Рішення

від 01.08.2023 по справі 908/1307/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/92/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2023 Справа № 908/1307/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД», (70322, Запорізька область, Розівський район, с. Кузнецівка, вул. Миру, буд. 73, AFAVAN@ukr.net)

до відповідача 2 ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 1 177 268,63 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Якушев С.О., на підставі довіреності № 7756-К-Н-О від 07.09.2021 (адвокат, в режимі відеоконференції);

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - не з`явився;

20.04.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № б/н від 14.03.2023 (вх. № 1425/08-07/23 від 20.04.2023) Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД», с. Кузнецівка Розівського району Запорізької області і до ОСОБА_1 , с. Багатівка Розівського району Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно 1 177 268,63 грн. заборгованості за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 546 076,08 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 83 751,83 грн., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 546 076,08 грн. та пені в розмірі 1 364,64 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 справу № 908/1307/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1307/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/92/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1307/23 до 31.07.2023, підготовче засідання відкладалося на 10.07.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/1307/23, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 01.08.2023.

В судове засідання 01.08.2023 з`явився представник позивача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 01.08.2023 приєднався представник позивача.

В судовому засіданні 01.08.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Відповідач 1, відповідач 2 особисто, так само як і їх представники, в судове засідання 01.08.2023 не з`явилися, про поважність причин неявки суд завчасно не повідомили.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 15.11.2023 включно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку (з урахуванням наступних змін і доповнень) с. Кузнецівка та с. Багатівка Розівського району Запорізької області, які територіально відносяться до Розівської селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області, входять до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 03.03.2022 по теперішній час).

У зв`язку із викладеним, ухвали суду по справі № 908/1307/23 направлялися судом відповідачам 1 і 2 на відому суду адресу електронної пошти, яка також зазначалася відповідачами 1 і 2 як засіб офіційного зв`язку в кредитному договорі № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 і договорі поруки № 037490007-ДП-2/1 від 17.12.2021.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Крім того, враховуючи територіальне перебування відповідача 2 на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» ухвали господарського суду Запорізької області у справі № 908/1307/23 опубліковані на офіційному веб-сайті судової влади України.

За приписами зазначеної норми Закону якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідачів 1 і 2 про відкриття провадження у справі № 908/1307/23 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 01.08.2023 за відсутністю відповідачів 1 і 2, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. 193 ГК України, ст., ст. 16, 526, 530, 553, 554, 610, 611, 626, 1054 ЦК України. Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД», щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. В забезпечення зобов`язань за кредитним договором позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 03749000-ДП-2/1 від 17.12.2021, за умовами якого відповідач 2 зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 його боргових зобов`язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. 17.12.2021 між позивачем та відповідачем 1 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник (відповідач 1) мас право на отримання фінансової державної підтримки. Згідно з підпунктом «в» пункту 1 додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 позичальник обізнаний проте, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантійна портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151. При цьому, позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе. 31.12.2020 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (гарант) та позивачем (бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151. Як зазначає позивач, відповідач 1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором щодо здійснення щомісячних платежів, передбачених графіком платежів. У зв`язку із цим, станом на 10.03.2023 заборгованість за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 становить 1 177 268,63 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту становить 546 076,08 грн., заборгованість по процентам становить 83 751,83 грн., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією становить 546 076,08 грн. та пеня на підставі п., п. 6.1, 6.2, 6.8, 6.9 договору гарантії та п., п. 2.11, 2.13, 2.14 додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 становить 1 364,64 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідачів 1 і 2 солідарно 1 177 268,63 грн. заборгованості за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021, а також покласти на відповідачів 1 і 2 витрати зі сплати судового збору в сумі 17 659,03 грн.

13.06.2023 на електронну пошту господарського суду Запорізької області з підтвердженим КЕП на підставі ст. 165 ГПК України надійшов Відзив на позовну заяву б/н і б/д (вх. № 12778/08-08/23 від 13.06.2023) за підписом ОСОБА_1 як директора ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД», в якому зазначено, що дійсно між АК КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД» укладений кредитний договір № 03749000-КД-2 від 17.12.2021, на підставі якого відповідач 1 отримав кредитні кошти в розмірі 1 236 000,76 грн. на придбання сільгосптехніки. Додатком № 1 до кредитного договору є графік платежів, яким передбачено погашення кредиту рівними двічі на рік, при цьому першою датою внесення платежу в 2022 році визначено 01.06.2022 в розмірі 121 350,24 грн. ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД» сумлінно виконувало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021, про що свідчить внесення платежів протягом 2022 року, а саме 01.03.2022 в розмірі 6 610,00 грн., 06.06.2022 в розмірі 143 054,49 грн. та 02.11.2022 в розмірі 60,53 грн. У зв`язку із повномасштабним вторгненням військ Російської Федерації на територію України та введенням на території України режиму воєнного стану, перебуванням території, де фактично знаходяться виробничі потужності ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД» та здійснюється господарська діяльність підприємства, у зоні тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 03.03.2022 по теперішній час), ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД» не здійснює господарську діяльність та призупинило трудові відносини зі своїми працівниками. Таким чином, відповідачі вважають, що порушення умов кредитного договору сталося з незалежних від них причин, внаслідок дії форс-мажорних обставин. Повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин в перші дні окупації не було можливості через відсутність електроенергії, інтернет та мобільного зв`язку. У зв`язку із початком війни та запровадженням режиму воєнного стану змінилося правове регулювання сфери кредитування, зокрема відповідними нормативно-правовими актами встановлено, що боржник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а фінансові установи не мають права застосовувати передбачені договором штрафні санкції у разі такого порушення (неустойки, збільшення відсотків). Крім того, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України. У зв`язку із цим, директор ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД» ОСОБА_1 звертався до АК КБ «ПРИВАТБАНК» щодо надання кредитних канікул та/або замороження кредиту за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 до завершення воєнного стану в Україні. Проте, позитивного вирішення це питання не знайшло. Також у відзиві на позовну заяву, зазначено, що виконання зобов`язань за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 крім поруки забезпечено договором застави сільськогосподарської техніки № 03749000-ДЗ-2/1 від 17.12.2021. Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства та умови кредитного договору, позивач зобов`язаний звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а не першочергово використовувати право стягнення з поручителя кредитних коштів. Наведені обставини відповідачі 1 і 2 просять суд врахувати при вирішення спору у даній справі та відмовити в задоволені позову.

Також на електронну пошту господарського суду Запорізької області з підтвердженим КЕП надійшли Додаткові письмові пояснення до відзиву на позов б/н і б/д (вх. № 12679/08-08/23 від 12.06.2023) за підписом ОСОБА_1 як директора ТОВ «АГРОФІРМА АВАНГАРД», в якому зазначено, що відповідачі 1 і 2 вважають договір поруки № 03749000-ДП-2/1 від 17.12.2021 припиненим в силу приписів ст. 559 ЦК України у зв`язку із тим, що вимагаючи дострокового погашення кредиту в повному обсязі у строк до 14.10.2022 позивач фактично змінив істотні мови кредитного договору - термін дії кредитного договору.

Позивачем на підставі ст. 166 ГПК України надано Відповідь на відзив вих. № б/н від 27.06.2023 (вх. № 13736/08-08/23 від 27.06.2023), в якій, позивач зазначив, що наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання: повернення кредиту та сплати процентів. Крім того, лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, виданий Торгово-промисловою палатою України, на який посилаються відповідачі не є достатнім доказом, бо не є навіть універсальним форс-мажорним сертифікатом, а є лише листом, а відповідні сертифікати повинні мані індивідуальний характер під кожен окремий договір, тобто видані для кожного окремого суб`єкта господарської діяльності згідно ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Стосовно доводів відповідачів про наявність договору застави № 03749000-ДЗ-2/1 від 17.12.2021 та пріоритетність звернення стягнення на предмет застави, то позивач просить суд врахувати, що саме кредиторові належить право визначати спосіб та шляхи захисту своїх порушених прав. Щодо припинення договору поруки № 03749000-ДП-2/1 від 17.12.2021, то позивач вважає, що зміна строку виконання зобов`язання за кредитним договором через його неналежне виконання боржником не є тотожним до збільшення обсягу відповідальності боржника. Також слід врахувати, що відповідно до п. 2.1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги. Що стосується посилань про внесення протягом 2022 року відповідачем 1 платежів по кредиту в більшому розмірі, ніж передбачено графіком погашення кредиту, то всі платежі враховані та розподілені як на погашення тілу кредиту, так і на погашення процентів за кредитом, про що свідчать відповідні банківські виписки та розрахунок заборгованості. З урахуванням зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідачами 1 і 2 на підставі ст. 167 ГПК України надані Заперечення на відповідь на відзив б/н і б/д (вх. № 14592/08-08/23 від 10.07.2023), в яких відповідачі просять суд відмовити в задоволені позову з підстав, раніше наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до відзиву.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

17.12.2021 Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (Банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД», (Позичальник, відповідач 1 у справі) укладено Кредитний договір № 03749000-КД-2 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Невідновлювальна кредитна лінія (кредит) надається Банком для придбання Позичальником основних засобів шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Постачальника: ТОВ «КОМПАНІЯ АЛЬБІОН», ЄДРПОУ 35396734.

Згідно п. А.2 Кредитного договору ліміт цього Договору: 1 236 000,76 грн., у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 1 213 502,40 грн. на придбання сівалки; - у розмірі 22 498,36 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п., п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.

Відповідно до п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту: 01.11.2026.

Пунктом. 4.1 Кредитного договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п., п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п., п. А.6, А.6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Згідно п. 6.1 Кредитного договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

17.12.2021 між позивачем та відповідачем 1 укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода № 1), відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник мас право на отримання фінансової державної підтримки.

Пунктом 2.1. Додаткової угоди № 1 сторони передбачили, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становіть на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 14,31 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00 %.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди № 1 значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом с 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п., п. 2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5 % річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Індекс UIRD, який офіційно публікується на офіційному сайті НБУ (посилання на інтернет-сайті НБУ: https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial у вигляді ексель-таблиці, починаючи з 2011 року) є загальнодоступною інформацією.

До Додаткової угоди № 1 сторонами укладено додаток № 1 «Графік платежів», яким визначено наступні строки погашення заборгованості:

- 01.06.2022 - 121 350,24 грн.;

- 01.11.2022 - 121 350,24 грн.;

- 01.06.2023 - 121 350,24 грн. та 5 624,59 грн. страхового платежу;

- 01.11.2023 - 121 350,24 грн.;

- 01.06.2024 - 121 350,24 грн. та 5 624,59 грн. страхового платежу;

- 01.11.2024 - 121 350,24 грн.;

- 01.06.2025 - 121 350,24 грн. та 5 624,59 грн. страхового платежу;

- 01.11.2025 - 121 350,24 грн.;

- 01.06.2026 - 121 350,24 грн. та 5 624,59 грн. страхового платежу;

- 01.11.2026 - 121 350,24 грн.

Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписані представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 2 у справі) 17.12.2021 шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладено Договір поруки № 03749000-ДП-2/1 (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки предметом цього Договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД» (Боржник) за Кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021, невідновлювальної кредитної лінії на суму 1 236 000,76 грн., з терміном дії до 01.11.2026.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Абз. 3 п. А-11. Договору поруки закріплено, якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором поруки, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього Договору поруки дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за Кредитним договором) в розмірі таких збільшень Додаткових узгоджень про такі збільшення повідомлення Поручителя та укладення окремої угоди з Поручителем не потрібно.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч.2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За умовами п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому є розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно з підпунктом «в» пункту 1 Додаткової угоди № 1 від 15.12.2021 Позичальник обізнаний проте, що його грошові зобов`язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантійна портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151. При цьому, Позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе.

31.12.2020 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі Гарант) та позивачем (далі Бенефіціар) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151(далі - Договір про надання державної гарантії).

Відповідно до п. 2.1 Договору про надання державної гарантії Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Даним Договором визначено, що принципал - суб`єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля.

Портфель - сукупність усіх кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією.

За умовами п. п. 2.5, 2.6 Договору про надання державної гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд Бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 % за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50 %.

Згідно з п. 5.1 Договору про надання державної гарантії у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виник гарантійний випадок.

За умовами п. 5.3 Договору про надання державної гарантії Бенефіціар зобов`язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги Гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги Гаранту.

Відповідно до п. 5.5 Договору про надання державної гарантії Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог, сплачує на рахунок Бенефіціара ССГ (суму сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги), за умови що Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору, та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином, на підставі Кредитного договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 позивачем перераховано на рахунок ТОВ «КОМПАНІЯ АЛЬБІОН» кредитні кошти у розмірі 1 213 502,40 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 163923293 від 21.12.2021 з призначенням платежу: «Оплата по договору купівлі-продажу № 6207 АЛ від 16.12.2021 з ПДВ» та випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 17.12.2021 по 10.03.2023.

Відповідачі 1 і 2 факт отримання від позивача кредитних коштів в розмірі 1 213 502,40 грн. на підставі Кредитного договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 не заперечили.

Погашення кредиту в порядку та строки, визначені додатком № 1 «Графік платежів» до Додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 до Кредитного договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021, Позичальником не здійснювалося.

Відповідно до підпункту «г» п. 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених умовами цього договору, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст.188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

У зв`язку з наявністю простроченої заборгованості за Кредитним договором Банк 14.09.2022 надіслав Позичальнику електронною поштою на e-mail: AFAVAN@ukr.net Повідомлення вих. № 11214ZPBRS0CX від 14.09.2022 про розірвання Кредитного договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 з 14.10.2022 та вимагав до 14.10.2022 сплатити заборгованість, загальний розмір якої станом на 14.09.2022 склав 1 150 655,23 грн.

09.02.2023 позивач надіслав Гаранту Вимогу від 08.02.2023 № 11214ZPBRS0CX про сплату коштів за гарантією № 76.1 в розмірі 546 076,08 грн. на рахунок Банку.

07.03.2023 кредит погашено в сумі 546 076,08 грн. за рахунок коштів державної гарантії, що підтверджується відповідною банківською випискою.

Таким чином, залишок несплаченого кредиту на користь Банку складає 546 076,08 грн., а сума сплаченого кредиту в розмірі 546 076,08 грн., яка була перерахована в оплату кредиту за рахунок коштів державної гарантії, пред`явлена Банком до стягнення з Позичальника в порядку регресу на умовах Договору про надання державної гарантії.

09.02.2023 позивач надіслав Позичальнику електронною поштою на e-mail: AFAVAN@ukr.net Повідомлення вих. № 11214ZPBRS0CX від 08.02.2023 про надсилання Вимоги від 08.02.2023 Гаранту.

Відповідно до підпункту «г» п. 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого з зобов`язань,передбачених умовами цього Договору, в т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування,повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором

При цьому, згідно з п. 2.3.8 Кредитного договору Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього Договору або порушення Позичальником вимог п. 1.1 цього Договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів Позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів, зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік.

За період користування кредитом з 17.12.2021 по 01.12.2022 Банком нараховані проценти за користування кредитом, залишок заборгованості за якими складає 83 751,83 грн., при цьому починаючи з 02.11.2022 кредит винесено на прострочення, а залишок заборгованості за простроченими процентами складає 39 965,84 грн.

З наданих позивачем до матеріалів справи банківських виписок та розрахунку заборгованості вбачається, що:

- за період з 17.12.2021 по 31.03.2022 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 14,31 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 01.04.2022 по 30.06.2022 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 14,04 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 01.07.2022 по 30.09.2022 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 13,63 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 17,70 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості.

При цьому, з наведених розрахунків вбачається, що Банком не робилося різниці між поточною та простроченою заборгованістю за наданим кредитом (тілом кредиту), а тому процентна ставка однакова для всього залишкузаборгованості за кредитом, що відповідає умовам Додаткової угоди № 1 від 15.12.2021 та умовам Кредитного договору.

Також з наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що у період з 17.12.2021 по 10.03.2023 відповідачем 1 здійснено погашення за наданим кредитом (тілом кредиту), а саме: 01.02.2022 в сумі 0,73 грн.; 01.03.2022 в сумі 3,15 грн. та 06.06.2022 в сумі 121 346,36 грн.. Крім того, відповідачем 1 здійснено погашення процентів за користування кредитом, а саме: 31.12.2021 в сумі 2 259,59 грн.; 04.01.2022 в сумі 0,41 грн.; 01.02.2022 в сумі 7 550,27 грн.; 01.03.2022 в сумі 6 606,85 грн.; 26.05.2022 в сумі 17 248,58 грн.; 31.05.2022 в сумі 7 638,64 грн.; 06.06.2022 в сумі 21708,13 грн.; 29.09.2022 в сумі 7 119,19 грн.; 30.09.2022 в сумі 7 356,50 грн. та 02.11.2022 в сумі 60,53 грн.

Зазначені суми погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитом враховані позивачем при розрахунку суму заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідачами 1 і 2 доказів внесення інших платежів за користування кредитом суду не надано.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не сплата відповідачем 1 заборгованості за Кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 стала підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Кредитний договір № 03749000-КД-2 від 17.12.2021, Додаткова угода № 1 від 17.12.2021, Договір поруки № 03749000-ДП-2/1 від 17.12.2021, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачами 1 і 2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору, Додатку та Додаткової угоди до нього та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір та Договір поруки є укладеними, чинними, дійсними та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі 1 і 2 доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 в повному обсязі суду не надали.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії Договору поруки № 03749000-ДП-2/1 від 17.12.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Щодо твердження відповідачів 1 і 2, що договір Договору поруки № 03749000-ДП-2/1 від 17.12.2021 є припиненим в силу приписів ст. 559 ЦК України у зв`язку із тим, що вимагаючи дострокового погашення кредиту в повному обсязі у строк до 14.10.2022 позивач фактично змінив істотні мови Кредитного договору - термін дії договору, то суд вважає такі твердження безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Я зазначалося вище, згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Тобто, законодавець чітко визначив, що у разі збільшення обсягу відповідальності, то в будь-якому разі, поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Суд погоджується з доводами позивача, що зміна строку виконання зобов`язання за Кредитним договором через його неналежне виконання Боржником не є тотожним до збільшення обсягу відповідальності Боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець мас право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічні у мови сторони передбачили в Кредитному договорі, а саме:

- пунктом 2.3.8 встановлено, що «…Банк незалежно від настання термінів виконання зобов`язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2. цього Договору…»:

- пунктом 2.3.2 встановлено, що «…при настанні будь-якої з наступних подій:... - порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору….».

З вищевказаними пунктами Кредитного договору Поручитель був ознайомлений, про що свідчить пункт 1.3 Договору поруки.

В абз. 2 п. А.11 Договору поруки зазначено, якщо під час виконання Кредитного договору зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Кредитним договором (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за кредитним договором) в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення, повідомлення Поручителя та укладання окремої угоди з Поручителем не потрібне.

Відповідно до пункту 2.1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даної пунктом вимоги.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 546 076,08 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно 546 076,08 грн. заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.

Згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У п. 6.1 Договору про надання державної гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати ССГ (суми сплати за гарантією) за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.

Пунктом 6.2 Договору про надання державної гарантії встановлено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до принципала та на виконання статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:

- застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;

- застосувати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Згідно з п. 6.3 Договору про надання державної гарантії кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.

Відповідно до п. 2.13. Додаткової угоди № 1 Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).

За змістом п. 2.14. Додаткової угоди № 1 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом коштів та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

З викладеного вбачається, за Договором про надання державної гарантії Гарант надав позивачу право здійснювати стягнення з Позичальника на свою користь. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок Гаранта. Позичальник, у свою чергу, у п. 2.13 Додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 до Кредитного договору визнав та підтвердив, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.

Таким чином, позивач правомірно пред`явив до відповідачів 1 і 2 вимоги про стягнення з них простроченої заборгованості за кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованість у порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 546 076,08 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: «Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачу банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5 % річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Згідно із п. 2.10 Додаткової угоди № 1 у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п.А.3 Кредитного договору Позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5 % річних.

За період з 17.12.2021 по 02.11.2022 позивачем відповідачам 1 і 2 нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 83 751,83 грн.

Ні відповідач 1, ні відповідач 2 не надали свого контррозрахунку суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом по Кредитному договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021, заявленої до стягнення.

При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне врахувати, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 та Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 300/438/18.

Умовами Кредитного договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 строк кредитування визначений до 01.11.2026 включно.

Згідно з п. 4.7 Кредитного договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.

Вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 позивач пред`явив Позичальнику 14.09.2022, зазначивши у Вимозі, що з 14.10.2022 Кредитний договір № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 є розірваним в односторонньому порядку.

Враховуючи зазначене, стягненню солідарно з відповідачів 1 і 2 на користь позивача підлягає сума прострочених процентів за період з 17.12.2021 по 13.10.2022 включно в розмірі 57 500,60 грн.

Здійснення позивачем нарахування процентів за користування кредитом по Кредитному договору № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 за період з 14.10.2022 по 02.11.2022 суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 1 і 2 заборгованості за відсотками заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом частково в частині стягнення 57 500,60 грн. В іншій частині вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в задоволені позову відмовляється.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно 1 364,64 грн. пені, стосовно якої суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 ЦК України)

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.8 Договору про надання державної гарантії, сторони обумовили, що на суму простроченої заборгованості перед бюджетом Бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120 % облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочения, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.

Згідно із п. 6.9 Договору про надання державної гарантії пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати відповідної ССГ (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше.

Аналогічні положення містить п. 2.11 Додаткової угоди № 1 від 17.12.2021.

Відповідно до п. 15 Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 723 від 14.07.2021, на суму простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора, агентом розраховується пеня, на суму якої збільшується заборгованість позичальника та яка стягується з позичальника банком-кредитором відповідно до внутрішніх правил і процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках.

Як вже зазначалось судом, відповідно до п. 2.13 Додаткової угоди № 1 позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11 цієї Додаткової угоди).

За змістом п. 2.14 Додаткової угоди № 1 від 17.12.2021 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходив щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом коштів та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Згідно виписки по рахунку № 80856020200749 з 17.12.2021 по 10.03.2023 пеня розрахована за період з 08.03.2023 по 10.03.2023.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є правильним.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно пені підлягають задоволенню судом в повному обсязі в сумі 1 364,64 грн.

Заперечення відповідачів 1 і 2, що у спірних правовідносинах позивач зобов`язаний звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі Договору застави сільськогосподарської техніки № 03749000-ДЗ-2/1 від 17.12.2021, а не першочергово використовувати право стягнення з Поручителя кредитних коштів, судом відхиляється як безпідставні та недоведені, оскільки відповідно до положень чинного законодавства саме кредиторові належить право визначати спосіб та шляхи захисту своїх порушених прав.

Щодо доводів відповідача 2 про наявність форс-мажорних обставин, що стали причиною невиконання ним своїх зобов`язань за Кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021, то суд зауважує на наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З урахуванням викладеного суд погоджується з твердженням позивача, що наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація) є підставою лише для не застосування заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов`язання: повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Суд також зазначає, що всі громадяни, підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі та зазнають негативний вплив воєнних дій та введення на території України режиму воєнного стану, тому позивач у справі (АТ КБ «ПРИВАТБАНК») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на отримання коштів за Кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідачів 1 і 2, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи за встановлених судом обставин.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом частково, в частині стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно заборгованості за тілом кредиту в розмірі 546 076,08 грн., заборгованості по процентам в розмірі 57 500,60 грн., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 546 076,08 грн. та пені в розмірі 1 364,64 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1 і 2 порівну пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з їх вини.

При цьому суд враховує, що згідно усталеної судової практики у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД», с. Кузнецівка Розівського району Запорізької області і до ОСОБА_1 , с. Багатівка Розівського району Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно 1 177 268,63 грн. заборгованості за кредитним договором № 03749000-КД-2 від 17.12.2021 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД», (70322, Запорізька область, Розівський район, с. Кузнецівка, вул. Миру, буд. 73, ел.пошта: AFAVAN@ukr.net, ідентифікаційний код юридичної особи 03749000) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 546 076 (п`ятсот сорок шість тисяч сімдесят шість) грн. 08 коп. заборгованості за тілом кредиту, 57 500 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот) грн. 60 коп. заборгованості за відсотками, 546 076 (п`ятсот сорок шість тисяч сімдесят шість) грн. 08 коп. заборгованості у порядку регресу за сплаченою гарантією та 1 364 (одну тисячу триста шістдесят чотири) грн. 64 коп. пені солідарно з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Видати наказ.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 546 076 (п`ятсот сорок шість тисяч сімдесят шість) грн. 08 коп. заборгованості за тілом кредиту, 57 500 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот) грн. 60 коп. заборгованості за відсотками, 546 076 (п`ятсот сорок шість тисяч сімдесят шість) грн. 08 коп. заборгованості у порядку регресу за сплаченою гарантією та 1 364 (одну тисячу триста шістдесят чотири) грн. 64 коп. пені солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД», (70322, Запорізька область, Розівський район, с. Кузнецівка, вул. Миру, буд. 73, ел.пошта: AFAVAN@ukr.net, ідентифікаційний код юридичної особи 03749000). Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА АВАНГАРД», (70322, Запорізька область, Розівський район, с. Кузнецівка, вул. Миру, буд. 73, ел.пошта: AFAVAN@ukr.net, ідентифікаційний код юридичної особи 03749000) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 8 632 (вісім тисяч шістсот тридцять дві) грн. 62 коп. судового збору. Видати наказ.

5. Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 8 632 (вісім тисяч шістсот тридцять дві) грн. 62 коп. судового збору. Видати наказ.

6. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 08» серпня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.