Рішення

від 08.08.2023 по справі 400/2578/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2023 р. справа № 400/2578/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомприватного акціонерного товариства "Березанський", вул. Шкільна, 35, с. Лимани, Березанський район, Миколаївська область, 57464,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2020 р. № 00003900505, № 00003910505,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Березанський (далі позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.03.20 р. № 00003900505, № 00003910505.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки нежитлові будівлі не є об`єктом оподаткування згідно з пп. «ж» п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України, адже використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським виробником. Крім того, в квартирі АДРЕСА_1 (яка визначена відповідачем об`єктом оподаткування), згідно довідки Березанської селищної ради ніхто не проживає і не зареєстрований.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що в ході перевірки встановлено, що будівлі і споруди, які належать на праві власності позивачу, у перевіряємому періоді не використовувались безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та не відносяться до будь-якого підкласу коду 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Під час перевірки правомірно встановлено, що позивачем занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.17 р. до 31.12.19 р. на загальну суму 159 953,87 грн. Відтак, спірні рішення є правомірними.

На підставі ст. 205 ч. 9 КАС України, справа розглянута в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивачу на праві приватної власності належать об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля (адмінбудівля) за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 593 кв. м.; нежитлова будівля (магазин) за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 172,7 кв. м.4 нежитлова будівля (комплекс, винцех) за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 745,55 кв. м.; нежитлова будівля (комплекс винцех) за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 55,4 кв. м.; нежитлова будівля (комплекс, винцех) за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 24 кв. м.; нежитлова будівля (комплекс, винцех) за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 63,5 кв. м., що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових правна нерухоме майно.

Згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є змішане сільське господарство (основний вид діяльності), вирощування винограду, виробництво виноградних вин, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки входить до складу податку на майно (ст. 265 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1. ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. «ж» п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності ( в редакції до 01.01.19 р., яка була чинна протягом спірного періоду, за який нараховані податкові зобов`язанні).

Законом України від 23 листопада 2018 р. № 2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (яка чинна протягом 2019-спірного періоду). Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 р., що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

З огляду на вищезазначені норми, суд доходить висновку, що їх застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Залежно від періоду (після 1 січня 2019 р.) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України).

За визначенням п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2019 р. у справі № 340/1905/18.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 р. №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»:

виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»).

Згідно з пп. «ж» п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку( в редакції з 01.01.19 р.).

Положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Отже, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом «ж» п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, суд повинен встановити, чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об`єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Позивачу належать магазин, адмінбудівля, квартира та винцехи, що підтверджується свідоцтвами про право власності та інформаційними довідками з Державного реєстру речових правна нерухоме майно.

Позивачем не доведено жодними доказами, що ці нежитлові приміщення, які є об`єктами оподаткування, використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Під «безпосереднім використанням» розуміється, що ці споруди використовуються у технологічному циклі виробництва сільськогосподарської продукції.

Отже, під час розгляду справи позивачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами факт використання нежитлових приміщень у виробництві сільськогосподарської продукції, тому суд дійшов висновку, що позивач права на податкову пільгу не має. Відтак, спірні рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову приватного акціонерного товариства Березанський (вул. Шкільна, 35, с. Лимани, Березанський район, Миколаївська область, 57464, ЄДРПОУ 00414018) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз