Рішення

від 08.08.2023 по справі 910/9071/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2023Справа № 910/9071/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-сервіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про стягнення 11 147,59 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2023 року Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-сервіс» (далі - Товариство) 11 147,59 грн, з яких: 8 672,90 грн - основний борг, 2 252,92 грн - пеня, 221,77 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором від 16 червня 2020 року № 2401-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 червня 2023 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9071/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

15 червня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Підприємства надійшло клопотання від 13 червня 2023 року № 15, у якому останнє просило суд залучити до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 червня 2023 року вищевказане клопотання позивача задоволено, залучено до участі в справі Департамент як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

7 липня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшов відзив на позовну заяву від 4 липня 2023 року, у якому відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що вестибюль станції метро "Хрещатик", частина якого є спірним об`єктом оренди, був зачинений починаючи з 24 лютого 2022 року, у зв`язку з чим останній не використовувався орендарем з незалежних від нього причин. Означені обставини, на думку відповідача, є підставою для звільнення його від сплати орендних платежів на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

19 липня 2023 року на адресу суду від Департаменту надійшли письмові пояснення, у яких останній позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з огляду на те, що ним, як орендодавцем за договором від 16 червня 2020 року № 2401-1, було передано в оренду відповідачу нерухоме майно (частину вестибюлю) за адресою: місто Київ, станція метро "Хрещатик", для розміщення на території метрополітену автомату з продажу газет. Однак всупереч умовам договору Товариство орендні платежі за користування об`єктом оренди за період з серпня 2022 року по листопад 2022 року не сплатило. Відтак, Департамент вважає позов Підприємства обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи.

Враховуючи подання учасниками справи заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2020 року між Департаментом, Товариством та Підприємством було укладено договір № 2401-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28 квітня 2017 року № 2401), за умовами пункту 1.1. якого Департамент на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 19 травня 2020 року № 18/204 передає, а Товариство - приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), який знаходиться за адресою: місто Київ, станція метро "Хрещатик", для розміщення на території метрополітену автомату з продажу газет.

Балансоутримувачем даного майна є позивач.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору об`єктом оренди є: частина вестибюлю станції метро "Хрещатик", загальною площею 3,0 кв.м, зазначена у викопіюванні зі схем, що складає невід`ємну частину цього договору. Вартість об`єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31 грудня 2019 року за 1 кв.м становить 103 333,33 грн, а загалом - 310 000,00 грн без ПДВ.

Пунктами 3.1., 3.2. вказаного правочину передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280, і становить 874,06 грн (без ПДВ) за 1 кв.м орендованої площі, що вцілому складає 2 622,19 грн. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Товариством разом з орендною платою. Якщо договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до Товариства листом за підписом уповноваженої особи Департаменту. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно з додатком № 1 до договору розмір місячної орендної плати з ПДВ становить 3 146,63 грн.

Орендна плата сплачується Товариством на рахунок Підприємства, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, незалежно від наслідків господарської діяльності Товариства, щомісячно не пізніше 20 числа місяця за розрахунковим (пункти 3.4. та 3.5. договору).

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 16 червня 2020 року до 14 червня 2023 року (пункт 9.1. вказаного правочину).

16 червня 2020 року між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна: частину вестибюлю, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 1,5 кв.м, розташованого за адресою: місто Київ, станція метро "Хрещатик" (наземний вестибюль, вихід на вулицю Хрещатик).

Судом встановлено, що відповідач обумовлені договором орендні платежі за період з серпня 2022 року по листопад 2022 року на загальну суму 8 672,90 грн не сплатив.

11 квітня 2023 року Підприємство надіслало на адресу Товариства претензію від цієї ж дати № 12/04-179 з вимогою про сплату вищевказаної заборгованості, а також штрафних санкцій та трьох процентів річних на загальну суму 10 703,14 грн. Однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказав, що вестибюль, частина якого є об`єктом оренди, був зачинений починаючи з 24 лютого 2022 року по грудень 2022 року, а відтак об`єкт оренди не міг бути використаний з незалежних від нього причин у спірний період.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частин 1 - 3, 5 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Разом із цим, частиною 6 статті 762 ЦК України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Для застосування вищевказаною норми статті 762 ЦК України щодо звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. При цьому, у частині 6 статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження.

Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду: від 22 травня 2019 року в справі № 914/1248/18, від 27 серпня 2019 року в справі № 914/2264/17, від 8 липня 2021 року в справі № 910/8040/20 та від 12 квітня 2023 року в справі №910/14244/20.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи листа Підприємства від 20 жовтня 2022 року № 454-НЗ, у період з 26 лютого 2022 року по день складання вказаного листа станція метро "Хрещатик" була зачинена, жоден із вестибюлів зазначеної станції метро в цей період не працювали.

Крім того, як вбачається з інформації, роміщеної на офіційному сайті Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: https://kyivcity.gov.ua/news/stantsiya_khreschatik_poki_pratsyuvatime_na_odin_vestibyul_u_napry amku_vulitsi_khreschatik_vestibyuli_z_vikhodami_do_vulits_institutsko_ta_gorodetskogo_zalishay utsya_zachinenimi/, роботу вестибюля станції метро "Хрещатик" (вихід на вулицю Хрещатик) було відновлено лише 20 грудня 2022 року.

При цьому, судом враховано, що Товариство неодноразово зверталося до Підприємства та Департаменту з листами та зверненнями, у яких просило про зупинення нарахування орендних платежів з 1 серпня 2022 року в зв`язку з неможливістю використовувати спірний об`єкт оренди з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження факту використування відповідачем об`єкта оренди в спірний період з серпня по листопад 2022 року, суд, з урахуванням наявних у справі документів та приписів статті 79 ГПК України, дійшов висновку про недоведеність вказаної обставини позивачем.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт неможливості використання Товариством об`єкта оренди з незалежних від нього обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення відповідача від сплати орендних платежів за заявлений позивачем спірний період.

За таких обставин вимога Підприємства про стягнення з Товариства суми основного боргу є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Враховуючи недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з відповідача суми основної заборгованості, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні решти похідних вимог щодо стягнення з останнього сум пені та трьох процентів річних, нарахованих на вищенаведену суму боргу.

Інші доводи, на які посилалися учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні цього позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Підприємства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 8 серпня 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко