Рішення

від 02.02.2024 по справі 120/8126/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 лютого 2024 р. Справа № 120/8126/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" звернувся його представник до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови № 358607 від 25 квітня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що оскаржуваною постановою до товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 34000 гривень за порушення статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" (міжнародні перевезення вантажів за маршрутом "Україна-Німеччина" за відсутності на момент проведення перевірки тахокарти водія ОСОБА_1 та роздруківки на паперовому носії інформації режимів праці та відпочинку цього ж водія), відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 цього ж Закону.

На переконання представника позивача, оскаржувана постанова є протиправною з огляду на таке.

Так, представник позивача стверджує, що його довірителя оскаржуваною постановою притягнуто до відповідальності відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Проте, на думку представника позивача, за вказане порушення, що зазначене в акті перевірки, позивач мав би бути притягнутий до відповідальності згідно з абзацом 11 частини 1 статті 60 цього Закону, яким встановлено, що за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку застосовується штраф у розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Також представник позивача вказав на відсутність повноважень у старшого державного інспектора відділу надання адміністративних послуг Вінницької області Дідичука А.В. (одного із інспекторів, що здійснював перевірку) здійснювати державний нагляд (контроль) на автомобільному транспорті, оскільки такі повноваження не передбачені посадовою інструкцією цього інспектора.

Водночас із пункту 7.1 Інструкції ОСОБА_2 слідує, що останній безпосередньо підпорядковується начальнику відділу надання адміністративних послуг Вінницької області або особі, яка виконує його обов`язки. При цьому начальник відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Цирканюк К.Г. не є начальником відділу надання адміністративних послуг Вінницької області.

За наведених обставин представник позивача вважає, що постанова відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 14 червня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв`язку із несплатою позивачем судового збору.

На виконання вимог ухвали від 14 червня 2023 року представником позивача подано до суду платіжну інструкцію № 3239 від 14 червня 2023 року, якою підтверджується сплата судового збору в належному розмірі.

Ухвалою від 26 червня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

11 липня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 10 квітня 2023 року посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку № 002385 від 07 квітня 2023 року проводилася рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють міжнародні перевезення вантажів. Цього дня проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF XF 105-460, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ SPR 24L, під керуванням ОСОБА_1 . Водій надав для перевірки посадовим особам відповідача посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, CMR та роздруківку на паперовому носії режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_3 . За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 000008 від 10 квітня 2023 року, у якому зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутня особиста карта водія ОСОБА_1 та роздруківка режимів праці та відпочинку на паперовому носії інформації за 10 квітня 2023 року, за що передбачена відповідальність абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Представник відповідача стверджує, що в силу приписів частини 8 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

А тому відсутність у водія особистої картки водія у слоті тахографа зумовлює неможливість надання таким водієм роздруківки на паперовому носії про власну роботу та відпочинок за відповідний день, що є самостійною підставою для застосування до особи адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 6 частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Далі представник відповідача заперечив щодо порушення посадовими особами відділу процедури проведення перевірки.

Зокрема, на підтвердження правомірності та законності дій інспектора Дідичука А.В. під час проведення рейдової перевірки 10 квітня 2023 року до відзиву долучено копію направлення на рейдову перевірку № 002385 від 07 квітня 2023 року та копію щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 10 квітня 2023 року по 14 квітня 2023 року.

За таких обставин, на думку представника відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

04 серпня 2023 року представником товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 07 серпня 2023року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

10 квітня 2023 року старшим державним інспектором відділу надання адміністративних послуг у Вінницькій області Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Дідичуком А.В. та старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби з безпеки на транспорті в Гончаренком І.В. в рамках проведення заходів державного контролю додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт на автомобільній дорозі М-30 (347 км. + 527 м.) проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепу марки SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7".

За наслідками такої перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 000008, у якому зазначено, що водій ОСОБА_1 здійснював міжнародні перевезення по маршруту "Україна-Німеччина" за відсутності особистої карти (тахокарти) водія та роздруківки на паперовому носії інформації режимів праці та відпочинку цього ж водія, чим порушив статтю 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На підставі вказаного акту перевірки начальником відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області 25 квітня 2023 року винесено постанову № 358607, якою до товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 гривень за порушення статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Надаючи правову оцінку постанові, що оскаржується, суд зважає на таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у пункті 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2021 року №1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Водночас особливості організації міжнародних перевезень пасажирів та вантажів визначені статтею 53 Закону № 2344-ІІІ.

Як визначено частинами 1, 2 та 4 статті 53 Закону № 2344-ІІІ, організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:

дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

свідоцтво реєстрацію транспортного засобу;

список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);

білетно-облікову документацію;

схему маршруту.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи (частина 7 статті 53 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини 8 статті 53 Закону № 2344-ІІІ водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Положеннями частини 1 статті 18 Закону № 2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, серед іншого, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Вказане кореспондується також з нормами статті 34 Закону № 2344-ІІІ, що встановлюють вимоги до автомобільного перевізника.

Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР), до якої приєдналась Україна на підставі Закону України "Про приєднання України до ЄУТР" від 07 вересня 2005 року № 2819-ІV, врегульовано час роботи та відпочинку водії транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення.

Відповідно до статті 10 ЄУТР Договірні Сторони приписують встановлення й використання на транспортних засобах, зареєстрованих на їхній території, контрольних пристроїв відповідно до таких вимог:

a) Контрольний пристрій повинен відповідати, у тому, що стосується його конструкції, встановлення, використання та випробування, вимогам цієї Угоди та додатка до неї, який становить невід`ємну частину цієї Угоди. Контрольний пристрій, який відповідає, у тому, що стосується конструкції, встановлення, використання та випробування, постанові Ради (ЄEC) № 3821/85 від 20 грудня 1985 року, вважається таким, що відповідає вимогам цієї статті.

b) Якщо нормальне й відповідне використання контрольного пристрою, встановленого на транспортному засобі, неможливе, то кожний член екіпажу від руки, використовуючи відповідні графічні позначки, вносить в бланк для записів дані, які відповідають його професійній діяльності й періодам відпочинку.

c) Якщо члени екіпажу, знаходячись поза транспортним засобом, не можуть використати цей пристрій, вони від руки вносять у бланк для записів, використовуючи відповідні графічні позначки, різні періоди часу, які відповідають їхній професійній діяльності поза транспортним засобом.

d) Необхідно, щоб члени екіпажу постійно мали при собі й могли надати для інспекції бланки для записів за поточний тиждень та за останній день попереднього тижня, протягом якого вони керували транспортним засобом.

e) Члени екіпажу повинні забезпечувати належне вмикання й експлуатування контрольного пристрою, а у випадках його виходу зі строю повинні якомога швидше забезпечити його ремонт.

Роботодавець видає водіям достатню кількість бланків для записів, враховуючи при цьому, що ці бланки мають персональний характер, тривалість періоду, протягом якого їх можна використовувати, і можливий обов`язок заміни бланків у разі, якщо вони були пошкоджені або вилучені особою, уповноваженою здійснювати контроль. Роботодавець видає водіям бланки тільки затвердженого зразка, які підходять для використання на обладнанні, встановленому на транспортному засобі.

Згідно зі статтею 11 ЄУТР підприємство організовує автомобільні перевезення таким чином, щоб члени екіпажу могли дотримуватися положень цієї Угоди.

Воно здійснює постійний контроль періодів керування, годин іншої роботи й періодів відпочинку, використовуючи всі документи, що знаходяться в його розпорядженні, наприклад особові контрольні книжки. У разі виявлення будь-якого порушення цієї Угоди воно вживає негайних заходів для його усунення й недопущення його повторення, наприклад шляхом зміни графіків роботи й маршрутів.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання тахографів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкції №385), яка розроблена відповідно до вимог ЄУТР.

Згідно з пунктом 1.4 розділу І Інструкції № 385 у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.6 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Системний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що вантажні автомобілі, які використовуються суб`єктами господарювання для міжнародних автомобільних перевезень в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. А для водія такого автомобіля обов`язковим також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв) або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

В свою чергу, автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити водія транспортного засобу такими документами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10 травня 2019 у справі № 816/124/17 та від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17.

Зазначене спростовує твердження представника позивача про те, що в даному випадку відповідачем неправильно кваліфіковано допущене позивачем порушення, оскільки у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом на водія покладається обов`язок мати при собі карту водія та/або роздруківку даних роботи тахографа. У разі ж несправності або пошкодження цифрового тахографа або карти до нього - водій своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. При цьому у разі відсутності таких документів перевізник підлягає притягненню до відповідальності саме за абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ (тобто за відсутність документів, визначених статтею 53 цього Закону).

Також варто зауважити, що абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак відповідальність згідно з абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ допустима у наступних випадках: 1) виконання міжнародного автомобільного перевезення без контрольного пристрою (тахографу) (проте в даному випадку транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, що не заперечується позивачем); 2) у разі якщо під час такого перевезення тахограф вимкнений (в даному випадку він був увімкненим, проте відсутня картка водія ОСОБА_1 ); 3) на момент перевірки відсутні щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку.

Отже, згаданою нормою не передбачена відповідальність за відсутність у водія особистої картки та/або інформації щодо режиму праці та відпочинку водія (у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього).

Так, в ході проведеної 10 квітня 2023 року рейдової перевірки посадовими особами відповідача виявлено факт відсутності у водія ОСОБА_1 , що здійснював міжнародні вантажні перевезення, картки (тахокартки) водія, а також даних щодо режиму роботи та відпочинку (у разі ж несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього), що є обов`язковими документами під час міжнародних перевезень вантажів відповідно до частини 8 статті 53 Закону № 2344-ІІІ.

Згідно з абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За наведених вище обставин слід дійти висновку, що відповідачем вірно кваліфіковано допущене позивачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та застосовано відповідальність, передбачену абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Щодо тверджень представника позивача про допущення відповідачем окремих процедурних порушень під час рейдової перевірки, то суд враховує наступне.

Так, у позовній заяві представник позивача вказав на відсутність повноважень у старшого державного інспектора відділу надання адміністративних послуг Вінницької області Дідичука А.В. (одного з інспекторів) здійснювати державний нагляд (контроль) на автомобільному транспорті, оскільки такі повноваження не передбачені посадовою інструкцією цього інспектора. Так, пунктом 7.1 посадової інструкції ОСОБА_2 визначено, що останній безпосередньо підпорядковується начальнику відділу надання адміністративних послуг Вінницької області або особі, яка виконує його обов`язки, а не начальнику відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Цирканюку К.Г., який не є начальником відділу надання адміністративних послуг Вінницької області.

З приводу таких аргументів суд зауважує, що 12 листопада 2020 року головою Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено посадову інструкцію старшого державного інспектора відділу надання адміністративних послуг у Вінницькій області Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Дідичука А.В.

Як визначено пунктами 2.11, 2.12 розділу ІІ "Завдання та обов`язки" цієї посадової інструкції, старший державний інспектор відділу надання адміністративних послуг у Вінницькій області Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Дідичук А.В. бере участь у проведенні перевірок за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт, здійснює контроль за наявністю дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично виконується.

Відтак посадовою інструкцією Дідичука А.В. передбачено можливість брати участь у проведенні перевірок за додержанням суб`єкта господарювання вимог законодавства про транспорт та здійснювати контроль за наявністю документів на здійснення перевезень.

Не заперечуючи проти доводів представника позивача щодо підпорядкування старшого державного інспектора Дідичука А.В. начальнику відділу надання адміністративних послуг у Вінницькій області Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки або особі, яка виконує його обов`язки, суд все ж наголошує на тому, що таке підпорядкування жодним чином не створює перешкоди для виконання ним обов`язків, покладених на нього зокрема пунктами 2.11 та 2.12 розділу 2 посадової інструкції.

Окремо суд звертає увагу й на те, що процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт врегульовано Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13 Порядку № 1567).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється зокрема додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт" (пункт 15 Порядку № 1567).

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Наведені положення Порядку № 1567 свідчать про те, що рейдова перевірка проводиться двома посадовими особами лише у випадку здійснення габаритно-вагового контролю. В іншому випадку проведення рейдової перевірки можливе і однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Відтак твердження представника позивача про те, що акт перевірки № 000008 від 10 квітня 2023 року складено неуповноваженою посадовою особою є безпідставними, адже навіть за умови відсутності повноважень на проведення перевірки в інспектора Дідичука А.В., така перевірка могла проводитися і однією посадовою особою Уктрансбезпеки (в даному випадку інспектором Гончаренком І.В.), що свідчить про дотримання посадовими особами відповідача вимог щодо складання акту перевірки.

Таким чином, допущення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому оскаржувана постанова про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" адміністративного-господарського штрафу від 25 квітня 2023 року № 358607 прийнята в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши надані ними докази в сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні підстави для відшкодування позивачеві понесених ним судових витрат.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю"Дагаз-7" відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Дагаз-7" (місцезнаходження: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Зарванці, вул. Інженерна, буд. 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 36605910)

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (місцезнаходження: 21021, м. Вінниця, вул. Порика, буд. 29)

Рішення суду в повному обсязі складено 02.02.2024

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович