Ухвала

від 07.08.2023 по справі 120/8126/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

07 серпня 2023 р. Справа № 120/8126/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області.

04 серпня 2023 року представником товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 358607 від 25 квітня 2023 року.

Подана заява обґрунтована тим, що 25 квітня 2023 року відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову № 358607, якою до товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 гривень. 14 липня 2023 року старшим державним виконавцем Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Клименко Л.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 358607 від 25 квітня 2023 року, яка в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

На переконання представника позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7", оскільки невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови може призвести до фактичного виконання судового рішення та у разі задоволення позову призведе до ускладнення виконання рішення суду. Окрім того, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат, а також позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження його майном у випадку задоволення адміністративного позову. Більше того, на думку представника позивача, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити для позивача негативні наслідки щодо можливої втрати майна (грошових коштів). За наведених обставин заявник вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки, яка оскаржується в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведеної норми суд вирішив розгляд заяви про забезпечення позову здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" про забезпечення позову, суд зважає на таке.

Особливості інституту забезпечення позову в адміністративному процесі врегульовані главою 10 розділу 1 КАС України.

Так, частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).

В свою чергу, частиною 1 статті 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав та законних інтересів позивачів (фізичних та юридичних осіб) в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зауважує, що частиною 6 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема й рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відтак постанова відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 358607 від 25 квітня 2023 року, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф, є виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Визначаючись із тим, чи наявні підстави для вжиття відповідного заходу забезпечення позову, суд зважає на висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, наведені у постанові від 01 червня 2022 року (справа № 380/4273/21). Так, касаційний суд вказав на таке:

« 47. …суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.

48. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

49. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

50. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

51. З аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.».

Суд зауважує, що хоча у згадуваній вище постанові суду касаційної інстанції надавалася оцінка підставам забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі постанови іншого державного органу (Держпраці), проте наведені вище висновки Верховного Суду застосовні і в даному випадку, адже як постанова органу Держпраці, так і постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в силу приписів Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчими документами.

Так, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови тим, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження та ним вчиняються дії щодо примусового виконання виконавчого документа, а тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, покладення на позивача додаткових фінансових витрат для поновлення його прав, а також спричинити негативні наслідки щодо можливої втрати майна (грошових коштів).

Проте, на думку суду, такі аргументи не є достатніми для вжиття відповідного заходу забезпечення позову, оскільки саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів заявника у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.

Представником позивача не наведені обставини, які впливають на співмірність та необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків, які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.

Зокрема представником позивача не підтверджено фінансовий стан товариства та його співвідношення із можливими санкціями та наслідками для здійснення господарської діяльності товариства.

Більше того, до заяви про забезпечення позову не долучено жодних документів, які б містили відомості щодо поточних фінансових показників товариства, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.

Тобто, подана заява не містить доказів неможливості продовжувати нормальне функціонування господарської діяльності у випадку стягнення з товариства коштів в сумі 34000 гривень в ході виконавчого провадження.

Посилання представника позивача на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, то тут слід врахувати те, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, що включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22 вересня 2022 року у справі № 160/1609/22 та від 29 вересня 2022 року у справі № 380/3826/21.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" про забезпечення адміністративного позову.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович