Постанова

від 01.11.2023 по справі 918/1115/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року Справа № 918/1115/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.08.2023 у справі № 918/1115/22 (суддя Романюк Ю.Г., повний текст рішення складено 08.08.2023)

за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області

до відповідачів: 1) Мирогощанського аграрного фахового коледжу; 2) Фермерського господарства "Думолко"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Міністерство освіти і науки України

про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг та зобов`язання повернути земельні ділянки

за участю представників сторін:

прокурор - Кривецька - Люліч Т.А.;

позивача - Сидоренко С.В.;

відповідача - 1 - Швая О.І.;

відповідача - 2 - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дубенської окружної прокуратури Рівненської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - позивач, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Мирогощанського аграрного фахового коледжу (далі - відповідач-1, МАФК, Коледж) та Фермерського господарства "Думолко" (далі - відповідач-2, ФГ "Думолко") про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг від 26.04.2022 № 18 та про повернення земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір від 26.04.2022 № 18 за своїм змістом не є договором надання послуг, а є договором оренди землі, який укладено із порушенням вимог чинного законодавства - без погодження із уповноваженим органом управління державним майном.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.08.2023 в позові відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що оспорюваний договір, укладений між відповідачами не суперечить положенням ст. ст. 203, 215 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови, встановленні законодавством для даного виду правочину, не порушує права прокурора (позивача), а тому відсутні підстави для визнання його недійсним та повернення спірних земельних ділянок.

До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.08.2023 у справі № 918/1115/22, в якій апелянт просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задоволити позов.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- за своїм змістом оспорюваний договір є договором оренди земельної ділянки, оскільки відповідач-1 фактично передав відповідачу-2 160 га землі, тобто воля сторін насправді була спрямована на встановлення орендних правовідносин, оскільки відбулася передача об`єкта оренди, а специфікацією передбачені права та обов`язки виконавця робіт з використання земельної ділянки тощо;

- виконавець фактично здійснив користування земельною ділянкою та досяг мети такого користування - отримав право власності на вирощений на земельній ділянці врожай; фінансування кошторисних призначень щодо обробітку землі для Мирогощанського аграрного фахового коледжу у 2022 році не передбачено;

- зміст укладеного між відповідачами договору не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типовому договору оренди землі, а тому підлягає визнанню недійсним;

- Міністерство освіти і науки України є уповноваженим органом управління, водночас ним не погоджувалося укладання між відповідачами спірного договору;

- у відповідача-2 відсутній такий вид діяльності як надання освітніх послуг чи здійснення наукової діяльності; доказів про проведення відкритих уроків та проходження практики студентів, тобто сприяння освітньому процесу, як передбачено пп. 8, 9 п. 5.2 договору не надано; питання щодо проходження виробничої практики учнями коледжу не може бути предметом договору надання послуг, оскільки проходження виробничої практики повинно регулюватися окремим договором на спеціальних умовах, визначених законодавством.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2023 витребувано матеріали справи з Господарського суду Рівненської області.

29.08.2023 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.08.2023 у справі №918/1115/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.11.2023 об 14:30 год.

Мирогощанський аграрний фаховий коледж надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач-1 зазначає наступне:

- з метою реалізації навчальних цілей і пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, відповідно до змісту освітніх компонентів освітніх програм здобувачів фахової передвищої освіти та у зв`язку воєнним станом в Україні, який введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та керуючись постановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" від 28.02.2022 № 169 між Мирогощанським аграрним фаховим коледжем та ФГ "Думолко" 26.04.2022 укладено договір про надання сільськогосподарських послуг № 18. Договір укладений відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану", у зв`язку з чим не потребував погодження Міністерства освіти і науки України;

- за результатами виконання договору у відповідності до приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку всі господарські операції, які виконувались ФГ"ДУМОЛКО" відображені у бухгалтерському обліку Мирогощанського аграрного фахового коледжу та проведені записи в облікових регістрах на підставі первинних документів, акти про надані послуги та накладні мають всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- доводи прокурора про відсутність кошторисних призначень на обробіток землі для Мирогощанського аграрного фахового коледжу у 2022 році, спростовується кошторисом на 2022 рік та планом використання бюджетних коштів на 2022 рік;

- з огляду на зміст оскаржуваного договору, останній містить елементи змішаного договору (договір підряду та надання послуг), оскільки передбачає обов`язок виконавця передати результат роботи замовнику, право отримувати плату за надані послуги, а право розпоряджатись зібраним врожаєм залишається у замовника;

- правомочностей на користування земельними ділянками, на яких надавались с/г послуги за договором відповідач-2 на власний розсуд не мав, як це право має орендар, право власності на зібраний урожай належить замовнику, а тому відсутні підстави вважати про фактичне існування між відповідачами орендних відносин та про удаваний характер договору про надання сільськогосподарських послуг;

- відповідно до оскаржуваного договору на виконавця покладено обов`язок не прийняття студентів на практику та створення умов для виконання програми практики, а обов`язок надати можливість викладачам разом з навчальними групами бути присутніми на земельних ділянках в т.ч. під час виконання технологічних процесів, які визначені договором та проводити навчальні заняття на земельній ділянці, де вирощують кукурудзу та сою. Виконавець за договором не набуває прав та обов`язків бази практики, а викладачі на земельних ділянках, які перебувають в постійному користуванні фахового коледжу, відповідно до навчальних планів проводять навчальні заняття, в тому числі відкриті уроки. При цьому лекції, лабораторні заняття, практична підготовка, практичне заняття є видом навчальної роботи закладу освіти. Таким чином, проходження практики студентів Мирогощанського аграрного коледжу не регулюється оскаржуваним договором про надання сільськогосподарських послуг від 26.04.2022 № 18.

ГУ Держгеокадастру у Рівненській області надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позов задоволити. Позивач зазначає наступне:

- укладений між сторонами договір надання послуг зі змінами за своєю правовою природою не забезпечує оплачуване виконання робіт (вирощування сільськогосподарської продукції) на користь замовника, а тому не являється договором надання послуг;

- за змістом договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оспорюваного договору вбачається, що навчальний заклад фактично передав сільськогосподарському товаровиробнику земельну ділянку, що перебуває у його постійному користуванні, і планує отримати за це плату, тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі;

- Міністерством освіти і науки України не погоджувало укладення між відповідачами спірного договору.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 01.11.2023 підтримали доводи апеляційної скарги, просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким задоволити позов.

Представник відповідача - 1 в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-2 та третя особа не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, згідно п. 1.2. статуту МАФК, Мирогощанський аграрний фаховий коледж є юридичною особою публічного права, заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості та є бюджетною установою, що належить до сфери Управління Міністерства освіти і науки України.

Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі Положення про МОН), визначено, що МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно підп. 89 п. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, МОН здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Основним видом діяльності коледжу є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти.

Законом України "Про фахову передвищу освіту", статутом коледжу визначено, що засновник або уповноважений ним орган здійснює розпорядження державним майном, закріпленим за державним коледжем, здійснюється відповідно до законодавства.

У відповідності до Закону України "Про освіту", до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

До майна МАФК серед іншого належить нерухоме та рухове майно, земельні ділянки, обладнання та транспортні засоби.

У відповідності до п. 8.4. статуту МАФК, майно за коледжем закріплюється за коледжем на праві оперативного управління і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню, відчуженню, приватизації, використанню не за призначенням і передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновника або уповноваженого ним органу, наглядової ради фахового коледжу, та загальних зборів трудового колективу фахового коледжу, крім випадків, передбачених законодавством.

26.04.2022 між Мирогощанським аграрним фаховим коледжем (замовник) та Фермерським господарством "ДУМОЛКО" (виконавець) укладено договір про надання сільськогосподарських послуг № 18.

Згідно з умовами договору, з метою реалізації навчальних цілей і пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, відповідно до змісту освітніх компонентів освітніх програм здобувачів фахової передвищої освіти, виконавець зобов`язується на період воєнного стану в Україні, який введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на земельних ділянках, що перебувають у замовника на праві постійного користування, на свій ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги - код за ДК 021:2015-77110000-4 "Послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції, а саме - послуги з вирощування кукурудзи цукрової та сої врожаю 2022" (послуги) на площі 160 га, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити фактично надані послуги на умовах визначених договором.

Згідно п. 1.2 договору обсяг та перелік послуг визначається згідно з кількісними та вартісними показниками, зазначених в специфікації послуг (додаток № 1 та додаток № 2), який є невід`ємною частиною договору.

За завданням замовника виконавець надає послуги з використанням власної матеріально-технічної бази: техніки, насіння, добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів тощо, що призначена для надання передбачених договором послуг та із залученням власних працівників. (п. 1.3. договору).

Згідно п. 2.2. договору, надання послуг здійснюється на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні Мирогощанського аграрного фахового коледжу із наступними кадастровими номерами: 5621684200:08:017:0029 (площею 60 га), 5621684200:08:014:0032 (площею 45,7309 га), 5621684200:08:016:0029 (площею 24,5445 га), 5621684200:08:001:0004 (площею 29,7246 га), які розташовані за адресою с. Мирогоща Друга Дубенського району Рівненської області. Загальна площа земельних ділянок для надання послуг становить 160 га.

Відповідно до п. 2.3. договору визначено, що період надання послуг за цим договором - на період воєнною стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами) з 24.02.2022 - до закінчення воєнного стану.

Виконавець повинен надати замовнику послуги, передбачені цим договором, якість яких відповідає технології вирощування зазначених сільськогосподарських культур, чинним в Україні державним стандартам, нормам і правилам, технологіям, технічним вимогам і якісним характеристикам, передбаченим для вирощування сільськогосподарської продукції (п. 3.1. договору).

Згідно п. 6.1. договору, сума договору становить 2 820 634,04 грн.

Як вбачається із підп. 7 п. 5.2. договору виконавець зобов`язаний, серед іншого, за результатами фактично наданих послуг скласти відповідний акт та надати його замовнику на прийняття результатів виконаних робіт, наданих послуг; в межах дії даного договору, за попереднім замовленням замовника, зобов`язаний сприяти останньому у проведенні відкритих уроків, проходження практики студентів замовника, надання можливості навчальним групам бути присутнім під час виконання технологічних процесів, які будуть здійснюватись в межах виконання зобов`язань, передбачених цим договором; під час надання послуг забезпечити доступ до практичних матеріалів та виробничих технологічних процесів студентів замовника, ознайомлювати їх з правилами поведінки території надання послуг, санітарними, протипожежними, охорони праці, іншими загальнообов`язковими нормами і правилами.

Відповідно до п. 7.2 договору, замовник може провести розрахунок з виконавцем за надані послуги сільськогосподарською продукцією та/або іншими культурами, що є предметом виконання робіт за договором за ринковими цінами.

Розрахунки за послуги здійснюються за фактом надання послуг після збирання врожаю на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт та виставленого рахунка виконавця згідно п. 2.7. даного договору, протягом 20 банківських днів (п. 7.3. договору).

У відповідності до п. 7.4. договору ціна на послуги, обсяг та загальна вартість послуг проставляється в акті.

Згідно п. 12.1. договору, останній набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами) - 25.05.2022, але не пізніше ніж до 31.12.2022, а в частині оплати за послуги - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Договір є укладеним, підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток останніх.

Згідно із специфікацією послуг з вирощування кукурудзи цукрової (додаток № 1 до договору від 26.04.2022) визначено вартість наступних послуг на 84,5445 га: оранка - 100 185, 23 грн, дискування - 69 749,21 грн, передпосівна культивація - 36 776,86 грн, завантаження, підвезення та внесення мінеральних добрив карбамід (або еквівалент) 678 469,61 грн, всього вартість послуг разом з ПДВ 1 062 217, 09 грн (в чому числі ПДВ - 177 036,18 грн).

Згідно із специфікацією послуг із вирощування сої (додаток № 2 до договору від 26.04.2022) визначено вартість наступних послуг на 75,4555 га: оранка - 89 414,77 грн, дискування - 62 250,79 грн, передпосівна культивація - 32 823,14 грн завантаження, підвезення та внесення мінеральних добрив нітроамофоска 16-16-16 (або еквівалент) - 675 326,7 грн завантаження, підвезення та внесення мінеральних добрив карбамід (або еквівалент) - 605 530,39 грн, всього вартість послуг разом з ПДВ - 1 758 414,95 грн (в тому числі ПДВ - 293 069,16 грн).

У подальшому сторони уклали додаткову угоду № 1 від 03.05.2022 до договору № 18 від 26.04.2022, якою внесено зміни до п. 2.7 договору та викладено його у наступній редакції: "Виконавець спільно із замовником по закінченню всіх робіт (послуг) визначають обсяги їх виконання та обов`язково відображають у актах виконаних робіт шляхом їх підписання. При наявності претензій чи зауважень сторін щодо виконання робіт, їх вказують в такому акті". Всі інші умови договору залишаються без змін.

Додаткового угодою № 2 від 03.05.2022 до договору № 18 від 26.04.2022 внесено зміни до додатку № 1 договору "специфікації послуг з вирощування кукурудзи цукрової" та додатку №2 "специфікації послуг з вирощування сої", відповідно до якої уточнено строки виконання робіт, обсяги робіт та збільшено вартість послуг.

Згідно зі змінами до специфікації з вирощування цукрової кукурудзи передбачено виконання наступних послуг на земельних ділянках площею 84,5445 га: оранка, вартістю 100 185, 23 грн, дискування - 69 749, 21 грн, передпосівна культивація - 36 776, 86 грн, посів цукрової кукурудзи - 1800797,85 грн, завантаження, підвезення та внесення мінеральних добрив - 684 810, 45 грн, внесення гербіцидів - 511 494, 23 грн, позакореневе підживлення, підвезення води, внесення новалон, мілафорт - 109 907, 85 грн, внесення засобу захисту рослин кораген проти шкідників - 220 661, 15 грн, збирання врожаю цукрової кукурудзи - 221 929, 31 грн, перевезення цукрової кукурудзи - 211 361, 25 грн, всього вартість послуг разом з ПДВ - 4 761 208, 06 грн (в тому числі ПДВ - 793 534, 68 грн).

Згідно зі змінами до специфікації послуг з вирощування сої визначено вартість наступних послуг на 75,4555 га: оранка - 89 414, 77 грн, дискування 62 250, 79 грн, передпосівна культивація - 32823,14 грн, завантаження, підвезення та внесення мінеральних добрив нітроамофоска 16-16-16 (або еквівалент) - 675 326, 73 грн, завантаження, підвезення, протруєння, інокуляція та посів сої - 588 522, 90 грн, внесення гербіцидів, підвезення води, внесення тераунт - 105 637, 70 грн, - позакореневе підживлення, підвезення води, внесення ураган форте 134 310 грн, позакореневе підживлення, підвезення води, внесення вінкропс актив - 83 001, 05 грн, збирання врожаю сої - 360488,65 грн, перевезення сої - 113 183, 25 грн, всього вартість послуг разом з ПДВ - 2 693 987,72 грн (в тому числі ПДВ - 448 997, 95 грн.).

Таким чином, сума договору збільшена з 2 820 634, 04 грн до 7 455 195, 78 грн.

У відповідності до приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку всі господарські операції, які виконувались відповідачем-2 згідно з договором відображені у бухгалтерському обліку відповідача-1 та проведені записи в облікових регістрах на підставі первинних документів, акти про надані послуги та накладні мають всі обов`язкові реквізити первинних документів.

За даними бухгалтерського обліку відповідача-1, на виконання умов договору про надання сільськогосподарських послуг від 26.04.2022 № 18, ФГ "ДУМОЛКО" надало послуг по вирощуванню та збору с/г продукції (цукрова кукурудза та соя) на загальну суму 4 517 366, 15 грн (без ПДВ).

Відповідач-2 надав для відповідача-1 послуги по вирощуванню та збору с/г продукції на загальну суму 3 832 199, 28 грн, що вбачається із актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по вирощуванню збору с/г продукції (цукрової кукурудзи) (т. 1, а. с. 236-249, т. 2, а. с. 1-8), а саме: №ДМ-000002 від 18.10.2022 у суму 226 638 грн; № ДМ-000003 від 18.10.2022 у суму 226 638 грн; № ДМ-000004 від 18.10.2022 у сумі 226 638 грн; № ДМ-000005 від 18.10.2022 у сумі 226 638 грн; №ДМ-000006 від 18.10.2022 у сумі 205 991, 28 грн; № ДМ-000007 від 19.10.2022 у сумі 453 276 грн; № ДМ-000008 від 19.10.2022 у сумі 453 276 грн; № ДМ-000009 від 19.10.2022 у сумі 453 276 грн; № ДМ-0000010 від 19.10.2022 у сумі 453 276 грн; № ДМ-0000011 від 19.10.2022 у сумі 453 276 грн; № ДМ-0000012 від 19.10.2022 у сумі 453 276 грн.

Також відповідач-1 відповідно до п. 7.1. договору реалізував с/г продукцію (цукрова кукурудза) на загальну суму 4 291 994, 88 грн згідно видаткових накладних: № 2 від 19.10.2022 у сумі 222 554, 40 грн; № 3 від 19.10.2022 у сумі 227 856 грн; № 4 від 19.10.25022 у сумі 218 493, 60 грн; № 5 від 19.10.2022 у сумі 227 856 грн; № 6 від 19.10.2022 у сумі 226 728 грн; № 7 від 20.10.2022 у сумі 471 504 грн; № 8 від 20.10.20.22 у сумі 415 104 грн; № 9 від 20.10.2022 у сумі 395 928 грн; № 10 від 20.10.2022 у сумі 453 456 грн; № 11 від 20.10.2022 у сумі 417 360 грн; № 12 від 20.10.2022 у сумі 281 954, 88 грн; № 13 від 20.10.2022 у сумі 394 800 грн; № 14 від 20.10.2022 у сумі 338 400 грн.

Згідно з бухгалтерською довідкою відповідача-1 від 04.05.2023, за результатами наданих послуг зібрано врожай кукурудзи цукрової на площі 84,0 га в кількості 380,496 т на суму 3193449,40 грн; зібрано вражай сої на площі 75,5444 га в кількості 138,940 т на суму 1 323 866,75 грн.

Врожай кукурудзи в повному обсязі реалізовано на суму 3 576 662,40 грн (без ПДВ) з нарахуванням податкового зобов`язання. Врожай сої в повному обсязі реалізовано на суму 1551404,04 грн (без ПДВ) з нарахуванням податкового зобов`язання.

Відповідно до п. 7.1. договору із відповідачем - 2 за надані послуги проведено розрахунки сільськогосподарською продукцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3832 199, 28 грн (без ПДВ).

Від реалізації решти сільськогосподарської продукції на розрахунковий рахунок відповідача-1 надійшли кошти у сумі 639 756, 13 грн.

26.12.2022 між відповідачами підписано акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається повний розрахунок між сторонами та відсутність будь-яких невиконаних зобов`язань.

Предметом позову у справі є вимоги про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг № 18 від 26.04.2022 та повернення земельних ділянок.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо підстав для звернення до суду прокурора в інтересах позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Разом із тим у розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд також враховує, що бездіяльність компетентного органу не обов`язково повинна носити умисний характер достатньо самого факту наявності бездіяльності, яка може також виявлятися пасивній поведінці, неможливості реалізувати відповідні повноваження з незалежних від органу причин, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Позов у справі, судове рішення в якій переглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави.

На думку прокурора порушення інтересів держави полягає у недотримані нормативно визначеної законодавцем процедури користування земельними ділянками згідно із наданим титулом; укладанням договору всупереч встановленій процедурі; укладання договору з метою приховування укладання договору оренди землі; фактичним переданням земельних ділянок в оренду суб`єктом, який не мав права ними розпоряджатися; незаконному використанні землі та незаконному отриманні із земельних ділянок прибутку у вигляді виробленої сільськогосподарської продукції.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановлені законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Стосовно правильності визначення прокурором ГУ Держгеокадастру у Рівненській області як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, то колегія суддів зазначає, що державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності організовує і здійснює відповідно до покладених на нього завдань Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Так, у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Рівненській області здійснює розпорядження землями державної форми власності сільськогосподарського призначення. При зверненні з розглядуваним позовом в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на неналежне здійснення позивачем своїх обов`язків.

Матеріалами справи підтверджується, що право власності на земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні відповідача-1 з кадастровими номерами 5621684200:08:017:0029 (площею 60 га), 5621684200:08:014:0032 (площею 45,7309 га), 5621684200:08:016:0029 (площею 24,5445 га), 5621684200:08:001:0004 (площею 29,7246 та) зареєстровано за державою Україна в особі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також, як встановлено апеляційним судом, Дубенською прокуратурою на адресу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області направлено лист від 19.10.2022 № 51-2731вих-22 в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" про вжиття заходів з огляду на встановлені прокуратурою порушення вимог земельного законодавства при укладення спірного договору.

В свою чергу, листом від 08.11.2022 ГУ Держгеокадастру у Рівненській області повідомило прокуратуру, що дійсно наявні правові підстави для звернення до суду із позовом про визнання недійсним спірного договору, водночас в управління відсутні кошти для сплати судового збору за подання вказаного позову до суду.

Таким чином, прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову звернувся до ГУ Держгеокадастру у Рівненській області для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Разом з тим, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій.

Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.

Також суд вказує, що у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого коло відповідачів. При цьому слід мати на увазі, що вимогу про визнання недійсним договору може заявити як його сторона, так й інша заінтересована особа.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору від 26.04.2022 № 18.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 626, 627 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину (господарського договору).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За визначенням, наведеним у ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В якості підстав позову прокурором зазначено, що спірний договір не є договором щодо надання послуг, а фактично є договором про передачу у користування земельної ділянки.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін.

У постанові від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 923/658/19).

Суд вказує, що ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Матеріалами справи підтверджується, що 26.04.2022 між відповідачами укладено договір №18 про надання сільськогосподарських послуг, згідно з умовами якого, з метою реалізації навчальних цілей і пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, відповідно до змісту освітніх компонентів освітніх програм здобувачів фахової передвищої освіти, відповідач-2 зобов`язується на період воєнного стану в Україні, який введений Указом Президента України від 24.02,2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на земельних ділянках, що перебувають у відповідача-1 на праві постійного користування, на свій ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції, а саме: послуги з вирощування кукурудзи цукрової та сої врожаю 2022 на площі 160 га, а відповідач-1 зобов`язується прийняти та оплатити фактично надані послуги на умовах визначених договором.

Обсяг та перелік послуг визначається згідно з кількісними та вартісними показниками, зазначених в специфікації послуг (додатки до договору № 1 та № 2), який є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору сторони визначили, що відповідач-2 надає послуги з використанням власної матеріально-технічної бази: техніки, насіння, добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів тощо, що передбачена для надання передбачених договором послуг та із залученням власних працівників.

В силу п. 2.2. договору, надання послуг здійснюється на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні відповідача-1 із наступними кадастровими номерами: 5621684200:08:017:0029 (площею 60 га), 5621684200:08:014:0032 (площею 45,7309 га), 5621684200:08:016:0029 (площею 24,5445 га), 5621684200:08:001:0004 (площею 29,7246 га), які розташовані за адресою: с. Мирогоща Друга Дубейського району Рівненської області. Загальна площа земельних ділянок для надання послуг становить 160 га.

Водночас, згідно з підп. 7 п. 5.2. договору, відповідач-2 зобов`язаний, серед іншого, за результатами фактично наданих послуг скласти відповідний акт та надати його відповідачу-1 на прийняття результатів виконаних робіт, наданих послуг; в межах дії даного договору, за попереднім замовленням відповідача-1, зобов`язаний сприяти останньому у проведенні відкритих уроків, проходження практики студентів замовника, надання можливості навчальним групам бути присутнім під час виконання технологічних процесів, які будуть здійснюватись в межах виконання зобов`язань, передбачених цим договором; під час надання послуг забезпечити доступ до практичних матеріалів та виробничих технологічних процесів студентів замовника, ознайомлювати їх з правилами поведінки території надання послуг, санітарними, протипожежними, охорони праці, іншими загальнообов`язковими нормами і правилами.

В свою чергу, п. 7.2 договору передбачено, що відповідач-1 може провести розрахунок з відповідачем-2 за надані послуги сільськогосподарською продукцією та/або іншими культурами, що є предметом виконання робіт за договором за ринковими цінами.

Матеріалами справи підтверджується, що між відповідачами було укладено додаткову угоду від 03.05.2022 № 2 до договору, якою внесено зміни до додатку № 1 договору "специфікації послуг з вирощування кукурудзи цукрової" та додатку № 2 "специфікації послуг з вирощування сої", відповідно до якої уточнено строки виконання робіт, обсяги робіт та збільшено вартість послуг, внаслідок чого сума договору була збільшена з 2 820 634, 04 грн до 7 455 195, 78 грн.

Із урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірний правочин за своєю суттю та змістом становить послідовні етапи вирощування сільськогосподарської продукції, і закінчується збором урожаю та розпорядження ним.

Із матеріалів справи апеляційним господарським судом встановлено, що саме відповідач-2 здійснював повний цикл обробітку землі, що перебуває у постійному користуванні відповідача-1.

При цьому за змістом п. 2.1., 2.2 договору відповідач-1 зобов`язаний надати відповідачу-2 земельні ділянки для виконання сільськогосподарських робіт. Тобто, вказані дії відповідач-1 фактично зводяться до передачі у користування земельних ділянок.

Колегія суддів вказує, що зміст вказаного правочину у сукупності свідчить, що фактичним користувачем земельних ділянок загальною площею 160 га, які знаходяться на території с.Мирогоща Друга Дубейського району Рівненської області, є саме ФГ "Думолко", незважаючи на те, що вони перебувають у постійному користуванні Коледжу.

Також суд вказує, що із умов спірного договору вбачається, що відповідач-1 може провести розрахунок з відповідачем-2 за надані послуги сільськогосподарською продукцією та/або іншими культурами, що є предметом виконання робіт за договором (п. 7.2 договору).

Із матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов договору сторони провели залік взаємних вимог та зарахували вартість виконаних робіт і вартість зібраного врожаю, тобто фактично відповідач-2 отримав право власності на врожай (його частину), так і відшкодував власні витрати, пов`язані із його вирощуванням, а кошти за користування земельними ділянками були перераховані на рахунок відповідача-1.

З огляду на викладене, вказаним підтверджується те, що відповідач-2 фактично став набувачем урожаю (його частини), отриманого із земель за результатами такого обробітку, що згідно із положеннями ЗК України та Закону України "Про оренду землі" характеризує його саме як орендаря.

Суд звертає увагу на те, що згідно із погодженими відповідачами умовами спірного договору, відповідач-1 фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках, передавши відповідачу-2 право їх обробітку та збору сільськогосподарської продукції, виготовленої в результаті обробітку, отримуючи, за підсумками виконання договору, суму прибутку.

Аналіз норм ст. ст. 837, 901 ЦК України та умови укладеного відповідачами договору від 26.04.2022 № 18 дає підстави для висновку, що оспорюваний договір не може вважатись відповідно договором надання послуг чи підряду, оскільки воля сторін даного договору спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про виникнення між сторонами договору від 26.04.2022 № 18 орендних правовідносин, що відповідає положенням ст. ст. 15, 25 Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу України, а відтак вони повинні регулюватися вказаними нормативними актами.

Дослідивши правову природу спірного договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що він містить загальні ознаки, притаманні договору оренди земельної ділянки. Тобто, спірний договір відноситься до удаваних правочинів, оскільки насправді виражає волю його сторін на укладення саме договору оренди землі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що використання земельних ділянок, які належать відповідачу-1 на праві постійного користування відповідно до Державних актів на право постійного користування землею, здійснював безпосередньо відповідач-2 з метою отримання прибутку за результатами обробітку землі. Права на обробіток землі, здійснення посівів та фактичне набуття урожаю у власність, передбачені умовами спірного договору, являють собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно ст. 92 ЗК України, складають титул права постійного користування.

При цьому саме відповідач-1 як землекористувач на титулі права постійного користування наділений передбаченими ст. 95 ЗК України правами щодо земельних ділянок, належних йому на праві постійного користування.

Формулювання "право самостійно господарювати" підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім користувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи, що таке господарювання має відбуватись самостійно.

Натомість, надане відповідачу-1 як землекористувачу право самостійного господарювання згідно з умовами спірного договору використовується не землекористувачем, а відповідачем-2, що суперечить вимогам вказаної норми права.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельними ділянками державної власності шляхом передачі їх іншим особам у платне користування.

В свою чергу, суд також вказує, що згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 8 ст. 93 ЗК України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку в оренду, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування, оскільки таким правом наділений лише власник землі або уповноважена ним особа.

За умовами спірного договору відповідач-1 фактично передав земельні ділянки в користування відповідачу-2, при цьому не будучи їх власником та не будучи наділеним правами та повноваженнями на передачу земельних ділянок в користування третім особам, а тому сторонами не було дотримано встановленого порядку передачі в користування (оренду) земельних ділянок, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг від 26.04.2022 № 18 на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому суд приймає до уваги те, що умовами п. 2.1. оскаржуваного договору передбачено, що послуги, зазначені в п. 1.2. договору, надаються виконавцем за наявності технічного завдання та дозволу замовника у вигляді акту підтвердження доступу с/г техніки виконавця до сільськогосподарських угідь замовника для надання послуг (додаток № 1 та додаток № 2). В той же час, 26.04.2022 відповідач-1 направив відповідачу-2 заявку про проведення посіву цукрової кукурудзи та сої на земельних ділянках, які визначені у спірному договорі, а 26.04.2022 відповідачами-1,2 підписано акт доступу сільськогосподарської техніки до сільськогосподарських угідь для надання послуг згідно умов спірного договору.

Тобто, вказані дії сторін правочину свідчать про те, що відповідач-1 фактично передав спірні земельні ділянки в користування відповідачу-2, а останній здійснював повний цикл їх обробітку.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів враховуючи також те, що предметом спору у справі є недійсність договору і у випадку задоволення позову такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, а похідною вимогою є повернення земельних ділянок, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції задоволив позов в частині основної вимоги про визнання недійсним договору, відтак і похідна вимога про повернення спірних земельних ділянок підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку задоволити апеляційну скаргу прокурора, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 03.08.2023 у справі № 918/1115/22, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідачів відповідно до ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 03.08.2023 у справі № 918/1115/22 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Визнати недійсним договір про надання сільськогосподарських послуг № 18 від 26.04.2022 з додатками, який укладений між Мирогощанським аграрним фаховим коледжем та Фермерським господарством "Думолко".

Зобов`язати Фермерське господарство "Думолко" повернути Мирогощанському аграрному фаховому коледжу земельні ділянки з кадастровим номером 5621684200:08:017:0029 площею 60 га, 5621684200:08:014:0032 площею 45,7309 га, 5621684200:08:016:0029 площею 24,5445 га, 5621684200:08:001:0004 площею 29,7246 га, всього розміром 160 га, які розташовані за адресою: с. Мирогоща Друга Дубенський район Рівненської області на території Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

3. Стягнути Мирогощанського аграрного фахового коледжу (35624 вул. Студентська, 1 с. Мирогоща Друга Дубенського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 00725463) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA 228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, ДКСУ м. Київ, код класифікації 2800) 2 481 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 3 721, 50 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Стягнути Фермерського господарства "Думолко" (35641, с. Тараканів, Комплекс будівель і споруд № 4 Дубенського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 38426153) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA 228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, ДКСУ м. Київ, код класифікації 2800) 2 481 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 3 721, 50 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Рівненської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

7. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 07.11.2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.