Рішення

від 08.08.2023 по справі 917/734/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2023 Справа № 917/734/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О. І., розглянувши справу № 917/734/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМАКС ІНТЕРНЕШНЛ", Кудрявський узвіз, 4, м. Київ, 04053, адреса для листування: вул. Промислова, 16, а/с 60, м. Обухів, Київська область, 08073

до відповідача фізичної особи-підприємця Кротенка Дмитра Сергійовича, АДРЕСА_1

про стягнення 81 853,28 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

05.05.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМАКС ІНТЕРНЕШНЛ" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця Кротенка Дмитра Сергійовича про стягнення 81 853,28 грн за договором поставки № 14/03 від 11.03.2014 року, з яких: 37 002,03 грн - основний борг, 2 653,71 грн - 3% річних, 16 574,04 грн - інфляційні втрати, 25 623,50 грн - пеня (вх. № 786/23).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання умов договору поставки № 14/03 від 11.03.2014 року, а саме: не здійснення оплати за поставлений товар відповідно до видаткових накладних: №ОБ-00002003 від 10.11.2020 року на суму 16 366,92 грн, №ОБ-00002245 від 27.11.2020 року на суму 19 211, 34 грн та №05-00002082 від 27.11.2020 року на суму 5 512, 32 грн.

Крім того позивач просив стягнути на його користь з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою від 09.05.2023 року суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМАКС ІНТЕРНЕШНЛ" без руху та надав позивачу строк 5 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

22.05.2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 6378) на виконання вимог ухвали суду від 09.05.2023 року про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до даного клопотання, позивачем надано відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. До даного клопотання було додано позовну заяву в новій редакції з доказами направлення відповідачеві.

Ухвалою від 23.05.2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/734/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

22.06.2023 року на електрону адресу суду від позивача надійшла заява про зміну адреси для листування позивача по справі (вх. № 7799), в якій зазначено адресу для листування - вул. Промислова, 16, а/с 60, м. Обухів, Київська область, 08073.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 50), відповідачеві вручено копію ухвали від 23.05.2023 року - 26.05.2023 року.

Таким чином, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Суд звертає увагу, що справа розглянута 08.08.2023, оскільки з 13.06.2023 року по 04.08.2023 року включно суддя Тимощенко О. М. знаходилася у відпустці. Тому рішення ухвалене, а текст рішення підготовлено та підписано після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

11.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМАКС ІНТЕРНЕШНЛ" (далі - позивач, постачальник) та фізичною особою-підприємцем Кротенко Дмитром Сергійовичем укладено договір поставки № 14/03 (далі договір) (а. с. 7, 8).

В укладеному договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

-постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі (п. 1.1 договору);

-товар поставляється в асортименті, та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору);

-партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній. Асортимент товару, його кількість та вартість кожної окремої партії товару зазначається в накладних, згідно узгодженої сторонами специфікації (п. 1.3 договору);

-ціна одиниці товару, що поставляється, встановлюється постачальником у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Ціни встановлюються в національній валюті України і є договірними (п. 2.1 договору);

-загальна сума договору є величиною змінною та складається з сукупної суми всіх накладних, оформлених до цього поговору (п. 2.3 договору);

-поставка товару здійснюєте окремими партіями протягом строку дії договору (п. 4.1 договору);

-сторони застосовують до даного договору умову поставки ЕХW (доставка постачальником продукції у зазначене в замовленні покупцем місце) Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів в редакції ІНКОТЕРМС 2000 року. Проте можливі інші умови поставки товару покупцю, про що сторони домовляються в письмово у вигляді додатку до договору (п. 4.3 договору);

-датою поставки партії товару вважається дата приймання-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (п. 4.4. договору);

-розрахунки здійснюються у національній валюті України (п. 6.1 договору);

-покупець здійснює оплату на момент відправки продукції зі складу постачальника (п. 6.2. договору);

-моментом виконання покупцем своїх зобов`язань по здійсненню розрахунків за поставлений товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок постачальника (п. 6.3. договору);

-сторонами періодично, а на вимогу постачальника - у зазначені ним строки, здійснюються звірки взаєморозрахунків, при цьому покупець зобов`язаний надати постачальникові оформлений належним чином - підписаний та скріплений печаткою покупця - Акт звірки взаєморозрахунків у 2-х примірниках (п. 6.4. договору);

-у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України (п. 7.1 договору);

-у випадку прострочення оплати або оплати не у повному обсязі партії замовленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення та несе іншу відповідальність, передбачену чинним в Україні законодавством за невиконання грошових зобов`язань (п. 7.4 договору);

-сплата покупцем визначених цим договором та чинним в Україні законодавством штрафних санкцій не звільняє його від обов`язку відшкодування в повному обсязі, за вимогою постачальника, збитків, завданих порушенням договору (п. 7.5 договору);

-постачальник зобов`язаний здійснювати поставки товару відповідно до умов договору (п. 8.3 договору);

-спори, що виникають в процесі виконання цього договору, сторони зобов`язуються вирішувати шляхом переговорів. Дотримання досудового претензійного порядку вирішення спорів для постачальника не є обов`язковим. (п. 11.1 договору);

- при недосягненні згоди кожна із сторін має право на захист і вирішення спору відповідно до норм чинного в Україні законодавства в Господарському суді (п. 11.2 договору);

- договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року (п. 12.1 договору);

-припинення дії договору внаслідок закінчення строку його дії/відмови від договору/дострокового розірвання не звільняє сторони від виконання обов`язків, що виникли в період дії договору (п. 12.2 договору);

- якщо жодна із сторін за 20 (двадцять) днів до закінчення терміну дії договору не повідомила про своє небажання продовжувати дію договору або про зміну умов, то договір вважається продовженим на один рік і на тих же умовах (п. 12.7 договору);

-зміни умов даного договору здійснюються шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди (п. 12.8 договору);

-у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним в Україні законодавством (п. 12.9 договору).

14.07.2014 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №14/03 від 11.03.2014 року (далі додаткова угода), в якій зазначено про викладення п. 6.2 договору у наступній редакції: «Покупець здійснює оплату за товар через 14 (чотирнадцять) днів з дати поставки». (а. с. 9).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 41 090,58 грн. Вказане підтверджується видатковими накладними №ОБ-00002003 від 10.11.2020 року на суму 16 366, 92 грн, №ОБ-00002245 від 27.11.2020 року на суму 19 211, 34 грн та №05-00002082 від 27.11.2020 року на суму 5 512, 32 грн (а. с. 10 12).

Позивач зазначає, що відповідач частково оплатив товар, отриманий по вказаних вище видаткових накладних, на суму 4 088,55 грн), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за договором (а. с. 14).

Як стверджує позивач, з метою досудового врегулювання він проводив з відповідачем телефонні переговори, після чого було частково погашено заборгованість, однак сума боргу у розмірі 37 002,03 грн залишається несплаченою.

Крім того, позивач посилається на підписаний ним та відповідачем акт звірки взаємних розрахунків за період: лютий 2022 р., в якому вказана заборгованість ФОП Кротенко Д. С. у розмірі 37 002,03 грн (а. с. 13).

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати товару, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.4 договору нарахував відповідачу 3% річних на суму 2 653,72 грн, інфляційні на суму 16 574,04 грн та пеню на суму 25 623,50 грн.

Отже, вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 37 002,03 грн основного боргу, 2 653,72 грн 3% річних, 16 574,04 грн інфляційних втрат та 25 623,50 грн пені.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): ордер серія АІ №1386583 від 27.04.2023 р. (№1386583),свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №8373/10, договір поставки №14/03 від 11.03.2014 року, додаткову угоду №1 від 14.07.2014 року, видаткові накладні: № ОБ-00002003 від 10.11.2020р., № ОБ-00002245 від 27.11.2020р., № ОБ-00002082 від 27.11.2020р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2022 року за договором №14/03 від 11.03.2014 року, оборотно-сальдову відомість за договором №14/03 від 11.03.2014 року.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 41 090,58 грн. Дана обставина підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними № ОБ-00002003 від 10.11.2020р., № ОБ-00002245 від 27.11.2020 р., № ОБ-00002082 від 27.11.2020 р., (а. с. 10 12).

Відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 4 088,55 грн, внаслідок чого за ним рахується заборгованість в сумі 37 002,03 грн.

До того ж, матеріалами справи підтверджено, що сторонами складений, підписаний та скріплений печатками юридичних осіб акт звірки взаєморозрахунків за період: лютий 2022 року.

Двадцять першого грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказу господарської операції. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Із наданого акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що ФОП Кротенко Д. С. засвідчує факт наявності у нього зобов`язання зі сплати грошових коштів у розмірі 37 002,03 грн.

Відповідач доказів сплати суми боргу суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором не оплатив отриманий товар у повному обсязі і заборгованість останнього складає 37 002,03 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовна вимога в частині стягнення основного боргу в сумі 37 002,03 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що за ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати за надані послуги, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні на суму 16 574,04 грн та 3% річних на суму 2653,72 грн (періоди нарахування: за видатковою накладною № ОБ-00002003 від 10.11.2020 р. 25.11.2020 р. по 27.04.2023 р.; за видатковою накладною № ОБ-00002245 від 27.11.2020 р. 12.12.2020 р. по 27.04.2023 р.; за видатковою накладною № ОБ-00002082 від 27.11.2020 р. 12.12.2020 р. по 27.04.2023 р.).

При цьому суд звертає увагу, що позивач у наданих розрахунках вказує суму боргу за видатковою накладною № ОБ-00002003 від 10.11.2020р. 12 278,37 грн (з урахуванням здійсненої проплати у розмірі 4 088,55 грн), а також зазначає кінцеву дату нарахування інфляційних втрат 27.04.2023 року, тоді як фактично розрахунок було здійснено по 31.03.2023 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат у розмірі 16 574,04 грн (де кінцева дата нарахування інфляційних втрат за всіма видатковими накладними є 31.03.2023 року), судом встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства (перевірка здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон").

При перевірці розрахунків 3 % річних судом встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства, однак при сумуванні позивачем було допущено арифметичну помилку: загальний розмір 3 % річних становить 2 653,73 грн, тоді як позивач просить стягнути 2 653,71 грн.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем заявлено до стягнення загальний розмір 3% річних, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір (2 653,71 грн) підлягає стягненню з відповідача.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У пункті 7.4 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати або оплати не у повному обсязі партії замовленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення та несе іншу відповідальність, передбачену чинним в Україні законодавством за невиконання грошових зобов`язань.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, суд, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зауважує, що нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню орендної плати, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019р. у справі №906/696/18.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку пені, то він був зроблений без врахування шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, суд зауважує, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання.

За наведеного, суд приходить до висновку, що правильним буде нарахування пені за наступні періоди та суми:

за видатковою накладною №ОБ-00002003 від 10.11.2020 року на суму 12 278,37 грн (з урахуванням здійсненої проплати у розмірі 4 088,55 грн) за період з 25.11.2020 р. по 24.05.2021 р. = 783,73 грн;

за видатковою накладною №ОБ-00002245 від 27.11.2020 року на суму 19 211, 34 грн за період з 12.12.2020 р. по 11.06.2021 р. = 1 261,29 грн;

за видатковою накладною №05-00002082 від 27.11.2020 року на суму 5 512, 32 грн за період з 12.12.2020 р. по 11.06.2021 р. = 361,90 грн.

Всього: 2 406,92 грн.

Отже, суд прийшов до висновку, що обґрунтованим буде стягнення пені в сумі 2 406,92 грн, а у стягненні пені у розмірі 23 216,58 грн слід відмовити.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 58 636,70 грн., з яких: 37 002,03 грн основного боргу, 2 406,92 грн пені, 2 653,71 грн 3% річних та 16 574,04 грн інфляційних. Вимога про стягнення 23 216,58 грн пені не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Кротенка Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМАКС ІНТЕРНЕШНЛ" (Кудрявський узвіз, 4, м. Київ, 04053, адреса для листування: вул. Промислова, 16, а/с 60, м. Обухів, Київська область, 08073, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21690995) 37 002,03 грн основного боргу, 2 406,92 грн пені, 2 653,71 грн 3% річних, 16 574,04 грн інфляційних втрат та 1 922,72 грн судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення складено та підписано 08.08.2023 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко