Рішення

від 27.07.2023 по справі 905/638/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.2023 Справа №905/638/23

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

при секретарі судового засідання Кухтик С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок №32-Б, офіс №1019; код ЄДРПОУ 13501985)

до Командитного товариства «Племзавод ім.Калініна» (84550, Донецька область, Бахмутський район, селище Калініна(п), вулиця Октябрьська, будинок №1; код ЄДРПОУ 00845631)

про стягнення 528 777,57 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Охрименко М.І.

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Командитного товариства «Племзавод ім.Калініна» про стягнення 528 777,57 гривень, з яких 436 450,06 гривень сума попередньої оплати, 14 349,04 гривень 3% річних, 77 978,47 гривень інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов договору поставки №РС01211-PREP від 22.02.2022 внесено попередню оплату. Відповідачем, у зв`язку зі збройною агресією та початком бойових дій 24.02.2023, зобов`язання з поставки товару виконані не були. Вимоги щодо повернення попередньої оплати останнім наразі не виконані, на підставі викладеного позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 31.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.06.2023. Встановлено процесуальний строк на подання заяв по суті спору, доказів.

На електронну адресу суду 08.06.2023 від відповідача надійшов лист в якому останній висловив свою праву позицію щодо спірних правовідносин. Так, відповідач визнав наявність основної заборгованості в розмірі 436 450,06 гривень, проте просив суд не визнавати за ним заборгованість зі сплати 14 349,04 гривень 3% річних, 77 978,47 гривень інфляційних втрат, оскільки така заборгованість виникла не з його вини.

21.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 29.06.2023 о 13:30 год., та всіх наступних засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 26.06.2023 вказану заяву задоволено повністю.

У підготовчому засіданні 29.06.2023 представник позивача брав участь в режимі відеоконференції. Зазначив, що відзив на позовну заяву або інших документів від відповідача не отримував, а тому просив надати додатковий час для подання заперечень. Повідомив, що детальний розрахунок судових витрат на правничу допомогу буде подано до наступного засідання.

Представник відповідача не з`явився, про дату та час проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи, що відповідачем визнано позовні вимоги лише частково, у суду відсутні підстави для ухвалення рішення в порядку, встановленому статтею 191 Господарського процесуального кодексу України, а тому продовжується розгляд справи.

Враховуючи, що судом здійснено усі можливі та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про доцільність закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 29.06.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 27.07.2023, встановлено учасникам справи строк на подання до суду заяв по спору та з процесуальних питань, доказів.

Через підсистему «Електронний суд» 11.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач наполягає на задоволенні позову в повному обсязі, заперечив щодо підстав звільнення відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

У судовому засіданні 27.07.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у письмових заявах.

Представник відповідача не з`явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість її розгляду по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріали в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

22 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (далі Покупець, позивач) та Командитним товариством «Племзавод ім. Калініна» (далі Постачальник, відповідач) укладено договір поставки №РС01211-PREP, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику українського походження врожаю 2021 року, іменоване в подальшому «Товар» на умовах FСА (Завантажено у транспортний засіб, Бахмутський р-н (Калинівка)) Інкотермс 2020.

Загальна кількість Товару в заліковій вазі становить 25,000 тон +/-5% за вибором покупця (п.2.1. договору).

Згідно з п. 3.1. договору Ціна Товару згідно даного Договору становить 17 807,02 гривень без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 14% -2 492,98 гривень.

Загальна вартість Товару, що постачається, на дату укладення цього Договору становить 507 500,07 гривень +/-5%, в тому числі ПДВ 14 % 62 324,57 гривень з урахуванням пункту 2.1 цього Договору (п. 3.5. договору).

Відповідно до п.4.1. договору поставка Товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 22 лютого 2022 року до 1 березня 2022 року.

У відповідності до п.п.6.1.1-6.1.2. Покупець здійснює оплату за Товар у наступному порядку:

Покупець здійснює передоплату у розмірі 86% вартості Товару на розрахунковий рахунок Постачальника на основі підписаного договору та копії рахунку на передплатну суму, після надання належним чином оформленого гарантійного листа про наявність Товару на складі та у власності Постачальника, а також отримання підтвердження від представника Покупця про завантаження Товару у транспортні засоби Покупця або наявність цього Товару на складі.

Інші 14% оплачуються протягом 2 (двох) робочих днів після підтвердження Покупцем отримання Товару і оригіналів документів, визначених в пп. 4.2. цього Договору, а також електронних копій фінального рахунку, видаткової та податкової накладних, квитанції про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно до вимог ст. 201. Податкового кодексу України.

Цей Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, визначених даним Договором (п.13.3. договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Нормами статей 655, 656, 662 ЦК України встановлено, що за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі- продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

На виконання умов договору відповідач надіслав позивачу довідку №37 від 22.02.2022 про підтвердження походження Товару та Гарантійний лист №38 від 22.02.2022 щодо наявності необхідного обсягу Товару для постачання, рахунок-фактуру №6 від 22.02.2022 на оплату 86% вартості Товару у розмірі 436 450,06 гривень.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателлит» виконано свої зобов`язання щодо сплати належної суми передоплати у розмірі 436 450,06 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №2166 від 23.02.2022.

Проте, у зв`язку із збройною агресією Росії проти України 24 лютого 2022 року та початком бойових дій, зокрема на території Донецької області, відповідачем не було виконано зобов`язання з поставки законтрактованого обсягу у встановлені терміни.

У листі за вих.№11042022.6/010 від 11.04.2022 позивач, через фактичну неможливість обома Сторонами виконати свої подальші обов`язки за Договором (Постачальнику поставити, а Покупцю прийняти), просив відповідача повернути суму попередньої оплати протягом 7 днів у розмірі 436 450,06 гривень, оскільки жодних поставок за Договором так і не відбулось та не може відбутись через обставини, за які жодна зі сторін не відповідає (форс-мажор).

Вказаний лист був надісланий на електронну адресу відповідача 13.04.2022, проте залишений останнім без відповіді.

Наведене зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до господарського суду з позовом про стягнення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України2, «Агрокомплекс проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до умов договору здійснив попередню оплату 86% вартості товару у розмірі 436 450,06 гривень.

Відповідно до п.4.1. договору поставка Товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 22 лютого 2022 року до 1 березня 2022 року.

Матеріали справи не містять доказів поставки Товару.

Листом №11042022.6/010 від 11.04.2022 позивач просив відповідача повернути суму попередньої оплати, оскільки жодних поставок за Договором так і не відбулось та не може відбутись

Отже, у зв`язку з реалізацією покупцем його права на повернення попередньої оплати припиняється зобов`язання з поставки та виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Відтак, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу суми попередньої оплати в розмірі 436 450,06 гривень.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 436 450,06 гривень, проте зауважив про неможливість такого повернення.

Неможливість повернення суми попередньої оплати обґрунтовує зупиненням діяльності товариства, що підтверджується наказом №6 від 30.12.2022, а також пошкодженням виробничих будівель внаслідок бойових дій, про що надано Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань.

Враховуючи, що відповідачем не подано до суду ані доказів поставки товару на суму попередньої оплати, ані доказів повернення вказаної суми, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім суми попередньої оплати, позивачем заявлено до стягнення 14 349,04 гривень 3% річних за період з 20.04.2022 по 24.05.2023, 77 978,47 гривень інфляційних втрат за період травень 2022 року квітень 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як вже зазначалось, вимога щодо повернення суми попередньої оплати за вих.№11042022.6/010 від 11.04.2022 надіслана на електронну адресу відповідача 13.04.2022.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав факт отримання вказаної вимоги, проте зазначив, що наказом №6 від 30.12.2022 зупинено діяльність товариства у зв`язку з чим вказана вимога не розглядалась.

У листі вих.№1 від 29.05.2023 адресованому позивачу зазначено, що внаслідок бойових дій працівники товариства не мають доступу до свої робочих місць, діяльність товариством не проводилась та не отримувались доходи, на банківському рахунку кошти відсутні. Також, відповідачем вказано про припинення бухгалтерського обліку відповідно до наказу №3 від 01.06.2022 через відсутність зв`язку з головним бухгалтером.

Наведені підстави, на переконання відповідача, підтверджують неможливість виконання ним своїх зобов`язань за договором, а також підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку з повернення суми попередньої оплати.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд критично ставиться до поданих відповідачем доказів, адже подані листи не містять доказів їх направлення, відсутність коштів на рахунках відповідача не підтверджена жодними доказами.

Доказів звернення до позивача з повідомленням про неможливість виконання зобов`язань (настання обставин непереборної сили з відповідними доказами), наміром врегулювання заборгованості, тощо матеріали справи також не містять.

А тому у суду відсутні підстави вважати відповідача таким, що підлягає звільненню від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові №918/631/19 від 22.09.2020, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року в справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

З огляду на правову природу правовідносин сторін суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок 3% річних, інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», судом встановлено, що він є арифметично та методологічно вірним, а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому розмірі.

Щодо розподілу судових витрат.

У п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, у позовній заяві міститься орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з:

- 100 000,00 гривень без ПДВ витрати на професійну правничу допомогу (у разі залучення адвоката);

- 7 931,66 гривень судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивач у позові зазначив, що належний розрахунок та докази будуть визначені за результатами розгляду справи та подані у відповідності до ст..ст. 123-130, 221 Господарського процесуального кодексу України.

Частино 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підставі викладеного, питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу при прийнятті рішення у справі не розглядається.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесу кодексу України судові витрати у разі задоволення позову (в даному випадку зі плати суми судового збору 7 931,66 гривень) покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Командитного товариства «Племзавод ім.Калініна» про стягнення 528 777,57 гривень, з яких 436 450,06 гривень сума попередньої оплати, 14 349,04 гривень 3% річних, 77 978,47 гривень інфляційні втрати - задовольнити.

Стягнути з Командитного товариства «Племзавод ім.Калініна» (84550, Донецька область, Бахмутський район, селище Калініна(п), вулиця Октябрьська, будинок №1; код ЄДРПОУ 00845631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок №32-Б, офіс №1019; код ЄДРПОУ 13501985) 436 450,06 гривень сума попередньої оплати, 14 349,04 гривень 3% річних, 77 978,47 гривень інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 931,66 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні 27.07.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2023.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок №32-Б, офіс №1019; код ЄДРПОУ 13501985)

Відповідач: Командитне товариство «Племзавод ім.Калініна» (84550, Донецька область, Бахмутський район, селище Калініна(п), вулиця Октябрьська, будинок №1; код ЄДРПОУ 00845631)

Суддя С.М. Фурсова