Рішення

від 08.08.2023 по справі 926/2075/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року Справа № 926/2075/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих

про стягнення 88 877,06 грн заборгованості

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України (далі АТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих про стягнення заборгованості за поставлений згідно Договору постачання природного газу №21/21-8219-ТЕ-38 від 29.09.2020 природній газ в загальній сумі 88877,06 грн, в тому числі 50000 грн. основного боргу, 5803,58 грн. пені, 28470,44 грн. інфляційних та 4603,04 грн. 3% річних.

Позов обгрунтований тим, що відповідач не розрахувався за поставлений йому природній газ, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 50000 грн.

На підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача 5803,58 грн пені за період з 29.12.2020 по 26.10.2021, керуючись ст. 625 ЦК України - 3% річних за період з 29.12.2020 по 28.02.2023 та 28470,44 грн. інфляційних за період з 01.03.2021 по 28.02.2023.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.05.2023 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 18.05.2023 за клопотанням представника позивача відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою роз`яснено відповідачу про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.05.2023 ухвала про відкриття провадження у справі вручена відповідачу 23.05.2023.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

29.09.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Чернівецьким учбово-виробничим підприємством українського товариства глухих укладено Договір постачання природного газу №20/21-8219-ТЕ-38.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. (п.1.2)

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу з жовтня 2020 по квітень 2021 замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 25, 8 тис. куб. метрів.

Згідно положень абзацу 2 пункту 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту. (п.4.2 договору)

Згідно п.4.4 договору, його загальна вартість дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. (п.5.1 договору)

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 14, 2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

У пункті 10.3 договору сторони погодили порядок внесення змін до цього договору: - усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3., пунктах 10.4. та 10.5. договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. (п.11.1).

Доказів визнання недійсним договору суду не надано.

23.11.2020 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою визначили, що ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.11.2020 по 30.11.2020 (включно) за цим договором, з урахуванням 20% ПДВ та тарифу на послуги транспортування природного газу становить 6 599,44 грн.

22.12.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, згідно якої з 01.12.2020 по 31.12.2020 (включно) ціна за 1000 куб. м., з урахуванням 20% ПДВ та тарифу на послуги транспортування природного газу складає 7 472,71 грн.

29.01.2021 сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, відповідно до якої ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.01.2021 по 31.01.2021 (включно), з урахуванням 20% ПДВ та тарифу на послуги транспортування природного газу складає 8 946,73 грн.

26.02.2023 сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, відповідно до якої з 01.02.2021 по 28.02.2021 (включно) ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором, з урахуванням 20% ПДВ та тарифу на послуги транспортування природного газу становить 8 358, 37 грн.

26.03.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №5, якою визначено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.03.2021 за цим договором, з урахуванням 20% ПДВ та тарифу на послуги транспортування природного газу становить 7 684, 72 грн.

Крім того даною додатковою угодою викладено пункт 7.2 розділу 7 в наступній редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 13,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення».

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 126 792, 99 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, зокрема:

-за актом приймання-передачі від 30.11.2020 обсяг природного газу становить 1, 60865 тис. куб. м. вартістю 10 616,18 грн;

-за актом приймання-передачі від 31.12.2020 обсяг природного газу становить 4, 17846 тис. куб. м. вартістю 31 224,43 грн;

-за актом приймання-передачі від 31.01.2021 обсяг природного газу становить 4, 01326 тис. куб. м. вартістю 35 905,57 грн;

-за актом приймання-передачі від 28.02.2021 обсяг природного газу становить 3, 59020 тис. куб. м. вартістю 30008,23 грн;

-за актом приймання-передачі від 31.03.2021 обсяг природного газу становить 2, 47746 тис. куб. м. вартістю 19038,58 грн.

29.09.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №39/9-6384-21 про сплату заборгованості протягом семи днів з дня отримання даної претензії.

Судом встановлено що оплату за поставлений газ відповідач здійснив частково в сумі 76792, 99 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунках позивача.

Станом нак момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 50000 грн.

Доказів погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

IV. Позиція суду по суті спору

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.1, 2 ст. 2 ГПК України)

Згідно ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її' обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Так, укладений між сторонами договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. (п.11.1).

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч.1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору постачання природного газу від 29.09.2020 №20/21-8212-ТЕ-38 АТ «НАК «Нафтогаз України» передав у власність Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих природний газ обсягом 15, 86803 тис. куб. м на загальну суму 126792,99 грн, що підтверджено наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень частини 2 статті 193 Господарського Кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що відповідач оплату за поставлений природній газ здійснив частково, не виконавши зобов`язання у встановлений договором строк, чим порушив умови п. 5.1 укладеного договору, що призвело до виникнення боргу станом на момент вирішення спору в сумі 50000 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого газу, тож позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 50000 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

За змістом частини шостої статей 231 та 232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а їх нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до пункту 7.2 у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 13,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення»

Як встановлено судом, платіж повинен бути здійснений до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу, на підставі пункту 5.1 договору.

Відтак, нараховану позивачем за порушення строків оплати вартості послуг з постачання природного газу, пеню в розмірі 5803,58 грн за період з 29.12.2020 по 26.10.2021 слід стягнути з відповідача.

Частиною 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене вище суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача за період з 29.12.2020 по 28.02.2023 3% річних в сумі 4603,04 грн та за період з 01.03.2021 по 28.02.2023 інфляційні втрати в сумі 28 470,44 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У ході розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених та оцінених судом у сукупності за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в загальній сумі 88877, 06 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

V.Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається із матеріалів справи, АТ «НАК «Нафтогаз України» при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0000036104 від 09 травня 2023 року.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 86, 123, 129, ст.232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих (58025, вул. Гетьмана Дорошенка, буд. 63, м. Чернівці, код 03972844) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, код 20077720) 50000 грн основного боргу, 4 603,04 грн 3% річних, 5 803, 58 грн пені, 28 470, 44 грн інфляційних та 2684 грн судового збору.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя М.І. Ніколаєв