Рішення

від 03.08.2023 по справі 918/1115/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1115/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом

керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області (вул. І. Франка, 10, м. Дубно, 35600, код ЄДРПОУ 02910077)

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (вул. С. Петлюри, 37, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 39768252)

до відповідача-1 Мирогощанського аграрного фахового коледжу (вул. Студентська, 1 с. Мирогоща Друга Дубенського району Рівненської області, 35624, код ЄДРПОУ 00725463)

до відповідача-2 Фермерського господарства "Думолко" (35641, с. Тараканів, Комплекс будівель і споруд № 4 Дубенського району Рівненської області; поштова адреса 35604, вул. Мирогощанська, 64, м. Дубно, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 38426153)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Мирогощанського аграрного фахового коледжу - Міністерство освіти і науки України (Проспект Берестейський, 10, м. Київ, 01135, Код ЄДРПОУ 38621185).

про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг та зобов'язання повернути земельні ділянки

у судове засідання з`явилися:

- прокурор: Кривецька-Люліч Т.А.

- від позивача: Сидоренко С.В.;

- від відповідача-1: Швая О.І.;

- від відповідача-2: не з`явився;

- від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-1: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

28.12.2022 на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області надійшов позов до Мирогощанського аграрного фахового коледжу (далі - МАФК, відповідач-1, Коледж), до Фермерського господарства "Думолко" (далі - ФГ "Думолко", відповідач-2) про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг та про повернення земельних ділянок.

Ухвалою від 02.01.2023 позовну заяву керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до відповідача-1 Мирогощанського аграрного фахового коледжу до відповідача-2 Фермерського господарства "Думолко" про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельні ділянки та додані до неї документи - повернуто.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою від 02.01.2023 прокурор звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким передати позовну заяву до Господарського суду Вінницької області для її розгляду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 апеляційну скаргу Дубенської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.01.2022 по справі №918/1115/22 - задоволено. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 по справі № 918/1115/22 скасовано. Постановлено справу №918/1115/22 направити до Господарського суду Рівненської області для вирішення питання про відкриття провадження по справі №918/1115/22.

13.03.2023 матеріали справи № 918/1115/22 повернулися до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою від 20.03.2023 позовну заяву залишено без руху. Встановлено керівнику Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання оригіналу позовної заяви № 51-3379вих-22 від 27.12.2022 керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до відповідача-1 Мирогощанського аграрного фахового коледжу до відповідача-2 Фермерського господарства "Думолко" про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельні ділянки разом із документами, зазначеними у "додатку" до цієї позовної заяви. Встановлено керівнику Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

27.03.2023 прокурором усунуто недоліки позовної заяви в межах процесуального строку, встановленого судом.

Ухвалою від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1115/22. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.04.2023.

20.04.2023 від МАФК надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 25.04.2023 відкладено підготовче засідання на 09.05.2023.

26.04.2023 від Дубенської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

08.05.2023 від відповідача-1 МАФК надійшли:

- заперечення на відповідь на відзив;

- клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Ухвалою від 09.05.2023 відкладено підготовче засідання (та розгляд клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору) на 23.05.2023.

Ухвалою від 23.05.2023 у задоволенні клопотання МАФК про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору - відмовлено. Продовжено за ініціативою суду процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів до 03.07.2023. Підготовче засідання відкладено на 20.06.2023.

23.05.2023 від МАФК надійшов документ під назвою "Оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-05-05-009311-a.

20.06.2023 від МАФК надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2022 році, а також докази які стосуються правовідносин між відповідачами-1 та -2, що склалися щодо іншого договору а саме - договору підряду № 26 від 26.10.2015 та були предметом розгляду у справі № 918/1122/21.

20.06.2023 від Мирогощанського аграрного фахового коледжу надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача- 1.

Ухвалою від 20.06.2023 заяву МАФК про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-1 - задоволено. Залучено до участі у справі № 918/1115/22 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-1 МАФК - Міністерство освіти і науки України. Підготовче засідання відкладено на 27.06.2023.

26.06.2023 від Міністерства освіти і науки України надійшло клопотання, у якому третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-1 просить суд:

- направити відповідну копію позовної заяви з додатками на адресу Міністерства;

- надати додатковий строк для надання та направлення пояснення по справі;

- внести до підсистеми "Електронний суд" відомості щодо долучення у дану справу Міністерства в якості третьої особи з можливістю подання процесуальних документів у підсистему;

- про час, дату та місце розгляду справи повідомити Міністерство.

27.06.2023 господарський суд, розглянувши клопотання Міністерства освіти і науки України, встановив наступне. 27.06.2023 від Дубенської окружної прокуратури надійшов лист, до якого долучено докази направлення копії позовної заяви та відповіді на відзив із долучених до них документами на адресу Міністерства освіти і науки України. 27.06.2023 від МАФК надійшов лист, до якого долучено докази направлення копії відзиву та долучених до нього документів на адресу Міністерства освіти і науки України. Усі заявлені учасниками заяви та клопотання господарським судом вирішено під час підготовчого провадження.

Ухвалою від 27.06.2023 закрито підготовче провадження у справі і призначено її до судового розгляду по суті на 04.07.2023, надано учасникам справи строк для подання пояснень та заяв по суті спору, в тому числі і третій особі надано додатковий строк для подачі/направлення пояснень по справі - до початку судового засідання.

Ухвалою від 04.07.2023, зважаючи на відсутність пояснень Міністерства освіти і науки України, клопотання представника МАФК про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відпустці, з метою дотримання принципів господарського судочинства: змагальності та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, розгляд справи по суті було відкладено на 18.07.2023.

11.07.2023 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли пояснення з приводу заявленого позову.

Ухвалою від 18.07.2023 відкладено судове засідання на 03.08.2023.

03.08.2023 судом встановлено, що відповідач-2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 у поясненнях від 11.07.2023 просило суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника Міністерства.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а також з огляду на наявність клопотання третьої особи, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників Фермерського господарства "Думолко" та Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 ГПК України у судовому засіданні 03.08.20232 здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Присутні у судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті спору.

Стислий зміст правової позиції прокуратури, викладений у позовній заяві:

В обґрунтування позову прокурор вказує, що договір про надання сільськогосподарських послуг № 18 від 26.04.2022 з додатками укладено директором відповідача-1 Духнич І.В. без погодження з уповноваженим органом управління державним майном - Міністерством освіти і науки України, що є порушенням вимог Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 "Про затвердження порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном". Оскільки правочин, укладений щодо розпорядження земельними ділянками загальною вартістю 20 580 756 грн 16 коп., даний спірний правочин повинен був бути погоджений із Міністерством освіти і науки України, а оскільки таке погодження відсутнє - відтак наведений правочин підлягає визнанню недійсним.

Крім того, на думку прокурора договір про надання сільськогосподарських послуг № 18 від 26.04.2022 з додатками містить ознаки договору оренди землі, оскільки відповідач-1 фактично надав можливість відповідачу-2 за плату та у встановлений строк користуватись (орендувати) визначеними у договорі земельними ділянками, що перебувають у нього самого на праві постійного користування. При цьому правовий статус постійних землекористувачів (яким є відповідач-1 на підставі державного акта) не передбачає права передавати земельну ділянку у вторинне користування. Державний акт на право користування також не є тим документом, що надає право користувачу земельної ділянки надавати її третім особам, тобто розпоряджатись такою ділянкою, у тому числі шляхом надання в користування (оренду, спільну діяльність), оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій.

На переконання прокуратури МАФК фактично передав спірні земельні ділянки в оренду при цьому не являючись їх власником та не будучи наділений правами та повноваженнями на передачу їх в оренду. Укладений договору за своєю правовою природою не забезпечує оплачувати виконання робіт (вирощування сільськогосподарської продукції) на користь замовника, а тому не являється договором про надання послуг.

При цьому прокурор при зверненні з позовом в інтересах держави визначив орган, на який Закон прямо покладає обов`язок захищати інтереси держави у земельних правовідносинах, оскільки саме позивач здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також контроль за додержанням земельного законодавства у Рівненській області.

Порушення інтересів держави, за доводами прокурора, полягає у тому, що надання земель державної форми власності за відсутності відповідного рішення органу державної влади та зареєстрованого договору оренди землі призводить до необлікованого використання земель. У той же час, надання в оренду майна закладу освіти не пов`язаного з реалізацією освітнього процесу не сприяє реалізації конституційного права людини на освіту і є порушенням законодавства.

На переконання прокуратури розпоряджання земельними ділянками навчальним закладом згідно з договором не відповідає вимогам ст. 92, 95 ЗК України, а також ст. 80 Закону України «Про освіту», згідно з якою об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Прокуратура стверджує, що питання проходження виробничої практики учнями коледжу не може бути предметом договору про надання послуг, оскільки проходження виробничої практики повинно регулюватися окремим договором на спеціальних умовах, визначених законодавством. У ФГ "Думолко" відсутній такий вид діяльності як надання освітніх послуг чи здійснення наукової діяльності.

Прокурор, посилаючись на ст. ст. 131-1, 143 Конституції України, ст. ст. 15-2, 78, 92, 93, 95, 122, 188 Земельного кодексу України, ст. ст. 11, 15, 16, 17, 203, 215, 235, 319, 373, 386, 626, 638, 901, 902, 903, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст. 13, 21, 22 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 9, 63, 80 Закону України "Про освіту", Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель", ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 4, 53, 123, 124, 129, 162, 164, 171, 176, 232, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить суд:

- визнати недійсним договір про надання сільськогосподарських послуг № 18 від 26.04.2022 з додатками, укладений між Мирогощанським аграрним фаховим коледжем та Фермерським господарством "Думолко";

- зобов`язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 земельні ділянки з кадастровими номерами 5621684200:08:017:0029 площею 60 га, 5621684200:08:014:0032, площею 45, 7309 га, 5621684200:08:016:0029, площею 24,5445 га, 5621684200:08:001:0004, площею 29, 7246 га, всього розміром 160 га, які розташовані за адресою: с. Мирогоща Друга Дубенського району Рівненської області загальною вартістю 20 580 756 грн 16 коп. та які знаходяться на території Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Стислий зміст правової позиції відповідача-1, викладений у відзиві:

МАФК заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач-1 вказує про те, що основним видом його діяльності є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти. До майна МАФК серед іншого належить нерухоме та рухоме майно, земельні ділянки, обладнання та транспортні засоби. Оскільки оспорюваний договір про надання сільськогосподарських послуг № 18 від 26.04.2022 не містить ознак договору про спільну діяльність, договору комісії, доручення та управління майном, та враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів № 169 від 28.02.2022 "Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" вимоги позивача про необхідність його погодження із Міністерством освіти і науки України вважає безпідставними. МАФК підкреслює, що з урахуванням внесених до постанови № 169 змін п. 2 Договору викладено в наступній редакції" переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг визначаються рішеннями замовників/державних замовників, що здійснюють такі закупівлі". З урахуванням унесених змін до Постанови № 169 договорі не потребує погодження із Міністерством освіти і науки України.

Також відповідач-1 вказує, що у спірному договорі відсутні ознаки договору оренди землі, а зважаючи на зміст оскаржуваного договору останній містить елементи змішаного договору (договору підряду та надання послуг), оскільки передбачає обов`язок виконавця передати результат роботи замовнику, право отримувати плату за надані послуги, а право розпоряджатись врожаєм залишається у замовника.

Відповідачем-2 надано послуг на загальну суму 4 517 366 грн 15 коп. МАФК, посилаючись на п. 4.1. Договору зазначає, що він, як замовник, має право на власний розсуд розпоряджатись зібраним урожаєм, що був вирощений та зібраний на його земельних ділянках. За результатами наданих послуг було зібрано врожай кукурудзи на суму 3 193 449 грн 40 коп., який в повному обсязі реалізований на суму 3 576 662 грн 40 коп., та було зібрано врожай сої на суму 1 323 866 грн 75 коп., який в повному обсязі реалізований на суму 1 151 404 грн 04 коп. За надані послуги відповідно до п. 7.1. Договору проведено розрахунки сільськогосподарською продукцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3 832 199 грн 29 коп., від реалізації решти сільськогосподарської продукції на розрахунковий рахунок МАФК надійшло 639 756 грн 13 коп. ФГ "Думолко" не мало правомочностей користуватися земельними ділянками МФАК на власний розсуд, як це мав би право орендар, а тому відсутні підстави вважати про фактичне існування між відповідачами-1 та -2 орендних відносин та стверджувати про удаваний характер Договору про надання сільськогосподарських послуг. Право власності на врожай належить замовнику (МАФК), виконавець (ФГ "ДуМОЛКО") не впливав на долю вирощеного врожаю і економічно незалежний від врожаю.

Проходження практики студентів МАФК не регулюється оскаржуваним договором, а регулюється профільним законом - Законом України "Про фахову передвищу освіту". Відповідно до оскаржуваного Договору на виконавця (відповідача-2) покладено обов`язок не прийняття студентів на практику та створення умов для виконання програми практики, а обов`язок надати можливість викладачам разом з навчальними групами бути присутніми під час виконання технологічних процесів, які визначені Договором та проводити навчальні заняття на земельних ділянках, де вирощуються кукурудза та соя. Тобто виконавець за цим Договором не набуває прав та обов`язків бази практики, а викладачі на земельних ділянках, які перебувають в постійному користуванні фахового коледжу, відповідно до навчальних планів, проходять навчальні заняття, в тому числі відкриті уроки. При цьому лекції, лабораторні заняття, практична підготовка, практичне заняття є видом навчальної роботи закладу освіти.

Стислий зміст правової позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1:

Міністерство освіти і науки України у поясненнях зазначає, що Законом України «Про фахову передвищу освіту», Статутом МАФК визначено, що засновник або уповноважений ним орган здійснює розпорядження державним майном, закріпленим за державним Коледжем, здійснюється відповідно до законодавства. До майна МАФК серед іншого належить нерухоме та рухове майно, земельні ділянки, обладнання та транспортні засоби. Майно за Коледжем закріплюється за Коледжем на праві оперативного управління і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню, відчуженню, приватизації, використанню не за призначенням і передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновника або уповноваженого ним органу, наглядової ради фахового Коледжу, та загальних зборів трудового колективу фахового Коледжу, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія І-РВ № 000410 Коледжу надано право в постійне користування на території Миргородської сільської ради Дубенського району Рівненської області земельну ділянку, площею 2318 га, для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 26.04.2022 між Коледжем та ФГ «ДУМОЛКО» укладено договір про надання сільськогосподарських послуг № 18. Разом з тим, Міністерством не погоджувалося укладення закладом освіти господарських договорів між Коледжем та ФГ «ДУМОЛКО».

Відповідно до частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту» об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуваннях учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Міністерство, посилаючись на норми Закону України «Про публічні закупівлі», постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 201 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169» та Закону України «Про освіту», зауважує, що хоча згідно із абзацом 6 частини першої статті 79 Закону України «Про освіту» джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності можуть бути доходи від надання в оренду, тощо, однак дозволяється лише у випадках, якщо об`єкт використовується за освітнім призначенням або для надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти.

Враховуючи вищевказане, Міністерство просить суд прийняти об`єктивне та законне рішення відповідно до чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокуратури та заперечення відповідача-1, враховуючи пояснення третьої особи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з п. 1.2. Статуту МАФК, Мирогощанський аграрний фаховий коледж є юридичною особою публічного права, заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості та є бюджетною установою, що належить до сфери Управління Міністерства освіти і науки України.

Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі Положення про МОН), визначено, що МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно підп. 89 п. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, МОН здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Основним видом діяльності Коледжу є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти.

Законом України «Про фахову передвищу освіту», Статутом Коледжу визначено, що засновник або уповноважений ним орган здійснює розпорядження державним майном, закріпленим за державним Коледжем, здійснюється відповідно до законодавства.

У відповідності до Закону України «Про освіту», до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

До майна МАФК серед іншого належить нерухоме та рухове майно, земельні ділянки, обладнання та транспортні засоби.

У відповідності до п. 8.4. Статуту МАФК, майно за Коледжем закріплюється за Коледжем на праві оперативного управління і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню, відчуженню, приватизації, використанню не за призначенням і передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновника або уповноваженого ним органу, наглядової ради фахового Коледжу, та загальних зборів трудового колективу фахового Коледжу, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про фахову вищу освіту" діяльність закладу фахової передвищої освіти провадиться на принципах автономії та самоврядування.

Держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів фахової передвищої освіти. Обсяг автономії закладів фахової передвищої освіти визначається законодавством та установчими документами закладу фахової передвищої освіти. (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про фахову вищу освіту").

У відповідності до п.п. 13, 14, 18, 19, 21, 22 ч. 3 ст. 30 Закону України "Про фахову вищу освіту" заклади фахової передвищої освіти мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право:

- провадити на підставі відповідних договорів спільну діяльність із закладами освіти, науковими установами та іншими юридичними особами;

- розміщувати свої навчальні та навчально-виробничі підрозділи на підприємствах, в установах та організаціях;

- здійснювати фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до законодавства та установчих документів закладу фахової передвищої освіти;

- розпоряджатися власними надходженнями (для закладів фахової передвищої освіти державної і комунальної форми власності), зокрема від надання платних послуг;

- утворювати навчально-наукові, виробничі комплекси чи інші об`єднання, не заборонені законодавством, спільно з науковими установами, закладами освіти, підприємствами;

- здійснювати інші права, що не суперечать законодавству.

26.04.2022 між Мирогощанським аграрним фаховим коледжем (замовник) та Фермерським господарством «ДУМОЛКО» (виконавець) укладено договір про падання сільськогосподарських послуг № 18 (далі - Договір).

Згідно з умовами Договору, з метою реалізації навчальних цілей і пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, відповідно до змісту освітніх компонентів освітніх програм здобувачів фахової передвищої освіти, виконавець зобов`язується на період воєнного стану в Україні, який введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на земельних ділянках, що перебувають у замовника на праві постійного користування, на свій ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги - код за ДК 021:2015-77110000-4 «Послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції, а саме - послуги з вирощування кукурудзи цукрової та сої врожаю 2022» (Послуги) на площі 160 га, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити фактично надані Послуги на умовах визначених Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору обсяг та перелік послуг визначається згідно з кількісними та вартісними показниками, зазначених в Специфікації послуг (Додаток №1 та Додаток №2), який є невід`ємною частиною Договору.

За завданням замовника виконавець надає послуги з використанням власної матеріально-технічної бази: техніки, насіння, добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів тощо, що призначена для надання передбачених Договором послуг та із залученням власних працівників. (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору, надання послуг здійснюється на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні Мирогощанського аграрного фахового коледжу із наступними кадастровими номерами: 5621684200:08:017:0029 (площею 60 га), 5621684200:08:014:0032 (площею 45,7309 га), 5621684200:08:016:0029 (площею 24,5445 га), 5621684200:08:001:0004 (площею 29,7246 га), які розташовані за адресою с. Мирогоща Друга Дубенського району Рівненської області. Загальна площа земельних ділянок для надання послуг становить 160 га.

Відповідно до п. 2.3. Договору визначено, що період надання послуг за цим Договором - на період воєнною стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами) з 24.02.2022 - до закінчення воєнного стану.

Виконавець повинен надати замовнику послуги, передбачені цим Договором, якість яких відповідає технології вирощування зазначених сільськогосподарських культур, чинним в Україні державним стандартам, нормам і правилам, технологіям, технічним вимогам і якісним характеристикам, передбаченим для вирощування сільськогосподарської продукції. (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору, сума договору становить 2 820 634,04 грн.

Як вбачається із підп. 7 п. 5.2. Договору виконавець зобов`язаний, серед іншого, за результатами фактично наданих послуг скласти відповідний Акт та надати його замовнику на прийняття результатів виконаних робіт, наданих послуг; в межах дії даного Договору, за попереднім замовленням замовника, зобов`язаний сприяти останньому у проведенні відкритих уроків, проходження практики студентів замовника, надання можливості навчальним групам бути присутнім під час виконання технологічних процесів, які будуть здійснюватись в межах виконання зобов`язань, передбачених цим Договором; під час надання послуг забезпечити доступ до практичних матеріалів та виробничих технологічних процесів студентів замовника, ознайомлювати їх з правилами поведінки території надання послуг, санітарними, протипожежними, охорони праці, іншими загальнообов`язковими нормами і правилами.

Відповідно до п. 7.2 Договору, замовник може провести розрахунок з виконавцем за надані послуги сільськогосподарською продукцією та/або іншими культурами, що є предметом виконання робіт за Договором за ринковими цінами.

Розрахунки за послуги здійснюються за фактом надання послуг після збирання врожаю на підставі підписаних Сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт та виставленого рахунка виконавця згідно п. 2.7. даного Договору, протягом 20 банківських днів. (п.. 7.3. Договору).

У відповідності до п. 7.4. Договору ціна на послуги, обсяг та загальна вартість послуг проставляється в Акті.

Згідно з п. 12.1. Договору, останній набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) - 25.05.2022, але не пізніше ніж до 31.12.2022, а в частині оплати за послуги - до повного виконання Сторонами узятих на себе зобов`язань.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх.

Згідно з Специфікацією послуг з вирощування кукурудзи цукрової (Додаток №1 до Договору від 26.04.2022) визначено вартість наступних послуг на 84,5445 га: оранка - 100 185,23 грн., дискування - 69 749,21 грн., передпосівна культивація - 36 776,86 грн., завантаження, підвезення та внесення мінеральних добрив Карбамід (або еквівалент) 678 469,61 грн., всього вартість послуг разом з ПДВ 1 062 217,09 грн. (в чому числі ПДВ - 177 036,18 грн.).

Згідно з Специфікацією послуг із вирощування сої (Додаток №2 до Договору від 26.04.2022) визначено вартість наступних послуг на 75,4555 га: оранка - 89 414,77 грн., дискування - 62 250,79 грн., передпосівна культивація - 32 823,14 грн.. завантаження, підвезення та внесення мінеральних добрив Нітроамофоска 16-16-16 (або еквівалент) - 675 326,7 грн. завантаження, підвезення та внесення мінеральних добрив Карбамід (або еквівалент) - 605 530,39 грн., всього вартість послуг разом з ПДВ - 1 758 414,95 грн. (в тому числі ПДВ - 293 069,16 грн.).

У подальшому сторони уклали між собою Додаткову угоду №1 від 03.05.2022 до Договору № 18 від 26.04.2022, якою сторонами внесено зміни до п. 2.7 Договору та виклали його у наступній редакції: «Виконавець спільно із Замовником по закінченню всіх робіт (послуг) визначають обсяги їх виконання та обов`язково відображають у Актах виконаних робіт шляхом їх підписання. При наявності претензій чи зауважень Сторін щодо виконання робіт, їх вказують в такому Акті". Всі інші умови Договору залишаються без змін.

Додаткового угодою № 2 від 03.05.2022 до договору №18 від 26.04.2022 внесено зміни до додатку №1 Договору «Специфікації послуг з вирощування кукурудзи цукрової» та додатку №2 «Специфікації послуг з вирощування сої», відповідно до якої уточнено строки виконання робіт, обсяги робіт та збільшено вартість послуг.

Так, згідно зі змінами до Специфікації з вирощування цукрової кукурудзи передбачено виконання наступних послуг на земельних ділянках площею 84,5445 га:

- оранка, вартістю 100 185,23 грн.,

- дискування - 69 749,21 грн.,

- передпосівна культивація - 36 776,86 грн.,

- посів цукрової кукурудзи - 1 800 797,85 грн.,

- завантаження, підвезення та внесення мінеральних добрив - 684 810,45 грн.,

- внесення гербіцидів - 511 494,23 грн.,

- позакореневе підживлення, підвезення води, внесення Новалон, Мілафорт - 109 907,85 грн,

- внесення засобу захисту рослин Кораген проти шкідників - 220 661,15 грн.,

- збирання врожаю цукрової кукурудзи - 221 929,31 грн.,

- перевезення цукрової кукурудзи - 211 361,25 грн., всього вартість послуг разом з ПДВ - 4 761 208,06 грн. (в тому числі ПДВ - 793 534,68 грн.).

Згідно зі змінами до Специфікації послуг з вирощування сої визначено вартість наступних послуг на 75,4555 га;

- оранка - 89414,77 грн.,

- дискування 62250,79 грн.,

- передпосівна культивація - 32823,14 грн.,

-завантаження, підвезення та внесення мінеральних добрив Нітроамофоска 16-16-16 (або еквівалент) - 675326,73 грн.,

-завантаження, підвезення, протруєння, інокуляція та посів сої - 588 522,90 грн,

- внесення гербіцидів, підвезення води, внесення Тераунт- 105 637,70 грн., - позакореневе підживлення, підвезення води, внесення Ураган Форте 134 310 грн.,

- позакореневе підживлення, підвезення води, внесення Вінкропс Актив - 83 001,05 грн.,

- збирання врожаю сої - 360 488,65 грн.,

- перевезення сої - 113 183,25 грн., всього вартість послуг разом з ПДВ - 2 693 987,72 грн. (в тому числі ПДВ - 448 997,95 грн.).

Таким чином, як вбачається, сума Договору від 26.04.2022 збільшена з 2 820 634,04 грн. до 7 455 195,78 грн.

У відповідності до приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку всі господарські операції, які виконувались ФГ«ДУМОЛКО» згідно з Договором відображені у бухгалтерському обліку МАФК та проведені записи в облікових: регістрах на підставі первинних документів, акти про надані послуги та накладні мають всі обов`язкові реквізити первинних документів.

Зокрема, за даними бухгалтерського обліку МАФК на виконання договору про надання сільськогосподарських, послуг від 26.04.2022 №18 ФГ «ДУМОЛКО» надало послуг по вирощуванню та збору с/г продукції (цукрова кукурудза та соя) на загальну суму 4 517 366,15 грн. (без ПДВ).

Так, Відповідач-2 надав для відповідача-1 послуги по вирощуванню та збору с/г продукції на загальну суму 3 832 199 грн 28 коп., згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по вирощуванню збору с/г продукції (цукрової кукурудзи) (том 1, а.с. 236-249, том 2, а.с. 1-8), а саме:

- № ДМ-000002 від 18.10.2022 у суму 226 638 грн 00 коп.;

- № ДМ-000003 від 18.10.2022 у суму 226 638 грн 00 коп.;

- № ДМ-000004 від 18.10.2022 у сумі 226 638 грн 00 коп.;

- № ДМ-000005 від 18.10.2022 у сумі 226 638 грн 00 коп.;

- № ДМ -000006 від 18.10.2022 у сумі 205 991 грн 28 коп.;

- № ДМ -000007 від 19.10.2022 у сумі 453 276 грн 00 коп.;

№ ДМ -000008 від 19.10.2022 у сумі 453 276 грн 00 коп.;

№ ДМ -000009 від 19.10.2022 у сумі 453 276 грн 00 коп.;

№ ДМ -0000010 від 19.10.2022 у сумі 453 276 грн 00 коп.;

№ ДМ -0000011 від 19.10.2022 у сумі 453 276 грн 00 коп.;

№ ДМ -0000012 від 19.10.2022 у сумі 453 276 грн 00 коп.

Також МАФК відповідно до п. 7.1. Договору реалізував с/г продукцію (цукрова кукурудза) на загальну суму 4 291 994 грн 88 коп., згідно видаткових накладних:

- № 2 від 19.10.2022 у сумі 222 554 грн 40 коп.;

-№ 3 від 19.10.2022 у сумі 227 856 грн 00 коп.;

- № 4 від 19.10.25022 у сумі 218 493 грн 60 коп.

- № 5 від 19.10.2022 у сумі 227 856 грн 00 коп.;

- № 6 від 19.10.2022 у сумі 226 728 грн 00 коп.;

- № 7 від 20.10.2022 у сумі 471 504 грн 00 коп.;

- № 8 від 20.10.20.22 у сумі 415 104 грн 00 коп.;

- № 9 від 20.10.2022 у сумі 395 928 грн 00 коп.;

- № 10 від 20.10.2022 у сумі 453 456 грн 00 коп.;

- № 11 від 20.10.2022 у сумі 417 360 грн 00 коп.;

- № 12 від 20.10.2022 у сумі 281 954 грн 88 коп.;

- № 13 від 20.10.2022 у сумі 394 800 грн 00 коп.;

- № 14 від 20.10.2022 у сумі 338 400 грн 00 коп.

Згідно з бухгалтерською довідкою МАФК від 04.05.2023 за результатами наданих послуг зібрано врожай кукурудзи цукрової на площі 84,0 га в кількості 380,496 т на суму 3 193 449,40 грн; зібрано вражай сої на площі 75,5444 га в кількості 138,940 т на суму 1 323 866,75 грн.

Врожай кукурудзи в повному обсязі реалізовано на суму 3 576 662,40 грн. (без ПДВ) з нарахуванням податкового зобов`язання. Врожай сої повному обсязі реалізовано на суму 1 551 404,04 грн. (без ПДВ) з нарахуванням податкового зобов`язання.

Відповідно до п.7.1. Договору з відповідачем-2 за надані послуги проведено розрахунки сільськогосподарською продукцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3 832 199,28 грн. (без ПДВ).

Від реалізації решти сільськогосподарської продукції на розрахунковий рахунок МАФК надійшло коштів у сумі 639 756,13 грн.

26.12.2022 відповідачі-1 та -2 підписали між собою Акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається повний розрахунок між сторонами та відсутність будь-яких невиконаних зобов`язань.

Згідно із ч.ч. 2 та 3 ст. 4 ГПК України, державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За змістом абз. 1 -3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокуратура обґрунтовувала необхідність захисту інтересів держави тим, що спірні правовідносини стосуються користування земельними ділянками, власником яких є держава в особі Держгеокадастру, з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому уповноваженим органом у таких правовідносинах нею був визначений територіальний орган Держгеокадастру, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також контроль за додержанням земельного законодавства.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного кодексу України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно із ч.ч.1 - 3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частини перша та друга статті 84 Земельного кодексу України).

Відповідно до державних актів на право постійного користування земельною ділянкою від 20.11.2002 серії І-РВ №000410 та серії РВ №00083, за Мирогощанським аграрним коледжем (на даний час - Мирогощанським аграрним фаховим коледжем) обліковуються земельні ділянки загальною площею 3808,6 га, з них землі сільськогосподарського призначення - 132,2051 га, у тому числі: рілля - 91,9095 га, багаторічні насадження -- 1,3831 га, сіножаті - 12,4291 га, пасовища - 22,4826 га, під господарськими будівлями і дворами - 4,0008 га.

Право власності на земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні коледжу, з кадастровими номерами 5621684200:08:017:0029 (площею 60 га), 5621684200:08:014:0032 (площею 45,7309 га), 5621684200:08:016:0029 (площею 24,5445 га), 5621684200:08:001:0004 (площею 29,7246 та) зареєстровано за державою Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-РВ №000410 (том 1, а.с. 152-156), Мирогощанському аграрному фаховому коледжу надано в постійне користування на території Мирогощанської сільської ради Лубенського району Рівненської області земельну ділянку, площею 2 318 га, для науково- дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії РВ №00083 (том 1, а.с. 157-161), Мирогощанському аграрному фаховому коледжу надано в постійне користування на території Молодавської сільської ради (на даний час Мирогощанська територіальна громада) Дубенського району Рівненської області земельну ділянку, площею 1 490,6 га, для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Окрім того, згідно з абз. 5 ст. 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

З наведених норм права вбачається, що до повноважень Держгеокадастру віднесено функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України), а також державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності (абз. 5 ст. 15-2 Земельного кодексу України).

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (ч. 2 ст. 188 Земельного кодексу України).

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначено Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

За визначенням, наведеним у ст. 1 вказаного Закону, охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

За змістом ст. 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів, визначені ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Так, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю (частина перша статті 5 вказаного Закону). Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частина друга статті 5 зазначеного Закону). Моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики (частина третя статті 5 наведеного Закону).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (у редакції на час подання позову, далі - Положення) центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

З аналізу завдань, покладених на Держгеокадастр п. 4 Положення, вбачається, що Держгеокадастр є як центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, так і центральним органом, який забезпечує реалізацію державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, на які законом покладено різні повноваження.

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, здійснення вказаних у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, належить до державного контролю за використанням та охороною земель.

З викладеного вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19.

Тобто, до повноважень позивача належить здійснення нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.06.2022 у справі № 909/835/18 Національна академія наук, галузеві академії наук та створені ними суб`єкти з огляду на їх правовий статус не є належними позивачами, в особі яких прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним (ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Підстави недійсності правочинів визначаються положенням ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ( ч. 1 ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Отже, наведеними правовими нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави за наявності яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин).

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанов Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Згідно із ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати:

1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;

2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача;

3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

В обґрунтування підстав недійсності вказаного договору прокурор вказує, що оспорюваний договір є договором оренди земельної ділянки, що призводить до незаконного користування майном, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться у ст.203 ЦК України.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд, на підставі ст.235 ЦК України, має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей право-чин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Суд враховує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5621684200:08:017:0029, 5621684200:08:014:0032, 5621684200:08:016:0029, 5621684200:08:001:0004 належать МАФК на праві постійного користування, отже відповідач-1 має право виключно володіти та користуватись земельними ділянками, проте позбавлене права розпорядження ними.

Умовами оскаржуваного Договору а саме у п. 2.1. передбачено, що послуги, зазначені в п. 1.2. Договору, надаються виконавцем за наявності технічного завдання та дозволу замовника у вигляді акту підтвердження доступу с/г техніки виконавця до сільськогосподарських угідь замовника для надання послуг (Додаток № 1 та Додаток № 2).

26.04.2022 МАФК скеровано голові ФГ "Думолко" заявку про проведення посіву цукрової кукурудзи та сої на земельних ділянках: 5621684200:08:017:0029 (на площі 60, 0 га с. Костянець цукрову кукурудзу), 5621684200:08:016:0029 (на площі 24,5445 га с. Липа цукрову кукурудзу), 5621684200:08:014:0032 (на площі 45, 7309 га с. Липа сою), 5621684200:08:001:0004 (на площі 45, 7309 га с. Мирогоща сою).

26.04.2022 відповідачі-1 та -2 підписали між собою Акт доступу сільськогосподарської техніки до сільськогосподарських угідь для надання послуг згідно Договору № 18 від 26.04.2022.

Як вбачається із підп. 7 п. 5.2. Договору виконавець зобов`язаний, серед іншого, за результатами фактично наданих послуг скласти відповідний Акт та надати його замовнику на прийняття результатів виконаних робіт, наданих послуг.

Матеріалами справи стверджено, що згідно Договору відповідач-1 надав для відповідача-2 доступ до земельних ділянок з кадастровими номерами 5621684200:08:017:0029, 5621684200:08:014:0032, 5621684200:08:016:0029, 5621684200:08:001:0004 для сільськогосподарської техніки відповідача-2 з метою надання сільськогосподарських послуг.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, за своєю правовою природою договір підряду передбачає передання результату роботи, наданих послуг замовникові.

Оспорюваний договір містить вказане положення, адже згідно з підп. 4 п. 4.1. Договору замовник має право використовувати надані виконавцю земельні ділянки в навчальних та дослідних цілях та на власний розсуд розпоряджатись зібраним урожаєм, що був вирощений та зібраний на земельних ділянках, зазначених у п. 2.2. цього Договору.

Згідно умов Договору, відповідач-2 не набуває права власності на врожай, оскільки врожай належить МАФК, а тому виконавець не впливає на долю вирощеного врожаю, економічно незалежний від кількості врожаю.

Отже, вирощені на земельних ділянках культури (результат робіт) в результаті є власністю замовника, що відповідає положенням договору підряду.

Відповідно до п. 7.2 Договору, замовник може провести розрахунок з виконавцем за надані послуги сільськогосподарською продукцією та/або іншими культурами, що є предметом виконання робіт за Договором за ринковими цінами.

Так, 31.10.2022 між відповідачами-1 та -2 складено та підписано Акт взаємозаліку. Сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 3 832 199 грн 28 коп.

Натомість, відповідно до ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.(ст.1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

На відміну від договору підряду чи послуг, за умовами якого замовник має оплатити саме вирощену та отриману сільськогосподарську продукцію, договір оренди укладається задля отримання однією стороною можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей (продукції і доходів) ,а другою стороною - плати за надане користування майном.

Зі Специфікацій послуг з вирощування кукурудзи цукрової та Додаткової угоди № 2 до Договору вбачається, що сторони обумовили надання таких послуг оранка, дискування, передпосівна культивація, посів цукрової кукурудзи, завантаження підвезення та внесення мінеральних добрив, внесення гербіцидів, позакореневе підживлення, внесення засобу захисту рослин, збирання врожаю, перевезення цукрової кукурудзи.

Зі Специфікацій послуг з вирощування сої та з та Додаткової угоди № 2 до Договору вбачається, що сторони обумовили надання таких послуг: оранка, дискування, передпосівна культивація, завантаження підвезення та внесення мінеральних добрив, завантаження підвезення протруєння +інокуляція та посів сої, внесення гербіцидів, позакореневе підживлення, збирання врожаю сої, перевезення сої.

Суд виснує, що з огляду на зміст оскаржуваного договору, останній містить елементи змішаного договору (договору підряду та надання послуг), оскільки передбачає обов`язок виконавця передати результат роботи замовнику, отримувати плату за надані послуги, а право розпоряджатись зібраним врожаєм залишається у замовника.

Тобто, сторони узгодили комплекс робіт з обробки ґрунту та вирощування сільськогосподарської продукції (кукурудзи цукрової та сої) саме на умовах підряду та надання послуг, оскільки результат робіт вирощений врожай належить замовнику, а за надані послуги замовник зобов`язався провести оплату.

Форма оплати (розрахунок з виконавцем за надані послуги сільськогосподарською продукцією та/або іншими культурами) є способом вільного вираження свободи сторін при укладенні договору.

Крім того, спірні земельні ділянки на яких надавались сільськогосподарські послуги із користування МАФК не вибували, ФГ "ДУМОЛКО" правомочностей щодо користування ділянками на власний розсуд не мало.

Таким чином суд констатує, що оспорюваний договір не містить підстав його удаваності, оскільки фактично за своєю правовою природою не є договором оренди землі, адже містить всі ознаки договору підряду та надання послуг.

Отже, доводи прокурора в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Також в обґрунтування підстав недійсності вказаного договору прокурор вказує, що оспорюваний договір укладений без погодження із Міністерством освіти і науки України на його укладання.

Як вбачається, оскаржуваний прокуратурою Договір укладено 26.02.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169" "Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану".

Згідно з п. 2 даної постанови № 163 "переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг для інших закупівель визначаються за рішенням органу управління державним майном суб`єкта господарювання державного сектору економіки".

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 201 «Про внесення змін до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169» (далі Постанова № 201) в умовах воєнного стану:

- оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі»;

- переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг визначаються рішеннями замовників / державних замовників, що здійснюють такі закупівлі;

- під час здійснення закупівель замовники зокрема повинні: дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», ефективно та результативно використовувати бюджетні кошти.

Такі закупівлі не включаються до річного плану закупівель. За результатами їх здійснення в електронній системі закупівель замовник / державний замовник оприлюднює звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, договір про закупівлю та всі додатки до нього не пізніше ніж через 20 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. Вимога щодо оприлюднення не застосовується до договорів, які містять інформацію з обмеженим доступом. Органи Казначейства при реєстрації бюджетних зобов`язань щодо таких закупівель не здійснюють перегляд документів, розміщених в електронній системі закупівель, як це визначено статтею 7 Закону України «Про публічні закупівлі».

Процедури закупівель, спрощені закупівлі, розпочаті до введення правового режиму воєнного стану в Україні, за рішенням керівника, у разі наявної потреби у відповідних товарах, роботах і послугах, завершуються у порядку, визначеному Законом України «Про публічні закупівлі», або визнаються такими, що не відбулися / відміняються.

Роз`яснення щодо здійснення публічних закупівель в умовах воєнного стану надано листами Міністерства економіки України від 09.03.2022 № 3304-04/9472-06 та Державної казначейської служби України від 07.03.2022 № 18-07-08/4497.

У зв`язку із внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг умовах воєнного стану" п. 2 було викладено у наступній редакції: "переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг визначаються рішеннями замовників/державних замовників, що здійснюють такі закупівлі".

Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем-1 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1, оспорюваний Договір укладений без погодження з Міністерством освіти і науки України.

Водночас суд виснує, що із урахуванням внесених змін до Постанови № 169 спірний Договір про надання сільськогосподарських послуг не потребує погодження Міністерства освіти і науки України.

Також прокуратура просить суд визнати договір про надання сільськогосподарських послуг недійсним, обґрунтовуючи позовні вимоги посилаючись на порушення вимог Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 "Про затвердження порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, Договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном".

Відповідно до п. 20 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" органи управління майном погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, Договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Відповідно до статті ч.2 ст. 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними ч. 1 ст. 13 Конституції.

Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 і відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 визначає механізм укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління Майном.

Статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч.2 ст.1131 ЦК України, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір доручення - домовленість двох сторін, за якою одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (ч. 1 ст. 1000 ЦК України).

Відповідно до ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Оскільки договір про надання сільськогосподарських послуг від 26.04.2022 № 18 не містить ознак договору про спільну діяльність, договору комісії, доручення та управління майном, вимоги прокуратури про необхідність його погодження із Міністерством освіти і науки України є безпідставними.

Щодо обгрунутвань прокуратури які стосуються порушення при укладенні Договору законодавства про освіту, суд виснує наступне.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про фахову передвищу освіту" практична підготовка осіб, які навчаються у закладах фахової передвищої освіти, здійснюється шляхом проходження ними практики на підприємствах, в установах та організаціях (базах практики) згідно з укладеними закладами фахової передвищої освіти договорами або у структурних підрозділах закладу, що забезпечують практичну підготовку.

Особи, які здобувають фахову передвищу освіту, можуть проходити практичну підготовку шляхом навчання на робочому місці у процесі виконання посадових обов`язків. Заклад освіти може визнавати результати навчання, здобуті під час трудової діяльності здобувача за професіями та/або на посадах, визначених освітньо-професійною програмою.

Залежно від спеціальності (спеціалізації), за якою здійснюється підготовка здобувачів фахової передвищої освіти, практика може бути: навчальна, технологічна, експлуатаційна, конструкторська, педагогічна, медична, економічна, інших видів.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про фахову передвищу освіту" визначено, що освітній процес у закладах фахової передвищої освіти здійснюється за такими формами: 1) навчальні заняття, включаючи індивідуальне навчальне заняття; 2) самостійна робота, включаючи виконання індивідуальних завдань; 3) практична підготовка; 4) контрольні заходи, включаючи атестацію здобувачів фахової передвищої освіти. Основними видами навчальних занять у закладах фахової передвищої освіти є: 1) лекція; 2) лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; 3) урок (за освітньою програмою профільної середньої освіти); 4) консультація.

У п. 5.1. оспорюваного Договору визначено, що в межах дії даного Договору виконавець зобов`язаний:

- сприяти замовнику у проведенні відкритих уроків, проходження практики студентів замовника, надання можливості навчальним групам бути присутнім під час виконання технологічних процесів, які будуть здійснюватись в межах виконання зобов`язань, передбачених цим Договором;

- забезпечити під час надання послуг доступ до практичних матеріалів та виробничих, технологічних процесів студентів замовника, ознайомлювати їх з правилами поведінки на території надання послуг, санітарними, протипожежними, охорони праці, іншими загальнообов`язковими нормами і правилами.

Таким чином, відповідно до Договору на відповідача- 2 (виконавця) покладено обов`язок не прийняття студентів на практику та створення умов для виконання програми практики, а забезпечення доступу викладачам разом з навчальними трупами бути присутніми під час виконання технологічних процесів, які визначені Договором та сприяти у проведенні навчальних занять на земельних ділянках, де надаються та вирощують кукурудзу та сою.

З огляду на викладене вбачається, що ФГ "ДУМОЛКО" за цим Договором не набуває прав та обов`язків бази практики, а викладачі МАФК проводять навчальні заняття, в тому числі відкриті уроки. При цьому лекції, лабораторні заняття, практична підготовка, практичне заняття є видом навчальної роботи закладу освіти - відповідача-1.

Таким чином, проходження практики студентів МАФК не регулюється оскаржуваним Договором, а іншим договором - Договором про проведення спільної навчально- виробничої діяльності, форма якого визначена Положенням про проходження практики студентів МАФК. Такі угоди є юридичною підставою для проходження практики студентами коледжу.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 80 Закону України «Про освіту» об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуваннях учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

З урахуванням викладеного доводи прокуратури щодо наявності підстав для визнання недійсним Договору є безпідставними.

Решта доводів прокуратури судом не приймаються як безпідставні, з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), аналіз якої свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Судом встановлено, що оспорюваний Договір не суперечить положенням ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочину.

Судом не було встановлено при укладенні та виконанні договору порушень відповідачами-1 та -2 вимог чинного законодавства.

Окрім того, суд виснує, що прокурор у даному випадку звернувся з позовом в інтересах ГУ Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами з підстав удаваності зазначеного правочину та фактичного порушення вимог земельного законодавства та законодавства про освіту, а також з підстав порушення порядку укладення зазначеного правочину (за відсутності відповідного погодження Міністерства освіти і науки України).

Визначений прокурором позивач - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області наділений законом повноваженнями звертатись до суду (якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності) з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Враховуючи те, що оспорюваний договір не є прихованим договором оренди землі чи договором про спільну діяльність, договором комісії, доручення чи управління майном - суд дійшов висновку, що укладений між сторонами господарський договір жодним чином не порушує права позивача, а тому, підстави для визнання недійсним зазначеного правочину з наведених прокурором в позовній заяві мотивів - відсутні.

За відсутності порушень у сфері земельного законодавства, що є компетенцією Держгеокадастру, підстави недійсності правочину в силу укладення договору без погодження з Міністерством освіти і науки України, а також укладення договору із порушенням законодавства про освіту, не можуть розцінюватись як захист інтересів держави в особі Держгеокадастру.

За результатами з`ясування обставин, на які прокурор посилався як на підставу своїх вимог а відповідач-1 своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору.

Також суд зазначає, що МАФК долучено до матеріалів справи оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-05-05-009311-а від 05.05.2023 (том 2, а.с. 113-116), що з якого вбачається, що відповідачем -1 оголошено відкриті торги на предмет закупівлі "Лот-1 Комплекс послуг з обробітку земель (глибоке рихлення ґрунту 30-35 см глибина, культивація ґрунту 5 см глибина, посів кукурудзи з мінеральними добривами), що повинні бути проведені на спірних земельних ділянках.

З огляду на викладене вбачається, що станом на дату здійснення оголошення на спірних земельних ділянках відсутня техніка відповідча-2.

Тобто, станом на день прийняття рішення у справі, земельні ділянки з кадастровими номерами 5621684200:08:017:0029, 5621684200:08:014:0032, 5621684200:08:016:0029, 5621684200:08:001:0004 перебувають у володінні та користуванні МАФК і вказана обставина підтверджується представниками сторін та не заперечується прокурором, присутніми в судовому засіданні.

Предметом позовних вимог є визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг № 18 від 26.04.2022 з додатками, укладений між МАФК та ФГ "Думолко" та зобов`язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 означені земельні ділянки, які розташовані за адресою: с. Мирогоща Друга Дубенського району Рівненської області.

Оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і у випадку задоволення позову такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, а похідною вимогою є повернення земельних ділянок (оскільки прокуратура стверджує, що земельні ділянки перебували у користуванні відповідача-2 без достатньої правової підстави), відтак звільнення земельних ділянок від сільськогосподарських культур та техніки не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 та підтриманою у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №394/301/19.

Вимога про зобов`язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 земельні ділянки є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним правочину.

Зважаючи на викладене, оскільки суд відмовляє у задоволенні позову в частині основної вимоги про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг, - відтак суд відмовляє у задоволенні похідної вимоги про повернення спірних земельних ділянок.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 962 грн 00 коп. (сплачені згідно з платіжним дорученням № 2080 від 20.12.2022) залишаються за Рівненською обласною прокуратурою.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до відповідача-1 Мирогощанського аграрного фахового коледжу до відповідача-2 Фермерського господарства "Думолко", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Мирогощанського аграрного фахового коледжу - Міністерство освіти і науки України про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг та зобов`язання повернути земельні ділянки відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "08" серпня 2023 року

Суддя Романюк Ю.Г.