Ухвала

від 31.07.2023 по справі 914/139/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.07.2023 Справа № 914/139/23

За позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова, м. Львів,

до відповідача 1: Львівської міської ради, м.Львів,

до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив ЛеоКар, м. Львів,

про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації прав

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники cторін:

від прокурора: Лєонтьєва Наталія Теодорівна

від відповідача 1: Коржевич Уляна Федорівна представник

відповідач 2: Семків Василь Васильович - представник

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває позов Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова до Львівської міської ради та до Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив ЛеоКар про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації прав.

Ухвалою суду від 09.01.2023 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2023.

Подальший хід розгляду справи описано у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою від 06.06.2023 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 31.07.2023.

В підготовче засідання, яке відбулося 31.07.2023, прокурор з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях, в задоволенні клопотань, поданих відповідачем 2, просив відмовити.

В підготовче засідання, 31.07.2023, представник відповідача 1 з`явився, позовні вимоги визнав, щодо поданих відповідачем 2 клопотань просив відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача 2 в підготовче засідання з`явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні, подані ним клопотання просив задоволити.

Розглянувши клопотання представника відповідача 2 щодо зупинення провадження у справі, в якому він просить суд зупинити провадження у даній справі до перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови у цій справі, суд зазначає таке.

Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2021 справу № 925/1133/18 передано на розгляд об`єднаної палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19 про те, що визначення прокурором свого статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої абзацом третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Провадження у вказаній справі було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 488/2807/17 та № 483/448, які даний час є розглянутими.

Так в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 (оприлюднено 13.03.2023) у справі № 483/448/20 зроблено наступний висновок:

7.18. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18).

Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки ВП ВС над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду.

Таким чином, у цьому випадку підлягає застосуванню не висновок, що міститься в постанові об`єднаної палати, а висновок, викладений у постанові ВП ВС.

З огляду на те, що висновки із зазначеного питання висловлені в судових рішеннях Великої Плати Верховного Суду, то суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі до розгляду справи об`єднаною палатою щодо земельних відносин та права власності.

Розглянувши клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає наступне.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України Про судовий збір, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

В постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1-3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Таким чином, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Предметом позову у справі № 914/139/23 є визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 11.09.2020 № 4105 «Про передачу у власність Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив ЛеоКар земельної ділянки» та скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив ЛеоКар на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:11:016:0007, площею1, 2247 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2095623046101, номер запису про право власності/довірчої власності:38451653.

Як зазначає відповідач 2, вимога про скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив ЛеоКар на земельну ділянку є майновою, оскільки пов`язана з позбавленням прав на нерухоме майно (земельну ділянку) власника - відповідача 2, та їх перехід до нового власника - органу місцевого самоврядування.

Проте варто зауважити, що згідно з положеннями ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, передусім, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Аналогічну позицію містить постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив ЛеоКар на земельну ділянку є немайновою, відтак відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без руху.

Щодо клопотання представника відповідача 2 про закриття провадження у даній справі, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача 2 вказує на те, що відповідно до ухвали Львівської міської ради від 16.11.2017 № 2588 Про затвердження меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою, затверджено меморандум про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне - Руською сільською радою, який підписаний у м. Львові 03.11.2017. Також відповідач 2 зазначає про те, що до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Рясне-Руська сільська рада з позовом до Кабінету Міністрів України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Львівської обласної державної адміністрації, в якому просила: визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 624-р Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області в частині включення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до складу Львівської ОТГ; визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області в частині включення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до складу Львівської ОТГ з адміністративним центром у м. Львів. Оскільки постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 року у справі № 640/15962/20 набрало законної сили 27.05.2022 року і є обов`язковим до виконання.

Крім цього, відповідач 2 вказує на те, що прокурор в позові посилається на ухвалу Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 Про функціонування Львівської міської територіальної громади як підставу того, що Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади. На думку, відповідача 2 суд повинен винести ухвалу про закриття провадження у справі, оскільки стороною у спірних правовідносинах є юридична особа, яка припинена, а правонаступник відсутній, у зв`язку із набранням законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 у справі № 640/15962/20.

Як встановлено судом, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2022, залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021, яким визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 624 -р Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області в частині включення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до складу Львівської ОТГ. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області в частині включення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до складу Львівської ОТГ з адміністративним центром у м.Львів.

Водночас, суд зазначає, що результати виборів недійсними не визнавались.

Відповідно ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому Законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (ч. 1 ст. 143 Конституції України).

Концепція народовладдя, яка закріплена в Конституції України, передбачає взаємозв`язок безпосередньої (здійснення народного волевиявлення через вибори, референдуми тощо) та представницької (здійснення влади народом через органи державної влади та органи місцевого самоврядування) демократії, а також відсутність переваги жодної з цих форм здійснення влади народом.

Положеннями розділу III Вибори. Референдум Конституції України унормовується порядок прийняття владних рішень самим народом, здійснення основного з політичних прав громадян - виборчого і, нарешті, формування ключових ланок державного механізму.

У відповідності до вимог Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій від 17.11.2020 року № 1009-ІХ, внесено зміни до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, а саме розділ Y «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктами 6-1 і 6-2 такого змісту: 6-1. До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України, закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: 1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади); 2) після припинення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами (далі - ради, що припиняються), їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною сформованою територіальною громадою (далі - новообрана рада), персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку, сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу; 4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади, з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

Відповідно до ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, перша сесія новообраної міської, селищної, сільської ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією. Її відкриває й веде голова виборчої комісії. На першій сесії сільської, селищної, міської ради голова виборчої комісії інформує раду про підсумки виборів депутатів та голови і визнання їх повноважень, після чого засідання веде вже новообраний голова.

Висновками Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16, публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права до іншого.

При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладаються на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функцій від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16 виділяє два види правонаступництва: фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією), та процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва, суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників, суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач, суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Як встановлено судом, Розпорядженням Кабінету Міністрів України №718-р від 12.06.2020, на виконання п. 7-1 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з додатком. Додатком до вказаного Розпорядження передбачено утворення Львівської територіальної громади, до складу якої увійшли території Львівської, Брюховицької, Винниківської, Грибовицької, Грядівської, Дублянської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської, Рудненської, Рясне-Руської територіальних громад. Адміністративним центром новоствореної територіальної громади визначено місто Львів.

29.11.2020 відбулася перша сесія новообраних депутатів Львівської міської ради. Відтак, з цього моменту закінчилися повноваження усіх місцевих рад, які були обрані на попередніх місцевих виборах, у тому числі Рясне-Руської сільської ради і правонаступником прав та обов`язків останньої стала Львівська міська рада.

Ухвалою Львівської міської ради №6 від 29.12.2020 Про функціонування Львівської міської територіальної громади Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади.

Ухвалою Львівської міської ради №7 від 29.12.2020 Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради Рясне-Руську сільську раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради.

Незважаючи на наявні судові рішення, як юридична особа територіальна громада села Рясне Руське чи Рясно-Руська сільська рада на даний час не зареєстровані, а відтак не можуть представляти свої інтереси в суді.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне, відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача 2 про закриття провадження у даній справі.

Розглянувши ще одне клопотання представника відповідача 2 про закриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку, що в його задоволенні слід відмовити з огляду на таке.

В обґрунтування цього клопотання представник відповідача 2 вказує на те, що у даному спорі інтерес держави, як такий, відсутній, оскільки в результаті задоволення позову окружна прокуратура не одержує ніякого конкретного матеріального чи нематеріального блага. У результаті задоволення позову у справі № 914/139/23 благо отримає територіальна громада, а не держава. Отже, представляючи в суді Львівську міську раду та подаючи позов від її імені, заступник керівника окружної прокуратури здійснює захист інтересів територіальної громади, а не держави.

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Положеннями ч.5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності.

Таким чином, Львівська міська рада як орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Відтак, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада.

Однак, в даній справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем. Враховуючи предмет спору, Львівська міська рада в даному випадку може бути тільки відповідачем у справі. При цьому, будь-який інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (ч. 2 ст. 188 ЗК України).

Згідно з ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель (Закон № 963-ІV), охорона земель - це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

У даній справі позов подано прокурором не в межах відносин, зазначених у ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель, а в межах спору про право користування земельною ділянкою комунальної власності несільськогосподарського призначення, у якому територіальна громада є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов`язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом - Львівську міську раду, замість якої й діє прокурор.

Натомість, в силу вимог ч. 1 ст. 122 та п. а ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад для всіх потреб.

Враховуючи те, що позов подано для усунення помилки, допущеної, на думку прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в приватну власність, тобто при здійсненні її власних функцій у земельних відносинах, прокурор правильно вказав, що Львівська міська рада у даній справі має бути відповідачем.

Водночас, інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.

За таких умов, прокурор вправі подавати позов в інтересах держави та виступати самостійним позивачем у справі. Аналогічної позиції притримується ВП ВС в постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 по справі № 916/749/17 вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.

Зважаючи на вищенаведене, суб`єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має не тільки право, але і обов`язок, звернутися до суду для захисту інтересів держави.

Таким чином, органи прокуратури України, на даний час, є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У даному випадку, звернення прокурора до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Розглянувши клопотання представника відповідача-2 про залишення позову прокуратури без розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частина 4 ст. 53 ГПК України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням того, що відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, поняття інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17 та від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15).

За таких обставин, суд не вбачає порушення порядку, передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру, відтак в задоволенні клопотання представника відповідача 2 про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Приписами ст. 185 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення в ньому перерви, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 185, 234 ГПК України , суд,-

ухвалив:

1. В задоволенні клопотання відповідача 2 - Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив ЛеоКар про зупинення провадження у справі відмовити.

2. В задоволенні клопотання відповідача 2 - Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив ЛеоКар про закриття провадження у справі відмовити.

3. В задоволенні клопотання відповідача 2 - Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив ЛеоКар від 07.04.2023 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

4. В задоволенні клопотання відповідача 2 - Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив ЛеоКар про залишення позовної заяви без руху відмовити.

5. В задоволенні клопотання відповідача 2 - Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив ЛеоКар від 23.06.2023 про закриття провадження у справі відмовити.

6. Закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 07.09.2023 р. о 14:00 год.

7. Засідання відбудеться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 128 (2 поверх).

8. Учасники справи: забезпечити явку уповноважених представників в судове засідання.

9. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

10. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Манюк П.Т.