Постанова

від 02.11.2023 по справі 910/9071/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2023 р. Справа№ 910/9071/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

без виклику представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу апеляційної скарги Комунального підприємства «Київський метрополітен»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023

у справі №910/9071/23 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-сервіс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 11 147, 59 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-сервіс» про стягнення 11 147, 59 грн, з яких: 8 672, 90 грн - основний борг, 2 252, 92 грн - пеня, 221, 77 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором № 2401-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.06.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі № 910/9071/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту використання відповідачем об`єкту оренди в спірний період з серпня по листопад 2022 року. Крім того, матеріалами справи підтверджується факт неможливості використання відповідачем об`єкта оренда з незалежних від нього обставин.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/9071/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.

На думку апелянта, суд першої інстанції не повністю дослідив докази у справі. Так, Господарським судом міста Києва не було взято до уваги акт звірки взаємних розрахунків за період з січня 2022 по жовтень 2022, який підписаний обома сторонами.

Крім того, скаржник зазначає, що договором була передбачена певна процедура звільнення або зменшення орендної плати, а саме необхідністю звернення орендаря до орендодавця з відповідним клопотанням щодо відповідного зменшення орендної плати, якщо з незалежних від нього обставин, змінилися умови, передбачені договором.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного гоподарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київський метрополітен» по справі № 910/9071/23. Справу ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

20.09.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що акти звірки є лише технічним документом, за яким зафіксовано стан взаємних розрахунків і має інформаційний характер. Сам по собі акт звірки розрахунків не може вважатися належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

До того ж, відповідач вказує, що протягом періоду, за який позивач вимагає стягнення орендної плати, послуги з оренди ним не надані.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

16.06.2020 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс» (надалі - орендар) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (надалі - підприємство - балансоутримувач) було укладено договір № 2401-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28 квітня 2017 року № 2401), за умовами пункту 1.1. якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 19 травня 2020 року № 18/204 передає, а орендар - приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), який знаходиться за адресою: місто Київ, станція метро «Хрещатик», для розміщення на території метрополітену автомату з продажу газет.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору об`єктом оренди є: частина вестибюлю станції метро «Хрещатик», загальною площею 3,0 кв.м, зазначена у викопіюванні зі схем, що складає невід`ємну частину цього договору. Вартість об`єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31 грудня 2019 року за 1 кв.м становить 103 333,33 грн, а загалом - 310 000,00 грн без ПДВ.

Пунктами 3.1., 3.2. вказаного правочину передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280, і становить 874,06 грн (без ПДВ) за 1 кв.м орендованої площі, що вцілому складає 2 622,19 грн. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Якщо договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з додатком № 1 до договору розмір місячної орендної плати з ПДВ становить 3 146,63 грн.

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно не пізніше 20 числа місяця за розрахунковим (пункти 3.4. та 3.5. договору).

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 16 червня 2020 року до 14 червня 2023 року (пункт 9.1. вказаного правочину).

16.06.2020 року між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна: частину вестибюлю, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 1,5 кв.м, розташованого за адресою: місто Київ, станція метро «Хрещатик» (наземний вестибюль, вихід на вулицю Хрещатик).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач обумовлені договором орендні платежі за період з серпня 2022 року по листопад 2022 року на загальну суму 8 672,90 грн не сплатив.

11.04.2023 року позивачем надіслало на адресу відповідача претензію № 12/04-179 з вимогою про сплату вищевказаної заборгованості, а також штрафних санкцій та трьох процентів річних на загальну суму 10 703,14 грн. Однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказав, що вестибюль, частина якого є об`єктом оренди, був зачинений починаючи з 24 лютого 2022 року по грудень 2022 року, а відтак об`єкт оренди не міг бути використаний у спірний період з незалежних від нього причин.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Одночасно, ч. 6 ст.762 Цивільного кодексу України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Верховний Суд у постановах від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17 виклав правовий висновок про те, що для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 по справі №910/14244/20 вказано, що у ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження (постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20).

При цьому у пункті 6.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Колегією суддів враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що як вбачається із наявного в матеріалах справи листа Комунального підприємства «Київський метрополітен» від 20.10.2022 року № 454-НЗ, у період з 26 лютого 2022 року по день складання вказаного листа станція метро «Хрещатик» була зачинена, жоден із вестибюлів зазначеної станції метро в цей період не працювали.

Крім того, як вбачається з інформації, розміщеної на офіційному сайті Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням:https://kyivcity.gov.ua/news/stantsiya_khreschatik_poki_pratsyuvatime_na_odin_vestibyul_u_napryamu_vulitsi_khreschatik_vestibyuli_z_vikhodami_do_vulits_institutsko_ta_gorodetskogo_zalishayutsya_zachinenimi/, роботу вестибюля станції метро «Хрещатик» (вихід на вулицю Хрещатик) було відновлено лише 20 грудня 2022 року.

До того ж, колегією суддіввраховано, що орендар звертався до орендодавця та підприємства - балансоутримувача з листами про зупинення нарахування орендних платежів з 01.08.2022.

Тобто, за висновками колегії суддів, матеріалами справи підтверджуються обставини неможливості орендаря здійснювати використання об`єкта оренди з незалежних від нього підстав, а отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про можливість застосувати до спірних правовідносин приписи ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України та звільнити відповідача від сплати орендних платежів за спірний період.

Щодо посилання апелянта на підписаний сторонами акт звірки розрахунків, то колегія суддів зазначає, що акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Проте, позивачем не було надано суду жодних первинних документі, які б підтверджували належне надання послуг відповідачу. Разом з тим, матеріалами справи доведено факт ненадання позивачем відповідачу вказаних послуг.

Також, апелянт посилається на п. 3.5 договору, яким встановлено, що орендна плата має сплачуватися незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.

Частиною 1 ст. 3 ГК України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

А отже, наявність наслідків господарської діяльності можлива лише за наявності факту її здійснення, тобто вчинення суб`єктом господарювання будь-яких дій, що містять в собі склад поняття господарської діяльності, визначений Господарським кодексом України. Однак, за відсутності доступу до орендованого майна у зв`язку із закриттям вестибюлю станції метро «Хрещатик» відповідач позбавлений самої можливості здійснювати господарську діяльність.

Таким чином, посилання апелянта на обов`язковість сплати орендної плати незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря є необґрунтованим, оскільки для наявності та/або відсутності наслідків господарської діяльності, обов`язковим є наявність факту її здійснення.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс» про стягнення заборгованості у розмірі 8 672, 90 грн.

Враховуючи недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з відповідача суми основної заборгованості, місцевий господарський суд обгрунтовано відмови у задоволенні похідних позовних вимог про стягнення пені та 3% річних.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 року у справі № 910/9071/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 року у справі № 910/9071/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/9071/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко