносин) був споживачем послуг з постачання теплової енергії та суб`єктом у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно з зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

При цьому, наявність письмово оформленого договору свідчить про чинність та дійсність зобов`язання споживача оплачувати надані йому послуги.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Таким чином, приймаючи до уваги погоджені сторонами умов договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, яким сторони чітко погодили та встановили порядок постачання теплової енергії, а також визначили порядок та строк її оплати, колегія суддів зазначає про наявність у відповідача обов`язку зі своєчасної оплати спожитої теплової енергії за договором.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі вищевказаного договору та у відповідності до розпорядження голови Харківської міської ради про початок опалювального сезону 2021-2022 років Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", відпускало теплову енергію в гарячій воді до об`єктів споживача, які визначено в додатках до договору.

Дослідивши наданий позивачем акт на підключення споживача від 22.10.2021р. № 173/31334 (т.1 а.с.51), судовою колегією встановлено, що позивачем було підключено опалення за адресою: м. Харків, вул. Перемоги, 55 споживачу Університету банківської справи.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем своєчасно та належним чином виконано взяті на себе зобов`язання з постачання на адресу об`єкта теплоспоживання - по проспекту Перемоги, 55 та було поставлено споживачу теплову енергію в гарячій воді в грудні 2021 року.

Проте, внаслідок неналежного виконання споживачем зобов`язання з оплати станом на 01.12.2022р. в останнього утворилась заборгованість за неналежне виконання договірних зобов`язань в сумі 32221,69 грн., що підтверджується, зокрема, рахунком-фактурою № 17300-5180 від 14.01.2022р. (т.1 а.с.37).

Крім того, з огляду на закінчення 31.12.2021р. строку дії договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 1138/21 від 25.03.2021р., починаючи з січня 2022 року споживання теплової енергії на потреби опалення приміщення за адресою: пр. Перемоги 55 в м. Харкові здійснювалось Університетом банківської справи без укладання договору.

Факт споживання споживачем теплової енергії підтверджується, зокрема, актом № 173/31334 підключення/відключення споживача від 22.10.2021р., та актом обстеження системи теплопостачання об`єкта №173/5132 від 16.11.2022р. (т.1 а.с.47, 51).

Станом на 01.12.2022 вартість спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору, яка утворилась за січень, лютий, жовтень 2022 року, складає 483793,51грн., що підтверджується доданими позивачем до позовної заяви копіями рахунків - фактур №17300-5180 від 03.02.2022р., 16.03.2022р., 10.05.2022р., 04.07.2022р. та 07.11.2022р. з додатками до них (т.1 а.с.37-42).

Таким чином, загальна сума заборгованості споживача - Університету банківської справи за спожиту теплову енергію склала 516015,20грн., з яких:

- вартість спожитої теплової енергії за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 1138/21 від 25.03.2021р. у розмірі 32221,69грн., яка утворилась за грудень 2021;

- вартість спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору у розмірі 483793,51грн., яка утворилась за січень, лютий, жовтень 2022 року.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, по особовому рахунку споживача обліковується заборгованість за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 1138/21 від 25.03.2021р. в сумі 32221,69грн. за грудень 2021 року, що підтверджується, зокрема, рахунком-фактурою № 17300-5180 від 14.01.2022р.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на спростування вказаних обставин.

Отже, за наведених обставин, споживач - Університет банківської справи є таким, що прострочив виконання зобов`язання в частині своєчасного розрахунку за поставлену теплову енергію за договором.

Щодо існуючої заборгованості споживача - Університету банківської справи за спожиту теплову енергію на потреби опалення без укладання договору у розмірі 483793,51грн., яка утворилась за січень, лютий, жовтень 2022 року, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

За приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до пунктів 4 і 14 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією відповідно до типових договорів, форми яких затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Отже, чинним законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов`язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні, лютому, жовтні 2022 року Університет банківської справи не укладав з позивачем відповідного договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Проте, відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 21.05.2019р. у справі № 922/4239/16, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Факт споживання Університетом банківської справи теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актом № 173/31334 підключення/відключення споживача від 22.10.2021р., та актом обстеження системи теплопостачання об`єкта №173/5132 від 16.11.2022р. (т.1 а.с.47, 51), які підписані представниками сторін без жодних зауважень.

Проте, споживачем не було сплачено вартість спожитої теплової енергії без укладення договору за січень, лютий та жовтень 2022 року, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог у відповідній частині.

Судова колегія також відхиляє доводи апелянта про те, що він є неналежним відповідачем у даній справі із посиланням на недоведеність факту правонаступництва за причини не включення спірної заборгованості в передавальний акт та відсутність відомостей про правонаступництво у витязі з реєстру щодо Львівського національного університету імені Івана Франка. Адже обставини, на які посилається апелянт, спростовуються відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи та жодним чином не свідчать про відсутність спірної заборгованості та необхідність її погашення.

Зокрема, в Акті приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 07.09.2022р. (т.1 а.с.132-159) зазначено про передачу Львівському національному університету імені Івана Франка (балансоутримувач, що приймає) об`єкта передачі (майна, що знаходилось на балансі Університету банківської справи), включно з правами та обов`язками юридичної особи, що була реорганізована.

Отже за наведених обставин судова колегія вважає, що Львівському національному університету імені Івана Франка перейшло як все майно Університету банківської справи, так сукупність як прав, так обов`язків, за належне виконання яких він повинен нести відповідальність в повному обсязі, незважаючи на наявність/відсутність відображення певної деталізованої інформації в Акті приймання-передачи.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно наказу Міністерства освіти і науки України №165 від 14.02.2022р. Університет банківської справи реорганізовано шляхом приєднання його до Львівського національного університету імені Івана Франка (т.1 а.с.120-122).

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.04.2023р. (т.2 а.с.3-20), 30.09.2022р. відбулась державна реєстрація припинення юридичної особи - Університету банківської справи в результаті її реорганізації.

У відповідному розділі витягу з ЄДРЮОФОП та ГО містяться дані про юридичну особу-правонаступника - Львівський національний університет імені Івана Франка, код ЄДРПОУ: 02070987.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 Цивільного кодексу України).

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не тільки окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва.

Судова колегія також враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 14.09.2020р. у справі № 296/443/16-ц, в статтях 104 і 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

З урахуванням того, що згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №165 від 14.02.2022р. про припинення Університету Банківської Справи шляхом реорганізації Львівський Національний університету імені Івана Франка є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків Університету та це не пов`язується з державною реєстрацією припинення Університету, датою виникнення універсального правонаступництва Львівського Національного університету імені Івана Франка щодо Університету Банківської Справи, який припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання відповідного наказу, з якої він є правонаступником Університетом Банківської Справи .

Отже, враховуючи факт припинення Університету банківської справи з внесенням про це відповідних відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відображення у витязі з реєстру Університету банківської справи відомостей про його правонаступника - Львівський національний університет імені Івана Франка, колегія суддів вважає доведеним факт правонаступництва, про що господарським судом першої інстанції було зроблено вірний висновок.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з 2-го відповідача - Львівського національного університету імені Івана Франка на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" вартості спожитої теплової енергії за договором про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №1138/21 від 25.03.2021р. у розмірі 32221,69грн., яка утворилась за грудень 2021 року, та вартості спожитої теплової енергії на потреби опалення без укладання договору у розмірі 483793,51грн., яка утворилась за січень, лютий, жовтень 2022 року.

За приписами статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023р. у справі №922/2558/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівського національного університету імені Івана Франка залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2023р. у справі №922/2558/22 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08.08.2023

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко